38. 26

Трафаретні фарби — високоструктуровані колоїдно-дис­персні системи. Вони займають проміжне положення між густотертими фарбами офсетного і високого друку та рідкими фарбами глибокого й флексографічного друку.

Вимоги до фарб:

• добре прилипати до ракеля, форми, ЗМ; легко і рівномірно розподілятись ракелем по формі і продавлюватись крізь чарунки сітки, але не повинні самовільно протікати через сітку;

• помірно розтікатись на відбитку, щоб заповнити нерівності матеріалу, але не викликати спотворень елементів зображення;

• не витягуватись при відведенні форми від ЗМ;

• швидко висихати і міцно закріплюватися на відбитку, але не засихати на сітці і легко зніматися з неї розчинником;

• мати великий ступінь перетирання (не більш 10 мкм по клину), щоб вільно проходити крізь чарунки сітки і не забивати їх.

19

Рами для трафаретних форм виготовляють з різних матеріалів — дерева і металу.

З конструктивної точки зору є рами жорсткі і рами з механізмом підтягування сіток. Останні застосовували для шовкових сіток, тепер не використовуються.

Дерев’яні рами найбільш прості у виготовленні й закріпленні сітки, мають малу вагу, дешеві. Використовують тверді породи дерева. Недоліки: недовговічність, деформація через кліматичні зміни. Вони непридатні для великоформатних робіт, що вимагають високої точності приводки. Дерев’яні рами рекомендують покривати двокомпонентним лаком.

Металеві рами виготовляють з сталі або алюмінію з квадратним або прямокутним перерізом.

Сталеві рами від корозії покривають лаком або цинком. Переваги: висока стійкість на згин, довгий термін використання, невисока вартість. Недоліки: при великих форматах незручні в користуванні (важкі), схильні до корозії без покриття.

Алюмінієві рами мають переваги: легкі і зручні у використанні, ідеальні для малих і середніх форматів, стійкі до корозії. Недоліки: висока вартість, не завжди стійкі до дії кислот та лугів.

20

Дерев’яні рами

Металеві рами

Сталеві рами

Алюмінієві

Натягнення сітки на раму

Ручне натягнення сіткової тканини на дерев’яні рами здійснюється за допомогою натяжних затискачів, гвіздків, та скоб. Таке натягнення не забезпечує достатнього зусилля й однакового натягу.

Натягнення тканини на металеві рами можливе лише за допомогою спеціальних засобів — натяжних пристроїв. Вони бувають механічні і пневматичні.

Механічні пристрої мають систему утримування сітки, що складається з штифтів або фіксаторів, що розміщенні по периметру.

Переваги:

• натяг сітки одночасно для декількох рам;

• можливість натягати сітку під кутом;

• висока величина натягу.

Недоліки:

• не завжди забезпечують паралельність волокон;

• нерівномірність по центру і на краях;

• не забезпечує плавності;

• потребують кваліфікації;

• висока вартість.

До механічних пристроїв належить ФРТ-800 (Україна) (рис. 19). Максимальний формат натягу 100 × 100 см.

Пневматичні пристрої складаються з незалежних один від одного затискачів (рис. 20). Вони рівномірно розміщенні навколо рами. Зусилля розтягу регулюється манометром пневматичної системи.

21 Але щось то не то Методи контролю величини розтягання сітки

Ступінь розтягання сітки впливає на розміри відтворюваного зображення і точність суміщення кольорів.

1. Вимріють видовження в процесі натягання по мітках.

2. SST-Newtontester вимірює натяг сітки в Н/см і виводить на шкалу. Можливим є контроль в межах 5-60 Н/см.

3. Прилад УТЗ-2 (УНДІСВД) встановлюють не на сітку, а штангою на формну раму. Індикатор змонтовано на повзунку, що дає змогу вимірювати натяг в будь-якому місці сітки (форми).

4. Величину натягу сітки контролюють за допомогою спеціального приладу — тензометра. Цей прилад має щуп, який втискається в натягнену сітку. Покази приладу змінюються в залежності від деформації.

Рекомендовані такі величини натягу сітки.

Поліефірна сітка Estal Mono i Estal Metal:

12-20 Н/см — високоточні зображення (друковані схеми, шкали, растровий друк);

8-16 Н/см — для графічних зображень і друку на тканинах;

10 Н/см — батоколірний друк з високою точністю приводки;

не менше 6 н/см — для ручного друку.

Втрати натягу в першу годину рівні 10-20 %. Сила натягу сітки по середині є меншою, ніж на її краях.

Кріплення сітки до рами

а) механічне;

б) клейове.

Найзручнішим методом закріплення сітки є приклеювання. Вимоги до клею:

• швидке схоплення;

• стійкість до води, розчинників;

• еластичність;

• час сушіння не довше 10-15 хв.

Для приклеювання використовують такі типи клеїв:

Клеючі лаки (розчин твердої смоли в органічному розчиннику). Лак наносять на раму, розтягають сітку, притискають до рами, а клей розм’якшують розчинником і залишають для висихання. Недолік — низька стійкість до розчинників.

Контактні клеї — складаються з розчинів синтетичних каучуків. Клей наносять на раму (ґрунтують), розтягують сітку, і зверху ще наносять клей. Сушка 15-60 хв. Недолік — низька стійкість до розчинників.

Двокомпонентні клеї — схоплення відбувається за рахунок хімічної реакції мономерів з отверджувачами. Клей наносять на сітку у місцях контакту з рамою і 10-60 хв висушують. Перевага: стійкість до механічної і хімічної дії. Недолік: змішування перед використанням, трудомістке видалення перед повторним використанням рами.

Клей «Адгезив-2В» — випускає вітчизняна промисловість.

Розроблено клей УФ затвердіння, час 3-50 c.

32