16

ЗМІСТ

Вступ		4
Теоретична частина		5
Практична частина		13
Висновок		20
Список використаної літератури		24

ВСТУП

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Робота складається з практичної та теоретичної частини. У теоретичній частині необхідно розглянути такі питання: порядок обчислення податку на додану вартість, ставки податку та податкові періоди сплати ПДВ та терміни подання звітності та сплати по єдиному податку. Дане завдання є досить актуальним, оскільки на даний час є багато змін, які необхідно дослідити та проаналізувати.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Порядок обчислення податку на додану вартість. Ставки податку та податкові періоди сплати пдв

Справляння податку на додану вартість передбачено в Україні згідно Податкового кодексу України. Податок на додану вартість — це податок на суму доданої вартості, що створена підприємством, платником податку, і одержана ним в результаті операцій з поставки товарів та послуг.

Платником податку на додану вартість визнається особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку; підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно ПКУ; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку [1].

Об’єкт оподаткування визнаються операції платника податку з:

- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Документальною підставою для розрахунку ПДВ є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

ПДВ вносять до бюджету продавці товарів, послуг, покупці ж сплачують цей податок у складі ціни придбаних товарів, послуг. Тому, кожен платник податку має вхідний і вихідний ПДВ (податкове зобов’язання і податковий кредит).

ПДВ розраховується як добуток доданої вартості та податкової ставки. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

ПДВ = Под.зоб. – Под.кредит

Бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим кодексом.

При позитивному значенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, розрахованої згідно кодексом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду [5].

При від'ємному значенні суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно податкового кодексу має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників [1].

Не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Податкове зобов’язання з податку на додану вартість визначається як загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді згідно бази та ставки оподаткування [3].

Згідно ПКУ ставки податку на додану вартість визначені наступні:

- 20 відсотків від бази оподаткування в загальних випадках операцій поставки товарів (послуг) та ввезення товарів на митну територію України;

- 0 відсотків від бази оподаткування з операцій поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування:

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

- поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

- поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;

- поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників [5].

Визнання податкового зобов’язання продавця здійснюється одночасно зі складанням податкової накладної, яку платник податку зобов’язаний надати покупцю. Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти;

- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої;

- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) [3].

Датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

При придбанні платником податку товарів, робіт, послуг на митній території України з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платників податку на додану вартість та при сплаті до бюджету податкового зобов’язання при ввезенні на митну територію України товарів (робіт, послуг) підприємства отримують право на податковий кредит [5].

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для операцій з ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку по податкових зобов’язаннях [1].

Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом. У строки, передбачені ПКУ для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

Підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Критерієм для визначення звітного (податкового) періоду є рівень обсягу оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) за попередній календарний рік, що дорівнює 300 000 грн. З метою визначення податкового (звітного) періоду для платника під терміном «календарний рік» слід розуміти період з 1 січня по 31 грудня включно.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) за попередній календарний рік (без урахування ПДВ) перевищує 300 000 грн, то для таких платників податків установлюється звітний (податковий) період, що дорівнює одному календарному місяцю.

Для платників податків, які мають за попередній календарний рік (без урахування ПДВ) обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) менше ніж 300 000 грн, звітний (податковий) період установлюється за їх вибором і може дорівнювати або календарному місяцю, або календарному кварталу [5].

Для цілей визначення звітного (податкового) періоду обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) обчислюється без урахування податку на додану вартість (тобто виключає суму ПДВ). Визначення податкового (звітного) періоду для кожного платника податку здійснюється на початку кожного наступного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній календарний рік.

Платник податку на додану вартість, якому на поточний календарний рік встановлено податковий (звітний) період, що дорівнює одному кварталу, має право на заміну податкового квартального періоду на місячний. Заміну може бути здійснено з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну подається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу, в якому платник бажає замінити квартальний податковий період на місячний.

Платнику податків не дозволяється здійснювати зворотну заміну місячного звітного (податкового) періоду на квартальний в одному календарному році.

Якщо податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, — декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця [3].

Якщо податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу, — декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Декларація подається платником у визначений строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний період, без наростаючого підсумку.

Подання декларації з ПДВ є прямим обов’язком суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі й сільськогосподарських товаровиробників (як юридичних, так і фізичних осіб), зареєсрованих як платники ПДВ.