1 Розділ

1.1 Логістика в системі постачання

Термін “логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого розповсюдження. Основна причина цього явища полягає в тому, що поняття “логістика” почало використовуватися в економіці.

Хоча логістика довгий час вважалася військовим терміном, його застосування в цивільній сфері розпочалося вже у 60-ті роки й означало “оптимальну координацію переміщення і створення запасу сировини, діяльності з переробки, пакування кінцевої продукції, її складування і доставки клієнтам”. У такий спосіб логістика одержала інший напрямок розвитку – економічний.

На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов’язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об’єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин.

Кальченко А.Г визначає логістику як науку, що вирішує питання, які стосуються матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Ларина Р.Р розглядає логістику як теорію і практику управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками.

(Ларина Р.Р. Логістика: Навч. посібник. – Донецк: «ВІК», 2005. – 335 с. [2])

Крикавський Є.В визначає логістику як науку про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними звязками. Визначення враховує такі істотні елемнти: по-перше, термінологічне тлумачення "заземлене" до певної системи, відповідно обмеженої, хоч і відкритої, але здатної адаптуватися до порушень у зовнішньому середовищі, по-друге, на основі теорії логістики чи без неї функціонально це завжди управління в його функціях планування, керування, контролювання, регулювання тощо, по-третє, грунтується на ефекті синергічного звязку. Суть його полягає в тому, що система з синергічними зв`язками забезпечує приріст загального ефекту кооперованих дій елементів системи до велечини більшої, ніж сума ефектів тих самих елементів, що діють незалежно.

В сучасних умовах розрізняють два рівні логістики: макрологістика, завданням якої є розгляд глобальних проблем управління матеріальними та інформаційними процесами, та мікрологістика, яка вивчає локальні проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками на внутрішньо-заводському рівні.

Макрологістика охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками зі складування та зберігання. Може охоплювати про­цеси, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, наданням різ­них видів послуг.

Мікрологістика — внутрішньовиробнича логістика, що пов’я­зана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види:

1) ло­гістика, пов’язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Усі ці види логістики обов’язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з наступною видачею готової інформації. Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання, виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, система має назву макрологістичної. Види логістики можна розглянути на рис. 1.1

ЛОГІСТИКА

Макрологістика

Мікрологістика

Виробнича

Розподільча

Транспортна

Внутрішньо-виробнича

Посередницька

Заготівельна

Рис.1.1 Види логістики

Таким чином, можна уявити сфери і функції мікрологістики. Вони полягають у наступному: виробництво-планування виробничих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємст­ва, контроль за якістю праці; переробка вантажів, що транспортуються, — управління запасами, переміщення, зв’язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів; маркетинг — вивчення ринку, організація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення; споживання—проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окремих функціональних елементів логістичної системи. Так, у межах під­приємства інтегруються процеси планування виробництва продукції та її збуту, здійснюються оптимізація транспортно-склад­ських та вантажно-розвантажувальних робіт, контролювання матеріального потоку, що надходить на підприємство, обробляється там і залишає це підприємство, а також інформаційного потоку, що супроводжує його. Такі мікрологістичні системи іноді називають внутрішньовиробничими. До них належать і великі автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Виробнича логістика розглядає раціональну структуру виробничого підприємства, різноманітних технічних засобів, склад обслуговуючого персоналу та його функції, організацію служби матеріально-тех­нічного забезпечення та збуту готової продукції. Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної системи є визначальним при її побудові.

Повною мірою потенційні можливості раціоналізації виробничих процесів у межах логістичної системи можуть бути використані тільки тоді, коли вдається з’єднати в інтегровану систему окремі її підсистеми. Йдеться про гнучкий виробничий модуль з підсистемами виготовлення та розподілу готової продукції, її складування та експедирування.

Заготівельна логістика або логістика постачання – це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Основна мета логістики постачання полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю [1].

Базовими завданнями логістики постачання є:

1) встановлення оптимальних термінів постачання сировини і комплектуючих виробів;

2) забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;

3) дотримання вимог виробництва щодо якості сировини та комплектуючих.

Реалізація поставленої мети та завдань логістики постачання досягається шляхом виконання ряду функцій.

1) Організація пошуку та закупівля необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами. Для організації процесу закупівель використовують планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми.

При цьому враховується цілий ряд факторів, а саме: темпи інфляції та можливість девальвації валют ряду країн, що призводить до зростання цін; зростання концентрації капіталів на ринку постачань; технологічний розвиток виробництва; поява нових матеріалів та ін.

Планування зв’язків з ринком поставок має таке саме важливе значения для успішного функціонування, що і планування ринку збуту. 3 цією метою розробляють план або стратегію закупівель, для чого аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочення виробничих витрат, прибутку) та особливості ринку поставок. На основі аналізу розробляються варіанти поведінки фірми щодо постачальників у конкретних ринкових зонах. Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектру інформації про стан ринків. Для їх дослідження регулярно відбирається та оцінюється докладна інформація: визначається місткість ринку, створюються передумови для оптимізації закупівель.

Для досліджень вибирають: безпосередні ринки, тобто ті ринки, що забезпечують у поточний час потреби у сировині та матеріалах; опосередковані ринки, тобто ті, що залучаються постачальниками ринки замінювачів та нові ринки. Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, його організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів.

Після дослідження ринку і вибору конкретних постачальників функція логістики постачання полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх конкретних поставках. Потреба може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами — шляхом визначення потреб на основі замовлень і на основі витрат чи минулого досвіду. У західних країнах продукція виробничого призначення, що купується фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та способами його закупівлі. Товари, потреба в яких виникає непередбачено і які не вимагають тривалого зберігання, купуються, як правило, в терміни, наближені до строків їх реалізації. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні у певний момент, купуються на умовах договірного постачання, де зумовлено точний час підвезення. Внаслідок такого способу постачання обсяг запасів матеріалів на фірмі скорочується, а пов’язані з цим витрати зменшуються. Регулярні поставки подібних партій матеріалів споживачеві через певні інтервали часу відповідно до графіка виробничих потреб у них виробництва в той чи інший період сприяють різкому зменшенню запасів виробництва. Схема процесу закупівель подана на рис 1.2

1.Усвідомлення потреби

3. Розробка заявок для потенційних постачальників

2. Розробка специфікації продукту

4. Прийняття рішення про закупівлю

6. Провірка продуктів на якість

5. Проведення переговорів та розробка контракту

7. Оцінка ефективності роботи з постачальниками

Рис. 1.2 Схема процесу закупівель

Джерело: [http://lib.lntu.info/books/fb/mm/2011/11-71/page6.html]

2) Аналіз ціни товарів, що купуються. Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляцію за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та вра-ховуються усереднено); постійну калькуляцію (де ведеться точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Аналіз цін враховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо) [2].

3) Дослідження транспортних витрат. При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, а й вид транспорту, швидкість доставки, кількість партій вантажів, спосіб їх пакування

4) Здійснення руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства. Для ефективного функціонування логістики постачання необхідно скласти план, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення таких завдань [2]:

• визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляються;

• узгодження ціни і підписання договору;

• визначення методу закупівель;

• встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;

• організація розміщення товарів на складі.

Якісне планування та інформаційне обслуговування логістики постачання вирішує також проблему врівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і мінімізацією складських запасів.

Для використання концепції логістики на заготівельному етапі необхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого і потенційного попиту.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунки всіх параметрів виробничо-господарської діяльності потрібно вести ніби в зворотному напрямку. В цілому закупівельна логістика є неначе похідною від моделі виробничої логістики.

Таким чином, розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу подаються вихідні матеріали або інші продукти, які протягом процесу переробляються і на виході перетворюються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає протипотоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

Однак принцип інформаційного потоку не означає, що збут і виробництво пасивно диктують свої умови постачанню. Постачання істотно впливає на конкурентоздатність продукції підприємства не тільки шляхом скорочення витрат обігу і своєчасності виконання замовлень виробництва. Прямий вплив постачання здійснює на якість продукції, а також на формування асортименту, оскільки є безпосереднім джерелом інформації про ринок конкуруючих матеріалів і можливості постачальників.

Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

- управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;

- регулярний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачанням.

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:

- оптимальна періодичність (час) постачань;

- оптимальна структура матеріальних потоків;

- мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

Основними цілями в сфері логістики закупівель є:

1) необхідність забезпечення неперервного потоку товарів, необхідних компанії;

2) зведення витрат, пов'язаних із записами до мінімуму;

3) підтримка та підвищення якості:

4) пошук компетентних та надійних постачальників;

5) придбання при можливості багатофункціональних товарів;

6) дотримання принципу "ціна –– якість" в процесі закупівлі;

7) підвищення конкурентоздатності;

8) досягнення координованості підрозділів компанії;

9) зниження адміністративних витрат.

Типовими завданнями при цьому виступають:

1) визначення предмета (структури) закупівель;

2) вибір постачальника;

3) визначення обсягу закупівель;

4) визначення умов закупівель.