Фондові індекси

Фондові індекси – це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об’єми угод і т.п.

Використання фондових індексів засновано на перевіреному десятирічному припущенні, що коливання цін на акції кількох десятків ведучих компаній відповідають коливанням цін на всі інші акції, коливанням та змінам у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.

Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку, стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступають як узагальнюючі характеристики макроекономічної ситуації та інвестиційного клімату в кожній конкретній країні. Як правило, вони відображають ринкову вартість певного портфеля цінних паперів, ринкову вартість якоїсь усередненої акції або ринкову капіталізацію певної групи корпорацій.

Фондові індекси часто називають індексами ділової активності, оскільки вони відображають зміни в ринковій вартості цінних паперів і опосередковано свідчать про інтенсивність обороту цінних паперів на ринку. Вони характеризують стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її галузей і, отже, виконують діагностичну функцію, оскільки підвищення або зниження рентабельності виробництва в галузі чи в економіці в цілому приводить до змін у ринкових цінах акцій і до відповідних змін у значеннях фондових індексів. Поряд з іншими економічними показниками фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.

Фондові індекси також є ефективним інструментом аналізу та прогнозування як коротко-, так і довгострокових змін на ринку цінних паперів. Вони слугують орієнтиром при оцінюванні ефективності управління портфелем цінних паперів і тим самим виконують індикативну функцію. Крім того, індекси є орієнтиром для вибору інвестиційних стратегій великими інституційними інвесторами — пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями.

Фондові індекси можуть виступати також основою для інструментів хеджування на фондовому ринку при використанні їх як базові активи ф'ючерсних і опціонних контрактів.

Як і будь-який економічний показник, фондові індекси мають певні недоліки, що обмежують сферу їх застосування чи хоча б вимагають обережності в їх використанні. Основним їх недоліком є те, що вони відображають лише кількісні зміни в ринкових цінах акцій, а не причини, які викликали ці зміни. Крім того, зміни в ринкових цінах акцій, які фіксуються фондовими індексами, дуже приблизно відображають інтенсивність торгівлі акціями на ринку.

Фондовий індекс являє собою число, яке характеризує рівень або динаміку цін на акції, які включені до біржового лістингу, за станом на обумовлений момент часу. Усі фондові індекси, які використовуються в світовій практиці, можуть бути класифіковані за слідуючими ознаками:

• за місцем розрахунку та ареалом поширення;

• за числом поданих в індексі компаній та частки охоплення фондового ринку ;

• за методикою розрахунку та характеру використання.

Виходячи із ступеню узагальнення досліджуваної інформації виділяють індекси:

• інтегральні, які характеризують в цілому стан ринку, який досліджується, одним синтетичним показником ;

• частні (локальні), які доповнюють інтегральний показник характеристикою окремих елементів або параметрів цього ринку.

Також розрізняють індекси за складом сукупності об’єктів, що вивчаються, на інтернаціональні, національні, секторні та субсекторні.

Інтернаціональні інтегральні індекси характеризують стан ринку за межами національних кордонів. Суть такого індексу часто відображає його назва. Наприклад, індекси MCSI ( Morgan Stanley Capital International ) – лідера в галузі подібних міжнародних аналітичних досліджень, охоплюють як весь світовий ринок акцій (“The World Index”), так і його окремі складові географічного сектора – Північну Америку (“North America”), Європу (“Europe13”), Далекий Схід (“Far East”) та ін.

Національні індекси віддзеркалюють активність національного ринку акцій. Секторні індекси відображають стан певного внутрішнього ринку, наприклад ринку акцій, що котируються на певній біржі.

Субсекторні індекси є органічною складовою секторального індексу та характеризують динаміку акцій, наприклад, промислової групи компаній, транспортної чи фінансової та ін.

Серед найбільших груп індексів можна назвати національні (загальноринкові) та субсекторні (галузеві) індекси. Загальноринкові індекси, як правило, охоплюють від 70 до 90% обсягу капіталізації ринку, за даними якого вони обчислюються. Важливе значення мають також індекси "блакитних фішок", що являють собою показники змін цін на акції невеликої кількості найбільших компаній, обсяг торгівлі якими складає левову частку того чи іншого ринку.

Призначення індексів:

• зміни цін на акції можно порівняти з індексом для всього ринку або з індексом для даного сегменту ринку та робити висновки про попит на акції у контексті всього ринку;

• можливо співставити зміни цін у різних сегментах ринку та робити висновки про те, який з них є в даний момент більш прибутковим;

• можно співставляти зміни цін акції більш дрібних та більш великих компаній;

• можливо порівняти ціни на акції в різних країнах.

В загальній формі роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій:

1. діагностичній;

2. індикативній;

3. спекулятивній.

Під діагностичною функцією розуміється здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових.

Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінового стану на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів та портфельних менеждерів.

Спекулятивна функція проявляється в тому, що опціони і ф’ючерси здатні миттєво реагувати на зміну широкого кола явищ економічного, політичного та соціального характеру.

Основними характеристиками фондових індексів є базисне значення, база, вид зважування та метод усереднення. Під базисним значенням індексу розуміють його значення на початок розрахунку індексу, тобто на початок базисного періоду.

Базою індексу називають вибірку підприємств-емітентів, ринкові вартості акцій яких використовуються для розрахунку індексу. Підприємства, що входять до бази індексу, мають визначати розвиток галузі чи економіки в цілому, а також відрізнятись надійністю та стійкістю. Коливання цін на акції цих підприємств мають тісно взаємодіяти з загальними тенденціями зміни ринкових цін. Зважування може проводитись за ринковою вартістю акцій або за ринковою капіталізацією корпорацій, що входять до бази індексу. Для усереднення використовують середнє арифметичне та середнє геометричне вибраних значень.

Найбільш поширені типи фондових індексів — цінові середні та індекси, зважені за ринковою вартістю акцій чи зважені за обсягом ринкової капіталізації певної групи корпорацій.

1. Цінові середні розраховують на основі середнього арифметичного або середнього геометричного як суму цін або середню ціну певної групи акцій. Індекс, обчислений за формулою (18.1), відображає середню ціну акції, розраховану на основі середнього арифметичного:

де Р₁ — ринкова ціна акції і-ї корпорації, що входить до бази індексу; п — кількість корпорацій у базі.

Наступний індекс також визначають на основі середнього арифметичного, але зважується він за ринковою вартістю акцій

де к — дільник, який забезпечує рівність значення індексу на момент початку розрахунку деякій заданій величині:

де D₂₀ — значення індексу на момент початку розрахунку.

За методом арифметичного середнього розраховують індекси Dow Jones & Company (США), Nikkei (Японія) та ін.

Індекс, що розраховується на основі геометричного середнього, має вигляд:

де d — дільник, що забезпечує рівність значення індексу на момент початку розрахунку заданій величині. Як геометричне середнє обчислюють індекси Financial Times 30 (Англія), Value Lane Composite Index (США).

Фондові індекси, розраховані з допомогою середніх, мають ряд недоліків. Зміна цін на акції, ціна яких вища, наприклад, за рахунок вищої їх номінальної вартості, мають більший вплив на величину індексу. На величину середніх можуть також впливати події, не пов'язані зі зростанням вартості компанії (наприклад, дроблення акцій). Для зменшення впливу таких чинників на величину індексів при їх розрахунку використовують коригуючі коефіцієнти.