Місцеві фінанси англії

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) — острівна держава у Західній Європі, відома також як Сполучене Королівство, Велика Британія, Великобританія або просто Британія.

Столиця — Лондон.

Населення Великобританії 58 395 тисяч чоловік

площа 244100 кв. км;

глава держави Єлизавета ІІ (з 1952);

глава уряду Девід Камерон (з 2010);

політична система — ліберальна демократія;

Грошова одиниця — фунт стерлінгів.

Велика Британія складається з 4 головних адміністративно-політичних частин (історичні країни):

Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств та Великий Лондон), адміністративний центр — Лондон;

Уельс (22 унітарні утворення: 9 графств, 3 міста й 10 міст-графств), адміністративний центр — Кардіфф;

Шотландія (12 областей: 9 округів і 3 загальні території), адміністративний центр — Едінбург;

Північна Ірландія (26 округів), адміністративний центр — Белфаст.

Сполучене королівство — конституційна монархія, яку очолює король або королева. Під конституцією розуміється сукупність різних документів, що регулюють питання конституційного характеру. Сюди належать статути або акти парламенту (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 року і Білль про права 1689 року), судові прецеденти, неписані звичаї і угоди.

Велика Британія — одна з найбільш економічно високорозвинених індустріальних країн світу.

Провідна економіка у сфері фінансових послуг, фармакологічної і військової промисловості. Стабільні ТНК. Високоточні технології і хайтек (телекомунікації і біотехнології). Видобуток нафти і газу з Північного моря. Інновації в розробках програмного забезпеченняУспішно уловлює тенденції в зниженні курсів валют.

Фінанси місцевих органів влади

В адміністративно-територіальному відношенні Великобританія ділиться на Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію. Центральною частиною, де мешкає 87 % населення країни, є Англія й Уельс.

У період із 1973 по 1975 р. у Великобританії була проведена реформа місцевих органів влади, у результаті якої замість трьохланкової стала діяти в основному двухланкова система керування місцевими органами влади /розподіл на графства й округи/.

Хоча реформа місцевого керування не супроводжувалася реформою місцевих фінансів, проте вона не могла не позначитися на стан місцевих адміністративних одиниць, особливо фінансів міст. Значно скоротилося число місцевих бюджетів, збільшився їх обсяг, розширилися соціальні функції, а також використання для проведення регіональної політики, особливо , у районах розвитку, посилився контроль центрального уряду за витратою засобів місцевими органами влади. Все це підвищило регулюючу роль місцевих фінансів і їх використання для втручання в процес відтворення.

Типи місцевого самоврядування у Великій Британії

У Великій Британії в цілому, тобто в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії, місцеві влади складено таким шляхом – Асамблея Великого Лондону з мером, обраним прямими виборами; 32 лондонських містечка, 1 Корпорація Лондона, 36 столичних районів; 46 англійських унітарних рад; острови Сціллі; 32 шотландські унітарні ради; 22 уельські унітарні ради, 26 районних рад Північної Ірландії.

Окружні муніципальні ради Північної Ірландії – унітарні, але вони виконують більш вузький діапазон функцій. Релігійні проблеми на цій території зумовлюють збереження певних повноважень за центральною владою.

Рада островів Сціллі була унітарною і раніше. Старовинна Корпорація Лондона, яка займає територію в одну квадратну милю в центрі міста, сприймається як дивна британська традиція.

Нині у складі державних фінансів Великої Британії виокремлюють бюджет центрального уряду (державний бюджет), спеціальні позабюджетні фонди, фінанси місцевих органів влади, фінанси державних корпорацій

Державна система включає державний бюджет, державні позабюджетні фонди (83% всіх акумульованих державної фінансової системою ресурсів), фінанси місцевих органів влади (бюджети і позабюджетні фонди - 11% всіх фондів державної фінансової системи), фінанси корпорацій.

Державний бюджет складається з 2-х частин:

• Консолідований фонд - за рахунок нього фінансуються поточні витрати,

• Національний фонд позик, призначений для виплати% по державному боргу, надання кредитів на фінансування державних капіталовкладень, державних кредитів, що надаються місцевим органам влади та державним корпораціям.Доходи цього фонду складаються за рахунок доходів від розміщення державних позик, прибутку Банку Англії, відсотків, сплачуваних державними та місцевими органами влади за державний кредит.

Основне місце в бюджеті - консолідований фонд. Основна частина його доходів - це податки. Позабюджетні фонди не консолідовані із бюджетом, але в статистиці їх часто об'єднують. Місцеві (бюджети) фінанси

Місцеві фінанси. Третю ланку фінансової системи Великої Британії становлять місцеві фінанси.

Витрати місцевих бюджетів у даний час складають ЗО % витрат бюджетної системи Великобританії і І/6 частину валового внутрішнього продукту країни. У залежності від характеру використання засобів і джерела їх фінансування витрати підрозділяються на поточні і капітальні. До поточним ставляться витрати на утворення, деяка частина витрат на охорону здоров'я, утримання поліції, суду, виплату відсотків по державному боргу, експлуатацію житлового і комунального господарства, місцевого транспорту, охорону навколишнього середовища. Капітальні витрати включають інвестиції на житлове будівництво, а також будівництво шкіл, лікарень, шляхів. Поточні витрати фінансується за рахунок місцевих прибутків, а також субсидій із державного бюджету; капітальні витрати покриваються в значній частині позиками.

Самою значною статтею поточних витрат місцевих бюджетів /біля 30%/є асигнування на освіту. В умовах науково-технічної революції все більше коштів з місцевих бюджетів направляється на професійну освіту й перепідготовку кадрів.

Місцеві органи влади втратили право на будівництво і придбання житла, приватизацію місцевого транспорту і комунальних мереж, з-під їх контролю були виведені деякі типи освітніх установ, витратні зобов'язання муніципалітетів істотно скоротилися. Нині з місцевих бюджетів фінансується всього 36 % усіх державних витрат

Структура витрат місцевих органів влади така, %:

— соціальний захист — 32;

— освіта — 28;

- охорона правопорядку — 12;

— комунальні послуги — 5;

— транспорт і комунікації — 4;

— інші — 19.

 Доходи місцевих фінансів дуже слабкі. Близько 30% необхідних коштів місцевих бюджетів мобілізують через свої прибуткові статті. Основний податковий джерело - майновий податок (майже 100% доходів місцевих бюджетів), стягнення його дуже різна по містах.Визначаються спочатку потребі місцевих бюджетів, визначається яка частина може бути зібрана місцевими бюджетами і ця частина ділиться на наявне майно, т.ч. визначається ставка податку. Тетчер хотіла замінити майновий податок на подушний, який не пов'язаний з вартістю майна, але повинен платити кожен власник нерухомості за уніфікованими ставками.

Інші фінансові ресурси місцевих бюджетів. Як і в США, головний інструмент надання фінансової допомоги - дотації, але у Великобританії загальні дотації, а не цільові (субвенції).

Місцеві органи влади розміщують позики, гарантом по яких є центральний уряд.З місцевого бюджету фінансується освіту. 90% школярів - у державних установах, велика частина студентів - у державних вузах. З місцевих бюджетів здійснюються видатки на ЖКГ, поліцію, утримання і будівництво доріг, обслуговування державного боргу місцевих органів влади.

Місцеві органи влади в трьох частинах Великої Британії — Англії, Уельсі й Шотландії — мають різну структуру. В Англії двоступінчаста система місцевих органів влади, включаючи графства та округи сільської місцевості в містах. У 1992 р. в Уельсі й Шотландії була введена одноступінчаста система місцевих органів управління.

Місцева влада у Великій Британії має чотири основні джерела доходів — субсидії центрального уряду (у 1997—1998 рр. витрати на утримання місцевої влади становили 32 800 млн ф. ст., або 10,8 % витрат поточного бюджету держави), податок на житло, тарифи на рухоме майно, а також різні збори і доходи від продажу ліцензій таін. Близько 75 % витрат (крім зборів і продажу) фінансується за рахунок урядових субсидій і тарифів на рухоме майно.

Органи місцевого самоврядування отримують кошти для своєї діяльності з різних джерел. Місцевий податок, ставка якого обраховується з вартості приватної власності, забезпечує лише 25 відсотків доходів у місцевий бюджет (дані 1999 року).

Також всі місцеві бюджети отримують кошти від Центрального уряду у вигляді грантів. Це джерело складає близько 48 відсотків доходів. Ще 25 відсотків забезпечує податок з бізнесу, ставка якого встановлюється Центральним урядом. Решта коштів формується з прибутків від платних послуг та резервів місцевих бюджетів.