7. Дати характеристику промисловим підприємствам і обєднанням що є виробниками експортної продукції в межах зез

1)Виробники експортної продукції весь технологічний процес від виробництва до реалізації виконують самостійно. Вони є власниками своєї продукції. До їх числа належать:

o виробничі підприємства;

o промислові об'єднання;

o науково-промислові виробництва провідних галузевих міністерств і відомств, промислова номенклатура яких зафіксована в зовнішньоторговельному обороті країни.

2)Експортери-виробники, які працюють на зовнішньому ринку із залученням зовнішньоторговельних посередників. Це підприємства і промислові організації окремих міністерств і відомств - агропромисловий комплекс, верстатобудівна промисловість [постачання готової продукції].

3)Чисто зовнішня посередницька діяльність. Її принципова відмінність від інших груп: ці організації, як учасники ЗЕД не є власниками експортної продукції, а мають лише право на її реалізацію в рамках тих повноважень).

8. Узгоджені і неузгоджені статті типових контрактів

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. І достатньо тільки сісти за стіл переговорів, обговорити ці статті, досягти згоди і вставити все в текст, як контракт готовий до підписання.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому. І, нарешті, третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті.

9. Визначити основні цінові стратегії фірми

Стратегія ціноутворення — це основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики.

Основними видами цінових стратегій є :

1. Стратегія високих цін

Основною метою цієї стратегії є отримання надприбутку шляхом "збирання вершків" з тих покупців, для яких новий товар має велику цінність і які готові заплатити за нього вищу ціну.

2. Стратегія середніх цін (нейтральне ціноутворення) Застосовна на усіх фазах життєвого циклу, крім спаду, і найбільш типова для більшості фірм, що розглядають одержання прибутку як довгострокову політику..

3. Стратегія низьких цін (стратегія цінового прориву)

Стратегія може бути застосована на будь-якій фазі життєвого циклу, вона особливо ефективна при високій еластичності попиту за ціною.

4. Стратегія цільових цін - За цієї стратегії незалежно від зміни цін обсяги продажів маса прибутку повинна бути постійною, тобто прибуток є цільовою величиною.

5. Стратегія пільгових цін

Передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, у яких фірма зацікавлена, або у зв'язку з адміністративним втручанням.

6. Стратегія цінового лідера

Суть цієї стратегії не припускає встановлення ціни на нові вироби відповідно до рівня цін провідної компанії на ринку.

7. Стратегія контрактних цін

Фіксування у контракті, який підписується на певний період, умов поставки чи реалізації у випадку, коли майбутня ринкова ситуація є невизначеною, але не виключені або передбачаються значні зміни цін, які можуть вплинути на прибутковість фірми.

Проведення цінової війни з конкурентами через проведення найнижчих цін. 9. Стратегія незмінних цін - Якщо витрати виробництва збільшуються, то фірми замість перегляду цін зменшують розмір упакування, змінюють склад товару.

10. Стратегія неокруглених цін - Передбачає встановлення цін нижче від округлених значень. Це просто психологічний прийом.