38. Алчевська Христина Данилівна (1841-1920)

Х.Д. Алчевська - український педагог, прогресивна діячка народної освіти, засновник й учитель Харківської жіночої недільної школи, письменниця.

Христина Данилівна була єдиною жінкою, яка входила до Харківської громади. Громадівці сприяли просвіті українського народу, відкривали безкоштовні школи, видавали дешеві популярні книжки, організовували лекції, вечори, концерти.

10 червня 1862 р. Х.Д. Алчевська заснувала приватну нелегальну жіночу недільну школу. Офіційне відкриття школи відбулося в березні 1870 року. В цій школі в різний час здобули освіту 17 тисяч неграмотних людей. Навчання було безкоштовним, а тому, доступне для найбідніших. До роботи в школі завдяки Х.Д. Алчевській були залучені разом з учителями відомі науковці Харкова, вчені М.М. Бекетов, Д.І. Багалій та ін. Розподіл груп та класів здійснювався за віком, а також за рівнем підготовки. Ця школа швидко перестала бути звичайною школою грамотності, бо тут навчали історії, географії, фізики, хімії, природознавства, літератури, гігієни, правознавства та ін.

Харківська приватна школа Х.Д. Алчевської прославилася в Україні і далеко за її межами цілою низкою спеціально підготовлених і виданих посібників для навчання дорослих. Одним з найпомітніших є тритомна „Книга взрослых" (1899 - 1900) - розрахована на три роки навчання, що містить матеріал з різних дисциплін. Також дуже цікавим був тритомний критичний покажчик книг для народного і дитячого читання „Что читать народу?" (1884 - 1906). У ньому проаналізовано 4183 виданнь з різних галузей знань. Христина Данилівна склала саму велику частину покажчика - літературну, в якій розглянула 1680 видань вітчизняного і зарубіжного письменства. У 1879 р. на власні кошти Христина Данилівна збудувала однокласну земську школу в с Олексіївка Луганської області.

Педагогічна діяльність Х.Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного педагога своїм почесним членом. Невтомна діяльність Христини Данилівни Алчевської є високим прикладом служіння народу.

39. Педагогічні погляди м. І. Пирогова.

Критика станово-професійної освіти й ідея загальнолюдського виховання. У статті «Питання життя» і в інших своїх педагогічних творах М. І. Пирогов різко виступив проти станової школи та ранньої утилітарно-професійної вишколу, яку намагалося ввести царський уряд за рахунок зниження рівня загальної освіти молоді. Він протиставив офіційним курсом освіти ідею загальнолюдського виховання, яка повинна підготувати до громадської життя високоморальну людину з широким розумовим кругозором. «Бути людиною - ось до чого має вести виховання », - писав Пирогов, вказуючи, що для цього все до певного віку, коли визначаються схильність і здібності, «повинні користуватися плодами одного і того ж морально-наукового освіти ». Він повстає проти ранньої, передчасної спеціалізації дітей, яка звужує їх кругозір і гальмує їх моральний розвиток.

Стаття «Питання життя», головною ідеєю якої був захист загальнолюдського освіти, справила велике враження на сучасників, викликала ряд відгуків на неї з боку передової педагогічної громадськості.

Пирогов запропонував новий проект шкільної системи, спрямований проти станової школи. Він вважав, що підставою шкільної системи повинна бути дворічна початкова школа, звідки буде відкриватися доступ до середньої школи всім. Свою шкільну систему він будував за принципом єдиної школи.

Пирогов пропонував шкільну систему з декількох ступенів, з порівняно нетривалим терміном навчання в кожній, а саме: після початкової дворічної школи - прогімназія (неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназія також двох типів - з трьох-, п'ятирічної тривалістю навчання. Цю систему завершує вища школа (університети і вищі спеціальні навчальні заклади).

Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив стародавніх мов (латинської і грецькому), російської мови та літератури, математики та історії.

Тривалість навчання в першому на два роки більше, ніж у другій. Навчальний план класичної гімназії має загальноосвітній характер, тоді як в реальній гімназії вводяться прикладні (професійні) навчальні предмети, що значно знижує загальну освіту, що дається реальної гімназією, особливо якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як у класичній гімназії - 5 років). У перших двох класах класичної та реальної прогімназії курс навчання майже однаковий. З III класу класичної прогімназії починається навчання латинської мови, а з IV класу - грецькому. Студенти, які закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в III клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати до університетів або у вищі спеціальні навчальні заклади, тоді як закінчили реальну гімназію приймаються тільки у вищі спеціальні навчальні заклади або ж ідуть на практичну роботу.

З метою полегшити отримання вищої освіти незаможним Пирогов пропонував зменшити плату за навчання.

Основними дидактичними принципами Пирогов вважав свідомість навчання, активність і наочність.

Пирогов пропонував переклад з класу в клас проводити за результатами річної успішності учнів.

До викладання у вищій школі Пирогов пропонував залучити великих вчених, проводити семінари, і практичні заняття і всіляко розвивати у студентів навички поглибленої самостійної роботи.

Пирогов вважав хорошу дисципліну одним з найважливіших умов успіху навчання і морального виховання. Він засуджував свавілля, казармений режим, які панували в школах того часу, бездушне ставлення до дітей і вимагав гуманності і щирості при підтримці дисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини, за яких вчинено проступок, неупереджено оцінити його, довести до свідомості учня його провину і справедливість призначеного за вчинок покарання.

В своїй статті «Чи потрібно сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858), яка стала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського навчального округу, Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, що застосування різки антіпедагогічно, що тілесні покарання знищують в дитині сором, розбещують дітей і повинні бути скасовані.