2. Послідовність та принципи планування реклами.

Проведення будь-якої реклами вимагає її детальної підготовки. Процес підготовки, планування та проведення рекламної кампанії можна розподілити на такі основні блоки:

1. Визначення цілей і завдань рекламної кампанії та її послідовних етапів.

2. Стратегічне планування.

3. Тактичне рішення.

4. Оперативна робота.

План проведення рекламної кампанії повинен враховувати особливості товару, який рекламується, а також запити цільової аудиторії споживачів.

Планувати рекламну кампанію рекомендується в такій послідовності:

• Здійснення аналізу маркетингової ситуації;

• Визначення цілей реклами;

• Визначення цільової аудиторії;

• Складання кошторису витрат на рекламу і контроль за їх виконанням;

• Вибір засобів розповсюдження реклами;

• Складання рекламного повідомлення або тексту;

• Оцінка результатів.

Аналіз маркетингової ситуації дає можливість рекламодавцю прогнозувати стан справ, який складається на ринку після початку рекламної кампанії.

Дуже важливо правильно та обґрунтовано сформувати цілі реклами. Це дасть змогу чітко визначити мету проведення рекламної кампанії. При цьому слід пам’ятати, що оцінка маркетингової ситуації та визначення цілі рекламної кампанії невіддільна одна від одної, оскільки ці етапи передують усім іншим етапам планування рекламної кампанії..

Одним із важливих етапів планування рекламної кампанії є визначення цільової аудиторії рекламної дії.. Слід пам’ятати, що заходи реклами будуть дієвішими, якщо окремі з них адресуватимуться конкретним групам людей.

Кошторис – це план фінансування рекламних заходів, в якому детально розглядаються питання, що стосуються різних товарів, ринків, засобів розповсюдження реклами в різні строки. Для визначення суми витрат на рекламу слід враховувати:

• Вартість засобів реклами;

• Кількість засобів реклами;

• Інтенсивність застосування засобів реклами;

• Вартість додаткових засобів стимулювання;

• Інші витрати пов’язані із розповсюдженням реклами.

Поряд із вибором засобів розповсюдження реклами є створення рекламного повідомлення або тексту.

Оцінювання результатів рекламної кампанії здійснюється як під час кампанії, так і після її закінчення. У ході кампанії відповідальні працівники рекламодавця а рекламного агентства стежать за реакцією покупців, зміною попиту на товари, що рекламуються, а також зміною товарообороту, діями конкурентів та ін.

Варіант 2

1. Підходи до визначення поняття «комунікація».

Маркетингові комунікації – діяльність підприємства, спрямована на інформування, переконання і нагадування цільовій аудиторії про свої товари, стимулювання їх збуту, створення позитивного іміджу фірми у суспільстві та налагоджування тісних взаємовигідних партнерських стосунків між підприємством і громадськістю.

Підходи до визначення поняття «комунікація»:

• лінгвістичний;

• філософський;

• психологічний;

• соціальний;

• економічний.

Лінгвістичний підхід. За цим підходом, на думку одних авторів «комунікація» (в перекл. З латин. – зв’язуюсь, спілкуюсь) є процесом обміну інформацією. Розрізняють два аспекти комунікації – фізичний і соціальний

Фізична комунікація – спосіб передання інформації від одного джерела до іншого, між вузлами пристроїв, певними особами відповідним каналом зв’язку тощо. Соціальна комунікація – складова спілкування, тобто двосторонній або багатосторонній процес виникнення і розвитку контактів між людьми, що зумовлено потребами їх у суспільній діяльності.

Отже, з погляду лінгвістики «комунікація» - це процес фізичного та соціального обміну інформацією між суб’єктами інформаційного простору з використанням слів, літер, символів, певних знаків.

Філософський підхід – з погляду філософії проблема комунікації представлена конфліктом між прихильниками теорії комунікації-інтенції та теорії формальної семантики. Прихильники теорії-інтенції стверджують що спілкування між індивідами може відбутися не тільки за допомогою слів, а й через своєрідну взаємну настроєність відправника та одержувача інформації. Поняття інтенція має глобальніше значення ніж мова спілкування. Це своєрідні «флюїди», які складаються із комплексного застосування мови, жестів, емоцій, розуму, погляду, манери спілкування.

Прихильники теорії формальної семантики стверджують що спілкування є системою в основі якої полягає досконале володіння мовою, а не системою правил для комунікацій. Отже основний висновок який випливає з цих теорій – це розмежування мови при переданні та сприйнятті інформації.

Соціальний підхід. Соціологи під терміном «комунікація» розуміють передання соціальної інформації Вони вважають, що комунікація – це не тільки обмін інформацією між суб’єктами інформаційного простору а й соціальна взаємодія і психологічна настроєність відправника та одержувача інформації. Тобто комунікація – це по суті, явище суспільного життя, його необхідний елемент, який полягає у процесі ведення розмови, формуванні форм привітання, аспектів поведінки людини(манери, рухи тощо), безпосереднього спілкування. Отже, комунікація – це процес передання емоційного та інтелектуального змісту.

Економічний підхід. В економічній літературі поняття «комунікація» переважно визначається як обмін інформацією між людьми з метою формування ділових стосунків. Комунікації розглядають як необхідний інструмент управління підприємством. Так одні вчені стверджують, що комунікація – це обмін інформацією, внаслідок якого керівник отримує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, і доводить їх до відомв співробітників, інші вважають що комунікації – це процеси взаємозв’язку між працівниками, підрозділами, організаціями.