Особливості гри:

• мотиви ігрової діяльності відображають ставлення особистості до довколишнього. В грі здійснюються дії, мета яких має значення для особистості;

• ігрова діяльність реалізує мотиви людської діяльності, проте вони не пов’язані із метою, засобами чи умовами дії, які здійснюються в практичному плані. В ігровій діяльності дії повинні виражати смисл діяльності, що ж в мотиві, а не реалізувати мету в предметному значенні.

Гра – це спосіб реалізації потреб і запитів дитини в межах можливостей дитини. гра починається з перетворення реальної ситуації в уявну. Чи значить це, що гра – це втеча від реальності? І так, і ні. В грі є втеча від дійсності і проникнення в неї. Все, чим гра живе, вона бере з дійсності, виходить за межі ситуації і проникає в інші. Чи є реальними ті почуття, бажання і помисли, які розігруються в грі? Все реальне, і дитина, яка грається реально все відчуває.

Коли дитина грає якусь роль, вона не просто переноситься в якусь особистість фіктивно: приймаючи на себе роль і входячи в неї, дитина розширяє, збагачує і поглиблює свою власну особистість. Значення гри – не лише розвиток уяви, мислення і волі, але і особистості в цілому.

Етапи розвитку гри:

• рольова гра;

• гра за правилами.

Спілкування (мовлення)- заміна гри з предметами мовою.

Навчання – засвоєння узагальнених результатів праці інших людей. Люди виділили для цього особливий період в житті підростаючого покоління і створили спеціальні форми існування за яких навчання є основним видом діяльності.

Мета навчання – підготовка до майбутньої самостійної трудової діяльності. Засіб – засвоєння узагальнених результатів того, що створено працею людських поколінь.

Навчання складається із :

• засвоєння інформації про властивості довколишніх предметів і явищ (знання);

• прийомів і операцій, з яких складаються основні види діяльності (навички);

• оволодіння способами використання інформації для правильного вибору прийомів і операцій відповідно до мети (вміння).

Про навчання можна говорити лише тоді, коли дії людини керуються свідомою метою – засвоїти певні знання, навички і вміння. Наявність свідомих мотивів передумова навчання.

Навчання можливе лише для людини на етапі свідомої регуляції своєї поведінки (6-7 років).

Процес спрямування діяльності і поведінки дитини на засвоєння суспільного досвіду людства – научіння.

Праця – соціальна категорія. Предметом вивчення психології є – психологічні компоненти трудової діяльності.

Праця – свідома цілеспрямована діяльність на здійснення результату, що регулюється волею у відповідності до мети. Праця – шлях формування особистості.

Специфічність психологічної сторони трудової діяльності в тому, що за своєю сутністю праця – діяльність, спрямована на створення суспільно корисного продукту. Тому мета діяльності – не в праці, а в її продукті. Оскільки одна людина не може створити всі предмети, необхідні для задоволення потреб, то мотивом діяльності людини стає продукт не її діяльності, а діяльності інших людей.

Мотиви трудової діяльності виражаються у ставленні до праці. В нормі праця – потреба людини.

Кожен вид діяльності є характерним для певних вікових етапів розвитку дитини. текучий вид діяльності є підготовкою до наступного, так як в ньому розвивається потреба, і дитина має можливості для здійснення.

Тому в психології існує поняття про провідний вид діяльності. Хоча в кожному віці існує всього три види діяльності, в різнівікові періоди потреба в них різна.

Так, для дошкільника провідним видом діяльності є гра. В школярів – навчання, в юнаків – праця.

Будь яка праця за певних умов стає творчою діяльністю.

Творча діяльність розпочинається з виникнення замислу. Замислу передує підготовча робота, що складається з обдумування її змісту, вияснення деталей, шляхів реалізації і збору матеріалу.

Тоді – реалізація творчого замислу – триває довгий час і залежить від змісту завдання, його складності, підготовки і умов праці. Здійснення творчого замислу – напружена праця, яка вимагає затрати сил та максимальної концентрації свідомості на предметі творчості. Тоді виникають моменти творчого підйому – вдохновения – напруження всіх сил організму, що виявляється у емоційному захопленні предметом творчості і продуктивній праці над ним.

Успіх творчої діяльності залежить від того настільки людина володіє прийомами і технікою роботи і як ставиться до результатів.