Збирання фактичного матеріалу

Збирання матеріалу здійснюється за такими напрямками:

1) виявлення так званого джерельного матеріалу;

2) пошуки методологічної, теоретичної літератури.

Опрацювання літератури для наукової роботи має свої особливості і відрізняється від конспектування такої літератури з навчальною метою. Конспектування критичних матеріалів складається з дослівних виписок, узятих у лапки або у квадратні дужки. Для поєднання авторських думок чи подачі контексту, в якому вони були вжиті, необхідно своїми словами робити потрібні “містки” між ними. Виписки слід робити досить широкі. Не можна виривати окремі фрази з контексту, перекручувати чужі висловлювання, переінакшувати їх відповідно до своєї концепції. Наукова сумлінність, точність – це риси, які повинні виховувати в собі молоді дослідники.

Фактичний матеріал з української мови найчастіше збирається паралельно з опрацюванням наукової літератури. Основними джерелами для дослідника є оригінальні тексти (художні, наукові, публіцистичні тощо), словники, анкетування, опитування інформаторів. Якщо тема стосується опису певної говірки, соціальних діалектів, молодіжного жаргону, дослідження топонімів, то на першому місці щодо важливості стоять аудіозаписи мовлення представників певних територій чи соціальних груп. Нерідко словниковий матеріал доповнюється текстовим і навпаки. Комбіноване використання джерел різних типів посилює достовірність одержаних результатів дослідження.

Попередній план, складений на початку роботи, ще буде уточнюватися. Порушена у розділах проблема повинна бути повністю підтверджена фактами. Якщо ж вони не відповідають висунутим питанням, значить, треба ці питання поставити так, як диктує матеріал. Отже, студент збирає матеріал не “взагалі”, а за окремими розділами своєї роботи. Звідси необхідно з’ясувати з керівником, чи, зокрема, теоретичні питання будуть виділені у самостійний розділ.

Специфіка наукової роботи

Наукова робота з мови має свої особливості. Вона має яскраво виражений дослідницький характер. Збираючи фактичний матеріал, студенти детально вивчають наукову літературу, заглиблюються у текст твору, оформляють картотеку.

Якщо робота пишеться за твором письменника, то спочатку потрібно:

1. уважно прочитати твір, проникнути у його зміст;

2. знайти мовні явища, що будуть досліджуватися, і виписати їх на картки, обов’язково зазначаючи сторінку тексту;

3. за відповідними словниками пояснити ці мовні явища, паспортизувати словникові статті у відповідні картки.

Після цього починається робота з картотекою. На основі опрацьованої наукової літератури студент вибирає спосіб аналізу матеріалу, відповідну класифікацію і за нею систематизує відібраний матеріал.

Якщо праця стосується опису говірки, мікротопонімії, молодіжного мовлення тощо, то спочатку потрібно зробити аудіозаписи мовлення носіїв певного територіального або соціального діалекту. На касеті мають бути зафіксовані дані про інформатора (прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, освіта), запитання до нього і відповіді інформатора. Багатий фактичний матеріал дають розповіді носіїв говірки про народні звичаї, свята, їхні спогади про життя. Швидше і краще зібрати потрібні мовні факти допоможе і заздалегідь складений питальник.

Після того, як аудіозаписи зроблені, треба їх розшифрувати, тобто записати фонетичною транскрипцією. Аналіз цих записів допомагає виявити характерні риси діалектного мовлення. Для того, щоб оптимізувати процес обробки одержаних матеріалів, доцільно використати метод карткування.