Гроші та їх функції. Закон грошового обігу.
Усі економічні системи, які ґрунтуються на спеціалізації виробництва і товарообміні, використовували і використовують гроші.
Гроші - всезагальний еквівалент. Будь-що, що використовується в якості грошей (економікс).
Історія грошей налічує багато тисячоліть. Вважається, що вони виникли стихійно, в процесі обміну. Внаслідок взаємної згоди людей.
Форми товарного обміну:
Натуральний обмін (Т-Т);
Товарно-грошовий обмін (Т-Г-Т) або (Г-Т-Г)
Необхідні властивості для всезагального еквівалента:довговічність, рідкісність, мати високу вартість, однорідність, бути подільним на частини.
З того часу, коли певний товар почав виконувати роль загального еквіваленту, виникають і розвиваються грошові відносини.
Не в грошах щастя, а в їх кількості (Козьма Прутков)
«Гроші самі по собі не приносять щастя, а лише на певний час заспокоюють нерви»
Концепції грошей:
1-ша група теорій, заснованих на функціональних концепціях грошей
Раціоналістична – гроші є результатом згоди між людьми (Аристотель; сучасна – англ. Ек. Харріс). Різновидом цієї теорії є державна теорія грошей - (Нім ек. Кнапп) - це продукт правопорядку, творіння державної влади. Заперечується оварна природа грошей, їх стихійне походження.
Еволюційного походження грошей (К.Маркс)–підкреслюється товарна природа грошей, стихійне їх виділення із загальної маси товарів, їх особливе місце в економіці. Поширена в сучасній західній ек. Л-рі.
Сучасні підходи
Фрідман, А.Шварц – гроші лише зручний спосіб організації статистичних спостережень. Увага акцентується на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей.
Найбільш поширений – Макконел і Брю вважають, що гроші – це те, що гроші роблять (їх функції). Гроші – це будь який товар, який функціонує як засіб обігу.
Сутність грошей проявляється в їх функціях:
Міра вартості – у грошах виражають свою вартість всі товари. Гроші виконують дану функцію ідеально. Ціна – грошовий вираз вартості товару Для виміру кількості грошей використовують масштаб цін (наприклад, гривня ділиться на 100 копійок). Величина грошової одиниці закріплюється державою.
Засіб обігу. Гроші використовують для оплати товарі і послуг. Потрібні готівкові гроші.
Функція нагромадження. Вартість грошей переноситься в часі.
Цю ж функцію виконують см акції, облігації, земля, нерухомість, ювелірні вироби.. Грошам як засобу нагромадження притаманна така риса як абсолютна ліквідність (легкість і швидкість перетворення активу на засіб платежу, не втрачаючи своєї вартості). Різні речі мають ліквідність. Тільки гроші мають абсолютну ліквідність.
Вартість грошей фіксується через рівень цін. Якщо рівень цін підвищується, то вартість грошей (їх купівельна спроможність) знижується.
В минулому, коли в обігу було срібло і золото, то нагромадження грошей означало утворення скарбів.
Засіб платежу.
Світові гроші.
Держава встановлює грошові системи (це законодавчо встановлена грошова одиниця, масштаб цін, види грошей,емісійна система, порядок обміну національної валюти на іноземну).
Грошові системи, що ґрунтувалися на золоті та сріблі, мали певні переваги (забезпечували стабільність вартості грошей) і недоліки (нестача благородних металів гальмувала обмін товарів та їхнє виробництво, дорогим було зберігання та транспортування золотих монет).
Види грошей:
Готівка (металеві, паперові – знаки вартості, а не реальна вартість. Оскільки реальна вартість паперових грошей майже відсутня, то запровадження їх в обіг відбувається на основі законодавчого зобов‘язання та відповідного примусу з боку держави.
Майже гроші (кредитні – боргові зобов‘язання суб‘єктів економіки. Це вексель –торгове боргове зобов‘язання. Банкнота – боргове зобов‘язання (вексель) центрального банку. В умовах інфляції банкноти втрачають свою вартість. Казначейські білети – зобов‘язання держави, випущені казначейством. На відміну від банкнот, казначейські білети не мали жодного зв‘язку з золотом. Це були зобов‘язання уряду. У разі збільшення їхньої емісії вони швидко знецінювались.
Банківські гроші (депозитні). Розвиток банківської системи привів до появи банківських грошей (депозитних ( безготівкових). Безготівкові розрахунки здійснюються комерційними банками на основі чеків або платіжних доручень .
Електронні гроші (платіжні карточки; СДР – спеціальні права запозичення; електронні перекази). Вони забезпечують обіг безготівкових, депозитних грошей, але не заміняють їх. Вони є грошими-замінниками, мають кредитну основу.
Придбання матеріальних благ у розвинених країнах світу у наш час відбувається, значною мірою, без готівки, за допомогою електронних грошей. Звужується сфера грошового обігу: у розвинутих країнах світу питома вага готівки в обігу становить 10%.
Отже, товарні гроші замінили символічні гроші, які не мають внутрішньої вартості.
З розвитком фінансової системи відбуваються значні фінансові інновації, створюються нові типи активів, які можна певною мірою зарахувати до грошей.. тому центральні банки класифікують пропозицію грошей, враховуючи ступінь ліквідності її окремих елементів, які називаються грошовими агрегатами (класифікація грошей за їх роллю у пропозиції грошей):М0 ; М 1; М2; М3.
М0 - готівка (банкноти і розмінна монета). Цей агрегат становить монетарну базу. Гроші підвищеної сили, оскільки комерційні банки на їх основі емітують свої депозитні гроші. Готівка перебуває у резервах комерційних банків або в обігу поза ком.банками.
М 1 =(включає Мо), ділові гроші(гроші, які безпосередньо використовуються для платежів. Вони мають абсолютну ліквідність. Це гроші у вузькому розумінні слова.
М 2 = (включає М1 + строкові вклади+ депозитні сертифікати, залишки взаємних фондів грошового ринку та інші високоліквідні рахунки.
М3 = М 2+кошти клієнтів з трастових операцій банків та інші менш високоліквідні активи. (М2 та М з належать до майже грошей). Прямо використати їх неможливо, але вони легко перетворюються на гроші М1 без втрат вартості.
У високорозвинутих країнах вирізняють ще агрегат МL. Він об‘єднує Мз , а також банківські акцепти, комерційні папери, казначейські векселі, державні ощадні облігації.
В Україні в 2011 р. грошовий агрегат
Мо складав 157млрд грн..
М1 – 233 млрд.грн.;
М2 – 484 млрд. грн..
Мз - 487 млрд грн
Кількість грошей, яка є в національній економіці на певний момент часу, становить пропозицію грошей. ЇЇ величина залежить від обсягу національного виробництва, рівня цін, швидкості обігу грошей, впливу процентних ставок на структуру і розмір депозитів.
Якщо економіка використовує товарні (золоті) гроші, то пропозицію грошей визначає сам ринок з урахуванням кількості монетарного металу.
В економіці, яка використовує символічні (паперові) гроші, пропозицію грошей регулює держава. Держава в особі ЦБ володіє монополією на емісію грошей. Регулювання державою пропозиції грошей називають монетарною політикою.
Способи регулювання пропозиції грошей буде розглянуто пізніше.
Закон грошового обігу. Взаємозв‘язок між обсягом національного виробництва, грошовою масою і рівнем цін виражає рівняння обігу (формула Фішера):
M x V= P x Q
M – грошова маса в обігу;
V – швидкість обігу грошової одиниці;
Р – рівень цін товарі і послуг;
Q – кількість виготовлених товарів та послуг.
На швидкість обігу грошей впливає зміна процентних ставок, очікування зміни в цінах тощо.
Тобто, кількість грошей в обігу прямо пропорційна до суми цін товарі та послуг і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.
У зв‘язку з тим, що гроші виконують в економіці важливі функції, то на них існує попит з боку учасників ринку.
Економісти пояснюють попит на гроші трьома мотивами:
Трансакційним;
Мотивом застережливості;
Спекулятивним мотивом.
Трансакційний мотив – людям потрібні готівкові гроші для платежів (засіб обігу). Момент одержання готівки і момент платежу не збігаються в часі. Тому треба постійно тримати готівку. Трансакційний попит залежить від обсягу національного виробництва і рівня цін на товари і послуги.
Мотив застережливості – також пов‘язаний із функцію грошей як засобу обігу. Люди тримають гроші на випадок різних подій. Такий попит залежить від обсягу національного виробництва. На цей попит великий вплив мають процентні ставки, які виплачують комерційні банки на депозити. Якщо ставки високі, то такий попит на гроші скорочується, І навпаки.
Спекулятивний попит на гроші пов‘язаний з функціонуванням грошей як засобу нагромадження. Цей попит залежить від розміру процентної ставки.
Отже, на гроші існує попит та існує їх пропозиція. Ринок, на якому об‘єктом купівлі – продажу є гроші, називають грошовим ринком.. Гроші на ринку постають товаром. Цей товар має ціну – процентну ставку (плата за використання грошей, взятих в позику). На грошовому ринку постійно переміщуються грошові ресурси. На цьому ринку діють різні грошові (фінансові) посередники,(комерційні банки).
ГРОШОВА СИСТЕМА і МЕТОДИ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ
Обіг грошей потребує регулювання. Постійного підтримання його стабільності. Від чого залежить і стабільність грошей. Гроші завжди рухаються в певній системі.
Грошова система - форма організації грошового обігу.
Складові грошової системи:
грошова одиниця країни,
масштаб цін,
емісія грошей,
порядок забезпечення обігу та вилучення з нього грошових знаків,
регламентація безготівкового обігу,
інститути грошового обігу (ЦБ та КБ), міністерство фінансів)
методи регулювання грошової системи:
інфляція – зростання загального рівня цін внаслідо переповнення каналів грошового обігу паперовими грішми.
дефляція - зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу зайвих паперових грошей і зниження загального рівня цін. Цього досягають підвищуючи податки (знижуючи купівельну спроможність населення); підвищуючи позичковий відсоток (зменшується попит на кредит), реалізацією ЦБ цінних паперів (зменшує кількість грошей); посиленням контролю за лімітами кредитування.
Ревалоризація – процес встановлення вартості грошової одиниці до рівня, який вона мала до інфляції. Цей метод сприяє стабілізації грошової одиниці, підвищує її курс і купівельну спроможність.
Нуліфікація – ліквідація старих грошових знаків і випуск нових у менший кількості. До неї вдаються за різкого зниження купівельної спроможності грошей внаслідок високої інфляції.
Деномінація - заміна номінальної вартості старих грошових знаків у певному співвідношенні на нові вагоміші з одночасним перерахуванням цін, заробітної плати, тарифів у відповідно встановленій пропорції.
Це забезпечує зменшення грошової маси в обігу, спрощує та здешевлює всі розрахунки і витрати на забезпечення грошового обігу. Деномінація проводилась в Україні у 1996 р.
Девальвація - зниження валютного курсу країни щодо іноземних валют. Цей метод характеризує кризовий стан економіки, що супроводжується збільшенням грошової маси. У деяких випадках девальвацію застосовують з метою стабілізації національної грошової одиниці. Її використовують для підвищення конкурентоздатності експорту, обмеження імпорту, вирівнювання платіжного балансу.
Ревальвація – підвищення вартості національної валюти.
Отже, гроші виконують не тільки функції, пов‘язані з товарообміном. Вони впливають на обсяги виробництва, зайнятість, ціни, процентні ставки та інші макроекономічні зміни.
Знання характеру цих впливів і залежностей є основою грошово-кредитної політики держави.