30. Організація і планування діяльності ремонтного та інструментального господарства.

Організація ремонту та обслуговування устаткування регламентується типовою системою технічного обслуговування і ремонту обладнан­ня. Вона є сукупністю взаємопов’язаних положень і норм, які впорядковують організацію, виконання робіт з технічного обслуговуван­ня та ремонту обладнання з метою збереження протягом обумовленого часу за заданих умов експлуатації його придатності для використання.

Головним у роботі зі збереження устаткування є ремонт, ремонтна діяльність. Ремонт – це процес відновлення, виправлення пошкоджень, усунення дефектів, поломок, лагодження устаткування, які виникли унаслідок виробничого використання. Типовою системою визначають: -склад обов’язкових регламентуючих операцій обслуговування та періодичність їхнього виконання;-трудомісткість і вартість кожної регламентованої операції, непланового обслуговування, планову тривалість ремонтних циклів;-види планових ремонтів, послідовність внутрішньоциклових ремонтів, їхню трудомісткість, матеріаломісткість, вартість непланових ремонтів та інші параметри. Ремонт буває трьох видів: капітальний, середній і малий. Капітальний ремонт – це найбільший за обсягом та складністю вид. Він передбачає повне розбирання; ремонт відпрацьованих деталей та вузлів; заміну тих, які не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням. У процесі поточного ремонту замінюють або відновлюють окремі деталі (вузли) засобів праці, проводять регулювальні операції. Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, заміну спрацьованих вузлів, випробування та регулювання. Малий ремонт полягає у заміні невеликої кількості зношених деталей, а також регулюванні обладнання. Організація технічного обслуговування і ремонту обладнання охоплює: -вибір організаційних форм здійснення ремонту;-технічну підготовку і планування всіх його видів;-застосування прогресивної технології і передових методів ремонту;

-збільшення змінності роботи у цій сфері (насамперед для ремонту складного та унікального обладнання).

Інструментальне господарство – це сукупність внутрішньо-виробничих підрозділів підприємства, які займаються придбанням, проектуванням, виготовлен­ням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і ви­дачею на робочі місця. Функціонування інструментального господарства має вико­нувати такі головні завдання: -нормування і планування потреби в інструментах, безперебійне та своєчасне постачання інструменту всім ділян­кам виробництва;-постійне вдосконалення конструкції технологічного оснащення, поліпшення його якості й технології виготовлення;-раціональна організація обліку та збереження інструменту й оснастки, поліпшення їхньої експлуатації;-зниження витрат на їхнє виготовлення і купівлю. До інструментального господарства на великих заводах належать інструментальний відділ, інструментальні цехи, центральний інструментальний склад, центральний абразивний склад, заводська ла­бораторія техніки вимірювання, інструментальне господарство вироб­ничих цехів, зокрема, інструментально-роздавальні комори, заточувальні та ремонтні відділення в цехах, абразивні майстерні, пункти універсально-збірних пристроїв.

31. Планування потреби в ремонтних роботах, в енергетичних ресурсах.

Форми організації ремонтних робіт зумовлені розмірами підприємства, території, географічним положенням та особливос­тями обладнання. Залежно від цього ремонт устаткування можна здійснювати: -централізовано на спеціалізованих ремонтних заводах;-силами виїзних спеціалізованих бригад для ремонту важкого, унікального і прецизійного обладнання, які організовують спеціалі­зовані ремонтні підприємства;-засобами і силами відділу головного механіка підприємства, на якому використовують устаткування, яке підлягає ремонту. Засобом, який покращує якість ремонтних робіт, є модернізація основних робочих вузлів діючого устаткування. Модернізація – це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв. Показником надійності роботи обладнання в тім числі і після проведення різного роду ремонтів є міжремонтний (міжоглядовий) період – проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами (оглядами). Для збільшення тривалості міжремонтних (міжоглядових) періодів їх потрібно відповідно розраховувати (спланувати). Головна мета планування обсягів ремонтних робіт полягає в тому, щоб збільшувати тривалість міжремонтних і міжоглядових періодів. Розроблення дохідної частини балансу (джерел покриття потреби в енергії) містить: 1)розрахунок енергоресурсів підприємства, враховуючи потужності генеруючих установок, можливе отримання палива та енергії від районних енерго­систем;2)проектування режимів роботи агрегатів і розроблення балансів генеруючих установок;3)визначення кількості енергії, яку відпускають на сторону. Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховують: 1)за плановою програмою; 2)за потужністю встановленого устаткування.