Лекція 52-53. СРСР в (1945-1953). Відбудова господарства. Суспільно-політичне життя. Смерть Й. Сталіна і боротьба за владу в середині верхівки компартії (2 год.)
План:
Повоєнний стан.
Завдання та труднощі повоєнної відбудови СРСР.
Зовнішня та внутрішня політика Й. Сталіна.
Життєвий рівень населення
Повоєнний стан.
Друга світова війна призвела до величезних руйнувань інфраструктури та населення на всій території Євразії. Радянський Союз був спустошений особливо у зв'язку з масовим знищенням виробничої бази, що була побудована в 1930-ті роки.
Початкова заява Сталіна в березні 1946 р. була про 7 млн. загиблих була переглянута у 1956 році Микитою Хрущовим й озвучена числом 20 мільйонів жертв. В кінці 1980-х років, демографи в Державний комітет зі статистики, зробив ще один вид використання демографічних методів і прийшов до числа 26-27 мільйонів.
СРСР також зазнав голоду в 1946-48 у зв'язку з військовими руйнуваннями, які спричинили приблизно від 1 до 1,5 мільйона осіб, а також вторинні втрати населення. Тим не менш, Радянський Союз повернув собі можливості виробництва і подолав наслідки війни, ставши країною з наймогутнішою сухопутної армією в історії до кінця війни, маючи найпотужніший військовий потенціал виробництва.
Повоєнний період називають Епохою Сталіна - період в історії СРСР, коли його керівником одноосібно був І. В. Сталін. Протягом цього періоду Сталін фактично володів найбільшою владою, хоча формально в 1923-1940 роки він не займав посад в структурах виконавчої влади.
Період перебування Сталіна був не однозначним:
Позитивні досягнення:
форсована індустріалізація країни,
масовий трудовий і фронтовий героїзм,
перемога у Великій Вітчизняній війні,
перетворення СРСР на наддержаву із значним науковим, промисловим і військовим потенціалом,
безпрецедентне посиленням геополітичного впливу Радянського Союзу у світі;
встановленням прорадянських комуністичних режимів у Східній Європі та ряді країн Південно-східної Азії.
Негативні досягнення:
встановлення тоталітарного диктаторського режиму,
масові репресії, спрямованими проти цілих соціальних верств та етносів,
насильницька колективізація, що призвела на ранньому етапі до різкого спаду в сільському господарстві і голоду 1932-1933 рр.,
численні людські втрати (в результаті воєн, депортацій, німецької окупації, голоду і репресій),
поділ світової спільноти на два ворогуючі табори і початком холодної війни.
М'яка політична лібералізація, яка відбулася в Радянському Союзі під час війни, швидко скінчилась до кінця в 1945 року.
1918—1925 рр. — Російська комуністична партія (більшовиків).
1925—1952 рр. — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків).
1952—1991 рр. — Комуністична партія Радянського Союзу.
Православна Церква в цілому безперешкодно залишив після війни і навіть дозволили надрукувати невелику кількість релігійної літератури, а й переслідування релігійних меншин відновилося.
Речі, такі як лампочки, автомобіль, літак стверджувалось, що були винайдені росіянами, і мистецтво і наука були піддані суворій цензурі. Колишній було дозволено містити теми соціалістичного реалізму, а другий перебував під сильним впливом шарлатан біології Трохима Лисенка, який відкидав концепцію менделевської генетики. Навіть теорія відносності була звинувачена в "буржуазному ідеалізмі".
Грошова реформа 1947 року або «Сталінська» реформа — реформа здійснена урядом СРСР з 16 грудня по 29 грудня 1947 у грошово-фінансовій сфері та спрямованих на ліквідацію відповідних економічних наслідків Другої світової війни 1941—1945.
Грошова реформа привела об'єм грошової маси, що перебувала в обігу, у відповідність з потребами господарства і повністю позбавила можливості використовувати як фальшиві гроші, так і старі радянські, які були вивезені з СРСР. Пільговий обмін заощаджень сприяв швидкому зростанню вкладів населення. Вже в 1960 р. вони зросли в 3 рази, а середній вклад став у 3 рази більшим за середньомісячну зарплату.
Розпочалося періодичне зниження цін, і це позитивно впливало на настрої населення та зміцнення грошової й фінансової стабільності. Якщо ж глибше глянути на реформу 1947 р., то дії Сталіна були зумовлені суворою необхідністю. Адже з розширенням виробництва внаслідок відбудови народного господарства нагромаджувалася надлишкова кількість товарів, які не могло придбати населення, тому що не мало відповідної кількості готівкових грошей. Обмін грошей на нові купюри здійснювався у відношенні 10:1.
Культ особи Сталіна досяг свого апогею в післявоєнний період, коли його зображення з'являлося в кожній школі, на заводі, і державній посади, але він рідко з'являвся на публіці. Післявоєнна реконструкція тривала швидко, але акцент на важку промисловість та енергетику, життя залишалося на низькому, рівні.
Найрельєфніше після війни окреслились критичні настрої в середовищі творчої та наукової інтелігенції. З метою приборкати небажані тенденції, влада грубо і некомпетентно почала втручатися у її діяльність. Вона звинувачувала творчих працівників у формалізмі, безідейності та “низькопоклонстві” перед Заходом, а щодо української – і в буржуазному націоналізмі. Під прес критики потрапила преса, кіно, театр, література, наука. Партійні резолюції відкрили кампанію „критики” і „самокритики” на шпальтах газет та на засіданнях у наукових і культурних інститутах та установах. Далі розпочалася галаслива боротьба з космополітизмом, “низькопоклонством” перед Заходом.