- •Тема: «Фінансовий менеджмент»
- •План лекційного заняття
- •Список рекомендованої літератури: Основна література
- •Сутність, значення, зміст менеджменту та його складової фінансового менеджменту, мета, завдання, суб’єкти, об’єкти фінансового менеджменту.
- •Органи державного управління;
- •Фінансові й податкові органи;
- •Власника;
- •1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів
- •3. Забезпечення стабільності національної грошової одиниці, стабільної економіки та зменшення інфляції
- •2. Механізм фінансового менеджменту, його структура
- •1. Прогнозування — розроблення можливих напрямів фінансової діяльності підприємства на тривалу перспективу, прогнозу змін його фінансового стану.
- •2. Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.
- •3.Функції фінансового менеджменту залежно від суб’єкта та об’єкта.
- •Організація - полягає у створенні підрозділів фінансової служби, визначенні їх повноважень, встановленні вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними, координації їх дій.
- •Контроль - полягає у виявленні відхилень від плану і своєчасному внесенні коректив. Можна виділити дві основні форми контролю залежно від його спрямованості:
- •4.Сутність, мета, особливості, завдання, функції, механізм, принципи та система організації окремих складових фінансового менеджменту.
- •Менеджмент державних фінансів
- •Бюджетний менеджмент
- •4.3.Податковий менеджмент
- •1) Як систему управління податками;
- •2) Як визначену категорію людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління податками;
- •3) Як форму підприємництва (корпоративний та персональний податковий менеджмент).
- •4.4. Банківський менеджмент
- •Менеджмент фінансового ринку
- •Фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах
- •Менеджмент страхової діяльності
- •1) Функції об'єкта управління;
- •2) Функції суб'єкта управління.
Менеджмент страхової діяльності
Як і всяка господарська діяльність, страхування вимагає управління. Однак страхова справа має деякі особливості, що відрізняють його від інших видів господарювання. Ці особливості полягають у наступному: страхова діяльність визначається в Україні як виняткова діяльність і регламентується Законом України "Про внесення змін до закону України про страхування" від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР.
У країнах з розвиненою ринковою економікою страхувачі значну частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Головне завдання для страховика — збільшити кількість страхувальників і використати зібрані страхові премії для інвестиційної діяльності [45,22].
Страховий менеджмент – це система управління у сфері страхової діяльності, складовими якого є: планування, організація, мотивація, контроль, мистецтво спілкування, визначення мети й мотивації її досягнення.
Планування передбачає конкретизацію цілей розвитку страхової компанії, її підрозділів на певний період; визначення завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Воно поділяється на стратегічне, тактичне і оперативне.
Організація забезпечує упорядкування всіх сторін діяльності (технічної, економічної, соціально-психологічної, правової), дозволяє визначити виконавця завдання й необхідні ресурси.
Мотивація передбачає стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей страхової компанії.
Контроль – це процес співставлення фактично досягнутих результатів із запланованими. Він буває попереднім, поточним і наступним [42].
Архіпов А.П. зазначає що, фінансовий менеджмент у страхуванні – це управління залученими і власними фінансами для досягнення стратегічної мети бізнесу при дотриманні нормативних вимог до фінансової стійкості страхової компанії [11,29].
В загальному, місію страхового бізнесу можна сформулювати як задоволення суспільних потреб в надійному страховому захисті. Відповідно задачі фінансового менеджменту у страхуванні витікають із стратегічної мети. Надійність страхового захисту визначається фінансовою стійкістю страховика і повнотою фінансових виплат відповідно з умовами договору страхування.
Тому до основних завдань фінансового менеджменту в страхуванні відносимо:
Фінансове планування на основі прийнятої стратегії розвитку.
Формування і використання статутного капіталу відповідно до вимог страхового законодавства і в розмірі, достатньому для виконання взятих страхових обов’язків.
Встановлення вартості страхових послуг адекватної прийнятим на страхування ризикам і плановими власними витратами фірми.
Формування і розміщення страхових резервів у відповідності до страхового законодавства і додатковими вимогами до повернення та ліквідності.
Контроль за витратами компанії.
Контроль за поточним станом платоспроможності компанії та його відповідності вимогам законодавства [19,30].
Контроль за досягненням ключових фінансових показників в цілому, а також за окремими функціональними та лінійними підрозділами.
Своєчасна та повна сплата податків та зборів.
Формування обов’язкової і додаткової управлінської звітності та доведення її до зацікавлених осіб [19,31].
Головною метою фінансового менеджменту у страхуванні є досягнення максимальних значень показників капіталізації і фінансових результатів страхової компанії у визначений період [19,44].
Особливості страхового мененджменту
Страхування — одна з галузей бізнесу, найзалежніших від інформаційного забезпечення. Кожен страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, що можуть уплинути на наслідки роботи компанії. Тому електронна обробка даних є важливим моментом стратегії розвитку компанії-страховика. Потрібно розвивати інтегровані комп'ютерні системи інформаційного забезпечення діяльності компанії.
Інший важливий аспект менеджменту страхової компанії — показник обсягу страхових платежів. Майже вся діяльність страхувача в Україні заснована на збиранні страхових платежів. З цих грошей формуються страхові резерви, виплати страхових сум і страхових відшкодувань, витрати компанії. Тому найбільшої актуальності набувають питання, пов'язані з управлінням страховими платежами та з їх плануванням.
Вимоги підвищити фінансову стійкість спонукають страхувачів збільшувати кількість договорів страхування. Ще одним способом підвищення фінансової стійкості може бути збалансованість страхового портфеля — збільшення видів страхування і перерозподіл відповідальності між страхувачами. Існує вид страхування, де збитковість майже 100 %, однак він користується популярністю серед населення і є обов'язковим видом. Щоб не працювати у збиток страхувачі змушені розвивати інші види страхування і за їх рахунок перекривати свої збитки.
Важливий аспект менеджменту страхування — інвестиційна діяльність страхувача. Способи найкращого розміщення страхових резервів становлять інвестиційну стратегію. У країнах з розвиненою ринковою економікою і твердою конкуренцією страхові компанії не ставлять собі за мету одержати великі прибутки від страхової діяльності.
Отже, головна особливість менеджменту у страхуванні - управління в умовах ризику. Головний обов'язок менеджера в цих умовах-не уникати ризику, а, передбачаючи його, знизити можливі негативні наслідки до мінімуму, якщо не можна виключити їх зовсім.
Цілеспрямовані дії з обмеження ризику в системі страхових відносин носять назви управління ризиком, ризиком менеджменту або зовсім коротко - ризик-менеджментом.
Ризик-менеджмент дозволяє оцінити величину страхового ризику, близьку до дійсної, оцінити економічні наслідки діяльності страхування, розробити і здійснити заходи, за допомогою яких можуть бути компенсовані імовірнісні негативні результати зроблених дій.
Страховий менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).
Об'єктом управління в ризику-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику, До цих економічних відносин відносяться відносини між страхувальником і страховщиком, позичальником і кредитором, між підприємцями (партнерами, конкурентами) і т.ін.
Суб'єкт управління в ризик-менеджменті — це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, фахівець з страхування і інші), яка за допомогою різних прийомів і способів управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різного роду і виду інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової і т.ін.
Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють два типи функцій ризик-менеджменту: