8.8.7. Архівування видань

Якщо видання пройшло свій цикл життя й на підставі аналізу видавничої політики визнано, що перевидавати його недоцільно, видання та пов’язані з ним матеріали потрібно передати до архіву ЗМІ. Проте при цьому постає запитання: що саме слід передавати в архів: лише матеріали на папері чи й оцифровані матеріали, зокрема цифрову копію видання? На нашу думку, зберігати цифрову копію видання слід обов’язково, причому закріпивши це законодавчо.

Цифрову копію видання треба зберiгати для таких цiлей:

— розповсюдження серед читачiв цифрових копій видань з власного сайту ЗМІ (на певних договірних умовах; умовою може бути, зокрема, й оплата вартості цифрової копії видання чи вартості отриманої з нього довідки);

— перевидання авторських оригiналiв — наприклад, через кілька десятиліть — без їх повторного набирання, але зі змiною чи без неї полiграфiчних параметрiв видання;

— отримання працiвниками ЗМІ довiдок у власних масивах видань (особливо це важливо для періодичних видань; у наш час такі закриті внутрішні цифрові архіви мають практично всі великі періодичні видання світу; можливість отримання довідок частково забезпечують також цифрові копії паперових видань, представлені в інтернеті);

— передання цифрових копій видань у бiблiотеки для використання їх читачами (на певних договірних умовах з бібліотекою чи державою¹);

— створення при бібліотеках (традиційних чи інтернетівських) фондів канонiзованих текстiв видань — релiгiйних, законодавчих, літературної та наукової класики тощо (на певних договірних умовах з бібліотекою чи державою).

Як випливає з викладеного, досягнення перелічених цiлей, крiм звичайних вигод і скорочення суспільних витрат працi, може принести ще й певний економiчний прибуток.

8.9. Технологічний маршрут сучасного видавничого процесу

Як описано в розділі 8.1, видавничий процес складається з низки послідовних етапів — авторського, підготовчого, редакційного, конструювального, тира­жувального (друкарського), розповсюджувального та підсумкового. Технологічний маршрут видавничого процесу базується на цих етапах (рис. 8.4).

Типовий технологічний маршрут² виготовлення видання передбачає циклічність, тобто наявність зворотних процесів. Так, трапляється, що проект видання, повністю готовий для тиражування, повертають авторові для виправлення, оскільки редактор запізно виявив у ньому суттєві помилки. Та й самі автори і на етапі конструювання, і навіть на етапі тиражування продовжують удосконалювати свої повідомлення. Проте іноді зміни в проект видання доводиться вносити і з незалежних від ЗМІ причин (наприклад, у виданнях партій внаслідок непередбачуваної різкої зміни політичної ситуації). Такі повернення на попередні етапи і повторне виконанням робіт спричиняє не тільки перевитрати, а й затримує надходження повідомлень до реципієнтів.

Рис. 8.4. Типовий технологічний маршрут видавничого процесу:

1 — авторський оригінал; 2 — видавничий оригінал; 3 — проект видання; 4 — технічний паспорт видання;

5 — тираж видання; 6 — примірник видання

Запитання й завдання до розділу 8

1. Накресліть і опишіть загальну схему видавничого процесу.

2. Опишіть основні операції, що виконуються на кожному з етапів публікування (оприлюднення) повідомлень у ЗМІ.

3. Опишіть етапи створення публіцистичного повідомлення.

4. Опишіть етапи створення науково-технічного повідомлення.

5. Які відмінності саморедагування від редагування повідомлення редактором? Якими є обмеження саморедагування?

6. Якими методами видавці розшукують потрібні реципієнтам теми?

7. Якими методами видавці розшукують потрібних авторів?

8. Якими методами видавці розшукують потрібні рукописи?

9. Перелічіть усі види видавничої діяльності редактора.

10. Опишіть джерела формування портфеля повідомлень.

11. Перелічіть види планів й опишіть методи планування видань у ЗМІ.

12. Поясніть відмінності між моновиданням і збірником. Визначте норми добору повідомлень для збірників.

13. Опишіть сутність внутрівидавничого та зовнішнього рецензування повідомлень. Дайте перелік оцінок, які повинен навести редактор у редакційному висновку.

14. Опишіть методи визначення накладу видання. Які зовнішні фактори потрібно враховувати під час остаточного визначення накладу видання?

15. Які угоди зазвичай укладають у видавництві? Перелічіть основні пункти, які повинна містити типова авторська угода.

16. Які операції виконують під час підготовки до редагування?

17. Що виступає об'єктом редагування? Дайте означення редагування.

18. Перелічіть галузі й аспекти редагування. Поясніть, що означають терміни "аспект редагування" й "галузь редагування".

19. Чим різняться нормативне й творче редагуванням? Дайте їх визначення, наведіть приклади.

20. Які існують у редагуванні типи й форми норм?

21. Які існують види норм? Наведіть їх приклади.

22. Що таке оптужність нормативної бази? Чи доцільно її максимізувати?

23. Поясніть відмінності між моністичною та плюралістичною концепціями редагування?

24. Перелічіть методи редакторської творчості. Поясність, що таке оптимізація повідомлення. Чи можна ці методи застосовувати у видавничій діяльності? Дайте приклади їх застосування.

25. Що таке "робота з автором"? Які конфліктні ситуації виникають під час редагування? Які типові методи використовує редактор для їх подолання?

26. З якими працівниками ЗМІ співпрацює редактор? Яку роль він виконує серед інших працівників?

27. Опишіть обов’язки художнього редактора й художника видання. Чим відрізняється їх робота?

28. Опишіть, у чому полягає конструювання книжкових і газетно-журнальних видань. Які види робіт виконує конструктор (технічний редактор)?

29. Опишіть роботу верстальника видання. Які системи він використовує для конструювання паперових та електронних видань?

30. Перелічіть інших працівників, з якими співпрацює редактор ЗМІ на конструювальному етапі. У чому полягає ця співпраця?

31. Який брак допускають під час друкування, комплектування й брошурування видання?

32. Опишіть особливості редагування й коректури верстки видання.

33. Опишіть процес виготовлення сигнальних примірників видання. Як їх редагують?

34. З чого складається собівартість примірника видання?

35. Опишіть і проаналізуйте цикл життя книги.

36. Накресліть схему розповсюдження видань. Які особливості розповсюдження за різними його варіантами?

37. У чому полягають особливості рекламування паперових та електронних видань, їх рекламних кампаній?

38. Перелічіть складові якості видання, поясніть їх сутність.

39. Опишіть критерії визначення соціальної ефективності видань. Які додаткові критерії слід враховувати під час визначення соціальної ефективності видань?

40. Як визначають економічну ефективність видання? Які існують типи видань за ефективністю?

41. Опишіть алгоритм корегування видавничої політики ЗМІ.

42. Дайте визначення перевидання. Які існують види перевидань? Дайте їх означення.

43. Навіщо архівувати видання? Для яких цілей можна використовувати цифрові копії видань?

44. Накресліть схему технологічного маршруту видавничого процесу. Чим відрізняється схема етапів видавничого процесу від його технологічного маршруту?

1 Предко Л. С. Проектування додрукарських процесів : навч. посібн. Львів: Укр. акад. друкарства, 2009. 352 с.

1 Назва цих систем ще не утвердилась, тому іноді використовують назви HTML-редактор чи інші.

2 Іноді ці програми називають таким професіоналізмом, як броузер (від англ. browser — переглядач, гортальник сторінок).

3 Сайт — комп’ютер, веб-сторінки якого доступні для перегляду користувачами інтернету.

4 Теория и методика журналистского творчества / Под ред. Г. С. Мельник. – СПб, 1995; Теория и методика журналистского творчества. – М., 1998.

5 Rich C. Part One: Understanding News; Part Two: Collecting Information; Part Three: Constructing Stories // Rich C. Writing and reporting news: a coashing method. NY: Wadswoorth Publishing company, 2000. P. 1-80; 81-136; 137-292.

1 Пілюшенко В. Л., Шкабак І. В., Славенко Е. І. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчальний посібник. К.: Лібра, 2004. — 344 с.; Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. 104 с.

2 Суворов В. Ледокол: Кто начал Вторую мировую войну? Харьков: Фолио, 2003. 350 с.

3 Альтшулер Г. С. Творчество как точная наука. М.: Советское радио, 1979.

1 Грушин Б. А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы измерения. М.: Знание, 1979. 64 с.

1 Bramer G. R., Sedly D. Writing for Readers. Columbus; Toronto; London; Sydney: Charles E. Merrill Publishing Company, A Bell & Howell Company, 1981. 532 p.; Carosso R. B. Technical Communication. NY: Wadsworth Publishing Company, 1986. 622 p.; Ellis G. Textures: Strategies for Reading and Writing. NY: Harcourt Brace Jovanovich College Publishers, 1993. 750 p.; Gordon H. H. Developing College Writing: From Substance to Style. NY: St. Martin’s Press, 1989. 388+50 p.; Mehaffy R. E., Mehaffy I. M. Writing on the Job. Palo Alto, California: T. H. Peek, Publisher, 1987. 384 p.; Miller R. K., Webb S. S. Motives for Writing. Mounttain View; California; London; Toronto: Mayfield Publishing Company, 1992. 552 p.; Nelson M. D., Rhoades G. R., Hearth H. J. Basics of Writing for the Mass Media / 2-d ed. Iowa: Kendall/Hunt Publishing Company, 1984. 230 p.; Neman B. S. Writing Effectively / 2-d ed. NY: Harper & Row, Publishers, 1989. 554 p.; Payne L. V. The Lively Art of Writing / 3-d ed. Chicago: Follet Publishing Company, 1975. 224 p.; Perrin P. G. Writer’s Guide and Index to English / 4-th ed. NY: Scott, Foresman and Company, 1965. 908 p.; Richards A. The Confident Writer: A Norton Workbook. / 2-d ed. NY, London: W. W. Norton & Company, 1988. 312 p.; West W. W. Developing Writing Skills / 3-d ed. New Jersy: Prentice-Hall, Inc., 1980. 416 p.; Willis E. P., D’Aienzo C. Writing scripts for television, radio, nad film / 3-d ed. NY: Harcout Brace Jovanovich College Publishers, 1993. 414 p.

2 Writer’s encyclopedia / Ed. by K. Polking et al. Cincinnati (Ohio): Writer’s digest book, 1986. 532 p.

3 Gilad, Suzanne. Copyediting & Proofreading For Dummies. Indianapolis: Wiley Publishing, Inc., 2007. 368 p.

4 На нашу думку, навчальні курси про основи і технологію “писання” слід було б слухати всім, хто виявляє нахил до літературної творчості (молодим науковцям, аспірантам, літераторам-початківцям тощо). Зараз такі курси читають лише на факультетах журналістики. Можна назвати лише кілька книжок, призначених для висококваліфікованих авторів: Данилов И. Я. Справочник автора книги. 3-е изд. М.: Книга, 1966. 320 с.; Словарь-справочник автора. М.: Книга, 1979. 302 с; Добкин С. Ф. Оформление книги: Редактору и автору. 2-е изд. М.: Книга, 1985. 208 с.

5 Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи : навч. посібник. Вид.2-ге, перероб. і доп. Львів: ВФ "Афіша", 2011. 640 с.

1 Stovall J. G., Self C. C., Mullins E. On-line editing. Alabama: Vision Press, 1994. 290 p.

1 План-проспект, як правило, містить назву видання, характеристику жанру, орієнтовний обсяг, анотацію з читацьким призначенням, розгорнутий план видання.

1 Галузеві норми часу і виробітку на видавничо-редакційні процеси / МОН України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Українська академія друкарства. Львів: УАД, 2006. 16 с.

2 Там само.

3 Галузеві норми часу і виробітку на видавничо-редакційні процеси / МОН України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Українська академія друкарства. Львів: УАД, 2006. 16 с.

1 На зауваження рецензентів автор дає письмову відповідь у форматі “згоден”, “згоден частково” або “не згоден”. Відповіді “згоден” коментувати не потрібно, а “згоден частково” або “не згоден” вимагають обґрунтування.

2 Як виняток повторне рецензування застосовують у тих випадках, коли між автором і рецензентами виникають серйозні конфліктні ситуації, а ЗМІ не може самостійно ухвалити оптимальне рішення.

1 Панчук М. Н., Даенман Б. Д. Квалиметрический метод оценки научно-технической статьи // Научно-техническая информация. Сер. 2. 1977. № 4. С. 15-20.

2 Саме з причини, що конкуренти можуть використати ці дані для своїх видань, інформацію про наклади часто зараховують до комерційної таємниці ЗМІ.

1 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 129.

1 Бершов О. Типовий видавничий договір США // Вісник книжкової палати. 1997. № 6. С. 27-30.

2 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С 41-48.

3 Там само. С 149-157. Див. також: Энциклопедия книжного дела. М.: Юристъ, 1998. С 422-432.

1 За фактом це передбачає організацію колективу фахівців, який працюватиме над виданням. Таке рішення редактор готує і погоджує з керівництвом видавництва. Такий спосіб організації виробництва характерний для країн Заходу (це так звана попроектна організація видавничого процесу). Останнім часом в Україні, зокрема в малих і середніх видавництвах, також почали застосовувати такий спосіб організації книговидання.

1 Ранжування редакційних норм за значущістю в різних видах літератури ще очікує свого дослідження.

2 Партико З. В. Галузеве редагування в засобах масової інформації : навчальний посібник. Львів: Афіша, 2007. 104 с.

3 Близьким до редагування телепрограм є редагування фільмів і театральних спектаклів.

4 Редактирование отдельных видов литературы. М.: Книга, 1987. 400 с.

1 Кline М.-J. А guide to documentary editing. Вaltimore (Md); London: Johns Hopkins univ. press., 1987. XV, 228 р.; Документальный материал // Справочная книга корректора и редактора. Редакционно-техническое оформление рукописи, вычитка, корректура / Под ред. А. Э. Мильчина. М.: Книга, 1974. С. 99-105; Документальный текст // Справочная книга корректора и редактора. Редакционно-техническое оформление рукописи, вычитка, корректура / Под ред. А. Э. Мильчина. М.: Книга, 1974. С. 129-135.

2 Редактор и перевод. М., 1965. 216 с.; Редактор и перевод. М.: Книга, 1985. 156 с; Галь Н. Слово живое и мертвое: Из опыта переводчика и редактора. 4-е изд., доп. М.: Книга, 1987. 272 с.

3 Редакторська підготовка перевидань // Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : практич. посібник. 2-ге вид. К. : Наша культура і наука, 2006. С. 349-363.

4 Нотный текст // Справочная книга корректора и редактора. Редакционно-техническое оформление рукописи, вычитка, корректура / Под ред. А. Э. Мильчина. М.: Книга, 1974. С. 135-142.

5 Лавров Н. П. Подготовка собраний сочинений советских писателей : учеб. пособие. М., 1971; Издание произведений классической художественной литературы // Редактирование отдельных видов литературы. М.: Книга, 1987. С. 349-373; Омилянчук, С. П. Текстология : конспект лекций / С. П. Омилянчук. М.: Моск. гос. ун-т печати, 2002. 171 с.; Рейсер С. А. Основы текстологии. 2-е изд. Л., 1978.

6 ДСТУ 3008-95. Документація в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. К.: Держстандарт України, 1995. 38 с.

7 Іноді термін "літературне редагування" помилково вживають для позначення дисципліни "Загальне редагування" (див.: Терехова В. С. Литературное редактирование: Учебное пособие. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1975. 96 с). У наш час, коли поділ на політичне й літературне редагування в тому розумінні, як це було в СРСР, є відсутнім, таке вживання цього терміна є неправильним і застарілим.

8 Нагадаємо, що терміном "технічне редагування", крім того, називають ще процес конструювання видання, наприклад книги, журналу чи газети.

9 Як назву для збірників норм в англомовних країнах використовують термін style guide — підручник стилів. При цьому під стилем розуміють спосіб подання чи оформлення елементів повідомлення.

1 ДСТУ 4861: 2007 Інформація та документація. Видання. Вихід­ні відомості. Чинний від 05.11.2007. К.: Держспожив­стандарт України, 2009. 45 с.

2 Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації: Навчальний посібник. Львів: Афіша, 2008. 290 с.

3 Прикладом такої норми може служити правило "золотого перерізу".

1 Феллер М. Д. Структура произведения. М.: Книга, 1981.

2 Конверський А. Є. Логіка (традиційна та сучасна) : підручник. К., 2004. 536 с.; Свинцов В. И. Смысловой анализ текста. М.: Книга, 1979; Ивин А. А. Логика для журналистов : учебник. М.: Аспект Пресс, 2002. 224 с.

3 Український правопис. 4-те вид., випр. і доп. К.: Наукова думка, 1993.

4 Див. наприклад: Мучник Б. С. Человек и текст. М.: Книга, 1985; Иванов Р. Н. Организация и методика информационной работы. М.: Радио и связь, 1982.

5 Див.: Памятная книга редактора. М: Книга, 1988.

6 Наборные и фотонаборные процессы: Технологические инструкции. М.: Книга, 1983.

7 Висловлюємо припущення, що ускладнення методів відбувається за нелінійною функцією.

1 В ядро нормативної бази обов’язково входять лінгвістичні норми, зокрема правила орфографії, оскільки вони забезпечують можливість обміну інформацією. Водночас завжди є ЗМІ, які демонстративно й свідомо порушують орфографічні норми.

2 Партико З. В. Методи творчого редагування // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2011. № 1. С. 114-120.

3 Наслідком такого дослідження може стати публікування про це наукової статті.

1 Западов А. В. От рукописи к печатной странице: О мастерстве редактора. М.: Сов. писатель, 1978. 302 с.; Вьюкова Т. Б. Восемьдесят пять радостей и огорчений: Размышления редактора. 2-е изд. М.: Книга, 1986. 232 с.; Авраменко И. Ф. Должность или призвание: Размышления издателя. М.: Книга. 1988. 272 с.

2 Мучник Б. С. Человек и текст. М: Книга, 1985. С. 208-224.

3 Предко Л. С. Проектування додрукарських процесів: навч. посібник. Львів: Укр. акад. друкарства, 2009. 352 с.

1 До основних сторінок, які проектує художній редактор, належать: титульна сторінка, перші сторінки розділів видання, перші сторінки всіх компонентів апарату видання. Якщо існує специфіка (наприклад, наявність приміток, ілюстрацій), то до основних можуть бути зараховані й деякі інші сторінки.

2 Партико 3. В. Комп’ютеризація видавничого процесу. К.: Вища школа, 1996. 208 с.

3 Деякі журнальні видання (наприклад, наукові) теж верстають за безмакетною технологією.

4 Сава В. І. Основи техніки творення книги : навч. посібник. Л.: Каменяр, 2000, 136 с.

5 У поліграфії стиль — це множина команд ВС, яку можна присвоювати абзацам повідомлення. Кожен поліграфічний стиль має свою, відмінну від інших, назву.

1 Памятная книга редактора. 2-е изд. М.: Книга, 1988. С. 343-344.

1 Пикок Дж. Издательское дело: Книга от замысла до упаковки: Шаг за шагом. 2-е изд., испр. и доп. М.: ЭКОМ, 2002. 422 с.

1 Планування, облік, калькулювання собівартості видавничої та поліграфічної продукції : інструкція. [Б. м.]: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 2004. 160 с.

2 Авторам доручають заповнити спеціальну типову анкету (Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 65-67).

3 Бэйверсток Э. Книжный маркетинг. СПб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.

1 Эскарпи Р. Революция в мире книг. М.: Книга, 1972. 128 с.

2 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 158-162.

3 Сміт Д. К. Посібник книговидавця. К.: Любіть Україну, 1999. 192 с.; Бэйверсток Э. Книжный маркетинг. СПб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.; Швайка Л. А. Економіка видавничо-поліграфічної галузі : підруч. / Л. А. Швайка, А. М. Штангрет. Львів: Укр. акад. друкарства, 2008. С. 378-383.

1 Эриашвили Н. Д. Книгоиздание. Менеджмент и маркетинг. 3-е изд., перераб. и доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. С. 73; Форсайт П. Маркетинг в книгоиздании. М.: Изд. дом “Университетская книга”, 2008. С. 66.

1 Схему узагальнено й адаптовано для умов України за такими виданнями: Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи. 1994. С 16; Сміт Д. К. Посібник книговидавця. К.: Любіть Україну, 1999. 192 с.; Бэйверсток Э. Книжный маркетинг. СПб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.; Форсайт П. Маркетинг в книгоиздании. М.: Изд. дом "Университетская книга", 2008. С. 177.

1 Теремко В. І. Видавничий маркетинг. К.: Академвидав, 20ХХ. ХХХ с.; Бэйверсток Э. Книжный маркетинг. СПб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.; Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи. 1994. 176 с.; Сміт Д. К. Посібник книговидавця. К.: Любіть Україну, 1999. 192 с.

1 Імпакт-фактор є мірою частоти, з якою статтю з журналу і сам журнал цитують інші видання протягом певного часу, тобто співвідношенням між кількістю цитувань статей, опублікованих у журналі, й загальною кількістю опублікованих у ньому статей. Імпакт-фактор журналів визначають шляхом ділення кількості цитувань зі статей журналу в поточному році на кількість статей, опублікованих у цьому журналі протягом попередніх двох років.

2 Планування, облік, калькулювання собівартості видавничої та поліграфічної продукції : інструкція. [Б. м.]: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 2004. 160 с.; Швайка Л. А. Економіка видавничо-поліграфічної галузі : підруч. / Л. А. Швайка, А. М. Штангрет. Львів: Укр. акад. друкарства, 2008. С. 430-438.

1 ЗМІ можуть отримувати прибутки від використання цифрових копій своїх видань реципієнтами на зразок того, як отримують прибутки виконавці пісень за їх звучання на радіо чи телебаченні.

2 Під час публікування унікальних, ексклюзивних видань технологічний маршрут може відрізнятися від типового.