8.5.5. Робота з іншим персоналом змі

На конструювальному етапі редактор залучає до роботи над виданням, крім уже перелічених, інших фахівців, а саме: інженера-економіста (обчислює вартість видання); інженера-постачальника (забезпечує матеріали для видання — папір, картон та інші матеріали); інженера-поліграфіста (укладає проекти угод з друкарнями, контро­лює їх роботу); інженера-рекламіста (організує і проводить рекламну кампанію). Якщо у ЗМІ таких окремих посад немає, ці функції за сумісництвом виконують інші працівники ЗМІ.

Усі види перелічених робіт повинні бути зафіксовані й затверджені в квартальному чи місячному планах роботи ЗМІ.

Проект видання передають у друкарню в таких формах: а) роздруку на папері; б) роздруку на фотоплівці; в) файла, підготованого для виведення на фотовивідну машину. Для виготовлення малотиражних видань найчастіше використовують роздрук на папері. Для виготовлення середньо- та високотиражних видань — проекти, відтворені на фотоплівках або записані на комп’ютерних носіях інформації. Передають у друкарню також і проект обкладинки чи оправи видання.

8.6. Тиражувальний етап

8.6.1. Редагування сигнальних примірників, контроль друкування й брошурування

На етапі друкування стосунки друкарні й ЗМІ регламентуються спеціальною угодою (додаток 25), а редактор активно співпрацює з технічним редактором та інженером-поліграфістом. При цьому вказана угода може встановлювати, хто дає папір та інші матеріали для видання — друкарня чи ЗМІ.

У друкарні для видань, у яких сторінки менші за друкований аркуш, здійснюють плантування, тобто розкладання окремих сторінок на площині друкованого аркуша, використовуючи для цього спеціальні програми.

На основі розкладених сторінок проекту видання у друкарнях за допомогою фотовивідних машин (ФВМ) виготовляють друкарські форми. Такі форми найчастіше виготовляють або на фотополімерних, або на металевих пластинах (металевій фользі). З друкарських форм у друкарських машинах отримують відбитки на аркушах паперу, потім ці аркуші фальцюють у зошити, підбирають (тобто укладають з окремих зошитів ціле видання) і повертають у незброшурованій формі в ЗМІ (три-п’ять примірників). Такий комплект усіх зошитів видання називають сигнальним примірником. Сигнальний примірник, а також обкладинку чи оправу передають у видавництво¹.

За сигнальним примірником редактор, технічний редактор і художній редактор контролюють правильність плантування, комплектність видання та якість друку.

У книжкових виданнях виявлені помилки усувають двома шляхами: а) передрукуванням тих аркушів, на яких є помилки (і в книжкових, і в газетно-журнальних виданнях); б) вкладають у видання списки допущених помилок (тільки у книжкових виданнях). Перший варіант використовують тоді, коли відхилення є суттєвими (наприклад, спотворені прізвища чи імена людей, географічні назви, цифрові дані тощо), а другий, — коли помилки менш суттєві. Обидва варіанти вимагають додаткових фінансових витрат. У більшості випадків ці витрати відносять на рахунок винуватців. Виняток становлять ситуації, коли поява відхилень зумовлена об’єктивними причинами, наприклад, відкриттям у науці, зміною юридичних або політичних норм тощо. Витрати, пов’язані з такими виправленнями, ЗМІ беруть на себе.

У книжкових виданнях список помилок подають у формі таблиці з чотирма стовпцями на окремому аркуші паперу, в якій вказують:

— номер сторінки, на якій допущено помилку;

— номер рядка, в якому допущена ця помилка;

— що надруковано фактично (варіант із помилкою);

— що мало бути надруковано (варіант без помилки).

Списки помилок вкладають у видання чи вклеюють біля останньої сторінки.

Виправлений сигнальний примірник, а також обкладинку чи оправу керівництво ЗМІ підписує до випуску “у світ”, після чого їх повертають у друкарню.

Для книжкових видань від друкування сигнального примірника до підписання видання “у світ” може минути від одного до кількох днів. Редактор повинен намагатися до мінімуму скоротити час читання сигнального примірника, оскільки це “заморожує” оборотні капітали ЗМІ.

Після завершення друкування всього накладу видання аркуші фальцюють у зошити, за потреби зшивають, комплектують у книжкові блоки, за потреби склеюють, обрізають і брошурують (тобто вставляють книжковий блок в обкладинку чи оправу). Якість виконання всіх цих процесів повинен контролювати технічний редактор, а те, що стосується художнього оформлення, — художній редактор. Готові примірники пакують і передають на склад.

Останнім часом деякі книжкові видання видають у двох поліграфічних варіантах: один варіант — покращений (на папері вищого гатунку, у твердій обкладинці — для бібліотек, для подарунків), другий варіант — здешевлений (на папері нижчого гатунку, у м’якій оправі — для рядових читачів).

Від друкування сигнального примірника газетно-журнальних видань до підписання “у світ” минає кілька годин. Враховуючи такі стислі строки, в деяких ЗМІ сигнальні примірники одночасно можуть редагувати не один, а паралельно кілька редак­торів. Якщо в цих виданнях виявлено незначні помилки, їх не виправляють і не передруковують, а публікують виправлення у наступних номерах видань.

Виправлення помилок у тих видах електронних видань, які реципієнти можуть отримати через канали інтернету, ЗМІ можуть вносити постійно. Так, енциклопедії доповнюють кілька разів на рік (наприклад, через виникнення нових держав чи зміну їх кордонів).