11.3.3. Факторний аналіз норми прибутку на капітал

Норма прибутку на капітал є одним із головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо оцінити кількісний вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника.

Економічна віддача власного капіталу — це відношення чистого прибутку до балансового капіталу. Її можна розрахувати за формулою:

N = E · H1 · H2 · H3,

де N — економічна віддача капіталу = чистий прибуток / балансовий капітал;

E — прибутковість = чистий прибуток / прибуток до оподаткування (характеризує ефективність управління податками);

H1 — маржа прибутку = прибуток до оподаткування / операційні доходи (відображає ефективність контролю за витратами);

H2 — рівень дохідності активів = операційні доходи / сукупні активи (визначає ступінь ефективності використання активів);

H3 — мультиплікатор капіталу = сукупні активи / балансовий капітал (демонструє рівень ефективності управління ресурсами).

Порівнюючи зміни параметрів, які входять у розрахунок економічної віддачі капіталу, за структурою змін (вертикальний аналіз) і за динамікою (горизонтальний аналіз), виявляють, за рахунок яких чинників змінилася результативна ознака — економічна віддача — і який саме із наступних факторів призвів до суттєвої зміни економічної віддачі капіталу:

а) зміна розміру прибутковості, тобто ефективність управління податками;

б) зміна маржі, тобто ефективність управління витратами;

в) зміна дохідності активів, тобто ефективність управління активами;

г) зміна фінансової структури капіталу банку, тобто управління ресурсами.

Вплив перелічених факторів на економічну віддачу капіталу розраховується у такий спосіб.

Загальна зміна віддачі капіталу:

N – N₀,

де N — віддача капіталу звітного року;

N₀ — віддача капіталу попереднього року;

а) вплив на віддачу капіталу зміни прибутковості:

(E – E₀) · H1₀ · H2₀ · H3₀,

де E — прибутковість у звітному році;

Е₀ — прибутковість у попередньому році;

H1₀ — маржа прибутку у попередньому році;

H2₀ — рівень дохідності активів у попередньому році;

H3₀ — мультиплікатор капіталу в попередньому році;

Б) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H1 – H1₀) · E · H2₀ · H3₀,

де H1 — маржа прибутку у звітному році;

в) вплив на віддачу капіталу зміни ефективності використання активів:

(H2 – H2₀) · E · H1 · H3₀,

де H2 — ефективність використання активів у звітному році;

г) вплив на віддачу капіталу зміни мультиплікатора капіталу:

(H3 – H3₀) · E · H1 · H2,

де H3 — ефективність управління ресурсами у звітному році.

Прибутковість капіталу, або економічна віддача, зросла на 3,13 % (табл. 11.3) за рахунок збільшення: прибутковості, тобто ефективнішого управління податками (на 3,26 %); дохідності активів, тобто ефективнішого використання активів (на 0,15 %); маржі прибутку, тобто підвищення ефективності контролю за витратами банку (на 0,50 %). Зменшення мультиплікатора капіталу свідчить про поліпшення достатності капіталу, проте це призвело до зменшення прибутковості капіталу на 0,71 %.

Мультиплікативний ефект капіталу (МЕК) полягає в ефективному залученні і використанні платних грошових коштів.

МЕК = {[(П + ПВ) : А] · 100 – ПС} · МК,

де П — чистий прибуток;

ПВ — процентні витрати;

А — сукупні активи;

(П + ПВ) : А · 100 % — економічна рентабельність банку або його здатність створювати у процесі своєї діяльності додану вартість;

ПС — середня процентна ставка за платними зобов’язаннями (визначається як відношення процентних витрат до підпроцентних зобов’язань, виражене в процентах);

МК — мультиплікатор капіталу.

Т аблиця 11.3