Динаміка прибутку комерційного банку

Показники	Звітний рік		Попередній рік		Відхилення
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	абсо- лютне, тис. грн	відносне, %
Чистий процентний дохід	26 916	162,89	22 798	143,94	4118	118,06
Чистий комісійний дохід	17 046	103,16	16 440	103,79	606	103,68
Чистий торговельний дохід	3276	19,83	2940	18,56	336	111,42
Інший прибуток	–30714	185,88	–26 339	–166,29	–4375	116,61
Прибуток до оподаткування	16 524	100,00	15 839	100,00	685	104,32
Чистий прибуток	14 260	*	12 396	*	1864	115,03

Загальний аналіз прибутку банку потребує використання методик вертикального та горизонтального аналізу.

Динаміка прибутку в основному заслуговує на позитивну оцінку. Загальне збільшення прибутку звітного року до оподаткування становило 4,32 % порівняно з попереднім роком, супроводжувалось зростанням його складових за основними напрямами діяльності комерційного банку. Від’ємне значення іншого прибутку вважається нормальним для комерційного банку на тій підставі, що у його формуванні беруть участь статті витрат, які не мають аналогів у дохідній частині Звіту про фінансові результати. Це загальноадміністративні витрати, витрати на персонал, витрати на сплату податків (крім податку на прибуток) тощо.

Аналіз структури прибутку свідчить про те, що основним джерелом прибутку для банку є чистий процентний дохід, тобто вкладення в активи є ефективними, а приріст прибутку досягнуто саме за рахунок ефективного управління активами і пасивами.

Чистий прибуток банку збільшився на 15,03 %.

Треба зауважити, що зростання прибутку є наслідком дії інтен­сивних чинників: за цей же період капітал банку зріс лише на 4,78 %, а його активи — на 2,43 %.

11.3. Аналіз прибутку і рентабельності на мікроекономічному рівні

11.3.1. Факторний аналіз прибутку

Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Деякі з них було розглянуто в поперед­ніх параграфах. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі.

Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто збільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту саму суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотний вплив витрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).

Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

• обсяг капіталу банку;

• рівень ефективності використання активів банку;

• мультиплікативний ефект капіталу;

• рентабельність доходу.

Обсяг капіталу відображається у пасиві балансу банку.

Рівень ефективності використання активів банку характеризує показник дохідності активів (Д_а), який розраховується як відношення доходів банку (Д) до сукупних активів (А):

Д_а = Д / А.

Мультиплікатор капіталу — це показник максимальної здат­ності банку залучати депозити і видавати кредити чи розширювати ланку «депозит — позичка» в розрахунку на одну грошову одиницю свого капіталу, тобто мультиплікатор — це важіль управління банком структурою власного і залученого капіталу, за допомогою якого він повинен забезпечити потрібну структуру капі­талу (співвідношення власного і залученого капіталу), тобто ба­жану збалансованість між капітальною базою (власним капіталом) і її можливостями залучення додаткових фінансових ресурсів. Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати в оборот додаткові гроші, не порушуючи стійкої і дохідної роботи банку. Мультиплікатор капіталу (М_к) визначається відношенням сукупних активів до балансового капіталу банку (К):

М_к = А / К.

Рентабельність доходу (R_д) обчислюється відношенням прибутку до оподаткування (П) до доходу банку:

R_д = П / Д.

Залежність прибутку від названих факторів характеризується чотирифакторною мультиплікативною моделлю:

П = К · Д_а · М_к · R_д .

Факторний аналіз прибутку на основі даної моделі здійснюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок і складається з таких елементів.

1. Загальна зміна прибутку до оподаткування у звітному періоді (∆П):

∆П = П – П_о ,

де П — прибуток звітного року;

П₀ — прибуток минулого року.

2. Оцінка кількісного впливу факторів на відхилення за прибутком до оподаткування:

а) вплив зміни капіталу —

,

де (К – К₀) — відхилення по капіталу;

Д_а.0 — дохідність активів у минулому році;

М_к.0 — мультиплікатор капіталу у минулому році;

R_д0 — рентабельність доходу у минулому році;

б) вплив зміни дохідності активів —

,

де Д_а — дохідність активів звітного року;

в) вплив зміни мультиплікатора капіталу —

,

де М_к — мультиплікатор капіталу звітного року;

г) вплив зміни рентабельності доходу —

,

де R_д0 — рентабельність доходу звітного року.

Скориставшись інформацією щодо капіталу, активів та фінансових результатів діяльності банку, можна оцінити вплив названих факторів на зміну прибутку до оподаткування (табл. 11.2).

Як видно з табл. 11.2, найбільший приріст прибутку (2930,1 тис. грн) отримано внаслідок підвищення дохідності активів банку. Значно меншого впливу прибуток зазнав від збільшення капіталу (756,8 тис. грн). Зміна мультиплікатора капіталу призвела до зменшення прибутку на 438,2 тис. грн, а зменшення рентабельності доходу зменшило прибуток на 2563,8 тис. грн. Тобто останні два фактори негативно вплинули на зміну прибутку до оподаткування.

Найбільш вагомою складовою прибутку до оподаткування є чистий процентний дохід. Його обсяг можна обчислити як разом за кредитними операціями, так і за кожною групою наданих банком кредитів і позик за формулою:

;

або:

;

,

де t — тривалість надання коштів, днів;

K — кількість днів у році (360);

і_акт — середня дохідність процентних активів (річна ефективна ставка);

і_пас — середня вартість залучених коштів (річна ефективна ставка);

Р_зал — обсяг кредитів і позик, наданих за рахунок залучених коштів;

Р_вл — обсяг кредитів і позик, наданих за рахунок власних коштів банку.

Т аблиця 11.2