ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва
НАМН України»
Котикович Юлія Сергіївна
УДК 614:616.391:546.15
ГІГІЄНІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА ГРУПОВОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДДЕФІЦИТНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У НАСЕЛЕННЯ ПОЛІССЯ
14.02.01 – гігієна та професійна патологія
Автореферат дисертації
на здобуття вченого ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2012
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України»
Науковий керівник:
Офіційні опоненти:
|
доктор медичних наук, професор Корзун Віталій Наумович, ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України», завідувач лабораторії спеціальних харчових продуктів та епідеміології харчування
доктор медичних наук, професор Білецька Елеонора Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри загальної гігієни
доктор медичних наук, професор Коваленко Олександр Миколайович, ДУ «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України», завідувач відділу радіоіндукованої загальної та ендокринної патології
|
Захист дисертації відбудеться «___»______________2012 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26 604.01 при ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва НАМН України» за адресою: 02660, м.Київ, вул. Попудренка, 50
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва НАМН України» (м.Київ, вул.Попудренка, 50).
Автореферат розісланий «____»______________2012 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
д. б. н О.М.Литвиченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
За даними ВООЗ [Касаткіна Е.П., 2009 р., Dunn J.T. (1998 р.)] понад 2 млрд населення планети проживає в умовах природного дефіциту йоду, що створює небезпеку виникнення йододефіцитних захворювань (ЙДЗ): кретинізм, вроджений зоб, вроджені вади розвитку, відставання у фізичному і психічному розвитку, глухонімота, висока смертність немовлят, анемії, безплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи та ін. Проблема йоддефіциту актуальна і для всієї території України. Особливо від недостатності йоду страждає населення північних та західних її областей, де на фоні йодної недостатності діють фактори нестачі інших мікроелементів та радіаційного забруднення навколишнього середовища [Корзун В.Н., 2008, Фабрі А.З., 2005].
За останні 15-20 років захворювання ЩЗ стали однією із самих розповсюджених неінфекційних патологій як у дітей, так і у дорослих. За сучасними уявленнями, зобна ендемія - це інтегральний показник, який визначається природно-кліматичними, еколого-соціальними, генетичними та іншими факторами, які можуть прямо або побічно впливати на засвоєння йоду і функцію ЩЗ, призводити до дифузної гіперплазії тиреоїдної тканини [Баканов К.П., 2003 р., Сіваченко Т.П., 2005 р.].
Геохімічні особливості природних регіонів України характеризуються відносним і абсолютним зниженням йоду та дисбалансом мікроелементів у об'єктах довкілля, підвищеним вмістом в ґрунтах важких металів, пестицидів, значним викидом токсичних речовин в атмосферне повітря, моря, ріки з наступним забрудненням продуктів харчування. Частота та характер тиреоїдної патології визначається не лише за рахунок йоду. У деяких регіонах спостерігається невідповідність важкості ендемії рівню йодного дефіциту. Навіть близькість моря і достатнє забезпечення йодом не є гарантією профілактики ЙДЗ у населення. Крім того, в різних регіонах ендемічний зоб має специфічні морфофункціональні риси, що виключає його універсальний йоддефіцитный ґенез [Мальцев А.М., 2009 р., Сорокман Т.В., 2005 р.]. Доведено, що дифузний нетоксичний зоб є гетерогенною патологією, і в патогенетичному механізмі його виникнення особливу роль відіграє дефіцит ессенціальних або надлишок токсичних мікроелементів [Велданова М.В., 2003 р.]. Крім того, порушувати функцію ЩЗ і викликати її структурні зміни можуть різні хімічні сполуки, пестициди, лікарські речовини, куріння, генетичні фактори, іонізуюче випромінювання [Касаткіна Е.П., 2005 р.]. Враховуючи багатофакторний патогенез розвитку захворювань ЩЗ, проведення коректної профілактики ускладнене [Van der Hear, 1999 р.].
Розвитку теоретичних основ і практичних аспектів розробки та впровадження йодовмісних харчових продуктів присвячені наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених Андрейчука В.П., 2004 р., Боднара П.М., 2002 р., Бацюрко В.І., 2001 р., Ганіч О.М., 2008 р., Дедова І.І., 2004 р., Корзуна В.Н., 2000 – 2011 рр., Кравченка В.І., 2008 р., Масенко М.Є., 2010 р., Delange F., 2006 р., Glinoer D., 2009 р. та інші.
Вживання йодованої солі, хліба, сирків, дріжджів та інших йодованих продуктів не повністю вирішує проблему ЙДЗ [Корзун В.Н., 2004 р., Циб О.Ф., 2004 р., Мохорт Т.В., 2006 р., Сорокман Т.В., 2005 р., Zimmermann M., 2011 р.]. Доведено, що засвоєння йоду щитовидною залозою з крові залежить від забезпеченості організму селеном, міддю, цинком та іншими мікроелементами.
У зв’язку з вищезазначеним вивчення розповсюдженості, причин виникнення, розробка та впровадження засобів профілактики ЙДЗ із використанням морських водоростей є актуальним та своєчасним.
Звязок роботи з науковими планами, темами, програмами.
Дослідження виконані у рамках науково-дослідної роботи за договором з АМН України «Гігієнічне обґрунтування заходів профілактики йододефіцитних захворювань у вагітних, жінок-годувальниць та дітей в регіонах, постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС», шифр АМН 06.03.363 (№ державної реєстрації 0103U005108) та «Розробка методології застосування дієтичних добавок з радіозахисними та протиструмними властивостями для запобігання негативних наслідків Чорнобильської катастрофи», шифр ДП 17-08 (№ державної реєстрації 0107U010938)
Мета і завдання дослідження. Метою роботи була медико-гігієнічна оцінка розповсюдженості, причин виникнення ЙДЗ та розробка і впровадження засобів їх профілактики у населення Полісся.
Для досягнення мети були сформовані наступні завдання:
Дослідити та оцінити мінеральний склад регіональних харчових раціонів та деяких овочів, що вирощуються та споживаються місцевими мешканцями.
2. Вивчити стан тиреоїдної системи, соматичного здоров’я та розповсюдженість ЙДЗ у дитячого населення Носівського району Чернігівської області та Малинського району Житомирської області.
3. Вивчити вплив дієтичної добавки «Барба-йод» на забезпеченість йодом (за йодурією) та гематологічні показники у дітей Носівського району.
4. Вивчити вплив дієтичної добавки «Барба-йод» на забезпеченість йодом (за йодурією) та гематологічні показники у дітей Малинського району.
5. Дослідити стан йодного забезпечення та рівень йододефіцитних захворювань у дітей шкіл-інтернатів міста Києва.
6. Оцінити ефективність використання ДД як профілактичного засобу.
Об’єкт дослідження: розповсюдженість йододефіцитних захворювань у дітей та вплив засобів профілактики на забезпеченість організму йодом, функцію щитоподібної залози.
Предмет дослідження: щитоподібна залоза, йодурія, діти сільських шкіл та шкіл-інтернатів.
Матеріали і методи дослідження: В основу дисертаційних досліджень покладені наступні матеріали: проби овочів та раціонів харчування мешканців Носівського району; проби крові, сечі та волосся школярів, результати оглядів ендокринолога та педіатра, меню-розкладки зі спеціальних шкіл-інтернатів, проби раціону харчування вихованців шкіл-інтернатів. Для вирішення поставлених задач використаний комплекс гігієнічних, лабораторних, біохімічних, клінічних та статистичних методів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше:
проведено комплексне гігієнічне дослідження йододефіциту серед дитячого населення Поліського регіону (на прикладі двох сільських районів та шкіл-інтернатів м. Києва) з визначенням йодурії, мікроелементного складу харчових раціонів та окремих харчових продуктів.
встановлено, що забезпеченість йодом не відповідає розповсюдженості йододефіцитних захворювань.
обгрунтовано доцільність використання дієтичної добавки «Барба-йод» в якості засобу, що позитивно впливає не тільки на йодне забезпечення, а й на інші клінічні показники та може використовуватись для індивідуальної та групової профілактики ЙДЗ.
Практична значимість роботи
Визначено та проаналізовано вміст макро- та мікроелементів у харчових продуктах Носівського району Чернігівської області. Доведено, що вміст майже усіх мікроелементів, що досліджувались, нижчі за рекомендовані значення. При дослідженні стану тиреоїдної системи школярів Носівського району Чернігівської області та Малинського районну Житомирської області виявлено, що рівень йоддефіцитних захворювань залежить не тільки від медіани йодурії, а й інших чинників. Доведено, що нинішній екологічній ситуації забезпеченість населення йодованою сіллю сприяє нормалізації йодурії, але не гарантує профілактику йододефіцитних захворювань. Тому населення Полісся, особливо діти, потребує використання засобів групової та індивідуальної профілактики, якими можуть бути дієтичні добавки з водоростей. Для них розроблено інформаційний лист та методичні рекомендації «Застосування дієтичної добавки «Барба-йод» для корекції йодного дефіциту у дітей – мешканців регіону легкої йодної недостатності» (Київ, 2011, 13 с.), «Застосування дієтичного харчового продукту, виготовленого на основі морських водоростей, в лікуванні та профілактиці патології травної та тиреоїдної системи у дітей – мешканців радіоактивно забруднених територій» (Київ, 2011, 13 с.).
Особистий внесок здобувача полягає у визначенні актуальності теми, виборі методів дослідження і безпосередньому виконанні досліджень. Дисертантом проведено літературний та інформаційний пошук, виконано огляд літературних джерел з визначенням невирішених питань. Здобувачем особисто виконано відбір та підготовку проб основних овочів та раціонів харчування у жителів Носівського району для визначення макро- та мікроелементного складу раціонів харчування дітей, організовано проведення обстеження дітей з визначенням стану ЩЗ та рівнем йодурії та узагальнено отримані результати дослідження. Клінічні дослідження проведені разом із спеціалістами ДУ «Науковий центр радіаційної медицини» (проф. Бруслова К.М., ст.н.співр. Копилова О.В.).
Апробація результатів дисертації.
Результати дослідження доповідались та обговорювались на науково-практичній конференції «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України», Київ 2008 р., науково-практичній конференції «Безпека життєдіяльності людини в сучасних еколого-економічних умовах», Київ, 2009, Міжн. науково-практичній конференції «Здоровье и окружающая среда», Минск, 2009, Міжн. науково-практичній конференції «Инновации и информационные технологии в диагностической, лечебно-профилактической и учетной работе клиник», Россия, Тверь, 2009, Міжн. науково-практичній конференції «Біогеохімічні аспекти збереження здоров’я людини», Ужгород, 2010, VI науково-практичній конференції «Харчові технології-2010, Одеса, 2010 рік, науково-практичній конференції з міжнародною участю «Здоровье и окружающая середа», Минск, 2010, Міжн. науково-практичній конференції «Екзо- та ендоекологічні аспекти здоров’я людини. Ретроспектива і погляд у майбутнє», Ужгород, 2011, науково-практичній конференції «Питание, здоровье и долголетие», К., 2011.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 наукових праць, з них в фахових виданнях - 4, в збірниках наукових праць конференцій – 11, дві методичні рекомендації.
Структура роботи та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 114 стор., вона має традиційну будову і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, основної частини: розділу з описанням об’єктів і методів досліджень, розділу власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел (271), роботу ілюстровано 30 таблицями та 16 рисунками.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, предмет та об’єкт дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості щодо впровадження одержаних результатів.
У першому розділі проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел літератури стосовно теми дослідження. Проаналізовано вміст мікроелементів у навколишньому середовищі та їх роль у синтезі та обміні гормонів щитоподібної залози. З’ясовано особливості впливу на тиреоїдину функцію іонізуючого випромінювання та антропогенного забруднення. Визначені переваги та недоліки основних методів профілактики йоддефіцитних захворювань. Встановлено, що вирішенням проблеми йоддефіциту не завжди досягається нормалізація функції щитоподібної залози: при нормальному вміст йоду в плазмі крові і сечі синтез тиреоїдних гормонів може бути знижений при недоліку білку, ферментів, мікроелементів, вітамінів. Тому необхідний комплексний підхід до вирішення цієї проблеми, тобто створення харчових продуктів, збагачених не тільки йодом, але і комплексом мікроелементів, вітамінів, полісахаридів і інших нутрієнтів. Одним з найбільш перспективним напрямком профілактики йод дефіцитних захворювань є використання в раціонах спеціальних харчовий продуктів або дієтичних добавок з морськими водоростями, що багаті не тільки на йод, але й на інші ессенціальні мікроелементи. Йод та інші мікроелементи у водоростях сполучені з білками і полісахаридами (в органічній формі), що робить їх більш доступними.
Матеріали і методи дослідження.
Для досягнення мети і вирішення поставлених задач було проведено комплекс лабораторних, клінічних та натурних спостережень. Програма наукових досліджень представлена на рис.1.
Об'єктом дослідження були діти з Носівського району Чернігівської областв та Малинського району Житомирської області – 2073 особи, віком від 6 до 16 років (1012 дівчаток та 1061 хлопчиків) та 329 дітей зі спеціальних шкіл- інтернатів м. Києва віком від 7 до 16 років, 158 дівчаток та 171 хлопчик.
Для гігієнічної оцінки надходження макро- та мікроелементів з харчовими продуктами проведені дослідження мінерального складу добових раціонів харчування (55 проб) та окремих овочів (49 проб). Визначення мінерального складу харчових продуктів та сировини проводили методом індуктивної плазма мас-спектрометрії з використанням приладу ICP-MS Yokogawa 2000 (Японія). Дослідження проводились на кафедрі біотехнології та мікробного синтезу Національного університету харчових технологій. Визначення масової концентрації йоду в харчових продуктах проводили на вольтамперометричному аналізаторі «Екотест-ВА» (Росія). Визначення вмісту селену в харчових продуктах проводили на вольтамперометричному аналізаторі «АВА-3» (Росія) методом інверсійної вольтамперометрії на твердому індикаторному електроді з лінійною розгорткою потенціалу.
Для визначення хімічних елементів використовувався атомно-эмиссионный спектрометр с индуктивно связанной аргоновой плазмой IRIS Intrepid II XDL (США) (41 проба).
Ступінь збільшення щитоподібної залози, що визначали пальпаторно при фізікальному обстеженні, оцінювали за класифікацією ВООЗ (1994) (2073 дитини).
Ультразвукове дослідження проводилось на апараті «Aloka –260» (Японія) з використанням лінійного датчика з частотою 5 MHz. Для визначення об’єму щитоподібної залози використовувався метод, що включав виміри 3-х лінійних параметрів кожної долі: висоти, ширини, товщини. Також визначені ехогенність тиреоїдної тканини, наявність структурних змін – кіст, вузлів та ін (1659 дітей).
Вміст йоду у сечі визначали за реакцією Сандел-Кольтчіфа, реєструючи каталітичну активність іонів йоду на перебіг окислювально-відновлювальної реакції між чотирьохвалентним церієм і трьохвалентним миш’яком методом Dunn J.T. et all., 1993 (1909 досліджень).
Отримані в процесі дослідження дані оброблено за допомогою комп’ютерних програм Excel. Критерієм статистичної достовірності отриманих результатів вважали загальноприйняту в медицині величину р < 0,05.
Результати власних досліджень.
Відомо, що у населення, що проживає у сільській місцевості, в раціоні харчування міститься велика доля місцевих продуктів, у тому числі з присадибної ділянки. В даній роботі вивчався мінеральний склад овочів, що найчастіше та в найбільшій кількості вживаються населенням (капуста білокачанна, морква, огірки, картопля, буряк). У мешканців сіл Козари, Адамівка та Держанівка було відібрано 49 зразків овочів, в яких визначали рівень макро- (K, Ca, Mg ) та мікроелементів (Fe, Co, Cu, Zn, I). Отримані результати порівнювали з даними Таблиць хімічного складу харчових продуктів під ред. М.Ф. Нестеріна та І.М. Скурідіна (табл. 1).
Таблиця 1