4. Біологічні методи зупинки кровотечі

Методи грунтуються на властивостях біологічних тканин сприяти тромбоутворенню. Біологічні засоби поділяють на дві групи: для місцевого і

загального застосування.

До препаратів першої групи (місцевих) належать: суха плазма, фібринна, гемостатична, желатинова губка, фібринна плівка, різні сироватки, гемофобін, тромбін та ін. Ними або присипають рану, або просочують введені в неї тампони. Розчин тромбіну можна вводити і в сечовий міхур та шлунок, якщо з цих органів спостерігається кровотеча. Для тампонади ямки зуба можна користуватися біопластиком.

Кращим місцевим кровоспинним методом, особливо з паренхіматозних органів, є тампонада кровоточивої рани власними тканинами хворого, багатими на тромбокіназу. З цією метою можна використати сальник на ніжці, м'яз, підшкірну основу. Клапті таких тканин прикладають у вигляді тампона до місця кровотечі або фіксують їх швами. Метод цей зручний тим, що "живий тампон" залишається назавжди в організмі, а тому такі рани можна зашивати наглухо.

До препаратів другої групи (загальних) біологічних гемостатичних засобів відносять свіжозаготовлену кров, фібриноген, плазму, кріопреципітат, анти-гемофільний глобулін, антигемофільну плазму і ін. Ці препарати в основному вводять парентерально (внутрішньовенно).

Із засобів загальної дії найвираженіший гемостатичний ефект має переливання свіжої цільної крові. У ній є ряд компонентів, які сприяють тромбоутворенню (протромбін, солі кальцію та ін.). Але треба пам'ятати, що показання до переливання цільної донорської крові різко звузились. Переливати донорську цільну кров можна лише у тих випадках, коли через об'єктивні причини неможливо отримати необхідні компоненти крові (еритроцитарну масу, свіжозаморожену плазму, тромбоцитарну масу та ін.).

Паралельно з кров'ю переливають нативну, суху або антигемофільну плазму, сироватку. Фібриноген випускається у висушеному вигляді. Перед застосуванням 1-2 г сухого порошку розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду і вводять внутрішньовенно.

З інших гемостатичних біологічних засобів можна назвати різні похідні сироватки (гемостол, аутогемостол, рекомбінантний гемопоетин).

III. Допомога при кровотечах та догляд за хворими

Перша медична допомога та особливості догляду за хворими із зовнішньою кровотечею

У хворих із зовнішньою кровотечею особливу увагу потрібно приділяти вигляду пов'язки та стану рани. При артеріальній кровотечі необхідно слідкувати за станом джгута. Якщо він накладений правильно, то пульс на артеріях нижче джгута не визначається, кінцівка блідне, кровотечі немає. При недостатньо затягнутому або ослабленому джгуті можуть перетискатись лише венозні судини, що утруднює відтік крові з кінцівки, а по артеріальних судинах кров продовжує поступати і кровотеча із рани може підсилюватись. Під час транспортування потерпілого кінцівці з накладеним джгутом необхідно надати підвищене положення. Кінцівку бажано не іммобілізувати спеціально, але, якщо це потрібно, то така пов'язка не повинна прикривати джгут. Потерпілого з накладеним джгутом треба якнайшвидше госпіталізувати в найближчий лікувальний заклад для надання кваліфікованої лікарської допомоги. Під час транспортування такого хворого необхідно зігріти, накрити теплою ковдрою, дати випити гарячого чаю.

З метою припинення кровотечі вводять препарати, які посилюють згортання крові, зменшують фібриноліз, укріплюють судинну стінку. Застосовують 5-10 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти внутрішньовенно, хлорид кальцію 10 % розчину по 1 столовій ложці 3 рази на день внутрішньо або 10 мл внутрішньовенно, амінокапронову кислоту по ЗО мл 5 % розчину 2 рази в день внутрішньо, або 100 мл внутрішньовенно крапельно, фібриноген 2-4 г внутрішньовенно крапельно, адроксон по 1 мл 0,025 % розчину до 4 рази на добу підшкірно або внутрішньом'язово, дицинонпо 2-4 мл 12,5% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Необхідно слідкувати за діяльністю серцево-судинної, дихальної системи. При великих крововтратах треба наладити переливання реополіглюкіну або реоглюману, плазможелю, гемофузину, желатинолю та ін.

Однією з найчастіших зовнішніх кровотеч є носова кровотеча. Вона може бути травматичною (при переломах кісток носа, основи черепа, розривах слизової оболонки носа), післяопераційною, а також спонтанною - без видимих зовнішніх факторів. Причиною спонтанної кровотечі можуть бути: гіпертонічна хвороба; зміни судинної стінки при атеросклерозі, геморагічному діатезі; інфекційні захворювання - найчастіше грип, а також захворювання крові, печінки, нирок, доброякісні і злоякісні пухлини носової порожнини. При цьому кров (без наявності піни) може поступати назовні через носові отвори або в порожнину глотки чи рота. В результаті заковтування крові виникає блювота з домішками зміненої крові. Хворий стає неспокійним, кашляє, що підсилює кровотечу.

Його необхідно заспокоїти, переконати, що різкий кашель, збуджена розмова, неспокійна поведінка підсилює кровотечу. Треба посадити хворого дещо нахиливши голову вперед, що попереджує потрапляння крові в носоглотку. Якщо стан важкий його необхідно вкласти набік або на живіт, що попереджує аспірацію крові. На ділянку носа необхідно накласти загорнутий в хустинку міхур з льодом. Якщо його немає, намочити в холодній воді бинт, вату, шматок тканини. Застосовують також холод на потилицю. Якщо кровотеча не зупиняється, то слід двома пальцями великим і вказівним із силою притиснути крила носу до носової перегородки на 3-5 хв. Кров, яка поступає в рот, хворий повинен випльовувати. При неможливості зупинки кровотечі необхідно тампонувати носові ходи. Фельдшер може виконати передню тампонаду носа. Пінцетом беруть край турунди і на максимальну глибину вводять у носовий хід, а потім, щоразу перехоплюючи турунду біля носового ходу, спочатку легко, а потім із зусиллям виповнюють носовий хід. Процедуру виконують сухою турундою або змоченою гемостатиком -0,1 % розчином адреналіну гідрохлориду, 3 % розчином перекису водню, 10% розчином антипірину, 10 % розчином хлориду кальцію, 5 % амінокапроновою кислотою, гемофобіном, тромбіном тощо. Тампон може знаходитись в носових ходах до 24 год. Паралельно проводять медикаментозне лікування крово-зупинними препаратами загальної дії.

При неефективності передньої тампонади носа, застосовують інші заходи (припікання кровоточивого місця на носовій перегородці електрокоагулятором; задню тампонаду носа; перев'язку решітчастої, внутрішньої щепленої, зовнішньої сонної артерій), які виконує лікар.

Зовнішня кровотеча може виникнути після видалення зуба. В цих випадках необхідно провести тугу тампонаду лунки зуба. Згортають серветку у вигляді тампона (за діаметром він повинен дорівнювати лунці, а довжиною — в два рази більший за зуб). Дно лунки очищають від згустків крові, промивають 3% розчином перекису водню.

Застосовують або сухий тампон, або просочений тромбіном, адроксоном, З % розчином перекису водню. Його вводять в лунку і примушують хворого міцно стиснути щелепи. При цьому лунка щільно тампонується і кровотеча зупиняється.

Іноді замість марлевого тампона використовують гемостатичну губку, фібринову плівку. Додатково можна прикладати холоддо щелепи. В деяких випадках необхідно провести діатермокоагуляцію, накласти шви. Ці маніпуляції виконує лікар.

Рідше виникає кровотеча із слухового проходу. У цих випадках треба взяти шматок марлі, скласти її у вигляді турунди і щільно затампонувати слуховий прохід. Подальше лікування проводить лікар-отоларинголог.

Перша медична допомога та особливості догляду за хворими із внутрішньою кровотечею

Досить небезпечною с легенева кровотеча. Вона виникає при травмах або захворюваннях легень (бронхоектатична хвороба, туберкульоз, абсцес, пухлини легень, пневмонії та ін.). Кровотеча проявляється, як правило, нападом кашлю, при якому виділяється яскраво-червона піниста кров, кровохарканням. В окремих випадках легенева кровотеча може бути масивною (профузною). Слід пам'ятати, що будь-яка легенева кровотеча є грізною ознакою тяжкого захворювання, тому хворий повинен бути терміново госпіталізований і ретельно обстежений.

При легеневій кровотечі спочатку слід заспокоїти хворого, надати йому положення напівсидячи, звільнити від одягу, який утруднює дихання, забезпечити доступ свіжого повітря. Хворий повинен стримувати кашель і спокійно й глибоко дихати. На груди доцільно покласти рушник, змочений холодною водою або міхур з льодом. Іноді дають пити холодну воду невеликими порціями, ковтати кусочки льоду. Для стримування кашлю необхідно дати таблетки проти кашлю (кодеїн). Для розвантаження малого кола кровообігу, зменшення тиску у судинах легень (особливо, якщо у хворого мітральна вада серця) необхідно накласти джгути на нижні кінцівки в ділянці стегон, внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, внутрішньом'язово 2 мл 2 % розчину папаверину, підшкірно — 2-4 мл 2 % розчину но-шпи. Ефективним є введення гангліоблокаторів. Гіпотензивну терапію проводять під контролем AT. Проводять медикаментозне лікування кровозупинними препаратами. -

Транспортування необхідно здійснювати спеціальним медичним транспортом у напівсидячому положенні обережно, щоб не викликати зайвих рухів, які можуть підсилити кашель і кровохаркання.

Небезпека асфіксії диктує необхідність проведення штучної вентиляції легень, при якій інтубаційну трубку вводять у непошкоджений бронх.

Особливо небезпечні кровотечіз великих судин середостіння, грудної стінки або легені у плевральну порожнину. Слід пам'ятати, що в плевральній порожнині може поміститись до 2-х і більше літрів крові. Крововилив у плевральну порожнину призводить де різкого погіршання стану хворого. У цих випадках хворому необхідно надати напівсидячого положення, звільнити від одягу, охолодити грудну клітку міхуром з льодом, створити умови для достатнього надходження свіжого повітря, організувати екстрену госпіталізацію хворого.

При иілутово-кшшовій кровотечі треба насамперед заспокоїти хворого. Для попередження втрати свідомості (через знекровлення мозку) треба укласти його на рівну поверхню і трохи підняти нижні кінцівки. Одночасно на ділянку джерела кровотечі (шлунок, дванадцятипала кишка, тонка кишка та ін.) необхідно покласти міхур з льодом, дати хворому ковтнути шматочки льоду (морозиво) або, увівши назогастральний зонд, промити шлунок холодною водою. Потім хворому дають пити 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду і 5 % розчин амінокапронової кислоти. Розпочавши інфузійну терапію протишоковими кровозамінниками, хворого транспортують у хірургічний стаціонар.

Якщо зовнішня кровотеча не є складною для діагностики, то внутрішня (у просвіт шлунка, кишечника, черевну, плевральну порожнини) досить часто викликає утруднення. При госпіталізації хворого з внутрішньою кровотечею заводять карту спостереження за хворим. За показниками пульсу, артеріального тиску, гемограми можна визначити ступінь крововтрати. Я кщо вони погіршуються, цесвідчить про продовження кровотечі. Слід пам'ятати, що особливо небезпечною є повторна (рецидивна) кровотеча, яка завжди є більшою за об'ємом. Причинами її, як правило, є порушення правил остаточної зупинки кровотечі. Внаслідок підвищення артеріального тиску в оперованих хворих у післяопераційний період теж може виникнути кровотеча (виштовхування тромбу, сповзання лігатури, гнійно-запальні ускладнення в рані та ін.).

Доглядаючи за хворими з потенційно можливою кровотечею (виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит, портальна гіпертензія) або за хворими із зупиненою кровотечею треба вести уважний контроль за загальним станом хворого, пульсом, рівнем артеріального тиску, а також проводити необхідні лабораторні дослідження. Це дозволяє своєчасно виявити початок кровотечі чи її рецидив. Будь-які зміни хворого, його поведінки, поява яких-небудь скарг повинні бути своєчасно помічені черговим медперсоналом і отримати належну оцінку лікаря.

Загальні принципи лікування кровотеч

З метою своєчасного виявлення і лікування кровотечі хворі потребують ретельного спостереження, а медичний персонал повинен володіти всіма методами її зупинки. У практичній діяльності застосовують той метод, який у даній ситуації є оптимальним. Іноді цеодин метод, частіше— їх поєднання. Алев кожному випадку треба пам'ятати, що зупинка кровотечі—це лише половина успіху лікування хворих з пошкодженням судин і крововтратою. Відразу за нею (або навіть паралельно) треба проводити заходи стосовно поповнення втраченої крові.

Відновлення ОЦК і ліквідація гіповолемії є головними для профілактики смертельно небезпечної декомпенсації. Тому необхідна термінова інфузія (не можна втрачати ні хвилини) на догоспітальному етапі і в стаціонарі. Від правильного вирішення питання про вибір трансфузійного середовища, дози, методу, способу введення і ретельного спостереження буде залежати успіх гемотрансфузійної терапії, її ефективність і безпечність у хворих з кровотечею. Потрібно застосовувати масивні дози плазмозамінників - плазми, альбуміну, протешу і колоїдних розчинів - поліглюкіну, реополіглюкіну, желатинолю тощо. В умовах стаціонару краще провести катетеризацію підключичної вени, а в критичних станах катетеризацію 2-3 крупних вен (а при необхідності й артерії), і нагнітати в них плазмозамінники, що дозволить вивести хворого із термінального стану.

Централізація кровообігу підтримує біологічну рівновагу між масою циркулюючої крові і ємністю судинного русла. В ранні строки надання невідкладної допомоги необхідно досягнути центрального перерозподілу крові, надаючи підвищеного положення нижнім кінцівкам. Цей прийом також дає змогу значно збільшити наповнення кров'ю органів грудної клітки іголовного мозку за рахунок тих 15-20 % ОЦК, які звичайно містяться в нижніх кінцівках.

Ліквідація порушень мікроциркуляцїі і перфузїї тканин може бути забезпечена шляхом введення засобів, які покращують мікроциркуляцію — переливання реополіглюкіну, розчину новокаїну з фізіологічним розчином.

Підвищення кисневої ємності крові забезпечується шляхом достатньої легеневої вентиляції і насиченням крові киснем за допомогою носового катетера, канюлі або маски. Для збільшення кількості еритроцитів необхідно проводити вливання еритроцитарної маси, розморожених і відмитих еритроцитів. При можливості можна також застосувати гіпербаричну оксигенацію, під тиском 3 атм., що підвищує вміст кисню в еритроцитах і розчиненого кисню в плазмі.

Покращення реологічних властивостей крові досягають шляхом застосування гепарину по 5000 ОД 2 рази на день, препаратів саліцилової кислоти.

Відновлення порушень кислотно-лужної рівноваги і водно-електролітного балансу відбувається за рахунок введення 5-8,4 % розчину бікарбонату натрію, лактосолі. Одночасно з цим необхідно вводити ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера-Лока, 5 % розчин глюкози.

Матеріали для самоконтролю.

А. Тести для самоконтролю.

1. Потрібно притиснути сонну артерію щоб зупинити тимчасово кровотечу із м’яких тканин голови :

А. До тіла 4 шийного хребця;

В. До грудинно – ключично - сосковоподібного м’яза;

С. До поперечного відростка 6 шийного хребця;

Д. До поперечного відростка 4 шийного хребця;

Е. До тіла 6 шийного хребця.

2. Пахвову артерію для тимчасової зупинки кровотечі притискають:

А. У пахвинній западині до голівки плечової кістки;

В. У пахвинній западині до шийки плечової кістки

С. Відведенням руки доверху;

Д. До верхньої третини плечової кістки;

Е. Максимальним відведенням обох рук назад і їх фіксацією.

3. При травмі підключичної артерії для тимчасової зупинки кровотечі цю артерію притискають:

А. Нижче ключиці до 2 ребра;

В. Вище ключиці до 1 ребра;

С. Притиснення виконують 2 пальцем;

Д. Притискання виконують 3 пальцем;

Е. Притискання виконують 4 пальцем.

4. Стегнову артерію для тимчасової зупинки кровотечі притискають:

А. До горизонтальної гілки лобкової кістки вище за пупартову зв”язку біля її середини;

В. До горизонтальної гілки лобкової кістки нижче пупартової зв”язки біля її середини;

С. До вертикальної гілки лобкової кістки;

Д. До шийки стегнової кістки;

Е. До горизонтальної гілки лобкової кістки нижче і біля зовнішнього краю пупартової зв’язки.

5. При пошкодженні кінцівок і артеріальній кровотечі джгут накладають:

А. Вище і безпосередньо над раною;

В. Вище на 15-20 см над раною;

С. Нижче рани і максимально близько біля неї;

Д. Нижче рани і на відстані 4-5 см від рани;

Е. Нижче рани і на відстані 10-15 см від рани.

6. При пошкодженні кінцівок і артеріальній кровотечі джгут влітку без перекладання на іншу ділянку можна тримати:

А. 1 годину;

В. 1 годину 30 хв.;

С. 2 години;

Д. 2 години 30 хв.;

Е. До 3-х годин.

7. Для попередження травмування променевого нерва:

А. Джгут ніколи не накладають на середню третину плеча;

В. Джгут накладають на одяг;

С. Джгут накладають з використанням жолобоподібної фанерної шини (дощечки), що розміщується по внутрішній поверхні кінцівки;

Д. Джгут накладають з використанням жолобоподібної фанерної шини (дощечки), що розміщується по зовнішній поверхні кінцівки;

Е. Джгут накладають на малий термін (15-30 хв.).

8. Які ускладнення можуть виникнути після накладання джгута?

А. Некроз шкіри, парези

В. Неврити, паралічі, частковий некроз шкіри

С. Ішемічний неврит, некроз шкіри

D. Гангрена кінцівки, некроз шкіри

E. Все вище перераховане.

9. Які критерії правильно накладеного джгута?

А. Зупинка кровотечі

В. Відсутність пульсу на периферії

С. Бліда кінцівка

D. Холодна кінцівка

E. Все вищенаведене

10. Тиснуча пов'язка для тимчасової зупинки кровотечі показана при :

А. Кровотечі з вен передпліччя

В. Пошкодженні кисті

С. Кровотечі з м'яких тканин голови

D. Кровотечі з м'яких тканин грудної клітки

E. Всіх перерахованих пошкодженнях

11. При зупинці кровотечі тиснучою пов’язкою найбільш ефективним є:

А. Обробка рани 3% розчином перекису водню

В. Накладання на рану стерильної серветки, яку фіксують 2-3 турами бинта

С. Накладання тиснучої пов’язки при венозній кровотечі

Д. Накладання тиснучої пов’язки при капілярній кровотечі

Е. В проекції рани накладають пелот (щільно складену серветку, бинт) і щільно бинтують, перекручуючи тури бинта над пелотом.

12. При зупинці кровотечі тиснучою пов’язкою найбільш ефективним є:

А. Підвищене положення травмованої кінцівки

В. Обробка рани 3% розчином перекису водню

С. Накладання на рану стерильних серветок вище рівня рани і подальше бинтування еластичним бинтом з помірним на тяжінням

Д. Накладання на рану стерильної серветки, яку фіксують 2-3 турами бинта

Е. Накладання асептичної пов’язки і підвищене положення кінцівки.

13. При венозній кровотечі із м’яких тканин під час надання першої медичної допомоги доцільно:

А. Накласти джгут нижче рани

В. Накласти джгут вище рани і безпосередньо над раною

С. Накласти затискач і перев’язати судину

Д. Накласти тиснучою пов’язку

Е. Накласти асептичну пов’язку і надати підвищене положення кінцівці

14. Яка маніпуляція була недоцільною зайвою під час зупинки кровотечі накладанням затискача на судину в рані?

А. Попереднє пальцеве притискання магістральної артерії на протязі

В. Рану, що кровоточила розширили гачками

С. Послабивши пальцевий тиск, визначили місце знаходження судини, що кровоточить

Д. Провели пошук і виділили кінці розірваної магістральної артерії

Е. Розкривши затискач, браншами прокололи всі тканини в ділянці проксимальної кровотечі і закрили затискач.

15. Під час зупинки кровотечі методом прошивання тканин одна із нижче названих дій була неправильною.

А. Шкіру обробляють антисептиком.

В. Рану, що кровоточить, розширюють гачками.

С. Місце, що кровоточить прошивають традиційним одинарним швом.

Д. Визначають місце кровотечі.

Е. Місце, що кровоточить, прошивають Z-подібним швом, проводячи нитки нижче і вище місця кровотечі.

16.При помірній кровотечі з різаної рани пальця проводиться:

А. Накладання джгута на плече;

В. Накладання джгута на передпліччя;

С. Накладання тиснучої пов'язки на палець;

Д. Електрокоагуляція;

Е. Переливання крові.

17. При лікуванні хворого з шлунково-кишковою кровотечею застосовуються:

А. Амінокислотні препарати;

В. Амінокапронова кислота;

С. Анальгін;

Д. Кофеїн;

Е. Хлорантоїн.

18. Для визначення величини крововтрати проводиться аналіз крові на:

А. Вміст калію, кальцію;

В. Вміст білків крові;

С. Вміст гемоглобіну, еритроцитів;

Д. Вміст білірубіну, амілази;

Е. С-реактивний білок.

19. Яким чином ви сповістите про час накладання джгута на кінцівку:

А. Скажете супрводжуючому персоналу;

В. Скажете постраждалому;

С. Сповістите по телефону;

Д. Покладете записку під джгут;

Е. Сповіщати не потрібно.

20. При кровотечі з рани скроневої ділянки голови пальцем потрібно притиснути:

А. a. occipitalis;

В. a. temporalis;

С. a. facialis;

Д. a. carotis;

Е. a. subclavia.

21. Асистуючи хірургу під час операції з приводу апендициту Ви бачите артеріальну кровотечу з судини що скоротилась і знаходиться в товщині жирової клітковини. Що повинен зробити хірург?

А. Пальцеве притиснення судини;

В. Накласти затискач, прошити і перев”язати брижеєчку;

С. Перев'язити судину в рані;

Д. Прошити судину на протязі;

Е. Накласти судинний шов.

22. При шлунковій кровотечі хворому першочергово внутрішньовенно потрібно ввести:

А. Хлорид кальцію;

В. Хлорид магнію;

С. Хлорид калію;

Д. Аскорбінову кислоту;

Е. Фізіологічний розчин.

23. Як визначити індекс Альтговера у хворого з кровотечею:

А. Співвідношення дихання/пульс;

В. Співвідношення дихання/АТ;

С. Співвідношення пульс/АТ;

Д. Співвідношення пульс/дихання;

Е. Співвідношення діурез/пульс.

24. З метою зупинки якої кровотечі показано застосування розтопленого воску:

А. Паренхіматозного органу;

В. Губчастої речовини кістки;

С. Компактної речовини кістки;

Д. Порожнистого органу;

Е. Рани шкіри.

25. Для оцінки важкості кровотечі потрібно визначити:

А. Тільки рівень гемоглобіну крові;

В. Кількість еритроцитів;

С. Величину гематокриту;

Д. Питому вагу крові;

Е. Всі перераховані показники крові.

26. Визначте характер кровотечі з рани у хворого з нагноєнням рани:

А. Рання вторинна кровотеча;

В. Первинна кровотеча;

С. Пізня вторинна кровотеча;

Д. Кровотеча від розриву;

Е. Спонтанна кровотеча.

27. При кровотечі з рани печінки показано застосування:

А. Тампонади рани сальником;

В. Перев'язки судин;

С. Тимчасового притискання;

Д. Перев'язки судин на протязі;

Е. Використання гемостатичної губки.

28. Зупинити кровотечу при незначній різаній рані пальця:

А. Накладання джгута;

В. Згинання пальця;

С. Розгинання пальця;

Д. Тиснуча пов'язка;

Е. Діатермокоагуляція.

29. В разі виникнення кровотечі з вен стравоходу показано застогсування:

А. Тампонади;

В. Зонда Блекмора;

С. Притискання;

Д. Зонда Фогарті;

Е. Дуоденального зонду.

30. У хворого виникло блювання "кавовою гущею". Вкажіть ймовірний діагноз:

А. Пошкодження нирок;

В. Пошкодження плеври;

С. Пошкодження очеревини;

Д. Шлункова кровотеча;

Е. Товстокишкова кровотеча.

31. Вкажіть ймовірний діагноз у хворого, якщо у останнього мала місце мелена:

А. Захворювання сечостатевої системи;

В. Шлунково-кишкова кровотеча;

С. Кровотеча з дихальних шляхів;

Д. Гемороїдальна кровотеча;

Е. Прямокишкова кровотеча.

32. Вкажіть захід профілактики вторинної кровотечі:

А. Сумлінний контроль гемостазу;

В. Дотримання правил асептики та антисептики;

С. Якісна первинна хірургічна обробка рани;

Д. Дренування рани;

Е. Все вище наведене.

33. Який з вищенаведених препаратів впливають на згортальну систему крові:

А. Фібриноген;

В. Вікасол;

С. Тромбоцитарна маса;

Д. Кріопреципітат плазми;

Е. Всі вище названі.

34. Яка пов'язка показана при забитій рані потилиці з помірною кровотечею:

А. Повязку Дезо;

В. Колосовидна пов'язка;

С. Чепчик;

Д. Пов'язку Вельпо;

Е. 8-побібна пов'язка.

35. Яка пов'язка показана при незначній кровотечі з різаної рани в зоні плечового суглобу:

А. Колосовидна пов'язка;

В. Пов'язка Дезо;

С. Пов'язка Вельпо;

Д. Пов'язка "вуздечко";

Е. Циркулярна пов'язка.

36. При яких кровотечах застосовується гемостатична губка?

А. Артеріовенозних

В. Венозних

C. Паренхіматозних

D. Артеріальних

Е. При всіх перерахованих

37. Яка орієнтовна крововтрата при закритих переломах гомілки?

А - 200 мл

В - 300 мл

С – 500 мл

D – 600-800 мл

Е – 1-1,5 л

38. Яка орієнтовна крововтрата при закритих переломах стегна?

А – 0,5 л

В - 0,7 л

С – 0,8-1 л

D – 1.-1,5 л

Е – 1,7-2 л

39. Яка причина ранніх вторинних кровотеч?

А. Груба перев’язка рани

В. Підвищений артеріальний тиск

С. Нагноєння рани

D. Раннє вставання хворого на 2-3 день після операції;

Е. Перекладання хворого з каталки

40. Пізня вторинна кровотеча виникає в наслідок:

А. Ліквідації спазма судин

В. Ретракції кровяного згортка

С. Підвищення артеріального тиску

D. Гнійного розплавлення тромбу або стінки судини

Е. Дефіциту в організмі факторів сідання крові

41. Що необхідно мати біля ліжка хворого при загрозі вториної зовнішньої кровотечі на кінцівках?

А. Запасну асептичну пов'язку, індивідуальний перев'язочний пакет

В. Кровозупиняючий затискач

C. Джгут

D. Апарат для вимірювання АД

Е. Гачки для проведення ревізії рани, голкотримач, нитки, хірургічні голки.

42. Коли виникає пізня вторинна кровотеча?

А. 3-5 доба

В. 5-7 доба

C. 10-15 доба

D. 8-10 доба

Е. 15-20 доба

43. Який з названих прeпаратів використовують для зупинки кровотечі при гемофілії С.

А. Гемостатична губка

B. Кріопреципітат

С. Желатинова губка

D. Фібринoва плівка

Е. Тромбін

44. До якого з методів зупинки кровотечі відноситься діатермокоагуляція?

А. Механічних

В. Фізичних

С. Хімічних

D. Біологічних

Е. Комбінованих

45. Тиснуча пов'язка для тимчасової зупинки кровотечі показана при

А. Кровотечі з вен передпліччя

В. Пошкодженні кисті

С. Кровотечі з м'яких тканин голови

D. Кровотечі з м'яких тканин грудної клітки

E. Всіх перерахованих пошкодженнях

46. Які гемостатичні препарати відносяться до загальної дії?

А. Фібриноген.

В. Нативна плазма, свіжозаморожена антигемофільна плазма, фібриноген

С. Вікасол, аскорбінова кислота, трасилол

D. Розчин хлориду кальцію, контрикал

Е. Всі вищенаведені

47. До яких методів зупинки кровотечі відноситься фібриноген?

А. Механічних

В. Хімічних

С. Фізичних

D. Комбінованих

E. Біологічних

48. До біологічного способу зупинки кровотечі відноситься:

A. Тампонада рани сальником

В. Введення хлориду кальцію

С. Введення адреналіну

D. Введення амінокапронової кислоти

Е. Введення вікасолу внутрішньом'язево

49. Який механізм спонтанного гемостазу?

А. Вазоконстрикція судини

В. Адгезія тромбоцитів

С. Агрегація тромбоцитів

D. Утворення тромбоцитарного згустка, на який осідає фібрин

E. Все вищенаведене

50. Які препарати не використовують при кровотечах з метою нормалізації білкового обміну?

А. 10% розчин альбуміну

В. Протеїн

С. Нативна плазма

D. Інтраліпід

Е. Суха плазма

51. Яка перша медична допомога при кровотечах?

А. Тимчасова зупинка кровотечі

В. Профілактика геморагічного шоку

С. Транспортна іммобілізація

D. Знеболювання

E. Все вищенаведене

52. Що з загальних симптомів не характерно для вторинної кровотечі?

А. Зниження артеріального тиску

В. Частий слабкий пульс

С. Блідість шкірних покривів

D. Липкий холодний піт

E. Головний біль

53. Який з наведених загальних клінічних симптомів не характерний для кровотечі?

А. Слабкість

В. Спрага

С. Запаморочення

D. Ціаноз

Е. Блідість

54. Яка причина ранніх вторинних кровотеч?