Сучасні соціологічні теорії План

1. Соціологічні концепції перш. пол. 20 ст.

2. Соціологічні концепції другої пол. 20 ст.

У ХХ ст. найбільш плідно соціологія розвивалась у США. Це бу­ло зумовлено тим, що:

1) у США після глибокої загальної кризи та тривалої стагнації економіка почала бурхливо розвиватися завдяки новим технологіям та науковій організації праці;

2) на відміну від Європи, де соціологічна теорія розвивалась та удосконалювалась завдяки ініціативі та ентузіазму окремих учених, у США соціологічні дослідження з самого початку були добре організовані, фінансовані та стали невід’ємною частиною університетської освіти й соціальних наукових досліджень. Широке використання математики та статистики, методів експерименту та моделювання, соціометрії та соціальної інженерії забезпечили розвиток соціології як точної науки¹.

Важливою особливістю американської соціології є те, що головні зусилля вчених-соціологів були зосереджені на вирішенні практичних завдань, тобто — прагматизм, який давав відповіді на конкретні питання: якими є мотиви поведінки людей; як краще та ефективніше здійснювати соціальний контроль та управління; якими шляхами подолати конфлікти та підтримувати стабільність суспільства; якими методами, засобами та заходами можна забезпечити соціальне партнерство та співробітництво людей у виробництві, зростання продуктивності праці, підвищення добробуту громадян тощо. Якраз над розв’язанням цих проб­лем працювали відомі американські соціологи (див. схему 1).

Із схеми видно, що американські соціологи в логічній послідовності прагнули дати відповіді на питання, що їх висувало соціально-економічне життя суспільства, розв’язувати конкретні проблеми в конкретних умовах соціальної реальності.

Схема 1

Основні наукові розробки американських соціологів
Система, її автор	Період розробки	Основна сутність концепції
Система Тейлора Ф. Тейлор (1856—1915)	Рубіж ХІХ—ХХ ст.	Для підвищення ефективності виробництва необхідні: — раціоналізація управління; — наукова організація праці; — диференційоване матеріальне стимулювання
Теорія людських відносин Е. Мейо (1880—1949)	Рубіж 20—30-х років ХХ ст.	Необхідні не тільки матеріальні, а й психологічні стимули: — сприятливий моральний клімат; — урахування інтересів робітника; — задоволеність працею
Теорія ієрархії потреб А. Маслоу (1908—1970)	Середина ХХ ст.	При задоволенні різноманітних пот­реб людей існує певна черговість (ієрархія) потреб, поведінка індивіда в кожний даний момент визначається найбільш важливою потребою
Структурний функціоналізм Толкотт Парсонс (19021979)	Середина ХХ ст.	Соціальна система — це система дій дійових осіб: — соціальна дія можлива тільки за наявності іншої дійової особи; — взаємна орієнтація дійових осіб на ґрунті спільних цінностей; — соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диферен- ціація соціальних ролей
Біхевіоризм Дж. Уотсон (1878—1958)	Кінець ХІХ—ХХ ст.	Поведінка людини будується за схемою стимул — реакція:змінюючи стимул, можна задавати певні реакції, управляти поведінкою людей, підтримувати гармонію у суспільстві

Для підвищення ефективності виробництва, трудової діяльнос­ті робітників важливими є не тільки матеріальні стимули, а й психологічні чинники, до яких належать:

1. Згуртованість групи, в якій працює індивід.

2. Сприятливий моральний клімат у ній.

3. Добрі взаємовідносини з керівництвом.

4. Урахування інтересів робітника.

5. Задоволеність своєю працею тощо.

Звідси практичними рекомендаціями щодо удосконалення уп­равління є такі:

1. Потрібно проявляти постійну турботу про людей.

2. Створювати атмосферу гармонії у взаємовідносинах індивідів та груп.

3. Доповнювати індивідуальну винагороду за працю колективною.

4. Розвивати демократичний стиль керівництва та ін.

У середині ХХ ст. американський психолог Абрахам Маслоу обґрунтовує складніший механізм впливу запитів людей на їхню поведінку, що його він розкриває у своїй теорії «Ієрархії пот­реб», згідно з якою різноманітні людські потреби можна поєднати у певні групи і рівні, що розташовуються за ступенем їх важливості, необхідності задоволення та впливу на поведінку людей. В одному із варіантів даної концепції виділяються такі шість груп і рівнів потреб: фізіологічні; екзистенціальні (самозбереження); соціальні; престижу; особистісні;духовні.

Головна ідея ієрархії потреб полягає у тому, що в кожен даний момент поведінка людини або групи визначається найважливішою потребою із всієї ієрархії їх.

Дуже вагомий внесок у розвиток американської соціології зроблено структурним функціоналізмом Толкотта Парсонса, який сприяв розумінню людської дії як системи, що самоорганізовується. Специфіку останньої він вбачав у такому:

• символічність, тобто наявність таких символічних механізмів саморегуляції, як мова, цінності тощо;

• нормативність, тобто залежність індивідуальної дії від загальноприйнятих норм;

• певна ірраціональність та незалежність від умов середовища і водночас залежність від суб’єктивних «визначень ситуації».

Одним із провідних напрямів американської соціології у ХХ ст. став «біхевіоризм» (від англ. bihavior — поведінка) — «наука про поведінку», родоначальниками якої стали американські психологи Едуард Торндайк та Джон Уотсон. Вони прагнули створити науково обґрунтовану «технологію» поведінки людини. Однак у їхніх підходах поняття поведінки зводилось до найпростішої формули — стимул — реакція, як і в тваринному світі. Є стимул, тобто ті або інші спонукальні впливи на людей, є і реакція (відповідні дії) на них.

Таким чином, допускалося спрощене бачення людини та її поведінки, неправомірне ототожнювання життя тварин та соціального буття людей. Із формули стимул — реакція практично випускаються чинники свідомості людини та впливу на неї суспільства, керівництва. Тому вже у 30-х роках ХХ ст. біхевіоризм, будучи перетвореним у необіхевіоризм, певним чином здійснив своє самооновлення.

Позитивними характеристиками необіхевіоризму є такі:

• науковість, строгість і точність досліджень;

• широке застосування математики та статистики;

• нові методики експериментів тощо.

Усе це дозволяє соціологам та психологам використовувати біхевіоризм для розв’язання багатьох практичних завдань.

Таким чином, американська соціологія зробила вагомий внесок у розвиток соціології як науки, особливо в її прагматичний аспект.

Пітірім Сорокін / 1889-1968 / - видатний російсько – американський соціолог сучасності.В 1922 р. Його було вислано з Росії.Основні положення соціологічної теорії.Сорокіна :

• суспільство –„ це сукупність людей, що знаходяться в процесі спілкування” ;

• феномен соціального – в „ зв`язку, який має психічну природу та реалізується в свідомості індивідів” ;

• взаємодія індивідів – найпростіша модель соціального явища та універсальна основа соціального аналізу ;

• елементи взаємодії – індивіди, акти та проводники спілкування / символи інтеракції /- мова, писемність, знаряддя праці, гроші, живопис, музика і т.п.

• суспільний розвиток відбувається за такою схемою :

нормальний розвиток - революційний період – нормальний

розвиток революційний період...

- складовими революційного вибуху є:

а) зростання пригнічення базових інстинктів більшості населення;

б) всезагальний характер такого пригнічення;

в) безсилля груп порядку;

"Общественная структура, — писав П.Сорокін, - сложная сеть взаимопроникающих друг в друга систем й подсистем. Общество дифференцируется не только в межгрупповом, но й во внутригрупповом статусе". Під статусом соціолог розумів сукупність прав і привілей, обов'язків та відповідальності, влади і впливу, якими володіє індивід;

— форми розшарування /страти/ суспільства базуються на таких ознаках: економічному — багатий/ бідний; професійному - престижна /непрестижна праця; політичному — керівний/ підвладний характер праці;

— основою стратифікації є різні функції, що викликають розшарування суспільства на керуючих та підлеглих, сприятливе чи несприятливе навколишнє середовище, неоднакові внутрішні здібності людей;

— соціальна мобільність — це, по-перше, переміщення індивідів із однієї соціальної групи до іншої; по-друге, зникнення одних та поява інших соціальних груп; по-третє, зникнення цілої сукупності груп елементарного та кумулятивного характеру та заміна її повністю іншою;

— соціокультура — це увесь суперорганічний всесвіт, який створено людиною. Вона має такі складові: ідеологічний всесвіт смислів, поєднаних в системи мови, науки, релігії, філософії, права, музики, драми тощо; матеріальної культури та всіх прихованих та відкритих дій людей — церемоній, ритуалів, вчинків;

— соціокультура — одна із цивілізацій, її фундамент — ЦІННІСТЬ.

Чиказька школа була заснована в 1962 році американськими соціологами Л.Уордом, А.Смолом, Дж.Винсентом, У.Томасом, пізніше її ідеї удосконалювали Е.Берджес, Р.Парк, Ч.Кулі, Дж.Мід та інші.

Структурно-фуищіональний аналіз — один із основних методологічних підходів до вивчення суспільних явищ та процесів. Його сутність полягає у відокремленні елементів соціальної взаємодії, які підлягають дослідженню, у визначенні їхнього значення „функції'' в певній залежності від інших значень — постійних чинників. Основні складові функціоналізму — система, структура, функція.

Сучасна соціологія базується на теоріях, описаних вище. Однак із розвитком соціологічної науки зростає її спеціалізація. Соціальна реальність є дуже складною і різноплановою, а тому існує багато різних шляхів зрозуміти її і жоден з них не є вичерпним. Тобто, вчений не може і не прагне осягнути всі можливі підходи до вирішення якоїсь наукової проблеми.

Так як їжак, що скручується в клубок, ніби відгороджується від усього світу і концентрується на чомусь одному, своєму, так і учений-соціолог зосереджується на власній теорії і відмовляється від усього, що суперечить його концепції.

Kонцепція (лат. сonception – розуміння) – система взаємопов’язаних і витікаючих один із одного поглядів на певні явища і процеси; спосіб їх розуміння і трактування; головна ідея якоїсь теорії.

Для того, щоб розмежувати різні наукові підходи до розгляду тих самих явищ, американським вченим Томасом Куном було запропоновано поняття парадигма.

Парадигма – це сукупність переконань, цінностей і методів, які визнаються певним науковим співтовариством. Парадигма – це спільне світорозуміння, поділяючи яке розмежовані спочатку вчені утворюють згуртовану групу – наукове співтовариство. Поява парадигми є завжди результатом певного індивідуального теоретичного досягнення – біля її витоків завжди конкретний автор з його ідеями, які приваблюють інших вчених настільки, що ті починають брати його твори за взірець. Вони не копіюють його творів, але ті настільки їх приваблюють, що головні ідеї, висловлені у цих творах стають для них взірцями і орієнтирами. Тобто, парадигма є певним науково-теоретичним, концептуальним та методологічним баченням світу, яке скеровує під певним кутом зору науковий підбір проблем та емпіричного матеріалу, що обґрунтовує теорію.

Парадигма в соціології – це певний ціннісно-нормативний підхід, який визначає кут зору крізь призму якого відстежуються, аналізуються та узагальнюються соціальні явища та процеси.

Поняття парадигма є ширшим за поняття теорія чи концепція. В рамках сучасної соціології виділяють різні парадигми. Одним із варіантів є поділ на структурні парадигми, які включають в себе теорії макрорівня та інтерпретативні парадигми, що включають теорії мікрорівня.

1. У чому заслуга найбільш відомих представників цієї епохи в розвитку соціального знання та розуміння суспільства й людини ?

2. Які найбільш впливові напрями соціологічної теорії XX ст.?

Тести для самоперевірки

1. Родоначальником соціології вважається:

а) Г.Спенсера; б) К.Макс; в) О.Конт; г) М.Вебер.

2. В ієрархії наук О.Конта соціологія йшла за:

а) математикою; б) астрономією; в) біологією; г) фізикою.

3. Соціологією О.Конт назвав:

а) Соціальною статикою; б) Соціальною динамікою; в) Соціальною фізикою.

4.Яке із визначень на ваш погляд, не виражає суть соціальних поглядів О.Конт?

а) систематизатор; б) еволюціоніст; в) революціонер.

5.На думку Г.Спенсера слідом за воєнним типом суспільства ішов:

а) теологічний; б) постіндустріальний; в) промисловий;

6.В основу соціології О.Конт і Г.Спенсера поклали ідею:

а) революції; б) еволюції; в) модернізації; г) трансформації.

7.Напрям в соціології, прибічники якого вважають її предметом поведінки людей, називається:

а) прагматизм; б) біхевіоризм; в) дарвінізм.

Відповіді : 1)в, 2) г, 3) в,4) в,5)в, 6) б, 7)б.