9. Взаємодія цивілізацій і характер їх впливу на міжнародні відносини

Однією з головних проб \ем світової по мтики є проб лема взаємодії цившзацій та характеру й вп\иву на міжнародні відносини Цивілізації значною мірою визначають основні про яви соцюку уьтурного життя їхні особ \ивості визначають ха рактер та стан відносин між ними

Доцільно виокреми ги рівні взаємовідносин у межах єдиної цивілізації або суперсистеми поміж й окремими частинами, між різними цивілізаціями або суперсистемами

Відносини між цивілізаціями пройш\и дві фази і входять до третьої На першому етапі, приб \изно на протязі 3 тис років піс\я виникнення цивілізацій, контакти між ними, за деякими виключеннями, або не існували, або мали обмежений характер Основними проявами цих контактів б\ \и війни та конф икти Цивілізації були розподілені простором та часом

На другому етапі, з VIII IX ст, почала формуватися особли ва європейсько-християнська цивілізація Вона активно засвою­вала здобутки інших цивілізацій 3 XVI ст розпочинається ши рокий поступовий та цілеспрямований вплив Заходу на всі інші Цивілізації Йде процес формування євроцентричного світу Джерелом західної експансії стали технічні переваги

Сучасна міжнародна система почала складатися з за­твердженої Вестфальським миром системи суверенних, "цивілізованих" національних держав та ко \оній, які ними кон­тролювалися

На третьому, сучасному етапі вис \ов уюються різні погляди на проблеми взаємодії цивілізацій і характеру їх впливу на міжнародні відносини Перший підхід виходить з самобутності ло­кальних цивілізацій, неможливості їх конвергенції

З точки зору С Хантінгтона, майбутні конф мкти між цивілізаціями - це завершальна фаза еволюції глобальних конфліктів в сучасному світі На протязі майже двох століть після Вестфальського миру, який оформив сучасну міжнародну сис­тему, в західному ареалі конфлікти відбувались головним чином між государями - королями, імператорами, абсолютними та кон­ституційними монархами Починаючи з вєуикоі Французької революції головні лінц конфліктів почали про шгати не стільки між правите \ями, скільки між націями

Внаслідок першої світової війни та російської революції на зміну конфлікт}' нації приходить конфлікт ідео \опй Сторонами такого конфлікту були спочатку комунізм, нацизм та ліберальна демократія, а потім — комунізм та ліберальна демократія Під час "холодної війни" цей конфлікт знайшоь відображення в бо­ротьбі двох наддержав, жодна з яких не була державою-нацією в класичному європейському розумінні цього терміну їх са-моїдентифікдція формувалася в ідео югічних категоріях

З закінченням "холодної війни" на перший план висува­ються цивілізацшні розбіжності

Прибічники другого підходу вважають, що різниця між цивілізаціями має тимчасовий характер (М Вебер)

Засновники дифузюшстського підходу, який базується на теорії культурних потоків (П Сорокін, Т Парсонс) вважають, що більш раціональні культури поширюються на інші через розповсюд­ження своїх цінностей та норм

Таким чином, слід зазначити, що в сучасних умовах важли­вого значення набуває проблема виявлення потенції та перспек­тив позитивного діалогу культур та встановлення механізмів стійкої взаємодії між цивілізаціями як основи для регуляції міжнародних відносин та плідного розвитку