3.5 Картограмма вмісту рухомих форм фосфору (р2о5)

Фосфор входить до складу органічних і неорганічних сполук лише в окисленій формі – у вигляді залишку фосфорної кислоти. Запаси фосфору в ґрунті досить великі, достатні для живлення рослин щонайменше протягом століття. Однак міститься він у водонерозчинних сполуках, за винятком дуже малої частки іонів Н2РО4ֿ, НРО4²ֿ, якими і живляться рослини. Більшість ґрунтів недостатньо забезпечені рухомими формами фосфору і потребують внесення добрив.

Кількість фосфору в органічних і мінеральних сполуках ґрунтів приблизно рівні. Органічні сполуки розкладаються низкою бактерій, актиноміцетів, дріжджів. При цьому частина фосфору закріплюється в клітинах бактерій, а частина звільнюється. У зв’язку з тим що деякі рослинні рештки (наприклад, солома) збіднені на фосфорні сполуки, цей елемент з них не переходить у рухомий стан, а фіксується бактеріями. При цьому навіть зв’язується рухомий фосфор ґрунту. Біологічне закріплення фосфору порівняно короткострокове. Протягом одного-трьох місяців клітини бактерій відмирають і фосфор звільнюється. Мінеральні фосфати представлені в ґрунтах здебільшого сполуками: Са3 (РО4) 2, FePO4, AlPO4, а також оклюдируваними формами, тобто закріплені глинистими матеріалами. Перші з них розчиняються деякими формами бактерій і грибів. Серед них переважають кислотоутворювальні види мікроорганізмів. Частково розчиняються фосфати завдяки виділенню мікроорганізмами СО2. Останній, як відомо, у воді утворює вугільну кислоту – дуже слабку, але все ж і мала кількість іону Н+ виконує свою функцію. Ґрунти містять велику кількість рухомого кальцію, заліза, а у кислих ґрунтах і алюмінію. Тому вільний фосфор (залишок фосфорної кислоти) досить швидко ними зв’язуються у водонерозчинні сполуки. Якби не мікроорганізми, рослини залишилися б без фосфорної поживи. Велике значення у фосфорному живленні рослин має мікориза – мікроміцети, що живуть у симбіозі з рослиною на її корінні. Міцелій мікоризи збільшує площу живлення кореня, розчиняє фосфати і, проникаючи в живі клітини, забезпечує їх поживними речовинами.

3.6 Картограма вмісту обмінного калію (к2 о)

Вміст К2O складає в грунтах 2-3%. Цей елемент присутній частіше в глинистих мінералах тонкодисперсних фракцій, особливо в гідрослюдах, а також у складі таких первинних мінералів крупних фракцій, як біотит, мусковіт, калієві польові шпати. Поряд із кальцієм, калій відноситься до числа органогенів, необхідних для розвитку рослин; у ряді випадків калій може бути в дефіциті, у зв'язку з чим його внесення в грунт позитивно позначається на родючості.

3.7 Картограма кислотності грунтів (рНсол)

Реакція грунту проявляється при взаємодії його з водою або розчинами солей. Вона визначається співвідношенням водневих і гідроксильних іонів у грунтовому розчині і характеризується показником рН. рН = -lg [H+]. Якщо рН=7, то реакція нейтральна, при рН більше 7 – лужна, менше – кисла. В грунтах рН коливається в межах від 3,5 (верхові торф'яники) до 8-9 (солончаки і солонці). Оптимальний рН (близько 7) характерний для некарбонатних грунтів, ГПК яких повністю насичений Са та Mg.