- •1 Загальні відомості про гіс
- •Визначення гіс
- •«Дані», «інформація», «знання» у геоінформаційних системах
- •Узагальнені функції гіс-систем
- •Класифікація гіс
- •Джерела даних та їх типи
- •Способи введення даних
- •Перетворення вихідних даних
- •Основні компоненти гіс
- •Контрольні запитання та завдання
- •2 Основні поняття гіс. Моделі даних
- •Відображення об'єктів реального світу в гіс
- •Структури даних
- •Моделі даних
- •Формати даних
- •Бази даних і керування ними
- •Контрольні запитання та завдання
- •3 Структури просторових даних гіс
- •Зберігання растрових даних
- •Ієрархічні структури даних
- •Алгоритми на квадродеревах
- •Просторові індекси
- •Контрольні запитання та завдання
- •4 Алгоритми обчислювальної геометрії
- •Перетин ліній
- •Операції з полігонами
- •Оверлей полігонів
- •Контрольні запитання та завдання
- •5 Моделювання поверхонь
- •Растрові цифрові моделі місцевості
- •Нерегулярні тріангуляційних мережі (tin)
- •Grid-, tgrid моделі
- •Інтерполяції
- •Контрольні запитання та завдання
- •6 Геодезія та цифрова фотограмметрія в гіс
- •Визначення прямокутних координат точок
- •Геодезичні засічки
- •Полярна засічка
- •Пряма кутова засічка
- •Фотограмметрія
- •Системи координат
- •Внутрішнє орієнтування знімка
- •Зовнішнє орієнтування знімка
- •Контрольні запитання та завдання
- •7 Фізична поверхню Землі і референцної системи координат
- •Геодезичні системи координат і висот
- •1 Геоїд; 2 загальний земний еліпсоїд; 3 референц-еліпсоїд
- •Системи координат, які використовуються в Україні
- •Місцеві системи координат
- •Системи координат, що використовуються в європейській та світовій практиці
- •Зв'язок уск-2000 з іншими системами координат
- •Контрольні запитання та завдання
- •8. Загальна теорія картографічних проекцій
- •Системи координат прийняті в гіс
- •Визначення картографічних проекцій, картографічні мережі
- •Нескінченно мала сфероїдинчна трапеція
- •Масштаби
- •Умови відображення поверхні еліпсоїда (сфери) на площині
- •Спотворення картографічних проекцій
- •Методи перетворення картографічних проекцій під час створення карт геоінформаційних систем
- •Фактори і способи вибору картографічних проекцій
- •Контрольні запитання та завдання
- •9 Масштаби. Картографічні проекції.
- •Головні масштаби, компонування та розграфлення карт, координатні сітки та номенклатури
- •Теорія класів і окремих варіантів картографічних проекцій
- •Циліндричні проекції
- •Псевдоциліндричні проекції
- •Конічні проекції
- •Азимутальні проекції
- •Перспективні азимутальні проекції
- •Псевдоконічні проекції
- •Псевдоазимутальні проекції
- •Поліконічна проекції
- •Проекції Гауса-Крюгера і uтм
- •Проекція Чебишева. Проблема вибору найкращих проекцій
- •Контрольні запитання та завдання
- •10 Розробка системного проекту гіс
- •Інформаційно-керуючі системи
- •Визначення вхідних і вихідних даних системи
- •Вибір програмного забезпечення гіс
- •Підсистема введення даних.
- •Підсистема зберігання даних.
- •Підсистема просторового аналізу та візуалізації результатів
- •Контрольні запитання та завдання
- •11 Повнофункціональні гіс
- •Огляд існуючих геоінформаційних систем
- •«Горизонт»
- •«ИнГео»
- •Перелік посилань
- •61166 Харків, просп. Леніна, 14
Контрольні запитання та завдання
Наведіть визначення поняття «геоїд».
Наведіть визначення поняття «загальний земної еліпсоїд».
Які вихідними даними для СК42?
Наведіть визначення поняття «референц-еліпсоїд».
Які системи координат використовуються в Україні?
Які системи координат використовуються в європейській та світовій практиці?
Розкрийте зв'язок УСК-2000 з іншими системами координат.
8. Загальна теорія картографічних проекцій
План лекції: Системи координат прийняті в ГІС. Визначення картографічних проекцій, картографічні мережі. Нескінченно мала сфероїдична (сферична) трапеція і її зображення на площині. Масштаби. Умови відображення поверхні еліпсоїда (сфери) на площині. Спотворення картографічних проекцій. Методи перетворення картографічних проекцій при створенні карт ГІС. Фактори і способи вибору картографічних проекцій для створення карт ГІС.
Математична основа є одним з фундаментальних понять геоінформатики та ГІС. Наявність математичної основи карт ГІС є принциповою відмінністю ГІС від САПР та інших інформаційних систем. Саме математична основа (МО) дає можливість інтеграції різних даних, як на глобальному (загальноземному), так і на інших рівнях.
Технологічно МО є теоретичною базою побудови цифрових моделей та базових карт ГІС, забезпечує взаємооднозначну і топологічну відповідність просторових об'єктів і явищ природи і суспільства та їх зображення на картах.
Розробка МО, вибір і використання ґрунтується на прийнятій в даній країні геодезичних системах координат і висот, загальної теорії картографічних проекцій, теорії класів і окремих варіантів проекцій, а також інших елементів – головних масштабів, компонувань і разграфок карт.
При створенні карт ГІС необхідно, щоб вихідні картографічні матеріали були приведені в геодезичну систему координат і картографічну проекцію базової карти, прийняті для карт даної ГІС, її математична основа забезпечувала б оптимальні умови розв'язання задач ГІС по картах.
Коротко розглянемо основні положення.
Системи координат прийняті в гіс
У теорії та практиці ГІС застосовуються прямокутні, криволінійні, плоскі прямокутні та полярні системи координат.
У довільній точці еліпсоїда проведемо нормаль О' до цієї поверхні (рис. 8.1.), через яку можна провести безліч нормальних перетинів. З них ми виберемо два головних: перетин, який збігається з площиною меридіана Р Р' (меридіан) і перетин, який ортогональний першому в точці (перетин першого вертикала). З урахуванням цього визначають і використовують різні системи координат: геодезичну, геоцентричну, топоцентричну, сфероїдичну (сферичну), ізометричну і локальні системи.
Рисунок 8.1 – Топоцентрична і сфероїдична полярні системи координат
У геодезичній системі визначається геодезична широта точки – кут між нормаллю О' до поверхні еліпсоїда в даній точці еліпсоїда й площиною екватора та довгота цієї точки – двохгранний кут між площинами початкового меридіана і меридіана даної точки. У просторовій геоцентричній системі координат початок поєднано з центром мас Землі (з центром еліпсоїда обертання), вісь – спрямована на середній північний полюс Землі, вісь – точку перетину Гринвіцького меридіана з екватором, вісь – на схід.
Зв'язок геоцентричної та геодезичної системи координат виражається формулами:
де – радіус кривизни перетину першого вертикала в даній точці; – відповідно велика піввісь еліпсоїда обертання і квадрат першого його ексцентриситету.
Топоцентричною системою координат (рис. 8.1.) будемо називати систему, в якій початок поєднано з довільною точкою простору вісь X лежить в площині меридіана точки і спрямована на північний (середній) полюс, вісь Z збігається з нормаллю до поверхні еліпсоїда в точці , вісь Y – доповнює систему до лівої.
Формули зв'язку топоцентричної та геодезичної систем координат має вигляд:
де – відповідно географічні координати в поточних точках і точці полюса; – висота точки полюса відносно поверхні еліпсоїда; – перевищення точок.
У сфероїдичній полярній системі координат , – кути між нормальними площинами у точці полюса , z – кути між нормаллю і напрямом в точці на поточні точки С, що лежать у відповідних нормальних площинах; – перевищення точок поверхні Землі (при відображенні поверхні еліпсоїда всі ).
З точністю до членів з отримуємо формули зв'язку полярних сфероїдичних та геодезичних систем координат:
де
Ізометричну систему координат визначають під умовою, щоб при рівності диференціалів ізометричних широт і довгот і відповідні їм нескінченно малі дуги меридіана і паралелей були також рівні, що має важливе значення при розробці і використанні ряду картографічних проекцій (рівнокутних).
Формула ізометричної широти точок еліпсоїда обертання має вигляд:
Локальні системи координат функціонально пов'язані з прямокутною системою координат карти, яка складається (моделі ГІС) і призначені для вирішення трьох основних завдань:
• введення в пам'ять ЕОМ зображення з вихідних картографічних матеріалів;
• побудови системи умовних знаків і безпосереднього математичного опису досліджуваних кривих;
• усунення (ослаблення) спотворень через деформацію паперу, з’єднання фарб для друку, помилок складання тощо.