Професійні шкідливості в роботі лікаря-рентгенолога, радіолога. Посадові інструкції що забезпечують безпеку професійної діяльності

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (1998), Наказ Міністерства охорони здоров'я України №340 від 28.11.1997 року "Про удо­сконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії", Норми радіаційної безпеки України (1997), а також Основні санітарні правила протирадіацій­ного захисту України (2001).

Професійне опромінення - опромінення персоналу в процесі здійснення його трудової діяльності.

Норми радіаційної безпеки, які затверджені в 1997 році (НРБУ-97), визначають систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства загалом та встанов­люють 2 підходи до забезпечення протирадіаційного захисту, що принципово від­мінні за змістом:

1 підхід: забезпечення протирадіаційного захисту під час виконання будь-яких ви­дів практичної діяльності в умовах нормальної експлуатації індустріальних та медич­них джерел іонізуючого випромінювання;

2 підхід: забезпечення протирадіаційного захисту під час виконання будь-яких ви­дів діяльності в умовах аварійних ситуацій.

Професійні шкідливості:

1. опромінення; 2) величезне зорове навантаження

За таких умов головними наслідками впливу іонізуючого випромінювання на ме­дичний персонал слід вважати наступні патологічні зрушення:

• соматичні: гостра та хронічна променева хвороба, опіки, катаракта;

• сомато-стохастичні: онкогенез, скорочення тривалості життя;

• генетичні: генні мутації, хромосомні аберації.

Відповідно робота лікарів-рентгенологів, радіологів та інших фахівців, що працю­ють з джерелами іонізуючих випромінювань, має базуватися на винятково суворому дотриманні належних вимог з охорони праці і норм радіаційної безпеки (НРБУ-97 та ОСПУ-01).

Створення і випробовування генетично модифікованих організмів: небезпека для лікаря і для оточуючих. Закони що регулюють генетичну інженерну діяльність

З метою попередження несприятливого впливу на здоров’я людини, збереження та стале використання біологічного різноманіття продукти, отримані з використанням ГМО, обіг яких здійснюється в Україні, а також у відповідності до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", підлягають обов’язковому маркуванню.

Механізм створення генетично мо­дифікованих організмів. Вчені розробили спец­іальні методики, які дозволяють із моле­кули ДНК (дезоксорибонуклеїнова кисло­та), яка складається з багатьох структур, з'єднаних у визначеному порядку, виок­ремлювати необхідні фрагменти, реконструйовувати їх в одне ціле й клонувати у необмеженій кількості.

Генетична модиф­ікація - це технології модифікації чи до­давання генів до живих організмів. У ме­жах виду генетична модифікація суттєво схожа з традиційними методами селекції, але при цьому вона швидша й не потре­бує значної системності.

З огляду на практику інших країн світу контроль з біобезпеки генетично модиф­ікованих організмів являє собою, наприклад у Канаді, дослід­ження біобезпеки генномодифікованих організмів й визначення харчової безпе­ки таких організмів, продуктів із них. Пе­ред тим, як дозволити для вживання но­вий продукт, комісія з контролю за здо­ров'ям населення та Агентство з контро­лю харчових продуктів Канади визначає, чим новий сорт рослин відрізняється від традиційних, чи може він «здичавіти», тобто, перетворитися на бур'ян, чи мож­ливе схрещення з бур'янами тощо. Тут також узгоджені між собою національні закони, які регулюють генно-інженерну діяльність.

+див пит. 21