Лекція 2 (II частина) Політична думка в Україні

1. Становлення політичної думки на українських землях.

2. Особливості розвитку політичної думки в XIX сторіччі.

1. Становлення політичної думки на українських землях.

1. Філософська думка Київської Русі. Політико-правові ідеї у "Слові про Закон і Благодать". Ідея про рівні права всіх народів, які живуть на землі. Уявлення про статус верховної влади.

«Слово о законє і благодаті» митрополити Іларіон, яке він виголосив не пізніше ніж 1050 р. над гробом Володимира в присутності Ярослава Мудрого та його дружини.

«Слово» дає блискуче порівняння та протиставлення язичництва та християнства, яким чином охрещувалася Русь, всю заслугу у цьому приписує Володимирові а не апостолам. Іларіон проявляє себе як дуже ерудована людина, знавець класичної літератури, знавець літературних стилів. Він рішуче відкидає участь Візантії у справі хрещення Русі, а також розвиває традиційне уявлення про спільність історГГ України з Новгородом: не від Рюрика та Олега, а від Ігоря веде він князівську династію.

«Слово» стало зразком для написання інших панегіриків, починаючи від Володимира Васильовича. Іларіон також є автором «Слова до тих, хто відмовився від світу».

В 12 ст. видатним вченим філософом став митрополит Климентій Смолятич. З його творів зберігся лише один лист до пресвітера Хоми - відповідь на закид, що він у своїх творах спирається на Гомера, Аристотеля, Платона. Зміст лисята зводиться до того, що він заперечує відмежування релігії, життя від філософського бачення, концепцій, науки. Він вважав, що для того, щоб розуміти Святе письмо дуже часто необхідно використовувати знання античної філософії.

До цих ідей був дуже близьким блискучий проповідник 12 ст. єпископ Турівський Кирило. Він залишив 8 проповідей. Багато ідей висловлених у них згодом у 17-18 ст. запозичувалися іншими філософами і були відомі в Греції. Зокрема «Слово про князя» написано в Чернігові близько 1175 р. і присвячено Борис та Глібу і Чернігівському князю Давиду Святославовичу. Блискуча проповідь ігумена Видубицького монастиря Мойсея 1199 р. як вихваляння князя Рюрика за спорудження монастирів.

Окремий характер мають проповіді Серапіона єпископа Володимирського, який був архімандритом Києво-Печерського монастиря. Суворий церковний стиль, всі нещастя і біди, які звалилися на слов'ян русичів він пояснює через кару за сотворені гріхи та наближення кінця світу.

Житійна література: житія святих перша праця яаписана Нестором Літописцем «Житіє Бориса і Гліба», важливе місце займає «Патерик Печерський» одна з найважливіших памяток української літератури 13 ст. Основу його складають дописи двох ченців Симона та Полікарпа як розповідають про події в монастирі та життя ченців.

З часів Русі не залишилося світських творів, крім сказань. Одними з найяскравіших творів є «Повчання дітям Володимира Мономаха» це водночас і біографія Володимира, описуються походи, подаються моральні поради взагалі для кожної людини та князя, який повинен сам розумітися на управлінні державою та приймати участь у всіх галузях державного життя, особливо у судочинстві, не дозволяти державним чиновникам зловживати владою, не кривдити людей, зберігати мир, бути милосердним навіть до винних, не карати невинного, бути побожним, молитися, шанувати церкву.

На написання та сам зміст «Повчання» мали вплив іноземні зразки повчань франц. короля Людовика IX, візантійські, швидше всього і найближчим по змісту і формі є «повчання» Леофріка наближеного до англійського короля Едварда тестя Володимира.

«Житіє та хождєніє Данила, Руския земли ігумена» до святої землі більше історичний твір, оскільки в ньому йде мова про всіх київських князів яких він згадує у своєму поминальнику та ставить лампадку за Руську землю.

Літописи: перші літописні зведення були зроблені в Києво-Печерському монастирі Нестором Літописцем «Повість временних літ» 1113 р. не є звичайною компіляцією українських та іноземних джерел, він дає розселення племен східних слов'ян і повязує історію України з всесвітньою історією, ідея соборності руських земель, символ соборності на його думку є князівська династія. Продовжено написання «Повісті» у Видубицькому монастирі куди її передав Володимир Мономах.

Пам'ятки права: найстарішими пастками права є договори з греками 907, 911, 945 та 971 р. У цих договорах згадується ще давніший договір Аскольда 865 р. В ц их договорах є положення публічного, міжнародного та приватного права. Держави виступають як рівноправні партнери.

Руський закон є самобутнім історично обґрунтованим та сформованим законодавством, згідно якого карається за злочини, вчинені проти особи, власності, присутні елементи спадкового права. Існувало на відміну від європейських законів і берегове право така була назва тоді щодо суден, які потрапляли в аварію і майно яке було на них мало передаватися державі допоки не зявиться справжній власник, а на заході майно забирала держава власниця берега.

У 14 ст. з'явилися цілий ряд договорів галицьких князів Андрія та Льва з Пруським орденом хрестоносців 1308, 1316, у цих договорах довічно встановлювався оборонно- наступальний союз Галицько-Волинського князівства та Пруського ордену проти Литви, Польщі і татар. На них крім князівських підписів та печаток є печатки та підписи боярської ради.

Юридичні грамоти: (дарувальна) грамота Мстислава 1130 р. яким дарувалося село, 25 гривень та срібний таріль. Існував певний шаблон оформлення таких грамот

«Руська Правда»: ряд збірників 11-12 ст. Перший збірник або редакція пов'язана з іменем Ярослава і датується 1016-1054 р. Складається з 17 статей які тлумачать вбивство та право помсти. Друга редакція - 26 статей, третя 1113 р. завершена смертю Володимира Мономаха. Взагалі існує 300 версій «Руської правди» які різняться між собою лише деталями. Чи була вона офіційним кодексом, чи це були приватні збірники діючого права. На приватне походження вказує те, що в усіх редакціях вживається третя особа «Ярослав сказав», «Володимир Мономах установив»

РП в деяких статтях відбиває впливи візантійського права, в меншій мірі - скандинавського. РП відрізняється пом'якшеною формою покарань, не знає смертної кари, кари шляхом скалічення людини, тілесних покарань.

Статті про вбивства: вбивство каралося гривною, частина якої йшла князеві, а інша частина - родині вбитого (замість помсти), цікаво розмежовуються види злочинів: заподіяне свідомо, під впливом афекту, в стані сп'яніння. Дозволялося вбити злодія тільки в тому разі, коли його захоплено вночі, на місці злочину або в разі спротиву з його боку. Тяжко каралося за образу честі, удар п'ястком, вирваний вус.

Становище жінки: жінки мало право висилати своїх послів, підписували договори з греками, володіли маєтками, містами, брали участь у церковних справах, участь княгинь у дипломатичних переговорах, мати-вдова мала широкі права розпоряджатися майном, а

2

батько був зобов'язаний поділити своє майно між синами, а у бояр і дочкам ділив. Майно матері було власним а тому не ділила а віддавала кому хотіла. Якщо вдова хотіла знову одружитися, дітям давали опікуна який мав по закінченню терміну опіки повернути все майно і відшкодувати втрати. Вбивство жінки каралося однаково як і чоловіка.

Братства та братські школи : їх роль у формуванні суспільно-політичних знань.

Протягом 16-17 ст. українські земної були розподілені між різними державами - спочатку Литовсько-Руське князівство, згодом Річ Посполита, князівство Молдови, Кримським ханством, Османською імперією а згодом і Московським князівством.

Водночас на цей час припадає піднесення національного духу, чому на заваді стояли постійні війни, походи, набіги.

Протягом 16-17 ст. в Україні сформувалася система освіти європейського зразка, що дозволяло поширювати найпрогресивніші знання та ідеї. Тоді сформувалося 5 груп шкіл, які різнилися за своїм ідеологічним спрямуванням але мали спільні принципи організації діяльності:

• братські школи і школи в полках,

Братства - громадські організації православних міщан 1439 Львів І братство, згодом - Брест, Рогатин, Дрогобич, Самбір, Перемишль, Камянець-Подільський, Луцьк.

• школи при монастирях і церквах (парафіяльні),

• школи протестантських общин - кальвіністів, лютеран, аріан, піарські школи (орден благочестивих шкіл)

• католицькі школи орденів єзуїтів а після 1596 р. і уніатські школи та колегіуми

національні школи інших народів, що жили в Україні - єврейські, вірменські, грецькі.

Острозька школа-колегіум греко-словяно-латинський заклад гуманітарного типу

сім вільних наук трівум (граматика, риторика, діалектика) і квадріум (арифметика, геометрія, музика і астрономія), але був відсутнім курс богослов'я і це було завадою для того, щоб називатися академією не кажучи про рівень європейських університетів.

Перший ректор український письменник-полеміст Герасим Смотрицький він редактор Острозької біблії, до якої написав передмову, «Буквар», видав два полемічних твори «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий».

Викладачі: В.Суразький, Д.Наливайко, К.Острозький, І.Федоров. Були активними членами Острозького культурно-освітнього і літературного гуртка, писали антикатолицькі та анти уніатські твори, перекладали праці візантійських богословів. Тут навчався Конашевич- Сагайдачний.

Львівська братська школа: 1585 р. за сприяння Ю.Рогатинця, І.Красовського.

тут же засновано братську друкарню. Працювали відомі письменники-полемісти Іов Борецький, Л.Зизаній, Кирило Транквіліон, Памва Беринга, архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький

Керівники школи розробили першу памятку української педагогічної думки що стал праобразом статутів братських шкіл у Луцьку, Києві, Бресті. «Порядок шкільний» щодо прав та обов'язків учителів, учнів та батьків, демократичні основи організації шкільного життя

Викладачі та колишні учні школи стали першими авторами українських підручників, філологічних, богословських та полемічно-публіцистичних трактатів «Адельфотес»,

«Просфоніма», «Катехізис», «Изложение о вере», «О воспитании чад», «Зерцало богословия», «Перло многоценное».

Серед літературних творів перше місце займала релігійна література. З 14 ст. ширяться південнослов'янські впливи, головним чином з Болгарії.

Зі світських збірників переше місце належить трьом редакціям Печерського Патерика. Збереглося чимало уривків творів духовних осіб, акти соборів, послання митрополитів.

Головне місце в літературі посіла полеміка, яка розпочалася після укладення Берестейської унії, (укладена православними митрополитами про їхній перехід з-під підпорядкування грецькому патріарх до римського папи за те, що Йоаким та Єремія два патріархи порушили багато православних канонів, стали на бік католицьких братств і зневажливо ставилися до православних митрополитів, і митрополит та п'ять єпископів Володимирський, Луцький, Полоцький, Холмський та Пинський х піддано анафемі декретом 9 жовтня 1596 p., крім православної та католицької з'явилася уніатська церква, умови унії були сформульовані в 1593 р. на Соборі їх підготував князь Костянтин Острозький: збереження обряду, заборона католикам забирати православні церкви, заборона переходити на латинський обряд, зрівняння в правах православного духовенства з католицьким, відкриття шкіл для православних священників ) але ці пункти прийняті в 1596 без відома самого Острозького таємно 1595 до папи прибули єпископи Іпатій Потій та Кирило Терлецький з Клементом УІІІ уклали унію)

Петро Скарга збоку католиків на початку 1597 р. видав пол. та рус. мовами анонімно працю «Описаніє і оборона собору руського Берестейського» П.Скарга наполягав на тому, що світські люди не мають права голосу у питанні унії, але він не є об'єктивним щодо оцінки самої унії чи мали право єпископи чинити такі дії. У відповідь на це православні видали акти Берестейського Собору з викладом його історії, положень в протоколах і документах, під назвою «Ектезис»

Іван Вишенський з Галичини перебував на Афон і і там написав свої проповіді піддав критиці законність унії, проти католицької та західно*' культури, не визнавав сучасної науки та культури «писание к утеклим от православной віри єпископам» 1597 р До такого типу творів належать листи, звернення та полеміка З.Копистенського, М.Смотрицького. «Пересторога» Юрій Рогатинець - характеристика та аналіз трьох релігійних течій - православ'я, католицизму та протестантизму

Право: в литовсько-руську добу «руське право», звичаєве право діяло до кінця 15 ст. З цього часу дійшли пам'ятки законотворчої діяльності державних органів влади, всі вони поділяються (крім Литовського Статуту 3-ї редакції) на

1. міждержавні й міжнародні договори

договори Лит-Рус князівства з Пруським та Лівонським орденами, з Новгородським і Псковським та Московським князівствами. Провідне місце - договри з Польщею - Кревська унія 1385 р, віленська угода 1401 союз про взаємну охорону та безпеку, городельська угода 1413 персональна унія, 1569 Люблінська унія

2. привілей ні грамоти,

видавалися з кінця 14 ст. до середини 16 ст. різні за змістом і через брак законів часто заміняли їх і були єдиним джерелом права на той час. Привілеї не нормували загальних прав, стосувалися лише окремих осіб або суспільних та етнічних груп. Грамоти підривали обов'язковість звичаєвого права й вели до кодифікації загальнозобовязуючого права. Вони поділялися на три групи :

а) дарчі грамоти (не належали до привілеїв, бо не звільняли нікого від зобов'язуючого права, серед них найбільше значення мали ті, що дарували нерухоме майно, землі або десятину церкві, деякі підтверджували акти продажу, заповіту) б) привілеї в стислому значенні слова (пріват лекс) приватний закон, такими грамотами князь надавав різні полегшення окремим особам або містам, імунітети, якими державна влад звільняла від державного суду, податків, адміністрації, часто князь переносив на певну особу частину своїх державних прав: право суду, збирання податків

в) грамоти охоронного характеру вони відображають яким чином з часткових привілеїв виростають загальні станові привілеї, вони поділяються на грамоти шляхті, містам Найважливіша - привілей 1437 р. який поширив права попередніх привілеїв на всю шляхту без обмеження, без огляду на віру, звільнив маєтки від податків, заборонив селянам переходити з шляхетських маєтків і встановив суди над селянами, а в 1492 р. доповнено привілеєм за яким великий князь не мав права вести зовнішню політику без відома великокняжої Ради, не міг без неї видавати закони, роздавати землі

г) грамоти про надання Магдебурзького права звільнялося місто від підлеглості загальнодержавним законам, міста звільнялися від суду та адміністрації державних урядовців, діставали право володіти грунтами на терені міста 3) земські устави 4) кодекси законів