Висновки до теоретичного розділу

Отже, у тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у ціло­му), школа не має морального права ви­ховувати споживацьке ставлення до природи. «Розру­ха не в навколишньому світі, розруха в головах!» — говорив відомий літературний персонаж — професор Преображенський (М.Булгаков, «Собаче серце»). Од­нак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не по­роджене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем — це насамперед зміна свідомості.

Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існу­ючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

2.Практичний розділ. Виховний захід для учнів птнз по темі «вінець природі»

Тема: «ВІНЕЦЬ ПРИРОДІ»

Мета: виховувати знання учнів про рослини, їх походження і значення в природі та житті людини; розвиток пізнавального інтересу; виховання на народних традиціях ціннісного ставлення до природи.

Форми: Групова форма, година спілкування для учнів

Методи: освічення та переконання

Засоби: записи висловів видатних людей про природу, приказок та приповідок, учнівські твори та вірші.

Хід заходу:

І Підготовча частина

План

1. Робота з підготовки приміщення

• прибирання приміщення

• з`ясувати чи вільне приміщення в назначений час;

2. Підготовка необхідного обладнання та ТЗН

- перевірка справності освітлення

-перевірка справності мікрофону.

ІІ Основна частина

1 План проведення заняття

1. Вступне слово вчителя

2. Основна частина

3. Заключна частина

Сценарій виховного заходу

1 Вступне слово вчителя. З прадавніх часів людина була пов’язана з природою. На жаль, ми віддаляємося від неї — змеліоровані душі нехтують одвічними законами природи. Звідси, вочевидь, і найбільші катаклізми, з якими ми зіткнулися і перед якими безпорадно розводимо руками. Лише в Україні зникло близько трьох тисяч річок, викреслено з ужитку історичні озера й болота, занапащено отрутохімікатами мільйони гектарів найкращих у світі чорноземів, до Червоної книги занесено навіть колись найшанованішого сусіда сільських обійсть — в’яза. А якою трагедією обернулася для нас чорнобильська катастрофа!

Навколишнє середовище, себто природа, є одним із вагомих факторів, котрі формують етнічні ознаки. З українською природою пов’язано безліч народних традицій.

Наші пращури з благоговінням схилялися перед культом дерева. Скажімо, язичники майже всі обрядові дійства влаштовували біля дубів, які вважалися священними деревами.

Дуже поетичним був у наших пращурів обряд «Топтати ряст». Як тільки на узліссях з’являлися перші листочки провісника весни, люди поспішали на околиці босоніж, притупцьовуючи, накликували: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати». Вважалося, що людина, яка торкнеться живої природи, неодмінно оздоровиться, набереться сили, а відтак і зустріне наступну весну.

Можна навести безліч інших не менш цікавих сюжетів, що безпосередньо пов’язані з обрядовими діями, живим спілкуванням людини і природи.

Давайте спробуємо сьогодні здійснити екскурс у природу, знайти відповідь на сакраментальне — кому топтати ряст ? Тільки той, хто погамує спрагу з духовного джерела традицій, зможе, образно кажучи, потоптати ряст у наш неспокійний і тривожний час.