6. Визначення бібліографії. Види

Бібліографія (грец. βιβλιον — книжка і γραφω — пишу) — галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є:

виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку;

складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою;

розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.

Відповідно до основними суспільними функціями виділяються види бібліографії, що відображають її призначення. До числа основних видів відносять національну (державну), науково-допоміжну, рекомендаційну, галузеву, краєзнавчу (регіональну), видавничо-книготорговельної бібліографію та бібліографію бібліографії.

Національна бібліографія у відповідності з міжнародними та вітчизняними термінологічними стандартами трактують як інформаційну інфраструктуру, яка забезпечує підготовку, розповсюдження та використання універсальної бібліографічної інформації про документи будь-якої країни (нації). Державну бібліографію визначають як інформаційну структуру у функції якої входить підготовка, поширення та використання універсальної бібліографічної інформації про документи, випущених на території країни (держави) на основі державної реєстрації самих документів

. Науково-допоміжна бібліографія тісно пов'язана з галузями науки і виробництва, і розвивається відповідно до них. У її створенні активну участь беруть самі вчені та фахівці цих галузей.

Рекомендаційна бібліографія сприяє утворенню самоосвіти, виховання, освіті й культурі. З допомогою притаманних їй методів рекомендаційна бібліографія організовує процес самообразовательного читання, формує у читачів нові соціально значущі інтереси, розширює кругозір. Галузева бібліографія організовує підготовку бібліографічної інформації з однієї галузі знання і відповідної діяльності. Галузь може бути широкою і порівняно вузькою.

6