- •3. Характеристика інструментів фінансового ринку
- •4. Суб'єкти фінансового ринку
- •5. Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •6. Державне регулювання на фінансовому ринку
- •1) Щодо ринку банківських послуг — Національний банк України;
- •2) Щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
- •3) Щодо інших ринків фінансових послуг — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
6. Державне регулювання на фінансовому ринку
Закон Про цінні папери і фондовий ринок .2006
ЗАКОН УКРАЇНИ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ) (2001)
Основною метою регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення стабільного та динамічного розвитку вітчизняного фінансового сектору та його ефективного впливу на розвиток усієї економічної системи.
До головних напрямів реалізації цієї мети належать:
— проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
— захист інтересів споживачів фінансових послуг;
— створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
— створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
— забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
— додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
— запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
— сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Державне регулювання діяльності на ринку фінансових послуг в Україні здійснюють:
1) Щодо ринку банківських послуг — Національний банк України;
Державне регулювання ринку банківських послуг здійснює Національний банк України, який є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-ХІУ та іншими законами України.
2) Щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:
формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;
здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;
захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;
сприяння розвитку ринку цінних паперів;
узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
3) Щодо інших ринків фінансових послуг — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, створена у 2004 р.
Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
Стаття 20. Форми державного регулювання ринків фінансових послуг
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) нагляду за діяльністю фінансових установ;
4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.