1.3 Сорти і гібриди кукурудзи

В Україні переважають посіви гібридів кукурудзи, які за урожайністю зерна і зеленої маси значно перевищують сортові. Це пов’язано з явищем гетерозису, яке виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні. Гібридне насіння кукурудзи отримують запиленням одного соту або лінії пилком іншого сорту, простого гібрида або лінії. При масовому використанні насіння гетерозисних гібридів урожай збільшується на 20-30% порівняно з урожаєм чистих сортів.

Інститутом зернового господарства УААН створені і пропонуються для виробництва нові високопродуктивні гібриди кукурудзи, які мають стійкість до хвороб та характеризуються широким діапазоном строків сівби та потенціальною врожайністю в межах 8,5-10,0 т/га. Це ранньостиглі гібриди Кадр 195 СВ, Дніпровський 172 МВ, Дніпровський 181 СВ, Адоніс 180 СВ, середньоранні Кремінь 200 СВ, Дніпровський 223 МВ, Кадр 217 МВ, Кадр 267 МВ, середньостиглі Дніпровський 337 МВ, Дар 347 МВ, Кадр 327 МВ, середньопізні Дніпровський 473 СВ, Кадр 447 МВ.

Науковцями Інституту землеробства УААН виділено нові високопродуктивні гібриди кукурудзи різних груп стиглості з комплексною стійкістю до стресових факторів навколишнього середовища. Потенціальні можливості гібридів Валентини, Колективний 95М, Луч 170, Тетяна, Колективний 225 МВ, Десна СВ, Депутат, Бершадь, Говерла, Борисфен 191 МВ перевищують стандарт на 18-23 %, що знаходиться в межах 8,2-9,4 т/га.

Пройшли сортовипробування і занесенні до Реєстру сортів рослин України гібриди кукурудзи компанії “Піонер”: ранньостиглі PR39G12, PR39H32; середньоранні Еліта, PR39N72 (Сандріна), PR39D81, PR39R86; середньостиглі PR39K38 (Валюта), Хельга, Кларіка, PR38D89 (Анаста), PR38F10, PR38R92, Моналіза, PR37D25, PR38H67; середньопізні Стіра, PR38A24, PR36B08. Дані гібриди кукурудзи характеризуються високою потенційною зерновою продуктивністю 12,0-13,5 т/га, високим імунітетом проти шкідників, особливо кукурудзяного метелика, і хвороб, високими якісними показниками зерна (вміст білка 10,2-13,6 %, жиру – 6,5-8,7 %).

Загалом, у Державному випробуванні в 2008 році перебувало 263 гібриди кукурудзи, при цьому відсоток гібридів національної селекції становив усього 29%. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні в 2009 році, за наслідками кваліфікаційної експертизи, записано 38 гібридів. Таким чином, група ранньостиглих гібридів поповнилася на десять гібридів, середньоранніх — на вісім, середньостиглих — на тринадцять, а група середньопізніх — на сім гібридів.

1.4 Особливості формування продуктивних посівів кукурудзи

За даними Держкомстату України [9], площа збирання під кукурудзою у 2009 році склала 2087,9 тис. га, або 85,6 % від площ 2008 року. Але завдяки зростанню урожайності з 46,9 до 50,1 ц/га, валовий збір кукурудзи у 2009 році зменшився лише на 8,5 % і склав 10468,3 тис. т.

Згідно з результатами дослідження АПК - Інформ, більшість сільгоспвиробників України (52% опитаних респондентів) не планують збільшувати посівні площі під кукурудзою. У той же час, 33 % аграріїв повідомили про наміри збільшити площі під даною культурою через стабільний попит і сприйнятливі ціни на зернову, а також через дотримування раціональної сівозміни. З цих же причин 1 % респондентів почали вирощувати кукурудзу.

Поряд з цим, актуальною проблемою в Україні є створення і впровадження у виробництво гібридів кукурудзи з високою потенційною врожайністю та екологічною пластичністю, стійкістю до стресових факторів.

Генетичний потенціал гібридів і природні ресурси в сприятливих кліматичних зонах здатні формувати урожай кукурудзи 100 ц/га і більше, але у виробничих умовах він реалізується лише на 30 – 35 %.

Кукурудза відчутно реагує як на строки сівби, так і на площу живлення, про що свідчать дослідження Я. Грушки (1965), Д.П. Томашевського (1970), Л.А. Анішина (1973), М.А. Іншина (1982), В.С. Цикова, Л.А. Матюхи (1989), А.С. Азаренкової (1990), М.М. Афоніна (1996), Ю.І. Ткаліча (2002). Районування нових гібридів кукурудзи обумовило завдання розробити відповідні науково обґрунтовані агротехнологічні заходи щодо їх вирощування

Ряд вчених, а саме: Волкодав В.В., Здольник Н.В., Козубенко Л. В., Костромітін В.М., Чупіков М.М., Камишан Т.П., Тимчук С.М., Івлева Т.В. зазначають, що вибір попередників відіграє вирішальне значення в плані забезпечення біологічної потреби гібрида у воді, поживних речовинах, а також регулювання чисельності шкідливих організмів. На їх думку, кращими попередниками є озимі культури, зернобобові, картопля, гречка. Кукурудза одна із зернових культур, яка може вирощуватися монокультурою. У зонах недостатнього зволоження не рекомендується сіяти кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину (соняшник та цукровий буряк).

Кукурудза досить вимоглива до наявності в ґрунті необхідної кількості легкозасвоюваних поживних речовин. На формування 1 тони зерна з відповідною кількістю стебел, листя використовує азоту 24-30 кг, фосфору 10-12 кг, калію 25-30 кг. До реакції ґрунтового розчину за кислотністю гібриди кукурудзи пристосовуються в досить широких межах: від рН 5,0 до рН 8,0. Оптимальна реакція ґрунтового розчину для гібридів кукурудзи становить – рН 6,5. При відсутності органічних добрив кількість мінеральних добрив збільшується в півтора-два рази, погано переносить підкислені ґрунти, тому внесення вапна (3–5 ц/га) або дефекату (5–10 т/га) під попередню культуру або безпосередньо під культуру позитивно впливає на ріст і розвиток, урожай та якість зерна і зеленої маси.

Результат вирощування кукурудзи залежить від багатьох факторів, серед яких першочергове значення мають високоврожайні гібриди, якісне насіння, прогресивні технології вирощування та вміле використання кліматичних і ґрунтових умов.

На вдосконалення технології вирощування кукурудзи, як одного із головних факторів підвищення її врожайності, вказують Даниленко Ю.П., Любименко Т.А.[10], Неделькович М., Туз П.[25], Бомба М.Я., Бомба М.І. [7] і вважають, що в ній мають органічно поєднуватись: якісний обробіток, оптимальна кількість добрив, гербіциди, високопродуктивні для зони вирощування сорти та гібриди.

Неделькович М., Туз П. [25] вказують,що кукурудза найкраще росте на грунтах з високим вмістом гумусу. В Україні існуючі грунти придатні для її вирощування, окрім піщаних та грунтів з близьким заляганням грунтових вод. Кукурудза забезпечує високі врожаї на грунтах з рН 5,6-7,5. Кращими попередниками вважаються озимі, зернобобові, картопля, гречка. В зоні недостатнього зволоження не рекомендується сіяти кукурудзу після культур, що висушують грунт на значну глибину.

Хроменко А.С., Чучмій Н.П.[41] вказують що, до Реєстру сортів рослин України на 2002 рік було занесено 237 гібридів і 3 сорти, з них 104 або 43,3% української селекції. Найбільший внесок у розвиток методів селекції і створення високоврожайних гібридів кукурудзи зробили: інститут кукурудзи УААН (в районуванні 42 гібриди), Селекційно-генетичний інститут (17 гібридів), Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція разом з Інститутом фізіології рослин та генетики НАН України, Уманською сільськогосподарською академією та іншими селекційними закладами (21 гібрид). Селекційно-генетичним інститутом та Інститутом кукурудзи, виведені і рекомендовані у виробництво нові високолізинові гібриди.

Останніми роками рекомендується технологія мінімального обробітку грунту в якій не передбачено вирівнювання грунту після оранки. Передпосівна підготовка грунту проводиться на глибину посіву для формування ложа для насіння. Добрива вносяться під запланований урожай і розподіляються: основне – під оранку - (50 %), - при посіві – 25 %, при догляді (підживлення 1 або 2) – 25 %. Осіннє чизелювання (глибоке рихлення) особливо ефективне на важко - суглинистих чорноземах та на ґрунтах, які мають не глибоке залягання ілювіального горизонту (сірі лісові, сірі опідзолені) на глибину 40-45 см плугом-чизелем.

Весняний до посівний обробіток ґрунту повинен бути спрямований на максимальне збереження вологи, створення пухкого посівного шару на зораних площах. Ранньовесняне боронування проводиться при фізичній стиглості ґрунту рівномірно на глибину до 5 см. Не ущільнювати грунт важкою технікою, забезпечити повний розрив капілярів в 5 см шарі ґрунту. Вирівнювання проводиться під кутом 45-500 до напрямку основного обробітку з використанням вирівнювачів ВПН-5,6, ВП-8, шлейф борін.

З осені на якісно оброблених та вирівняних весною полях можна виключити одну ранньовесняну культивацію, обмежившись передпосівною. При підвищеній засміченості ґрунту багаторічними бур’янами в до посівний період провести дві культивації зябу: – на глибину 8-10см, передпосівну – на глибину загортання насіння кукурудзи (6-8 см).

На незораних з осені площах доцільно навесні застосувати обробіток важкими дисковими знаряддями на глибину 12-14см з наступною культивацією (КПС – 4,2, УСМК – 5,4) в агрегаті з зубовими боронами для створення дрібногрудочковатої структури з метою збереження вологи.

При пересіві загиблої або зрідженої озимини у системі весняного обробітку ґрунту слід застосовувати дискові знаряддя типу БДТ-7, які найбільш ефективно знищують рештки озимих культур та провести одну-дві різноглибинні культивації.

Густота визначається біологічними особливостями гібридів та грунтово-кліматичними зонами їх вирощування (таб.1.1).

Таблиця 1.1

Кількість рослин на 1 га в залежності від відстані між рослинами в рядку при міжрядді 70 см

Відстань між рослинами в рядку, см	Кількість рослин, тис./га
16	89,3
17	84,0
18	79,4
19	75,2
20	71,4
21	68,0
22	64,9
23	62,1
24	59,5
25	57,1
26	54,9
27	52,9
28	51,0
29	49,3
30	47,6
31	46,1
32	44,6
33	43,3
34	41,0
35	40,8
36	39,7

В умовах сучасного інтенсивного землеробства зростає необхідність збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, у тому числі й зерна кукурудзи. За масштабами поширення, універсальністю використання та енергетичною поживністю кукурудза є найважливішою зернофуражною культурою. Так, у США серед 10 сільськогосподарських культур на зернофуражні і кормові культури припадає 72 %, а на продовольчі, технічні та інші – 28 % (Бакай С.С., 1996). У 2006 р. світове виробництво зерна кукурудзи досягло 693 млн т, що становить 33 % від загального виробництва зерна. В Україні валові збори зерна цієї культури зазнають великих коливань, забезпечуючи близько 46 % внутрішнього ринку при щорічній потребі 15 млн.т.

Основними причинами низької урожайності та валових зборів зерна кукурудзи в Україні є:

- необґрунтоване використання гібридів кукурудзи різних груп стиглості у межах окремих агрокліматичних зон (Бойко П.І., 1992; Ткаліч Ю.І., 2000; Заверталюк В.Ф., 2001; Циков В.С., 2003; Танчик С.П., Мокрієнко В.А, 2004);

- недосконалість та порушення технології вирощування культури (Коцюбан А.И., 1991; Веретеников Г.В., Толорая Т.Р., 1993; Кивер В.Ф., 1995; Пащенко Ю.М., 1995);

- низька конкурентна здатність кукурудзи до бур’янів, що є причиною забур’яненості ґрунту і посівів найшкідливішими та важковикорінюваними бур’янами (Жунько В.С., 1966; Кухарчук П.І., Ніжегородцев І.П., 1982; Дзюбецький Б.В., 1998).

До резервів підвищення продуктивності кукурудзи належить розробка та впровадження інтенсивних технологій вирощування культури, які передбачають оптимізацію умов росту й розвитку рослин на підставі біологічного контролю за їхнім станом на основних етапах органогенезу (Танчик С.П., Мокрієнко В.А., 2004).

Впровадження у виробництво нових біотипів гібридів кукурудзи зумовило необхідність подальшого удосконалення технології вирощування з урахування більш ефективного використання біокліматичного потенціалу ґрунтово-кліматичних умов даної зони та генетичного потенціалу високопродуктивних гібридів.

Незважаючи на досить велику кількість проведених досліджень у різних зонах, літературних даних з агротехнологічних заходів вирощування кукурудзи, оптимізація густоти стояння рослин, рівня мінерального живлення та захисту посівів від шкідливих організмів не втрачають своєї актуальності.