Табір очима дорослих

Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом» школярів віком від 6 до 14 років,, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілками спільно з підприємствами, освітніми закладами і організаціями. Розміщуються табори, як правило, за містом, маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж у приміщеннях пансіонатів, санаторіїв, туристичних баз, наметових містечках. Терміни перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів - охорони здоров'я, природно-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх - 7-8 днів, зимових - 8-10 днів, весняних - 10-12 днів.

Засновниками табору можуть бути державні, ' кооперативні, громадські організації, об'єднання, підприємства, установи, приватні особи. Оздоровчі табори діють на основі власного статуту, затвердженого його засновниками та радою закладу. У Статуті визначаються назва табору, мета і напрями діяльності, органи керівництва і контролю, порядок фінансування та утворення майна, а Також інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді створюються загони, групи та інші об'єднання, чисельність яких, як правило, не повинна перевищувати 25 чоловік - діти Віком 6-9 років, ЗО чоловік - діти віком 10-14 років. За побажанням дітей і батьків, рекомендаціями закладу і за згодою засновників у таборі можуть організовуватись профільні загони або зміни для підлітків, яким більше 14 років. Вони об'єднуються в групи чисельністю до 35 чоловік в кожній. При організації профільних туристично-краєзнавчих таборів чисельність дітей у загоні визначається діючими правилами проведення туристичних походів, експедицій з учнівською молоддю.

В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7'млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ.

Досвід роботи дитячих оздоровчих таборів, як свідчить масова практика, включає в себе розумне поєднання відпочинку; праці, спорту з пізнавальною, естетичною, технічною діяльністю; педагогічно продуману організацію тимчасового дитячого колективу; оздоровчий режим дня; включення кожної дитини в різні види діяльності; оволодіння новими вміннями і навиками.

Дитячі оздоровчі табори здійснюють принцип наступності і безпе­рервності виховання, виконують стосовно школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психологічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду, отримання, перевірки і застосування нових знань і умінь в різноманітній практичній діяльності, наповненій грою і романтикою, що базується на розвитку дитячої ініціативи і самодіяльності.

Ці теоретичні виклади можна доповнити деякими цифрами. Простий підрахунок свідчить про те, що під час літніх канікул діти можуть використати для улюбленої справи, ігор, спорту, відпочинку 939 годин, а за весь навчальний рік на це відведено 975 годин. І, як вказують дослідження, за інтенсивністю спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює навчальному року.

Проте, ми не погрішимо проти істини, якщо скажемо, що все позитивне, що закладено у виховних можливостях табору може бути успішно реалізоване лише з урахуванням специфіки його діяльності.

У роботах вчених, присвячених проблемам дитячих оздоровчих та­борів, характеризуються зміст, форми і основні напрями їх діяльності, за­кономірності формування тимчасових колективів та їх особливості, взає­модія дитячого і дорослого колективів. Значно менша увага звернена на роботу педагогічного колективу. Між іншими, виховна ефективність та­бору значною мірою залежить саме від дорослих, від їх уміння викори­стовувати все те позитивне, що закладене у виховних можливостях табору і використанні нетрадиційних, порівняно з школою, форм і мето­дів роботи.

Розкриваючи виховні можливості дитячого оздоровчого табору, дослідники вказують на те, що дитячий оздоровчий табір залишає глибокий слід у свідомості особистості, яка формується (К.Травінін); задовольняє об'єктивно існуючу потребу в спілкуванні (Ю.Бураков); створює умови кожному підлітку для того, щоб він зайняв сприятливе становище в колективі загону (В.Бутов); сприяє вихованню самостійно­сті і перевірці дійсних організаторських здібностей (З.Пономарьова, В.Куцеяко), ширшому використанню національних традицій народу, а також і "своїх табірних" традицій (Л. Кленевська, С.Шмаков); для табору специфічні яскравість ритуалів, своєрідні форми роботи, які важче використати в умовах школи (А.Мудрик, С.Харченко); табір дає можли­вість не лише набути, але й перевірити в специфічних умовах практичні уміння і навички, які дозволяють "проявити себе" (О.Газман, Л Жданова).

Більшість дослідників одностайні в тому, що літній відпочинок повинен бути "активним", наповненим глибокого змісту і суспільно корисною спрямованістю.

До особливостей дитячого оздоровчого табору дослідники відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багаточисельність колективних творчих справ, до яких залучаються школярі, часту їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес.

Як позашкільний заклад, табір у своїй роботі враховує і специфіку позашкільного виховання: добровільність участі дітей в різних справах, вільний вибір занять, організаційних форм і видів діяльності; варіант­ність програм діяльності із урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей школярів, конкретних умов роботи; особливості педагогічного керівництва, яке здійснюється як професійними працівниками, так і представниками інтелігенції, студентства, службовцями і робітниками.

В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини у групових, наближених до колективіст­ських, стосунках, забезпечується органічний зв'язок учнів різного віку, а також дорослих і дітей, дітей і оточуючого середовища

Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюється у сприятли­вих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулось навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим чинником у розвитку дитини. Табір і його околиці - нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба допомогти їй проникнути у нього.

Що було раніше - багато років назад? Яка історія села, району, тієї землі, де розміщується табір, які традиції народу? Елементи народної культури, звичаїв, свят, ремесел, основи життя місцевого населення протягом століть - про все це повинні дізнатися діти. Походи шляхами рідного краю допоможуть торкнутися сторінок далекої і сучасної історії, дізнатися про минуле своїх дідів і бабусь. А може когось вразять своєю незвичайною красою народні пісні, почуті на околиці села Захочеться вивчити їх, запам'ятати. А це вже буде похід у глибину віків за старовиною.

А хіба буває літо без футболу? Без рибалки та веселих ігор? Не буває! Коли ж як не літом наллються силою м'язи, діти навчаться плавати, розпалювати вогнище, побачать як сходить сонце...

Соціальне оточення табору, як виховний чинник, допомагає розши­рити дитячий світогляд, закріпити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємства, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасним виробництвом, історичними пам'ятками, можуть стати "школою" під відкритим небом.

Завдяки безпосереднім контактам школярів з виробничими підпри­ємствами, створюються широкі можливості для трудового виховання, активного залучення їх до посильної праці.

Звичайно, ми не повинні обмежувати табір лише окремою терито­рією, чи тими закладами, які є поруч. Найважливіше - це люди, які своєю працею примножують славу рідного краю. І наше завдання - навчити своїх вихованців шанувати їх працю, приносити людям добро і радість, любити і берегти природу, цінувати красу своєї землі.

Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд з загальними ознаками має і свою специфіку: короткочасність існування (від 10 днів до 2-х місяців у таборах санаторного типу); збірність (тимча­сове об'єднання членів різних постійних груп); інтернатський характер організації життя, цілодобовий контроль вихователів; різновіковий склад загонів; інтенсивність виховного процесу.

Дослідники тимчасових дитячих об'єднань відзначають швидке наближення груп до колективістських взаємин, їх позитивний вплив на особу школяра. Такий швидкий розвиток групи як колективу забезпечується високою контактністю дітей, інтенсивністю спілкування, різносторонньою взаємною інформацією.

Короткочасний період життєдіяльності дітей у таборі, обмежені рамки їх спільного життя і праці, своєчасна оцінка діяльності всіх груп, і кожної дитини зокрема, - все це сприятливі фактори стимулювання активної діяльності підлітків. Одночасно безліч виховних завдань, які необхідно вирішити за короткий термін табірної зміни, створюють напружений ритм роботи педагогічного колективу, ділову атмосферу і цілеспрямованість.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і уміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування повніше розкривається особистість шко­ляра Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим. Діти приїжджають до табору з різним на­строєм. Частина з них позитивно ставиться до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило, прагнуть брати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Але є групи дітей, які займають "очікувальну" позицію. Це ті, що приїхали в табір вперше, які з різних причин не мали жодних доручень у своєму постійному колективі. Тому, ввійшовши у життя тимчасового об'єднання, вони готові до будь-якої діяльності, щоб показати себе, за­служити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють.

Частина школярів, потрапляючи у нову групу, веде себе зухвало, з викликом (ухиляється від колективних справ, не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом дня і т.д.).

Одна з характерних рис тимчасового дитячого об'єднання полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. У таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчула себе необхідною для інших. У таборі велика кількість справ, всі працюють не поряд один з одним (як у класі), а спільно. Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишився пасивним в одних справах, то може добитися успіху в інших.

У тісному активному спілкуванні повніше розкриваються здібності дитини. Тут завше помітно те, що в школі приховується від учителів і однокласників. Протягом табірної зміни кожний учень приймає участь у 50-70 виховних заходах. Такий об'єм виховної роботи з класом в умовах школи здійснюється протягом майже цілого навчального року.

Таким чином, знання особливостей тимчасового дитячого об'єднання, вміла його організація повинні допомогти дорослим швидко згуртувати школярів, знайти собі помічників у різних напрямках роботи. Тимчасове об'єднання виступає організатором інтенсивного виховного процесу, якщо педагоги не захоплюються надмірною кількістю масових заходів (у яких діти виступають в ролі пасивних глядачів і спостерігачів), а дають їм можливість для творчого розвитку.

Проте все те позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору, не завжди і не у всіх закладах реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності і напрямів виховного впливу. Часто у виховну діяльність табору механічно переносяться багато шкільних форм роботи, недостатньо враховуються вікові особливості дітей. Тому не випадково часто стикаємося з фактами формалізму, безтурботного проведення часу, відсутністю романтики, дитячим розчаруванням, низьким рівнем професійної підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється і в тому, що багато дитячих таборів все частіше перетворюються у "дитячі пансіонати" і "будинки відпочинку".

Звичайно, реалізація завдань і змісту роботи таборів, їх оздоровчої і виховної функції залежить насамперед від педагогічного складу табору, його виховного потенціалу, методично обґрунтованої логіки табірної зміни та педагогічної майстерності вихователів. Це стане очевидним, коли ми по-справжньому поглянемо на оздоровчий табір не лише з боку дорослих, але й очима сьогоднішніх школярів.

Педагогічні колективи, оздоровчих закладів та їх виховні функції

Обличчя кожного табору визначається не лише "світлими корпу­сами", сучасними ігротеками і спортивними спорудами, але і складом педагогічного колективу, його професійною майстерністю, творчим підходом до справи. Діти люблять насамперед педагогів, серед яких вони бачать людей справи, висококваліфікованих спеціалістів. І серед них, у більшості випадків, діти віддають перевагу найбільш чуйним і добрим.

Підбір кадрів працівників табору здійснюється засновником спільно з керівником оздоровчого закладу, органами освіти, охорони здоров'я, профспілок, іншими державними і громадськими організаціями. З працівниками оздоровчого табору, згідно з чинним законодавством, укладається строковий трудовий договір, в якому обумовлюються їх права і обов'язки, зобов'язання засновників і адміністрації щодо їх мате­ріального і соціального забезпечення.

Штатний розклад оздоровчого табору затверджується засновником за згодою профспілкового комітету відповідно з типовими штатами пер­соналу дитячих оздоровчих закладів. При цьому враховують специфіку, обсяг і умови роботи кожного табору та наявність відповідних коштів. Тому до штатного розкладу можуть вводитись додаткові посади працівників. На штатні посади в оздоровчий табір приймаються особи віком від 18 років і старші.

Склад педагогів, що працює в дитячих оздоровчих закладах, на відміну від шкільного педколективу, дещо специфічний. Це люди різноманітних професій: досвідчені педагоги, студенти, виробничники, спортсмени, діячі науки і культури. Успішна діяльність всього педагогічного колективу залежить і від індивідуальної роботи кожного педагога, його майстерності, вміння спілкуватися з дитиною.

Головними особами в дитячих оздоровчих таборах є вихователі. їх кількість встановлюється з такого розрахунку: дві посади вихователя на кожну групу дітей. Крім того, на два-три загони є посада змінного вихователя.

Число керівників гуртків табору визначається таким чином: на чотири групи дітей (20 чоловік) - один керівник, кількість музичних керівників залежить від кількості музичних, хорових і танцювальних гуртків. При наявності басейну чи водоймища в таборі встановлено посаду спортивного інструктора, а для організації туристичної роботи -інструктора-методиста з туризму.

Залежно від контингенту дітей (більше 380 дітей) і наявності клубу встановлено посаду завідуючого клубом. Одним словом, склад педаго­гічного колективу залежить від кількості дітей, можливостей табору, професійної підготовки вихователів, знання психолого-педагогічних особливостей сучасного школяра

Вже традиційно склалось, що в дитячих таборах влітку працюють різні педагогічні колективи. Маємо на увазі вожатих чи вихователів-виробничників, вчителів і працівників позашкільних закладів, студентів. Крім того, у багатьох таборах у складі педагогічних колективів поєднуються представники різних професій. Суттєво, що всі працівники дитячого оздоровчого табору взяті на літо "на прокат". Серед них незначна кількість професійних педагогів. Саме вони сьогодні покликані якнайповніше реалізувати ті переваги професійної підготовки студента педагогічного вузу, яких не вистачає так званим "виробничникам", що працюють в дитячих оздоровчих закладах за запрошенням профспілкових органів.

Прикладам формування кадрів дитячих оздоровчих таборів є ство­рення студентських педагогічних загонів. Справді, нерозумна практика, коли працівники непедагогічних професій працюють педагогами у табо­рах, а студенти педвузів - у колгоспах чи на будівництві.

Керівником великого об'єднання дітей і дорослих є директор оздо­ровчого закладу. В коло його функціональних обов'язків входить не лише загальне керівництво життєдіяльністю табору, але й створення необхідних умов для проведення педагогічним колективом оздоровчої і виховної роботи.

Для надання допомоги вихователям в організації різноманітних видів діяльності, проведенні педагогічних експериментів, узагальненні і поширенні дієвих форм і методів виховання, у таборі створюється педагогічна рада, до складу якої входять педагогічні працівники, медичний персонал та представники інших служб.

В документах, які регламентують штатний розпис табору визначено посади вожатих і вихователів. Проте, у масовій практиці роботи табору такий розподіл носить умовний характер, адже в реальній ситуації у загонах працюють, як правило, вожаті. Хоча і вожатому, і вихователю протягом дня необхідно вирішувати різні питання. Вожатий організовує діяльність загону чи іншого дитячого об'єднання, надає дітям методичну допомогу. Педагог-вихователь забезпечує дотримання дітьми розпорядку дня, організовує їх побут спільно з вожатими, застосовує різні форми колективної та індивідуальної роботи, забезпечує умови для розвитку інтересів дітей, проводить оздоровчі заходи.

В організації життя дитячого колективу і вожатому, і вихователю необхідно спиратися на ініціативу, самодіяльність дітей, розвивати у них прагнення до самостійних дій, спрямованих на громадсько-корисні спра­ви. Для цього необхідно навчити дітей самостійно мислити, планувати роботу своєї мікрогрупи, здійснювати її, вміти аналізувати і оцінювати участь у спільних справах кожної дитини. Багаторічний досвід роботи у таборах переконує нас в тому, що при правильному педагогічному керів­ництві діти із зацікавленням беруть участь у різноманітних справах табору.

Постійне спілкування дорослих і дітей у різних ситуаціях дозволяє педагогам побачити результативність тих чи інших використовуваних ними форм і методів виховання, відповідно, коректувати свою позицію у стосунках з дітьми. У таборі дорослий виступає не лише в ролі вожатого чи вихователя, але й товариша, порадника батька.

Дитячий колектив повинен стати сім'єю, в якій кожна дитина почувала б себе затишно, спокійно, захищено.

Стиль відносин дорослого і дитини має безліч відтінків протягом табірного дня і зміни. Саме у таборі набагато простіше знайти контакт з дітьми, наблизитись до них, проникнути у світ їх захоплень. Поряд з цим у взаєминах дорослих і дітей не завжди виникає порозуміння. Деякі наставники у перші дні перебування дітей в таборі вимагають від них безвідмовного підпорядкування дорослим. Ці вимоги викликають у дітей опір, що в кінцевому результаті веде до ізоляції дорослого від дитячих груп, створення душевного неспокою як у виховника, так і дитини.

Від вожатого і вихователя вимагають насамперед чуйного ставлен­ня до дітей - шумливих і спокійних, добрих і сердитих, до хлопчиків і дівчаток. Саме любов допомагає знайти підхід до дитини, зрозуміти її почуття, думки, прагнення, що, відповідно, й породжує дитячу симпатію.

Найбільшої поваги у дітей заслуговують ті наставники, які відмінно знають свою справу, завжди можуть захопити їх цікавими видами діяль­ності, готові завжди прийти на допомогу. І навпаки, якими б не були вожаті й вихователі привітними, симпатичними, добрими і лагідними, вони будуть викликати у дітей зневагу й іронію, а інколи й вороже став­лення до себе, якщо кожна запропонована ними справа супроводитиметься невдачами, якщо діти на кожному кроці спостерігатимуть їх невміння і незнання, байдужість до роботи.

В основі діяльності педагогічного працівника повинна лежати віра у дитину, у той добрий початок, що закладений у ній від природи. Л також віра у його можливості, вміння виявити і розвинути творчі задат­ки свого вихованця, створити сприятливі умови для їх реалізації в соціально-корисній діяльності. Якщо всі вихователі розуміють значення такого підходу і прагнуть його реалізувати, незважаючи на труднощі, що виникають, то успіх буде забезпечений. Навіть у тому випадку, коли не всі педагогічні працівники володіють високою професійною майстер­ністю, бо вони матимуть змогу вчитися один в одного.

Чітке розуміння педагогом мети і завдань виховання, свого місця у їх реалізації - одна з головних умов ефективності виховного процесу. Наявність єдиної позиції вихователів та вожатих не означає "тотожності" в їх діяльності, у засобах і методах їх взаємодії з дітьми.

Серед педагогів повинні бути як і вимогливі, так і м'якого, лірично­го складу люди. Справа тут не лише в тому, що ідентичності вихователів досягти неможливо, бо, як і кожна людина, вони унікальні. Важливо підкреслити, що такої ідентичності добиватися і не треба Єдиний підхід до дітей не виключає різноманітності способів впливу на них з боку педагогів, їх взаємодії.

Педагогічний склад працівників табору - неоднозначна соціально-психологічна єдність. Та чи інша спільність педагогів перетворюється у колектив (оптимізується його структура, закріплюються внутрішні зв'язки і стосунки, виробляються традиції, складаються єдині ціннісні орієнтації, формується психологічний клімат, розвиваються виховні функції) в процесі відповідного досвіду спільної виховної діяльності.

У даний час є всі підстави розглядати педагогічний колектив дитячих оздоровчих закладів поряд із іншими трудовими суспільними об'єднаннями як автономну групу з особливою організаційною струк­турою і специфічними функціями.

Своєрідність педагогічного колективу полягає в тому, що його основною соціальною функцією є виховання підростаючого покоління. Зміст виховної діяльності педагогів зумовлений тими завданнями, які стоять перед дитячими оздоровчими закладами, як державними устано­вами виховного типу. Ці завдання педагогічні працівники вирішують, спираючись на дитячий колектив,

У сучасних умовах виховні завдання педагогічних працівників дитячих оздоровчих закладів ускладнились. Постає завдання не тільки різнобічно і гармонійно розвивати особистість кожної дитини через залучення її до надбань народної культури, але і формувати її як юного громадянина, патріота, будівника своєї держави.

Як складне соціально-педагогічне утворення, педагогічний склад та­бору має офіційну структуру. Важливим компонентом структури будь-якого об'єднання є народжені в процесі діяльності його членів взаємо­зв'язки і ділові стосунки. Від них залежить єдність групи як соціальної цілісності. Встановлення таких зв'язків - важливе завдання керівництва дитячих оздоровчих закладів та їх громадських організацій. Оптимізувати систему ділових зв'язків можна лише через організацію повсякденного спілкування вихователів, співставлення результатів і колективний аналіз досягнень окремих із них у виконанні дорученої колективом справи.

Педагогічному колективу властиві такі інтегративні характерні риси як співставлення дій своїх членів із суспільною думкою, єдність цінніс­них орієнтацій, наступність і передача традицій, психологічна (інтелек­туальна, емоційна, вольова) єдність. Від наявності цих якісних ознак залежить і виховний потенціал об'єднання. Ефективність впливу педагогічного колективу залежить як від складу педагогів, так і від тих якостей, що характеризують його як цілісний механізм. Ці властивості є продуктом спільно організованої педагогами роботи, насамперед, для удосконалення власне автономної групи у виховному аспекті. Основою діяльності педагогічних колективів як автономних груп є виховання у дітей загальнолюдських цінностей, що безпосередньо пов'язано з твор­чим підходом педагогів до розв'язання виховних завдань. При цьому враховуються особливості і виховні ресурси як самого педагогічного колективу, так і середовища, яке оточує дитячі оздоровчі заклади.

Виховна діяльність педагогічного колективу дитячого оздоровчого табору складна багатогранна, охоплює великий спектр різноманітних напрямів, форм і методів, вимагає координації зусиль всіх педагогічних працівників.

Педагогіка табірної зміни

Як правило, табірна зміна триває 21-26 днів. В її організації чітко визначаються три періоди: організаційний, основний, підсумковий,

Організаційним, періодом називається час від приїзду дитини в табір до свята відкриття табірної зміни. У цей термін проходить адапта­ція дітей до життя в таборі, закладаються основи створення тимчасового дитячого колективу, формуються органи самоврядування. Даний період надзвичайно насичений різноманітними конкретними справами, які потрібно вирішити протягом цього часу педагогічному колективу:

1. Ознайомити дітей з вимогами, що стосуються їх взаємовідносин з дорослими у таборі та стосунків в середині загону, організації їх побуту і режиму дня. Всі ці питання вирішуються на організаційно-господарському зборі, що проводиться відразу після прибуття дітей в табір. Вихо­вателі розповідають дітям про режим дня, про те, які речі повинні зберігатися у кімнаті, які - в камері схову. Разом з дітьми вирішують, де буде зберігатися взуття, верхній одяг. З цією метою проводяться бесіди про правила поведінки на території табору. Поселення в кімнатах бажано здійснювати з урахуванням принципу добровільності. Необхідно, щоб діти могли проявити свою фантазію та неповторність при оформленні інтер'єру кімнат, у які вони поселені.

2. Розповісти дітям про табір, його історію, традиції, про людей, які працюють у ньому. З цією мстою можна організувати екскурсію у таборі, яку може провести вихователь, а також діти, які відпочивають в таборі вже не вперше. Чим більше гри і театралізації буде під час екскурсії, тим краща творча атмосфера складається у загоні.

3. Дати дітям можливість ознайомитися один з одним. Найбільш вдалим варіантом є "Вогник знайомств". Він може проводитись у формі "Розкажи мені про себе", коли кожна дитина одну-дві хвилини розпові­дає про себе, а весь загін може давати їй запитання. Важливим моментом є створення правильного емоційного тону, доброзичливості, тому пер­шим розповідь про себе повинен розпочати вихователь. Він розповідає про свої захоплення, про навчання, улюблених письменників, улюблені пісні та ін.

Інший принцип знайомства - творчі об'єднання любителів домаш­ніх тварин, мультфільмів, кіно і т.д. Запис у такі любительські об'єднан­ня проводить педагог. Завдання кожної творчої групи - представити всіх учасників свого клубу, зробити своєрідну рекламу. Можна об'єднуватись у групи за порами року (тобто, коли в групу входять члени, які народи­лись у певні місяці). Схем існує багато, а зміст один - познайомити дітей і дати старт колективній творчості.

Краще дізнатися один про одного, адаптуватися у новому дитячому об'єднанні допомагає гра. У таборах нагромаджено великий досвід проведення різного виду творчих справ, ігрових програм,*що допомага­ють наставникам та їх вихованцям знайти спільну мову. Популярним у таборах став концерт "Ромашка". Готуючись до нього, діти виготовляють з паперу велику квітку-ромашку. Па кожній пелюстці записується будь-яке завдання. Наприклад: 1) показати пантомімою улюблену пісню; 2) розкачати вірш; 3) підготувати танець; 4) придумати і виконати нову серію мультфільму "Ну, постривай!" тощо.

Можна, звичайно, придумати і багато інших завдань. Всі діти по­винні розділитися на три групи за будь-якою ознакою. Всього у групі має бути 2-4 чоловіка. Потім представник кожної групи відкриває одну пелюстку квітки і таким чином група отримує завдання. На підготовку дається 15-20 хвилин. Звичайно, такі виступи можуть бути не дуже високої якості, але це не повинно засмучувати дітей. Тут важливе інше. Це прояв дитячої ініціативи, творчості, фантазії, колективна підготовка виступу.

Концерт-блискавка. Його програма складається експромтом. У неї включається декілька жанрів: хоровий спів, танець, декламація, оригінальний жанр. Програма може бути ускладнена, всі номери об'єднуються єдиною темою або сюжетом. Команди готуються і показують свої номери цілому загону. У групах дітей старшого віку "Вогник знайомств" може проводитися біля вогнища чи на березі річки, у лісі. Така безпосередня обстановка дозволяє дітям вільніше почувати себе, створює атмосферу затишку і довіри.

Так завершується перший день у таборі. Він познайомив дітей один з одним, з традиціями та історією табору, дав вихователям багато необ­хідних знань про їхніх вихованців.

Наступного дня вихователь повинен зацікавити всіх дітей ранковою гімнастикою, допомогти їм завершити операцію "Затишок", здійснити прогулянку у таборі. А увечері весь табір збирається на тематичну ігрову програму "Давайте познайомимося", яку готує педагогічний колектив табору. Мета даного свята - розповісти дітям про табір, його історію, традиції, представити всіх педагогічних працівників.

Третій день зміни присвячується проведенню загального збору дітей і дорослих. На ньому обговорюється план роботи табору (згідно пропозицій груп, загонів), приймаються закони житія табору, затвер­джується прес-центр і план проведення свята відкриття табірної зміни. Завершується організаційний період великою святковою програмою урочистого відкриття.

Основний період починається зранку, після відкриття табірної зміни. За роки своєї роботи організатори дитячих оздоровчих закладів визначили найбільш педагогічно доцільною логіку табірного дня, що співпадає з режимними моментами. Кожний ранок починається з ранкової гімнастики, потім робота-самообслуговування, ранкова лінійка, сніданок, групові справи на свіжому повітрі, обід, відпочинок, підвечірок, робота гуртків, загальнотабірні справи, вечеря, перегляд кінофільмів, групові вогники, аналіз проведеного дня, сон.

Життя табору відзначається своїм темпом і різноманітністю. Тут немає часу на тривалу підготовку. Справи повинні бути організовані так, щоб кожний мав можливість попробувати свої сили у художній само­діяльності, спорті, творчій праці і т.д. Така різнобічна діяльність забез­печується комплексом відповідних форм (збори, лінійки, концерти, свята, ігри, змагання, вогнища). Це дозволяє здійснювати взаємодію у всіх ви­дах діяльності. Активний відпочинок дітей передбачає їх тісний зв'язок з життям оточуючих людей, навколишньою природою.

Серед особливостей, характерних для основного періоду, можна виділити: суспільну спрямованість і зв'язок з життям, творчий характер, насиченість романтикою, емоційним настроєм. Велике значення у підви­щенні ефективності основного періоду має створення у групах атмосфери доброзичливості, довіри, поваги особистості кожної дитини.

Зміст роботи груп визначається, насамперед, виходячи з тих зав­дань, які стоять перед школярами в цілому, специфікою табору, його природним і соціальним оточенням, врахуванням інтересів самих дітей. При цьому важливий вибір своєї програми діяльності кожної групи, її конкретних справ, які б приносили користь і покращували навколишнє життя. Це можуть бути справи, пов'язані з екологією, пошуковою роботою тощо.

Програма діяльності табору може ділитися і за такими напрямками виховної роботи, як "Стежками батьківського краю", "Екологія і праця", "Народна творчість", "Я - громадянин", "Спорі" і т.п.

Як приклад, можна запропонувати варіант програми виховної діяльності педагогічного колективу дитячого табору "Смерічка" Прикар­патського університету ім. В.Стефаника. Вся робота табору здійснюється за такими напрямками:

• Ми і рідний край.

• Ми і світ.

• Екологія і праця.

• Спорт і туризм.

• Народна творчість.

Такі напрямки роботи охоплюють весь спектр взаємовідносин дитини з навколишнім середовищем, дають їй право добровільного вибо­ру різних видів діяльності, самостійність і можливість практичної пере­вірки набутих знань і навичок. Серед педагогічно ефективних і цікавих форм роботи, на наш погляд, є запровадження у таборі профільних загонів і так званих "літніх уроків", мета яких - дати дітям певні знання з різних видів діяльності (туризм і краєзнавство, історія рідного краю, екологія, література і театр, художня і технічна творчість та ін.). Такі знання діти отримують у ході спеціальних занять, що проводяться про­тягом першого тижня табірної зміни. Пізніше діти мають право вибору певного виду діяльності, на основі чого створюються творчі об'єднання. Це дає змогу виявити не лише дитячі можливості й уподобання, але й поглибити їхні знання і уміння. Цьому сприяє той виховний потенціал, що закладений у самому таборі та його навколишньому оточенні. Гострі­ше постає проблема використання природи як провідного виховного фактору. Виділяються такі основні напрями виховного процесу:

1) гігієнічно-оздоровчий аспект;

2) фізичне виховання;

3) формування морально-стичних установок;

4) естетичне виховання;

5) розвиток пізнавальних інтересів;

6) практична екологічна діяльність;

7) трудова діяльність.

Збільшені інтелектуальні навантаження протягом навчального року, пов'язані з темпом життя сучасного міста потребують, щоб у літній період проходило зняття набутої фізичної і розумової втоми, зміцнення нервової і м'язової системи школярів. Тому педагогічним працівникам табору доцільно посилити оздоровчий характер виховної роботи, чітко виконувати режим дня, як важливого чинника організації життєдіяль­ності дітей.

Обов'язковим принципом літньої виховної роботи з дітьми є поєднання відпочинку з посильною виробничою і суспільно-корисною працею. Суспільно корисна праця розвиває працелюбність, потребу тру­дитися. Найбільш поширеною і масовою формою участі школярів у су­спільно-корисній праці є робота, пов'язана з наведенням порядку і чисто­ти на території табору (щодобове прибирання території табору, житлових корпусів, спортивних майданчиків, догляд за клумбами, допомога ліс­ництву тощо). Як правило, перед дітьми ставлять посильні для їх віку завдання. Крім того, кожний загін здійснює чергування у таборі.

З суспільно корисною діяльністю органічно пов'язаний фізичний розвиток дітей. Кожного дня їх доцільно залучати до різних спортивних ігор. Це - змагання з футболу, баскетболу, тенісу, легкої атлетики і т.д. Великою популярністю серед школярів користуються спортивні табірні спартакіади, малі олімпійські ігри, "Веселі старти" тощо.

У дитячому оздоровчому таборі проводиться багато групових і за­гальних табірних свят, у яких використовуються елементи театралізації, музичний супровід, різні види наочної інформації, радіо, кіно, відео і т.п. Все це сприяє естетичному вихованню школярів. Табірним святам пере­дують групові конкурси, огляди, вікторини. У лісі, на літній сцені, в клу­бі проводяться свята, що стали вже традиційними: "Українська "ярмарка", "Українські вечорниці", свято пісні "Карпатський едельвейс", свято лісу, свято хліба, "Подорож у казку", свято "На Івана, на Купала", карнавали, КВК, ниркові програми тощо. Діти самостійно допомагають вихователям розробляти сценарії, обирають журі, запрошують гостей. Готуючись до таких свят, школярі проводять конкурси малюнку, пісні, переглядають документальні і художні фільми, працюють у бібліотеці та майстернях.

Важливе місце у виховній роботі влітку займає книга і періодична преса. Вихователі разом з дітьми проводять дискусійні обговорення книги, карнавали літературних героїв, вікторини, вечори поезії, огляди книжкових новинок. Особлива увага педколективу звертається на питання охорони навколишнього середовища. Традиційним стало проведення у таборі екологічних вікторин, робота в лісництві (очищення потічків, джерел, обгородження мурашників, прибирання лісу, обладнання туристичних стоянок).

З великим задоволенням діти беруть участь у огляді "Дивовижна природа", конкурсі "Лісові знахідки", виставці юних умільців. У прове­денні цих заходів важливо, щоб вихователі намагалися прищепити дітям любов до природи, бажання допомогти їй, оберігати її і приносити їй користь.

У таборі є можливість для багатьох школярів займатися улюбленою справою в гуртку, секції, студії, в майстерні. Вихователі мають допомогти школярам поєднувати особисті інтереси з суспільними, залучати дітей з певними знаннями і уміннями до організації групових справ, а тих, у кого тільки формуються інтереси, залучати до конкурсів, до підготовки вечорів, карнавалів, свят.

У "Смерічці" кожний загін за графікам приходить на заняття у табірний клуб юних техніків, де всі школярі займаються певним видом технічної творчості. У загонах проходять заняття з образотворчого мистецтва, художнього читання, музики, бальних і сучасних ганців. На таких заняттях проходить всебічний розвиток індивідуальних здібностей школярів, визначаються і розвиваються їх інтереси.

Завершується табірна зміна підсумковим періодом, головна мета якого - проаналізувати роботу дитячого колективу, виявити причини успіхів і невдач, дати оцінку органів самоврядування, визначити вміння і навички дітей, набуті у таборі. З цією метою проводяться підсумкові збори загонів, організовується виставка дитячої творчості. Обов'язкови­ми елементами даного періоду є проведення лінійки закриття табору, прощального концерту, вогнища, карнавалу. Останні дні в таборі мають велике виховне значення для завершення дитячих справ, оцінки участі кожного школяра у життєдіяльності групи, табору.

Підсумковий період дає змогу педагогічним працівникам табору проаналізувати дію форм і методів впливу педколективу на самопочуття дитини, задоволення її інтересів і, звичайно, оцінити якість роботи педа­гогічного колективу.

Виділяючи три періоди табірної зміни, потрібно враховувати те, що вони проходять в органічному взаємозв'язку і взаємозалежності один від одного.

Табірна зміна і творча справа

Колективні творчі справи - пізнавальні, трудові, спортивні, органі­заторські - це, насамперед, спільне повнокровне життя старших і молод­ших, вихователів і дітей, які діють разом. Під колективною творчою справою розуміється турбота про свою групу, один про одного, про навколишніх людей. Колективною справа називається тому, що здійсню­ється разом з дітьми і їх старшими товаришами. Творчою - тому, що не може перетворитися у догму, проводитись за шаблоном. Вона завжди виступає у різних варіантах, завжди виявляє різні нові свої можливості, адже вона частинка життя, як дитячого, так і дорослого. Метод колективної творчості полягає у наступному:

1. В залежності від умов навколишнього життя і життя самої групи вибирається та чи інша колективно-творча справа, проводиться конкурс на кращі пропозиції, проекти.

2. Нa загальних зборах заслуховуються і обговорюються всі варіанти: один з них відбирається для здійснення, обирається "рада справи" і творча група представників від окремих підрозділів.

3. "Рада справи" або творча група, опираючись на пропозиції первин­них груп, розробляє вибраний варіант у деталях, враховуючи місце­ві умови, розподіляє доручення, здійснює керівництво задуманим.

4. Проведена справа обговорюється на спільному засіданні (це може бути "Вогник"). Представники груп висловлюють свою думку про успіхи і недоліки, пропозиції на майбутнє.

Вечір-подорож

Це пізнавальна справа-огляд, учасники якої обмінюються один з одним своїми знаннями, враженнями, пропозиціями, думками про те чи інше питання навколишнього життя. У таборі вечір-подорож можна проводити або в одному загоні, або декількома загонами одного віку. Дорослі теж стають учасниками мандрівки, виступаючи в ролі ведучих або "радників", можливо, просто мандрівників.

Вечір-подорож - гарний засіб об'єднання дорослих j дітей у за­гальній творчій справі, органічного поєднання розумового, морального і естетичного виховання, самоосвіти старших і молодших. Можна організувати не тільки один вечір-мандрівку, але й серію подібних подорожей однієї тематики. Теми вечорів-подорожей можуть бути

найрізноманітніші:

1. "Наше місто" (село, район, край) - мандрівка вулицями, площами, знайомство з пам'ятками історії.

2. "Рідною Україною" - подорож містами, ріками, знайомство з історичними пам'ятками.

3. "Навколо світу" - мандрівка різними країнами, столицями...

4. "Дивне - поруч" - подорож у світ природи (тварини, рослини, птахи, погода, клімат, пори року..).

5. "Мандрівка у світ професій".

6. "Подорож у світ мистецтва" тощо.

Підготовка до вечора. Тему і маршрут, а також час проведення вечора потрібно вибирати спільно, на зустрічі-старті учасників подо­рожі (можна використати для цього конкурс на кращу пропозицію дітей). На цій же зустрічі визначаються команди, кожна з яких вста­новлює свою ділянку (відрізок, об'єкт) подорожі, вибирає капітана. Капітани команд і спеціально вибрані ведучі (не менше двох) входять до складу штабу подорожі. Подальша підготовча робота команд проходить у таємниці. Тільки капітани і ведучі збираються час від часу на засіданні штабу, обмінюються досвідом підготовки, передають один одному потрібні матеріали, складають план самого вечора.

Вечір доцільно наповнити радісними сюрпризами, несподіванка­ми, відкриттями, як і подобає справжній подорожі.

Хід вечора. Під час підготовки вечора і при його проведенні можуть бути використані, колективно розроблені різноманітні варіан­ти, рольові прийоми:

кожна команда становить екіпаж вертольоту (корабля, ракети...), який доставляє решту учасників на свою територію, знайомить з нею. При цьому команда почергово стають екскурсоводами;

всі команди складають різні експедиційні групи, які почергово повідомляють іншим учасникам результати своїх досліджень, як вони проводились;

команди представляють різні делегації, які вперше зустрічаються в гостях у однієї з них або почергово приймають одна одну.

Поради організаторам

• Не захоплюйтеся складними костюмами і оформленням. Достат­ньо окремих атрибутів, знаків розрізнений (стрічки, головні убори).

Команди можуть використовувати такі прийоми і колективні-творчі справи, як "екскурсія", "усний журнал", "радіорепортаж", "кінопанорама", "захист дисертації" "прес-конференції.

• Проводячи вечір, сміливіше використовуйте пісні, вірші, промовки, привітання, музичний супровід, творчо використовуйте світлові і шумові ефекти: затемнення, демонстрація картин, фотокарток тощо.

Вечір таємниць

Проводиться з метою привернення уваги дітей до наукових пошуків, невирішених проблем, до різних сторін і явищ навколишнього світу, перспектив його розвитку.

Вечір або збір "Таємниці навколо нас" дозволяє дітям і дорослим у довільній формі обмінюватися своїми думками, знаннями, вчить ставити запитання, доводити і спростовувати, вести колективний пошук істини, аналізувати дані, отримані із найрізноманітніших джерел, навчальних предметів, із книг, журналів, газет, радіо, кіно, телебачення.

Варіанти вечора-збору:

1. Рада вечора ("Рада мудреців"), до складу якої входять пред­ставники всіх первинних груп, сама складає список таємниць і пові­домляє його всім учасникам завчасно (за кілька годин чи днів до вечо­ра). Всі думають над цими таємницями, читають науково-популярну літературу, радяться із спеціалістами. Члени "ради мудреців" керують цією підготовкою у своїх групах. На самому вечорі кожна команда отримує 1-2 таємниці для детального повідомлення. Інші команди ви­словлюють свої думки, розвивають точку зору доповідачів або спрос­товують її. Так послідовно обговорюється кожна із запропонованих "радою мудреців" таємниць.

2. Кожна група знаходить таємниці для інших команд, у ході вечора пропонує почергово таємницю кожній іншій групі.

3. Творчі групи передають "раді мудреців" свої таємниці. Рада вибирає декілька найбільш цікавих із числа запропонованих, виголошує список цих таємниць, після чого всі учасники готуються у командах. На самому вечорі обговорюється таємниця за таємницею, причому, щоразу за пропозицією ведучих учасники поділяються на прихильників висунутої гіпотези та її противників (незалежно від команд), які відповідно об'єднуються, радяться один з одним ("Вій оптимістів і скептиків").

4. Питання готуються "радою мудреців" як у варіанті №1 або №3, але завчасно розподіляються між командами. Кожна група ще до початку вечора повідомляє те рішення таємниці, якого дотримуються її члени. Інші команди вивчають це рішення і "секретно" висловлюють свою думку. На самому вечорі обговорюється почергово кожна таємниця.

5. Організатори збору отримують таємниці від учасників май­бутнього вечора на окремих листках, відбирають ті, що викликають зацікавленість, і кладуть їх у "скриньку таємниць". На вечорі ведучі виймають із скриньки одну записку за іншою, оголошують запитання, пропонують бажаючим відповісти на нього.

Приклади таємниць:

- Чи можна продовжити у недалекому майбутньому життя людини до двохсот років?

- Якими будуть міста майбутнього?

Чи можлива передача думок на відстані?

- Чи є життя на інших планетах Сонячної системи?

Поради організаторам і учасникам

• Учасниками вечора можуть бути як однолітки, гак і члени різновікових об'єднань. Причому командою можуть виступати різно­манітні групи.

• Таємниці можуть бути дискусійними, тобто такими, які б викликали різні, часто суперечливі рішення, і "оглядовими", відповіді на які складають перелік фактів, даних. Хоча і ті, і інші можуть розглядатися на вечорі. Варто використовувати дискусійні таємниці.

• У підготовці до вечора можна використовувати всі доступні учасникам джерела, особливо науково-популярні журнали, книги. Розвиток інтересу до науково-популярної літератури - один з важливих результатів таких вечорів.

Сам вечір не повинен бути довгим.

• Ігрові елементи оживляють вечір, допомагають створити і підтримати мажорний настрій, ситуацію "мандрівки у світ загадкового", дають можливість ведучим знаходити розумний вихід із складних проблем. Але використовувати гру, гумор, веселощі потрібно так, щоб вечір не був просто розвагою, о змістовною пізнавальною сировою і дітей, і дорослих.

Захист фантастичних проектів

Це пізнавальна справа-огляд, під час якої кожна група учасників демонструє підготований проект, який відображає уяву автора (авторів) про одну із сторін майбутнього життя. Автор відповідає на запитання інших учасників, намагається переконливіше обґрунтувати свої пропозиції.

Підготовка до захисту фантастичних проектів може продовжува­тись декілька днів чи всього 40-50 хвилин, якщо ця справа-огляд но­сить характер експромту, імпровізації. Але в будь-якому випадку вона розпочинається із загального старту всіх учасників, на якому визна­чається склад бригади і теми проектів. Тут можливі такі варіанти:

• кожна мікрогрупа вибирає свою тему;

• між ними проводиться конкурс на кращу пропозицію тем проектів, потім вибирається одна з тем, за якою кожна команда готує свій проект;

• учасники висувають свої пропозиції тем проектів, вибирається де­кілька найцікавіших, потім створюються зведені групи.

Приклади фантастичних проектів:

• "Дім майбутнього";

• "Школа майбутнього";

• "Наше місто, село, край в Майбутньому";

• "Транспорт Майбутнього";

• "Завод Майбутнього, енергетика Майбутнього";

• "Медицина Майбутнього";

• "Спорт і фізична культура в Майбутньому";

• "Мистецтво Майбутнього: музика, кіно, театр".

Поради організаторам

• Хай кожна група оформить свій проект у декількох графічних зображеннях (малюнках, схемах...).

• До початку захисту всі проекти можуть бути вивішені для попереднього вільного ознайомлення з ними всіх учасників і гостей. Можна вивішувати проекти і поступово в ході захисту (тоді буде деякий ефект несподіванки. Але в будь-якому випадку перед почат­ком захисту всі проекти повинні буї и здані ведучим, щоб учасники не відволікались на доробку своїх проектів під час захисту інших.

• Дуже важливо, щоб доповідав про проект відповідав на запитання не один з членів бригади, а весь авторський склад. Після короткою загальною огляду, який може зробити "керівник наукової лабораторії", бажано було б, щоб кожний із членів бригади сказав своє слово як "спеціаліст". Ведучі встановлюють час для відповідей на запитання.

• Ведучими повинні бути дорослі або старші учні, яких вибирає і затверджує загальний збір-старт учасників, причому вони можуть вести весь захист спільно або змінювати один одного в залежності від характеру проектів і своїх інтересів. Вожаті також можуть бути консультантами з тих чи інших питань.

• Не слід влаштовувати змагання бригад, щоб не розпалювати непотрібною суперництва і не гасити творчих устремлінь "переможених". У заключному слові ведучий повинен відмітити переваги кожного проекту, вказати на питання, над якими варто подумати і поміркувати.

Літературно-художні конкурси:

Це колективні пізнавальні справи, які розвивають здібності кожного учасника і базуються на обміні знань, вражень, інтересів, досвіду.

Творчі розповіді, малюнки і ін., створені в ході літературно-художніх конкурсів, повинні розглядатися всіма учасниками як загальне досягнення колективу, цікаве і повчальне як своїми перевагами, так і недоліками.

Види літературно-художніх конкурсів:

• Конкурс на одну тему, вибрану спільно всіма учасниками, або на різні теми.

• Конкурс на краще оповідання або казку в малюнках (з підписами) на вільну тему.

• Конкурс на кращий колективний малюнок (на загальну або вільну тему).

• Конкурс на кращий підпис під малюнком.

• Конкурс на кращий підпис під фотознімком.

Поради організаторам

• Конкурси можна проводити як "блискавки" протягом короткого часу.

• Теми і зміст літературно-художніх робіт можуть бути найрізноманітнішими і визначаються пізнавальними інтересами учасників, подіями суспільно-політичного життя тощо.

• Дорослі виступають як друзі-порадники. ланок, допомагаючи їм готувати сюрпризи для інших учасників конкурсу. ,

• Готуючи свою роботу на конкурс, діти можуть працювати разом, або "естафетою" - передаючи один одному казку, розповідь, малюнок для продовження. При цьому важливо потурбуватися, щоб ніхто не залишився в стороні.

• Завершити конкурс найкраще оглядом -"захистом" всіх виставлених робіт (автори читають свої казки, розповідають про малюнки, відповідають на питання товаришів і т.п.). Причому дуже важливо звертати увагу дітей на позитивні сторони кожної роботи, а при розгляді недоліків показувати їх повчальність для всіх учасників і вести груповий пошук можливих шляхів подолання цих недоліків.

• Журі конкурсу (з дорослих і дітей} повинно так оцінювати роботу, щоб не було ображених, знайти теплі слова для кожної групи. Можна використовувати при цьому пам'ятні призи (наприклад: пам'ятні адреси з надписами "За кращий захист свого малюнку". "За найцікавіший сюжет", "За краще читання свого оповідання" і т.д.}.

Місто веселих майстрів

Це масова гра, що задовольняє інтереси школярів до діяльності людей різних професій, розкриває на власному досвіді романтику колективного свідомого життя.

Веселі майстри - це насамперед знавці та ентузіасти своєї спра­ви, мрійники, умільці. Всі свої справи вони супроводжують жартом, розумним гумором, доброю посмішкою. Місто веселих майстрів - це співдружність багатьох закладів, які працюють і передають своє мистецтво всім своїм жителям і гостям.

У цій грі можуть брати участь діти будь-якого віку. Вона відкри­ває всебічні шляхи спільної творчості, позитивного впливу старших на молодших. Гра може тривати декілька годин.

Підготовка гри:

Готуючись до відкриття міста веселих майстрів, його майбутні жителі можуть використати наступні варіанти:

1. Кожна група вибирає секретно від інших свою професію (одну чи декілька), готує свої міські заклади і свої сюрпризи для інших жителів та гостей міста. Координує підготовку "міська рада", до якої входять представники всіх мікрогруп.

2. На загальному зборі проводиться конкурс між ними на кращу пропозицію про професії, міські заклади, загальні справи. Після цього кожний учасник гри вибирає собі "професію до душі". Майбутні жите­лі міста, незалежно від мікрогруп, об'єднуються за професіями у місь­кі заклади, вибирають керівників. Керівники складають "міську раду", яка готує спільні справи, розробляє програму життя міста. У підготов­ці до відкриття міста всі заклади широко обмінюються досвідом.

3. На загальному зборі-старті вибирається "міська рада" - ініціа­тивна група дітей і дорослих. Вона сама складає список професій і міських закладів, вивішує його і оголошує вільний запис всіх учасни­ків гри. Можна надати право мати декілька професій. Можна вступати у той чи інший заклад як індивідуально, так і групою. Подальша підготовка проводиться у закладах. Міськрада має доступ і до засе­кречених закладів, або зберігає їх таємниці. Головне завдання "міської ради" - допомогти закладам у підготовці їх спільних загальних справ.

Можливі професії і міські заклади:

• Будівельники, архітектори - Будтрест.

• Робітники, винахідники, вчені - Конструкторське бюро, Академія наук.

• Вчені, педагоги - Дитячий садок, Школа, Університет.

• Медики, біологи - Інститут продовження життя, Поліклініка, Біостанція.

• Ботаніки, зоологи - Ботанічний сад, Зоопарк, Заповідник.

• Метеорологи - Метеостанція, Бюро штучного клімату.

• Кулінари - фабрика-кухня, кафе.

• Художники, скульптори - Музей образотворчого мистецтва, Палац прекрасного.

• Артисти, музиканти, діячі театру - Театр, Цирк, Філармонія.

• Працівники преси, телебачення, радіо - Редакція, Друкарня, Радіокомітет.

• Працівники кіно - Кіностудія, Кінотеатр.

Хід гри:

Початком гри може бути урочиста зустріч гостей, мітинг, відкриття пам'ятника тощо. Потім починають працювати міські заклади і проводяться загальні справи. При цьому можуть використовуватись наступні етапи організації життя в місті:

1. Міські заклади діють почергово, за ходом екскурсії, що прово­диться містом. Таким чином, кожний заклад може показати свою роботу всім жителям міста і гостям. Такий тип організації варто використовувати, коли і учасників гри і гостей порівняно небагато (до 50-60 чоловік). Він зручний тим, що кожний житель міста може і показати себе у декількох професіях, і подивитись роботу товаришів.

2. Всі міські заклади працюють одночасно, надаючи кожному із гостей можливість побувати у них за вибором.

3. У різний час в місті працюють різні заклади. Цей варіант особливо зручний, коли гра триває цілий день.

4. Час від часу проводяться загальноміські справи, у яких беруть участь всі жителі міста і гості (наприклад, суботник, спартакіада, диспут, дискотека, карнавал тощо). Однією з таких справ найкраще завершити гру.

5. На території міста діють "швидкі команди" санітарних чи пожежних патрулів, агентство побутового обслуговування тощо.

Поради організаторам

• Не забувайте ні на хвилину, що місто веселих майстрів - це місто Майбутнього у Теперішньому Тому кожний заклад повинен розкривати перспективу нашою життя, пропагувати нове в науці, техніці, мистецтві.

• Якомога більше винахідливості і смаку в оформленні міста, назвах і емблемах закладів, костюмах і атрибутах, піснях і проектах.

Звичайно, запропоновані варіанти колективно-творчих справ є орієнтовними і потребують власного творчого підходу в кожній конкрет­ній ситуації. Успіх їх проведення залежить від педагогічної майстерності вихователя, його вміння зацікавити дітей, стимулювати їх активність та інтерес.

Народознавство у виховному процесі дитячих оздоровчих закладів

Досить ефективним засобом ознайомлення школярів з джерелами історії та культури є використання виховного потенціалу народознавства. Власне природне і соціальне оточення дитячих оздоровчих таборів ство­рює сприятливі умови для набуття молодим поколінням соціального дос­віду, успадкування духовних надбань українського народу, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, пра­вової, екологічної культури.

У реалізації цих виховних завдань важливу ролі, відіграють нетра­диційні форми і методи роботи педагогічних колективів у національному вихованні підростаючого покоління, здійснювані через організацію пізна­вальної, естетичної, трудової, спортивної та пошукової діяльності.

У цьому аспекті потребує певних коректив і програма виховної діяльності літнього оздоровчого табору, а саме, наповнення народознав­чим змістом традиційних форм роботи і пошук нових; урахування етно­графічних особливостей різних регіонів України; ширше використання різноманітних народознавчих ігрових програм, театралізованих дійств, сюжетно-рольових, пізнавальних та спортивних ігор. У них, як у дзерка­лі, відображено звичаї нашого народу, їх побут та уявлення про світ. Саме з грою пов'язане виникнення зображальної, літературної, музичної, драматичної діяльності дитини.

Ігри і забави ґрунтуються на пізнанні себе, свого народу, його істо­рії та культури, усвідомленні нерозривної єдності із попередніми поко­ліннями українського народу, з їх духовним світом. Користь ігрових програм, що тісно пов'язані з національними традиціями, обрядами у тому, що діти, виконуючи певні дії, відтворюють вчинки людей певного часу, одержують необхідний обсяг знань норм поведінки і моралі.

Такі ігри формують у дітей почуття національної гордості, сміли­вість, мужність, почуття побратимства. Вони дають можливість кожній дитині відчути себе потрібним для інших, пробуджують у них здібності і творчість.

Масові театралізовані дійства об'єднують школярів загальною ме­тою, спільною діяльністю та емоційними переживаннями.

У нашому дослідженні нас цікавили питання: як впливають ігрові програми з народознавства на розширення світогляду школярів, на роз­виток н творчих інтересів, прилучення до культурної спадщини народу. Головним засобом вирішення цих завдань була обрана серія театралізо­ваних ігор під загальною назвою "Звичаї і традиції мого народу".

Звернення до такої теми це випадкове: школярі захоплюються ви­вченням історії свого краю, його традицій, ритуалів, свят; вони дають можливість дітям глибше пізнати духовну культуру українців, стиму­люють бажання читати художню та історичну літературу; такі ігрові дійства забезпечують реалізацію широкого спектру здібностей дітей.

Як орієнтовні варіанти, дітям були запропоновані такі ігрові про­грами, як: "Ой попід гай зелененький, ходить Довбуш молоденький", "Моя земля, земля моїх батьків", "Ой на Івана, та й на Купала", "Проси­ли тато й мама..", "Гей ви стрільці січові", "Козацькі ігри і забави".

Розробка цих програм та їх проведення здійснювалось в процесі спільної творчої роботи вчителів, студентів історичного факультету При­карпатського університету ім. В.Стефаника та школярів у ході педагогіч­них практик та роботи в дитячих оздоровчих закладах.

Під час підготовки ігрових програм проводиться розподіл дітей на творчі групи (сценаристи, художники-декоратори, режисери, історичні консультанти, автори). Це дозволяло залучити до роботи якомога більше школярів, дати їм можливість випробувати свої сили і вміння.

Особливе місце займала робота, яка полягала у зборі фактичного матеріалу. Це і вивчення історичної літератури, розповіді батьків, дідусів і бабусь, спогадів старших людей, пошук стародавніх атрибутів, фотографій, записи пісень і танців.

Як показують спостереження, найбільш захоплюючими для дітей є ігрові програми, пов'язані з народними дійствами, що проводяться у їхньому краї, місті чи селі, які дозволяють оживити сторінки минувшини.

Аналіз ефективності ігрових програм переконує, що найбільш ціка­вим (в тому числі й за свідченням школярів) є період підготовки. Його цінність полягає у змістовному спілкуванні, захопленні спільною темою, суперечками, творчим пошуком та емоційними хвилюваннями. Важли­вим є й те, що результати роботи оцінюються глядачами, які не лише стають пасивними спостерігачами, але й учасниками дійств.

Саме в ході гри діти мають можливість використати знання, набуті під час уроків, проявити навички самостійної роботи і колективної творчості.

Але найбільш цінним, на наш погляд, є спільна творча праця дорослих і дітей, яка ставить їх у позицію партнерів, друзів, помічників. Звичайно, суттєве значення має сама особистість вихователя, його педа­гогічна майстерність і творчість. Діти в процесі гри повинні отримувати радість, задоволення, відчувати бажання приносити людям користь.

Якщо порівнювати активність дітей у проведенні ігрових програм, то варто зауважити, що їм найбільше до вподоби такі спортивні ігрові програми, як "Козацькі ігри і забави", "Галицькі змагання", програми, по­в'язані з героїчним минулим українського народу, обрядами, різноманіт­ними традиційними святами.

Опитування, проведене в школах м. Івано-Франківська, дитячих оздоровчих закладах, переконали нас в тому, що близько 80 відсотків школярів задоволені участю в ігрових програмах, бо "мали можливість багато чого навчитися", "спробувати себе в ролі актора", "дізнатися багато цікавого про своїх родичів, своє село".

Аналіз проведених нами серії театралізованих ігрових програм дозволяє розглядати їх як важливий фактор національного виховання школярів, формування їх пізнавальних інтересів, гордості за свій народ, за землю, на якій живемо, батьківську хату, мамину пісню, глибше пізнання обрядів, звичаїв і традицій українського народу.

У даному розділі посібника ми вирішили запропонувати вихова­телям дитячих оздоровчих закладів, вчителям, класним керівникам, педагогам-організаторам цілу низку театралізованих ігрових програм з

народознавства, які можна використати як у роботі оздоровчих закладів, так і в школі, позашкільних закладах.

Звичайно, ці програми є орієнтовними, при їх підготовці і прове­денні потрібно враховувати вік школярів, специфіку школи чи поза­шкільного закладу, особливості і традиції краю.

Рекомендовані програми були розроблені і пройшли апробацію вихователями дитячого оздоровчого центру "Карпати" в м. Долина Івано-Франківської області, дитячому таборі "Смерічка" Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Велику допомогу у підборі програм та їх впровадження у виховний процес надав нам директор дитячого оздоров­чого центру "Карпати" Іван Кравців та викладачі психолого-педагогічних кафедр університету.

Нижче наведемо декілька варіантів програм, які проводились в оздоровчих закладах Прикарпаття.

Орієнтовний варіант тематичної програми, присвяченої пам'яті В.Івасюка

"Посіяна ним група"...

Мета: Ближче ознайомитись з творчістю основоположника української естради, композитора, поета і виконавця Володимира Івасюка.

Засоби і обладнання: Стіл, рушники, магнітофон, гітара, портрет, засоби озвучення, платівка.

Оформлення залу:

Сцена - у напівтемряві, в~ центрі - стіл. На столі - портрет В.Івасюка у візерунчатій рамці, переплетеній чорною стрічкою. Поряд - назва з високою трояндою жовтого кольору, верхівка якої обірвана і висить поруч стебла. З одного боку стола лежить рушник вишиваний, з другого - гітара.

По сцені розкидані букети квітів, зв'язаних чорними стрічками. В глибині сцени - саморобний художній плакат з назвою вечора: "Посіяна ним рута..."

За кулісами почергово звучать тогочасні естрадні мелодії: "Синий иней" і т.п. З поступовою силою їх заглушує мелодійний голос В.Івасюка: звучить славнозвісна "Червона рута". Вона звучить голосніше і голосніше. Зал затихає, потім підхоплює пісню. На сцену повільно, співаючи, виходять ведучі. Вони займають довільні місця: один сідає за стіл, другий бере гітару і сідає, спираючись на неї. Третій стоїть.

І ведучий Наче вчора було:, світова естрада поповнилась сучасними ритмами, а доморощені яничари від культури відмахнулись від української пісні: мовляв, то архаїка, етнографізм, без майбутнього. І раптом спалах неопалимої купини. Творчість Володимира Івасюка вдихнула оновлюючу силу в легені на­шого національного характеру - ПІСНЮ. Зазвучала "Червона рута" всюди: в Україні, за рубежем. Молодий буковинець прорвав плісняву махрового національного нігілізму. Спираючись на традиції національного музичного досвіду, започаткував новий стиль і напрямок. Фактично з цього засіву й з'явились сходи української молодіжної естради.

ІІ ведучий (дивлячись на портреті: 3 народних джерел черпав він неоціненні пісенні скарби. Володя народився в стародавньому місті Кіцмань на Буковині, тут провів своє дитинство. Виростав у сім'ї інтелігентів, де , завжди панував культ творчої праці, допитливості і самовимогливості.

Батько, Михайло Григорович, філолог, етнограф, член Спілки письменників СРСР, намагався прищепити дітям любов до всього справжнього, глибинного і вічного. Напрочуд ніжною, доброю була й Володина мама, Софія Іванівна, яка . створювала в сім'ї клімат дружби і доброзичливості.

ІІІ ведучий: А ось як відгукується про композитора відома співачка Софія Ротару: "... Він вийшов з того благословенного куточка співучої буковинської землі у гомінливий світ, щоб стати весняним вітрилом української пісні. Наш народ дуже обдарований і його не здивуєш талантом. Я сотні разів бачила на сцені, як люди різного віку і професій запалювалися радістю, хвилюванням, коли в залі лунали його пісні - вони викликали в серцях порив і захоплення. Пісні Володимира Івасюка ніхто не слухав з байдужістю, його одразу помітили й запам'ятали. Так буває тоді, коли з'являється по-справжньому обдарована людина..." (Звучить запис однієї з пісень В.Івасюка)

Ведучий: В.Івасюк закінчив музичне училище, проте далі продовжив навчання у медичному інституті. Можливо когось дивує, що Володя - композитор за покликом душі - вчився у Чернівецькому медінституті. Але тут парадоксу немає, в основі обох професій - і лікаря, і композитора - лежить одна важлива якість: любов до людей. Він мав її з надлишком, якою щедро ділився, не чекаючи взаємності.

Ведучий: Водограїв криштальні дзвони

б'ють по струнах минулих весен.

Пам'ять пісню твою боронить,

піднімає з розбитих весел.

Пам'ять пісню до серця горне

і несе над бурхливим

Прутом. Колір смутку, багряно-чорний,

затуляє червона рута.

Колір часу не втратить сили

голубіють старі джерела,

мов зоря на твоїх вітрилах,

квітне рута в карпатських селах. (Н.Дичка).

Ведучий: Після блискучого дебюту пісень "Червона рута", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Відлуння твоїх кроків", створених ще тоді, коли юнакові не виповнилося і двадцяти років, Володимир почав активну творчу діяльність, яка викликала щиру повагу досвідчених композиторів і захоплення багатолюдних аудиторій. Давайте послухаємо не менш знамениту пісню "Водограй".

Ведучий: У Чернівцях 1971 р. з Володимиром Івасюком познайомився поет Василь Марсюк. Дещо сумною виявилася доля їх спільного творчого плоду - "Балади про дві скрипки". Він згадує: "... зав'язалась моя творча дружба із яснооким і бадьорим юнаком середнього зросту, приязним і щирим. Тоді ж ми і створили разом пісню "Балада про дві скрипки". А сталося це дещо несподівано, стався незвичний випадок.

Ведучий: Студент ІV-го курсу медінституту не поривав зв'язків з музичним училищем, продовжував грати у студентському симфонічному оркестрі. Брав участь і в репетиціях вокально-інструментального ансамблю, який виконував його пісні. Одного разу Володимир запросив мене на концерт до свого рідного училища. Здається, був традиційний звіт студентської виконавської майстерності. Я сидів у переповненому залі і з нетерпінням чекав виступу мого товариша Нараз мою увагу привернули двійко дівчат з ансамблю скрипалів. Дуже схожі між собою, вони були як негатив і позитив. Одна - чорнява, мов циганка, друга - білявка, мов кульбабка.

- Чи не рідні сестри?

- Сестри, але двоюрідні, - шепнув тихо сусід, мабуть, ще раніше помітивши, з ким я зайшов до зали. - 1 обоє страшенно закохані у. Володю Івасюка!

Я в свою чергу за інерцією пошепки запитав: - А він як же? Той з усмішкою тільки розвів руками.

Мої думки все крутилися навколо отих двох дівчат-скрипалів. Вночі не спалося. Сидів у напівтемному вестибюлі гурто­житку, щоб не заважати спати сусідам у кімнаті, і рифмував.

Ой, зробив хлопчина та й дві красні скрипки,

поділив надвоє снів своїх красу:

що перша скрипка - біла лебідка,

а друга скрипка - вечірній сум.

Закохались в нього дві сестри весною,

одна - мов та нічка, друга - мов той день,

периш просила грай сумної,

друга бажала веселих пісень.

Одна сміялась - плакала друга.

Тут поєднались радість і туга.

З тиждень не бачились. При зустрічі він мені повідомив: "І знаєте, мелодія вже є! І та що треба!" Я хочу сполучити у цій пісні два. мелоси: східноукраїнський і західноукраїнський. Мелодія для голосу буде східняцька, а супровід - гуцульський, на цимбалах".

Ведучий: Дещо сумною виявилась доля нашої "Балади". За життя композитора часто виконувалась на концертах і по радіо. А після його смерті - як одрізало! Не пощастило їй потрапити і в жодний посмертний збірник пісень В.Івасюка. Причиною цього є та обставина, що видавці вважали її надто сумною. Мовляв, у ній вгадується трагічна доля самого композитора. На розсуд глядачів пропонуємо "Баладу про дві скрипки" у записі.

Ведучий: Часто виникає запитання: чому так тяжко талантові на україн­ській землі? Згадаймо бодай долю Г.Тютюнника, В.Симоненка, В.Стуса, музикантів з групи "Арніка", які зачарували все­союзного слухача, а на рідній землі були ошельмовані й розформовані; піддана анафемі група "Березень". Гірка участь спіткала десятки інших колективів і виконавців.

Ведучий: Володимир Іванович вів нерівний двобій, але не блазнював, не продавався за звання, нагороди, медалі. Тоді заздрісники й нездари вдалися до випробуваного прийому - композитора буквально пресингували морально. Конкретних аргументів не висували, а ілюзорного, загадково-багатозначного туману напустили густо.

Ведучий: Дуже шкода, що число ворогів Івасюка було не менш за число друзів. Деякі з них залишились безіменними, але окремі імена усім відомі. Як не дивно, та першим недоброзичливцем Івасюка став його педагог - Кос-Анатольський, який виявляв відверту неприязнь, що змусило Володю шукати іншого педагога. Не менш дошкульною для Івасюка була також оцінка його творчо­сті Платоном Майбородою, котрого Івасюк дуже поважав.

Звучить пісня "Два персні".

Ведучий: Коли Володимира не стало, чого тільки не наплели горе-добродії! Однак очорнительство на знаходило благодатного ґрунту: людство вже має безліч прецедентів. Згадаймо хоча б всесвітньовідомих Ван-Гога і Сальвадора Далі. Все життя їх супроводжували епітети "божевільний" і "геніальний". Найадекватніше ж експлуатувався перший. Результат відомий: бідність, поневіряння геніїв. І - класична спадщина - скарб, який не розміняти, не затінити найчорнішим злостивцям. Щось подібне маємо з В.Івасюком.

Ведучий: Його намагалися вилучити з нашої культури, але прийняв народ пісні хлопця у свою душу. Витруїти їх звідти стало справою безнадійною. Для багатьох митців Івасюк зробився своєрідним символом вірності творчому кредо, своєму народу.

Ведучий: Тепер вже не секрет, що окремі вельможні композитори з недовірою ставилися до юного таланту, до його творчості, бо вони ніяк не в'язалися з їхніми зашкарублими уявленнями про естрадну пісню, про прогрес української естради. І замість того, щоб підтримати молодого композитора, часом ставали на його шляху, адже їх безликі пісні-одноденки, розраховані на людей без роду, без племені, не витримували конкуренції із наповненим свіжим вітром романтики, популярними творами гуцула-самородка.

Звучить пісня "Мальви".

Ведучий Сьогодні ми знову згадуємо ім'я В.Івасюка, співаємо його пісні. "Червона рута" - перший фестиваль української пісні - яскраве свідчення цього. Естафета з Чернівців передається у різні міста України. Те, що поважав В.Івасюк, і відтворював у своїх піснях, стало основою до пісні на фестивалі. Це - національна визначеність музики, оригінальність творчості, високий виконавський рівень. Недаремно конкурс названо "Червона рута".

Пропонується прослухати запис пісень одного з учасників фестива­лю "Червона рута": Оксани Савчук, Інесси Братущик, Марії Бурмаки, Андрія Миколайчука, Тараса Чубая чи ін.

Ведучий: Володимиру Івасюку...

Двадцять третього травня

Стали друзі сумні.

Двадцять третього травня

він лежав у труні.

Зажурились гори,

Затужили люди,

Що несли на цвинтар

ніжно-білі квіти.

І "Червона рута"

Линула повсюди,

щоб Вкраїнську землю

ніжністю зігріти.

- Ой, синочку коханий,

чом ти йдеш звідсіля?

Тужить ненька й сльозами

Рясно землю встеля.

І лунає пісня

понад сивим Львовом,

а каштани рясно

осипають цвіт.

Споминають всюди

його щирим словом,

Рутою червоною

пахне всенький світ. (Дм.Пожоджук).

Вечір можна завершити піснею "Пісня буде поміж нас".

Література:

Народна творчість та етнографія. - 1990. - № 2. - С. 38-41.

Національна культура - 1990. - № 35.

Комсомольський прапор. - 1988. - 2 квітня.

Морсюк В. Білим птахом... Вип. І. - К, 1988. - С.141-149.

Орієнтовний варіант театралізованого дійства

"Ой На Івана Купала"

І ведучий: Одне з найдавніших свідчень про свято Купала належить до ХНІ ст. (1262р.). У Волинському літописі е згадка про "канунь Ивана дня, на самыя Купалья". Але перші описи свята знаходимо лише в документах ХУІ-ХУІІ ст. Купала є язичеським божеством, про нього існує багато легенд і згадок. Заквітчане віночками, поширене хороводами та іграми святкували це свято 7 липня. А чому саме в цей день? Бо це день літнього сонцестояння, коли люди збиралися на берегах річок, так я ми зараз з вами зібрались і шумно та весело святкували цю ніч...

2 ведучий: Темна липнева ніч над річкою. Дрімають її береги. 1 ось здалеку доносяться чарівні звуки пісень. Дівчата прикрашають ритуальне деревце гільце-купайло (сосна, ялина, липа, верба, береза), зіллям, квітами, колоссям жита, пшениці. Одні розвішують все це на деревці, інші в'яжуть квітки у пучки, в'яжуть стрічки.

У нас гилечко з верби, з верби,

А ти, Іване, прийди, прийди.

А як не прийдеш на Купайла.

То не знайдеш собі пари.

Коли дерево прикрашене, починають танець-хоровод, в якому дівчата і хлопці у національних, костюмах закликають всіх на свято Купали:

Кругом Мариноньки ходили дівоньки.

Стороною дощик іде.

Стороною та й на мою рошеньку червону Ой на морі хвиля,, при долині роса, Стороною дощик іде.

Стороною та й на мій барвіночок зелений.

Сьогодні Івана, а завтра Купала.

Рано-вранці сонце зійшло.

Рано-вранці та й на мою рошеньку червону.

Підходять молодиці, дідусь з бабусею, діти. Всі спостерігають за танком. Після танцю дівчата розсідаються колом, плетуть вінки.

1 ведучий: Ласкаво просимо, люди добрі, пригощайтеся медом і короваєм. Сьогодні свято - Іванів день (Сам високий, гарний чоловік у вишиваній сорочці, підперезаний червоним поясом і в солом'яному капелюсі).

2 ведучий: Дідусь сидить на пеньку, бабуся в колі дітей вгамовує їх, хлопці підморгують дівчатам. І в цей час над високими вербами спалахують дві яскраві зорі, а на галявину виходить дівчина, вся в голубому з срібним півмісяцем на голові - Голуба Ніч. В тиші звучить незадоволений голос: Голуба Ніч: - Хто це тривожить мій спокій?

Це ми, - хором відповідають їй дівчата і просять дозволити їм повеселитись до ранку, квітку папороті знайти, щоби щастя-долю зустріти.

1 ведучий: - Але ж вночі не можна знайти квітку без вогню.

І дівчата знову хором просять Голубу Ніч, щоб вона попросила Вогневика запалити їм вогнище. Із-за дерева вискакує Вогне­вик і запалює вогнище. Коли вогнище починає розгортатися, молодь просить дідуся розказати про саме свято і як воно пішло від інших предків.

Дідусь: Настало середньолітнє цвітіння - час збирання цілющих трав. У Київській Русі здавна цей строк приурочували до дня Аграфени-Купальниці, коли було так тепло, що у воду входили навіть самі люди. Травошукачі назвали цей день "Аграфена - для коріння". Знахарі шанували його, бо за ним стояв Іван Купала.

Дівчинка: - Дідусю, а що воно таке - Купала?

2 ведучий: Діти підтримують дівчинку і просять дідуся розказати про Купала із закликами: - Розкажіть, розкажіть!

Дідусь: - Жили колись люди і велику біду терпіли від нечистої сили: то вона, клята, сонце заступить, то чуму напустить, або товар геть чисто потравить. Довго терпіли. А потім обрали з-поміж себе найхоробрішого, дали йому в руки меча двосічного, і пішов той леґінь болотами глибокими та лісами темними. Ходив день, ходив місяць, а таки вистежив тую погань і поборов її. Сталося це вночі, а на ранок, дітки, заграло сонечко, все земне розвеселилося. А ім'я тому чоловікові -Іван. Як повернувся він, то щонайперше викупався, омив своє тіло, а за ним і весь люд. З того часу й називається цей день Івана Купала.

1 ведучий: Кругом запанувала тиша. Вогонь помаленьку розгорається. Ведучий продовжує розмову: - Кажуть кожна людина повинна у когось чи в щось вірити. Віра облагороджує людину, окрилює її, підносить до небачених висот. Віра в багатьох богів була притаманна людині в давнину і я знаю не одну цікаву легенду про Івана Купала.

Так от, жив був бог літнього сонцестояння Іван. Добрий був бог. Кожного року в день літнього сонцестояння великі бенкети були в палацах бога Івана. Сюди приходили всі боги та богині. Танці, пісні, конкурси - ось що було на святах. Коли закінчувалося таке свято, то найкмітливішому богові або боги­ні дарували корону переможця. В одне із таких свят бог Іван оголосив, що він візьме шлюб з тією богинею, яка одержить корону. Цього року одержала корону богиня води - Купала, чарівна і неповторна. Брали вони шлюб з 6 на 7 липня. А 7 липня було весілля. Купала з богом літнього сонцестояння вийшла в сад. Там, де вона ступала, розцвітали чарівні квіти - вогники, що стали називатись папороть. А там, де ступав бог сонцестояння, вмить зникали всі біди, всі гріхи, і всі люди, ніби, очищалися від всього злого. З того часу люди почали називати день весілля двох богів святом Івана-Купала.

2 ведучий: Дівчата співають пісню "Ой на Івана, да на Купала". Далі розмову продовжує бабуся.

Бабуся: В купальську ніч, дітки, щоб ви знали, всяке зілля має най­більшу цілющу силу: чари. І навіть на мить розцвітає папороть. Хто цей світ побачить, кажуть у народі, той буде щасливий. А хто його здобуде, матиме скарби, достатки і здоров'я.

1 дівчинка: - Бабуся, а як цвіте та квітка?

Бабуся: - Казання говорить, що папороть, або як її ще називають - перунів вогнецвіт, шар-цвіт, цвіте тільки у ніч на Івана-Купала. Діється начебто так: між листками, схожими на крила орла, підноситься мов палаючий вулик, пуп'янок. Він рухається, підстрибує, як соловейко щебече. Опівночі з'являється вогненна квітка, яка освітлює все навкруги.

1 хлопець: - Бабусю, а чи можна дістати оту квітку?

Бабуся: - Можна, та ніхто, бач, не здобув її досі. Сторожа над нею вельми грізна. Як тільки настане північ, коло папороті таке зчиняється, що волосся дибки стає: вітри буйні віють, грім гримить і двигтить земля, дерево на дерево падає, гора на гору вернеться, летять огненні змії, а потому на папороть скаче страшний вершник. "Тікай, бо стопчу!" - кричить грізно, і тоді вже не всидіти ніякому сміливцю.

Дідусь: - А як .у народі кажуть, той, хто одважився знайти цвіт па­пороті, має прийти в ліс, окреслити себе колом і чекати, доки з'явиться квітка. Як тільки вона з'явиться, нечиста сила буде над усе намагатися злякати сміливця. Та лякатися не можна, бо нечиста сила заволодіє квіткою, зляканого обдурить. Коли ж комусь вдається зірвати ту квітку, треба покласти її на долоні, після чого, не оглядаючись, побігти додому. Дорогою нечисть ще більше буде спокушувати і жахати, але квітку віддавати не можна. Тому треба бути дуже сміливим, щоб добути той цвіт.

1 ведучий: Все навколо горить червоним полум'ям. І раптом чути крик, шум. Ясне діло - Відьма з'явилась. Хлопці хочуть кинути її у вогонь, але вона виривається і тікає. Далі лунає веселий сміх, молоді дякують стареньким за розповідь. І знову чути про чарівну квітку:

В ніч перед святом Івана Купала

Дівчина квітку чарівні/ шукала,

Вогняну квітку папороті шукала

І надії на щастя плекала.

Лісами дрімучими дівчина йшла,

Й вогник папороті нарешті знайшла,

Біля квітки зачарована стала

І вмить усі таємниці природи узнала.

Квітку папороті вона зірвала.

Вмить галявина диво-перлами засіяла.

Диво-перлів дівчина назбирала

І щаслива у гай помандрувала.

Віночок із квітів сплітала

І у воду кидала,

Вінок той у воду кидала

І при цьому промовляла:

Плавай, віночку, де роси сині,

Пливи, віночку, де ходить милий,

В цю купальську ніч чарівну

Розкажи йому про любов мою.

Закінчивши співати, дівчата й хлопці вирішили скупатися, як тут їм перейшла дорогу нечиста сила, страшна, вся в лахмітті. Це вона руйнує мости. Вона сказала, що хто наважиться підійти до води, тому лихо буде.

Дівчата: - Що робити? Адже ніхто з нечистою силою не справиться, хіба що Водяний але його тяжко докликатися.

2 ведучий: Нарешті з'являється Водяний, проганяє нечисту силу. Всі зраділи. І раз він такий добрий, то нехай він запросить на свято і своїх красунь-русалок.

Водяний: - Кому мої дочки до серця - кличте їх!

Хлопець: - Русалка-красуне, виплинь, покажися. На купальське свято прийди, подивися...

1 ведучий: Зашуміли, захиталися кущі і на галявині одна за одною з'явля­ються 10 русалок у довгих сірих сорочечках і у вінках із зеленого листя на головах. Та не довго водять вони хоровод з хлопцями. Водяному пора повертатися у своє царство. Слідом за ним йдуть русалки. Вони сідають у човен, прикрашений квітами і відпливають.

2 ведучий: Хлопці і дівчата попарно стрибають через вогника і співають один одному смішні пісні. Дівчата глузували з хлопців:

Летіли, гуси бедратиє,

Наші хлопці шмаркатиє.

Летіли гуси, сіли в просі.

У наших хлопців черві в носі.

Висміювались лінощі, скупість, дівоча легковажність:

Ой, ти, лопух, лопух,

Нашій Парасці живіт іспух.

Нехай пухне, нехай знає,

Нехай хлопців не приймає.

Нехай пухне, нехай чує,

Нехай в хлопців не ночує.

1 ведучий: Далі вродлива дівчина у вінку роздає вінки іншим дівчатам, які танцюють навколо неї і ворожать на вінках. Котра з дівчат дістане вінок із світлий квітів, вийде цього року заміж. Потім дівчата тікають від Купайла понад воду "заворожувати собі красу".

Завершується свято танцями і піснями біля вогнища.