4.5 Заходи по раціональному використанню родючості грунтів.

Господарство спеціалізується по вирощуванню пшениці, ячменю, цукрового буряку та кормових культур. Хімічна меліорація, зокрема вапнування – необхідна умова підвищення родючості дерново-підзолистих і сірих лісових грунтів. Вапнування нейтралізує кислотність грунту, усуває шкідливу дію на рослини рухомих форм марганцю. При цьому підвищується вміст в грунті кальцію, засвоюваних форм азоту, фосфору. калію, молібдену, значно поліпшуються умови живлення рослин. підвищується ефективність використання органічних та мінеральних добрив, що в свою чергу поліпшує якість урожаю сільськогосподарських культур. Вапнувати треба застосовувати на грнтах з рН сольовим від 6 і нижче та ступенем насичення основами менше 80%. Норма внесення вапняних добрив залежить від кислотності і механічного складу грунтів. Строк дії вапняних добрив 8 – 10 років, тому вносять їх один раз за ротацію сівозміни. Під цукрові буряки та кукурудзу добрива вносять під попередники, у сівозмінах із багаторічними травами - під покривну культуру. Для вапнування використовують вапнякове та доломітове борошно, вапняковий туф, крейду, дефекат. При вапнуванні грунтів та внесенні добрив потрібно враховувати дані картограм грунтових досліджень. Поглинання гумусного горизонту – один із заходів підвищення родючості поліских грунтів. Необхідно проводити поступове поглиблення орного шару з одночасним внесенням добрив, насамперед органічних. Вони є не тільки джерелом живлення для рослин. а й поліпшують водний, тепловий і повітряний режими грунтів. Велике значення для збагачення грунтів органічною масою має застосування сидератів. У сільськогосподарському виробництві найціннішими для освоєння є низинні болотні грунти, оскільки вони містять багато зольних речовин та азоту і мають сприятливу реакцію. Болотні грунти використовуються також як джерело органічних добрив та як сільськогосподарські угіддя.

ВИСНОВОК

Ми бачимо, що ТОВ «Світанок» представлений такими найбільш потужними типами та підтипами грунтів: чорноземами типовими, опідзоленими, вилугуваними і реградованими, сірими. Інші типи грунтів займають незначні площі.  Врожай на цих грунтах отримують високий, а як видно з таблиці врожайності їх можна підвищувати. Основними агротехнічними заходами підвищення родючості способи обробітку, нагромадження та правильне використання вологи, поліпшення структури посівних площ, впровадження високоврожайних культур і сортів, удосконалення сівозмін, раціональне застосування мінеральних і органічних добрив, застосування сільськогосподарських культур. Ці заходи необхідно проводити диференційовано з урахуванням типу грунту та його властивості.

Список використаної літератури

1.     «Грунти і їх родючість» В.Г. Крикунов, видавництво «Вища школа», Київ - 1993 2.     «Грунтознавство» М.М. Шкварук, М.І. Делеменчук, видавництво «Вища школа», Київ-1976 3.     «Обробіток грунту в системі інтенсивного землеробства» В.Л. Крупа, «Урожай» – 4. Земельні ресурси України / За ред. В.В. Мєдвєдєва, Т.М. Лактіонової. – К.: Аграрна наука, 1998. – 150 с. 5. Зонн И. С. Орошаемое земледелие в странах мира // Мелиорация и водное хозяйство. – 1989. – №11. – С. 58-60. 6. Балюк С.А., Ромащенко М.І. Наукові засади сталого розвитку зрошення земель в Україні // Агрохімія і ґрунтознавство. Спеціальний випуск до VII з'їзду УТГА. К.1. Харків, 2006. – С. 10-17. 7. Ромащенко М.І, Балюк С.А. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи покращення. – К.: Світ, 2000. – 114 с. 8. Балюк С.А. Концепція адаптивного управління родючістю зрошувальних земель // 36 наук. праць «Генеза, географія та екологія грунтів». – Львів, 2003. – С. 17-21. 9. Кирюшин В.И. Экологические основы земледелия. – М.: Колос, 1996. – 336 с. 10. Позняк СП. Орошаемые черноземы юго-запада Украины. – Львов: ВНТЛ, 1997. – 240 с.1986