Захист населення в умовах радіаційної аварії.

Зовнішнє опромінення залежить від ряду чинників: режиму поведінки на забрудненій території, виробничої діяльності (робота зовні або в приміщенні), часу знаходження на території населеного пункту та ін. Індивідуальна доза зовнішнього опромінення формується для кожної конкретної людини як сума доз, що отримана в кожній точці за визначений час. Тому, оптимальний метод визначення індивідуальних доз опромінення – це використання індивідуальних дозиметрів.

Доза зовнішнього опромінення залежить також від щільності забруднення території і від захисних властивостей будівель, споруд і транспортних засобів, в яких знаходилась людина під час аварії (табл. 5).

Таблиця 5

Коефіцієнти ослаблення гамма-випромінювання будівлями і транспортними засобами

№№	Тип будівлі і транспортного засобу	Коефіцієнт ослаблення
1.	Дерев'яний одноповерховий будинок	2
2.	Дерев'яний 2-х поверховий будинок	4
3.	Виробнича будівля	7
4.	Цегляний одноповерховий будинок	10
5.	Цегляний 2-х поверховий будинок	20
6.	Цегляний 3-5 поверховий будинок	30
7.	Цегляний багатоповерховий будинок	50
8.	Залізобетонний будинок	50
9.	Масивна кам'яна споруда	50-100
10.	Легковий автомобіль	2

На забруднених територіях при загрозі зовнішнього опромінення необхідно скоротити до мінімуму перебування на відкритому повітрі. В приміщеннях необхідно проводити систематичне вологе прибирання. В періоди підвищеного радіаційного впливу слід ретельно дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки перед їжею, щодня митися під душем, уникати вживання косметики, обмежувати або виключити куріння. Під час дощу не слід знаходитися під забрудненими, особливо хвойними деревами. При необхідності роботи на вулиці обов'язково користуватися респіраторами, протигазами, ватяно-марлевими пов'язками.

Для видалення радіоактивних речовин з поверхні необхідно проводити дезактивацію.

Ефективність дезактивації залежить від щільності забруднення, характеру поверхні матеріалу, що дезактивується, розчинності радіонуклідів, часу, що пройшов з моменту забруднення. Чим раніше почата дезактивація, тим вона ефективніша.

Існують механічні, хімічні і фізико-хімічні методи дезактивації.

При хімічному методі радіоактивні речовини розчиняють або зв'язують в комплексні сполуки, після чого їх видаляють механічним способом. Для цього застосовують різні хімічні розчини – соляну і азотну кислоту, дихлоретан, бензин, гас, комплексоутворювачі – лимонну або щавлеву кислоти, гексаметофосфат натрію і ін.

Найчастіше застосовують фізико-хімічний метод дезактивації – змивання радіоактивних речовин розчинниками і поверхнево-активними речовинами - милом, миючими і пральними порошками. Стіни, двері і вікна будівель обмивають струменем води з шлангу під тиском. Для видалення радіоактивно забрудненої води споруджують відвідні канали і ями, які після закінчення робіт засипають землею.

З побутових предметів пил видаляють пилососом, а потім проводять вологе прибирання в приміщенні. Килими вибивають на вулиці з навітряного боку.

Транспортні засоби дезактивують на спеціальних майданчиках дезактивації, промиваючи водою з шлангу під тиском, а потім ретельно протирають гасом, ацетоном, розчином мила або прального порошку.

Дезактивація тіла людини проводиться в декілька прийомів: спочатку водою з милом, потім розчинами, що дезактивують. Волосся, забруднене РР, миється шампунем з додаванням 3% розчину лимонної кислоти. При попаданні радіоактивних речовин в рот його необхідно декілька раз прополоскати теплою водою, зуби почистити зубною пастою, після чого прополоскати 3% розчином лимонної кислоти.

Дезактивація домашніх тварин проводиться сухим і вологим способом. Суха обробка здійснюється за допомогою пилососа або стрижки. Волога обробка проводиться шляхом обмивання тварини теплими миючими засобами, а потім чистою водою. При цьому поєднання сухої і вологої дезактивації э найефективнішим.

Дезактивація харчових сільськогосподарських продуктів здійснюється шляхом промивання в проточній воді, а також видаленням верхнього шару продукту, який піддався радіоактивному забрудненню.

Внутрішнє опромінення людини відбувається при попаданні радіонуклідів в організм через органи дихання з повітрям або через шлунково-кишковий тракт.

Профілактика внутрішнього опромінення проводиться за допомогою індивідуальних засобів захисту (протигази, респіратори, ватяно-марлеві пов'язки).

Для профілактики накопичення радіоактивного йоду в організмі використовується стабільний йод, що є конкурентом радіоактивному йоду і не дає йому накопичуватися в органах, головним чином в щитовидній залозі. Максимальний захисний ефект при вживанні стабільного йоду досягається, якщо прийом здійснюється заздалегідь. Ефективність йодної профілактики в залежності від часу вживання стабільного йоду надана в таблиці 6.

Таблиця 6