Лабораторна робота №1
Тема: Методи обліку руху на вулично-дорожній мережі. Застосування коефіцієнтів приведення та нерівномірності руху.
Мета: Навчитись вести облік руху на основі натурних обстежень, які проводяться на перегоні міської магістралі та на основі цих обстежень встановити приведену інтенсивність руху автомобілів за годину та добову нерівномірність руху, застосовуючи коефіцієнти приведення та нерівномірності руху.
Теоретичні відомості
1. Дослідження руху.
Різноманіття методів пояснюється, з одного боку, великою кількістю завдань, що входять в організацію руху, і параметрів, що впливають на характеристики руху, а з другого боку, постійним удосконаленням апаратури, вживаної як для отримання первинних даних, так і для подальшої їх обробки.
Корінні зміни в практику досліджень параметрів дорожнього руху і їх використання вносить застосування кібернетичних систем управління рухом, основою яких є постійний автоматичний збір і аналіз інформації про стан транспортних потоків. Проте, для вирішення окремих оперативних завдань організації руху навіть на територіях, включених в систему автоматизованого управління, необхідні і більш прості способи дослідження, що передбачають безпосередню участь людини.
Методи можна розділити на три основні групи: 1) документальне вивчення, 2) натурні дослідження і 3) моделювання.
Основною ознакою документального методу є вивчення матеріалу в кабінетних умовах, тому цей метод іноді називають камеральним. Документальне вивчення можна здійснювати як на базі спеціально зібраних даних, так і обробкою існуючих і призначених для іншої мети матеріалів.
Моделювання руху полягає в штучному відтворенні процесу руху фізичними або математичними методами, наприклад, за допомогою ПК (персональний комп’ютер).
Натурні дослідження полягають у фіксації конкретних умов і показників дорожнього руху, фактично того, що відбувається протягом заданого періоду часу. Ця група методів в даний час найбільш поширена і відрізняється великим різноманіттям. Натурні дослідження є єдиним способом отримання достовірної інформації про стан доріг і дозволяють дати точну характеристику існуючих транспортних і пішохідних потоків.
Натурні дослідження характеристик дорожнього руху можуть бути з погляду методу отримання і характеру отриманої інформації розділені на дві підгрупи:
вивчення на стаціонарних постах, що дозволяють отримати багато характеристик і їх зміну в часі, проте, лише в тих перетинах вулично-дорожньої мережі, де вони розташовані;
вивчення за допомогою рухомих засобів, що дозволяє отримати просторову і просторово-часову характеристику різних факторів дорожнього руху.
Дослідження, що відносяться до 2-ї групи, частіше за все здійснюють за допомогою автомобіля-лабораторії або так званого автомобіля, “плаваючого” в потоці. Загальною умовою для всіх натурних досліджень є необхідність присутності спостерігача (або автоматичного датчика) в обстежуваній точці вулично-дорожньої мережі. Натурні дослідження дорожнього руху можуть здійснюватися пасивними або активними методами.
При пасивному методі (простому спостереженні) фіксуються режими руху, що лише фактично склалися, експериментатор не втручається і не змінює їх, тобто одержує “фотографію” існуючого положення. Разом з тим, у багатьох випадках певні показники транспортного і пішохідного потоку можуть істотно змінюватися навіть при відносно невеликому поліпшенні організації руху, наприклад, при введенні необхідної інформації для учасників руху. Тому у багатьох випадках необхідне проведення активного експерименту, тобто, не лише обмежуватися фіксацією існуючого положення, але і забезпечувати перевірку варіантів при частковій зміні умов руху.
Ефективність натурних досліджень може істотно підвищуватися шляхом застосування методів планування експерименту.
Для дослідження руху транспортних засобів та пішоходів і об'єктивного аналізу одержуваних результатів необхідно мати в розпорядженні достатньо повні дані про дорожні умови.