20.Конфуціанство – китайська пізня національна релігія.Конфуціанство (жу цзя - школа великих книжників) - так само, як і даосизм, зародилося в Китаї в VI - V столітті до н. В конфуціанстві підносилось значення культу Неба, яке уособлювало  верховне божеством  Шан-ді –  прабатько людей. Небо – це частина природи і вища духовна сила, що відображено у теорії „небесного веління”, згідно якої  все в житті людини і суспільства відбувається за велінням Неба. Людина обдарована Небом певними моральними якостями, а тому повинна жити в гармонії зі  своєю природою , постійно узгоджуючи свої дії з  вищим моральним законом (дао). Імператор, „син Неба”, управляв Піднебесною країною (так називався Давній Китай) від імені великого Неба. З давніх часів він щороку здійснював жертвопринесення  богу Неба Шан-ді на „небесному вівтарі” неподалік від Пекіна.

За конкретних умов китайської політичної системи конфуціанство висунуло концепцію соціальної етики, зорієнтованої на високу моральність індивіда, яка досягається в процесі навчання. Вищою метою життя  стає прагнення постійного  самовдосконалення і досягнення рівня досконалої (шляхетної) людини (цзюн-цзи). Цзюн-цзи – це ідеал, еталон високоморальної особи, до якого повинен прагнути кожен індивід. Він включає п’ять „шляхетних ознак”, тобто вищих доброчинностей: Жень (гуманність), І (обов‘язок), Лі (норми поведінки, ритуал), Чжи (знання), Сінь (вірність). Гуманність  передбачала такі чесноти: скромність, справедливість, стриманість, гідність, безкорисливість, любов до людей тощо. Обов‘язок – це моральна відповідальність, ті зобов‘язання, які гуманна людина добровільно накладає на себе. Почуття обов‘язку тримається на знаннях і вищих принципах, а не на розрахунку. Конфуцій вважав, що людська природа безвадна і кожен повинен мати свободу вибору.

Суспільство згідно конфуціанства поділяється на верхи і низи, тобто на тих, хто думає і керує і тих, хто покірно служить і виконує  накази.  Кожна соціальна верства мусить дотримуватись визначених для неї норм поведінки (лі). Державними справами мають займатись мудреці, які є добре освічені, благородні, само вимогливі, законослухняні. Прості люди не можуть займатись великими державними справами. На думку Конфуція шляхетні люди  можуть шляхом освіти удосконалювати свої чесноти, а простолюдина може спонукати до  піднесення моральності лише страх перед покаранням. В основу суспільних взаємовідносин конфуціанство кладе принцип справедливості. Вона мусить постійно навчатись, удосконалювати свій характер, покращувати моральну поведінку. Це сприяло утвердженню в китайському суспільстві культу знань, освіти, вчених-чиновників, які добре обізнані із вченнями стародавніх мудреців, дотримуються кодексу честі. Необхідною умовою суспільної гармонії Конфуцій вважав суворе підкорення старшим (чи то батьку, чи чиновнику, чи імператору). Відоме таке твердження Конфуція, що „держава – це велика сім‘я, а сім‘я – це мала держава”. Сім‘я, згідно вчення Конфуція, тримається на культі предків, як смертних, так і живих.

23.Іудаїзм – предтеча християнства

Три-чотири тисячі років тому в Аравійській пустелі жили численні скотарські племена хапіру, які в середині    I ї III тис. "вдерлися у Палестину. Вони підкорили частину     країни - Ханаан. Жителі фінікійського міста Біблос   першими почали виготовляти папір. Саме тому книги називали біблами, бібліями. Після проник­нення у Палестину племена хапіру змішалися з корінними жителями, і це нове утворення почало називатися євреями.

Давні вірування євреїв були політеїстичними. Предме­ти їх поклоніння — гори, дерева, кам'яні й дерев'яні стов­пи. Поклонялися вони і сонцю, місяцю, численним доб­рим і злим духам.

У перші століття свого перебування у Палестині євреї не пішли далі союзу племен, оскільки для цього не було необхідних економічних умов. Наприкінці XIII ст. до н,е. з розрізнених племен, які мали більш-менш стійкі міжплемінні відносини, утвори­лася єврейська держава Ізраїль. Релігію єврейських пастухів поступово заступає культ богів, яких вважали покровителями сільського господарст­ва. Але з подальшим об'єднанням племен на чолі з царем на перше місце виходить культ єдиного бога Ягве (Ієгова) — племені Іуди, звідси й назва — іудейська релігія,

Спочатку Ягве як духа і демона пустелі, символа вро­жаю вшановували євреї, які займалися скотарством (його уявляли в образі бика або лева). З часом він стає покрови­телем племені Іуди. З виникненням держави Ягве став бо­гом  усього єврейського народу в Ізраїльській державі. Змінилася і його основна функція. Відтоді бога Ягве поча­ли й богом війни, захисником держави, покрови-військових операцій проти зовнішніх ворогів.

Культ іудаїзму міститься у двох джерелах:Старому Завіті Біблії і Талмуді.Старий Завіт – це збірка книг, що згідно з іудейською і християнською релігіями вважаються сукупністю основних положень їхньої релігійної віри і моралі.вони канонічні.Канон – це вищий порядок або правило.

Тора (книга Закону ,вчення).Перша книга Тори називається «Буття».У ній 50 глав розповідей про створення Богом світу,про першолюдей.Друга книга – «Вихід»,третя – «Левіт»,четверта – «Числа»,п’ята – «Второзакония».Більшу частину єврейського Святого Письма становлять 21 Книга пророків. Іудаїзм – це перша найстаріша моноєстична релігія.

До основних догматів іудаїзму відноситься віра в єдиного бога Яхве, в прихід месії, в безсмертя душі та існування загробного царства.

Збільшення багатства народу і вплив зарубіжних культур привели до розколу євреїв на багато релігійних течій. Всі євреї, прийняли Тору як основу істинної єврейської релігії.

Правовірні євреї, які дотримувалися старої традиції своїх предків, називалися фарисеями. До цієї групи належали таннами, мудреці і учені народу. Вони були названі так тому що трималися на віддалі від тих людей, які не строго дотримували закони Торою.Фарисеї були дуже побожні і строго дотримували заповіти і заборони Тори, як письмового, так і Усного Навчання. Фарисеями були найбільші мудреці і істинні вожді народу.

Садукєї

Самою небезпечною течією в єврейській релігії був перебіг садукеїв, або «цедукім», послідовників Цадока. Ця людина була учнем рабби Антігоноса-іш-Сохо, але він невірно тлумачив його навчання. Не визнають Усне навчання, тільки те, що записане в П'яти Моїсєєвих книгах (точно, як записано, без застосування трактування Усного навчання мудреців за переказами). Тим самим садукеї ввели багато звичаїв, чужих істинному духу Тори. Садукейські судді були дуже точні в застосуванні законів і ухвалювали багато смертних вироків, строго дотримуючись букви закону.Вони були реформаторами, що бажали підігнати єврейську релігію під рамки їх ідей і зручностей. Виключили ряд законів і істотних вірувань єврейської релігії. Вплив садукеїв як течії і сили в єврейському житті, як і вплив ессеїв, тривав не довго.

Ессєї

Були добре знайомі з лікувальними властивостями різних трав і лікарських рослин.Жили невеликими відособленими общинами; ділили між собою все.Утриматися від більшості зручностей, що надаються соціальним середовищем. Мало цікавилися політикою пропагували безшлюбність, утримувалися від зайвих розмов, не їли м'яса тварин і благоговійно дотримували закони ритуальної чистоти. Щодня занурювалися у воду - «товлей шахарит» (що занурюється вранці). Їх одяг був бездоганно чистим.Забагато себе обмежували, у порівнянні з істинними євреями.

Таким чином, ні садукеї і ні ессеї не змогли залишити слід в житті євреїв, тому що вони не були істинним єврейським духом.