3.2. Грошовий ринок

На грошовому ринку відбувається переважно короткострокове кредитування. Його обслуговують комерційні банки, фірми та держава. Як будь-який ринок, він аналізується за допомогою попиту та пропозиції. Рівноважною ціною виступає позичковий відсоток. При зростанні попиту на гроші ставка відсотку зростає. При зростанні пропозиції грошей ставка знижується. Такий нескладний аналіз може допомогти зрозуміти, чому в кранах з вищим рівнем монетизації ставка відсотку нижче.

3.3. Банківська система

Загальновідомо, що в період переходу від командної до ринкової економіки найбільш радикальні перетворення притаманні саме банківській системі. Суттєво змінюються функції Центрального банку (ЦБ), його роль та місце в грошово-кредитній системі.

У командній (радянській) економіці:

• існував єдиний державний банк – Держбанк (наявність Будбанку та Зовнішекономбанку принципово не змінювали картини – на фінансовому ринку спостерігалася монополія держави);

• Держбанк виконував одночасно функції і центрального, і комерційного банку;

• підприємства діяли в умовах м’яких бюджетних обмежень (дешеві або безкоштовні кредити, субсидії, податкові пільги; банкрутство дуже рідкісне явище – лише в Угорщині та Югославії діяли закони про банкрутство).

У ринковій економіці функції ЦБ принципово інші:

• забезпечення стабільного функціонування кредитної системи, роль кредитора останньої інстанції;

• проведення стабілізуючої грошово-кредитної політики, використовуючи, головним чином, непрямі інструменти.

Під час реформування економіки ЦБ був змушений розв’язувати специфічні задачі:

• введення власної грошової одиниці та зміцнення довіри до неї;

• проведення антиінфляційної політики.

Банківська система України була започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності.

Однім з дискусійних питань є проблема незалежності ЦБ. Емпіричні дослідження свідчать, що між ступенем незалежності ЦБ та рівнем інфляції в країні існує від’ємна кореляція.

Незалежність ЦБ визначається законодавчими актами:

1. характером його підпорядкування виконавчій владі;

2. ступенем участі у фінансуванні держбюджету;

3. процедурою зміни керівників ЦБ.

Незалежність ЦБ дозволяє йому бути вільним від політичної кон’юнктури, підтримувати стабільність національної валюти, обирати найбільш ефективні інструменти грошово-кредитної політики. Але абсолютно незалежним ЦБ не може бути.

Виділяють два типи незалежності:

• при визначенні цілей грошово-кредитної політики;

• при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

У більшості країн немає першого типу незалежності (навіть ФРС, яка незалежна від виконавчої влади, двічі на рік звітує перед Конгресом та обговорює цілі грошово-кредитної політики). Цілі визначаються разом з урядом, а у випадку розбіжностей ЦБ змушений підкоритися уряду. Куди більше значення має самостійність при виборі інструментів монетарної політики (чи є у ЦБ повний контроль над рівнем відсоткових ставок, чи потрібний він кредитувати уряд).

Розвиток вітчизняної банківської системи

І етап (1991-1992 рр.). Перереєстрація та реорганізація. У вересні 1991 р. був створений НБУ. У жовтні він почав перереєстровувати банки України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки акціонуються. На 01.01.92 зареєстровано 76 комерційних банків (КБ).

ІІ етап (1992-1993 рр.). Поява банків “другої хвилі”. На 01.01.93 в країні 133 КБ. Відбувається масове створення дрібних малопотужних (“кишенькових”) банків, які непогано заробляють на гіперінфляції. Хоча часто позики знецінювалися раніше, ніж їх повертали. З’являються фірми, які взявши кредит, намагалися зникнути з грошима.

ІІІ етап (1994-1996). Перші банкрутства. Активна побудова чіткої системи регулювання діяльності КБ збіглася у часі із призупиненням інфляції (дезінфляцією). КБ, які не були готові до жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку опинилися на межі банкрутства. У 1994 р. збанкрутували 11 КБ, у 1995 р. – 20, 1996 р. – 45. Починають працювати іноземні банки та їхні представництва.

ІV етап (1996-1998 рр.). Стабілізація КБ та впровадження національної валюти. Формується група провідних КБ. З січня 1998 р. банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики.

За 8 років (1992-1999) було ліквідовано 69 банків, більше всього (16) в 1998 р. (фінансова криза).

V етап (1999-2000 рр.). Залишається низька довіра до банків, залучені кошти населення складають лише 3% від ВВП, кількість діючих КБ скоротилася, але проявляються ознаки стабільності. Одним з основних завдань НБУ на подальшу перспективу є підвищення рівня монетизації, щоб забезпечити потреби економічного зростання.

VI етап (2001-2002 рр.). Помітний прогрес у розвитку банківської системи. Намітилася стійка тенденція до зростання внесків населення у КБ як в національній, так і в іноземній валютах. Підвищення рівня капіталізації КБ, збільшення кількості КБ, статутний капітал яких перевищує 5 млн. євро (з 38 до 57 КБ).

VIІ етап (2003-2004 рр.). Темпи зростання головних індикаторів розвитку банківської системи значно випередили загальноекономічну динаміку. Поступово посилюється основна функція банківської системи - посередника між заощадженнями населення та інвестиціями у виробництво. Наприкінці 2004 р. стан банківської системи тісно пов’язаний з політичною ситуацією, яка негативно вплинула на довіру населення. Вчасне вирішення проблем дозволило не втратити результати попередніх років.

VIІІ етап (2005-2007 рр.). Підвищення фінансової стабільності, рівня капіталізації КБ, покращення якості активів, зменшення ризиків у діяльності КБ. Банківська система стала більш орієнтованою на реальний сектор економіки, виконання посередницьких функцій, зміцніла довіра до КБ. Стабільно зростаючий попит на гривню. Зростання депозитів. Зменшення ризиків у діяльності КБ.

На 01.01.2008 47 банків з іноземним капіталом, зокрема 17 банків з 100% іноземним капіталом.

IX етап (2008-2009 рр.) Фінансова криза. На початок 2008 р. українці довірили банкам 213 млрд. 7унк. своїх заощаджень. Обсяг депозитів на банківських рахунках складав 126,6 млрд. 7унк.. та 15,7 млрд. 7унк.. Однак за пару місяців депозитів фізичних осіб залишилося 99,9 млрд. 7унк. та 12,2 млрд 7унк. (найбільший відтік депозитів за часи незалежності). Тож, починаючи з жовтня 2008 р., помітне зниження ліквідності більшості банків. Зростання кількості прострочених кредитів, накопичення проблемних активів, збитки банків склали приблизно 38 млрд. 7унк. за 2009 р. У деяких банках введені тимчасові адміністрації (замість банкрутств). Дії НБУ в цей час запізнілі, неефективні і часто неадекватні. Експерти СБ і МВФ переконані, що в Україні не повинні 7ункцію вати банки, обсяг капіталу яких менший, ніж 50 млн. євро.

ДЗ: Охарактеризуйте сучасний етап розвитку банківської системи.

Таблиця 8.9

Основні показники діяльності банківської системи

	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012
Кількість зареєстрованих банків	193	198	198	197	194	198
Виключено з Державного реєстру банків з початку року	6	1	7	6	6	0
Кількість банків, що знаходиться у стадії ліквідації	19	19	13	14	18	21
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій	170	175	184	182	176	176
з них: з іноземним капіталом	35	47	53	51	55	53
у т.ч. зі 100% іноземним капіталом	13	17	17	18	20	22
Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, %	27.6	35.0	36.7	35.8	40.6	41.9

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798