Адміністративний устрій глобальної мережі Internet.
Ієрархія організації інтернету нагадує організацію церкви. Це організація з цілком добровільною участю. Керується вона « Радою старійшин». У мережі інтернет немає єдиного керівника. Зараз Internet полягає із понад 12 тисяч об'єднаних між собою мереж.
Складові мережі інтернет мають своїх керівників та президентів.
Найвища влада інтернета міжнародній організації ISOC – це суспільство з добровільним членством. Воно призначає раду старійшин, що відповідає за технічну політику, підтримку та керування інтернетом. Ця рада старійшин називається РАДА ПО АРХІТЕКТУРІ ІНТЕРНЕТ. Вона регулярно збирається щоб затвердити стандарти , розподілити ресурси (наприклад IP).
Коли стандарт затверджений рада по мережі оповіщає весь світ, вона також стежить за номерами та іншими речами та повинні залишатися унікальними, наприклад кожен комп має у інтернеті свою 32-розрядну двійкову адресу.
Користувачі інтернет висловлюють свої скарги і пропозиції на зустрічах оперативно-інженерного загону.
Інтернет – це інша добровільна орагізація що також збирається регулярно для обговорення поточних експлуатаційних та технічних проблем.
Tcp/ip протоколи.
Протокол - це набір угод і правил, які визначають тип, фізичні сигнали, їх послідовність в часі, алгоритми прийому, контролю і передачі повідомлень, а також склад службової інформації самих повідомлень
Для організації між мережевих сполучень необхідний відповідний протокол. Мовою ком’ютера протокол - це просто сукупність узгоджень, яка визначає обмін даними між різними програмами. Протоколи задають способи передачі даних, повідомлень, обробку помилок мережі, а також дозволяють розробити стандарти, які не пов’язані з конкретною апаратною платформою. Усі параметри, від швидкості передачі даних до методів адресації при транспортуванні окремих повідомлень - визначають та задаються протоколами, які використовуються у даній конкретній мережі.
В Internet базовим протоколом є протокол TCP/ IP (Transmission Control Protokol/ Internet Protokol). IP відповідає за доставку повідомлень за необхідною адресою, a TCP забезпечує доставку повідомлень за потрібною адресою. Ці потужні протоколи будуть запропоновані в 1974 році Робертом Кеном, одним із основних розробників ARPANET, та вченим- комп’ютерником Вінтором Серфом. Вони запропонували метод під назвою “комутація пакетів” (“пакетна комутація”).
« При комутації пакетів дані беруться та розбиваються на частини, при цьому до кожної частини (сегменту) приєднується заголовок, що містить необхідну інформацію про маршрут доставки. Комп'ютери у мережі аналізують ці заголовки та передають пакети даних наступному вузлу. При цьому кожен раз пакет виявляється блище до місця свого призначення. Головна перевага комутації пакетів полягає у тому, що комп’ютери, які визначають шлях досавки цих пакетів, можуть обирати інші маршрути, якщо вказане мережеве сполучення перерветься (пам’ятайте, що ця система розроблялася ученими, які вирішували проблеми забезпечення надійного зв'язку на випадок знищення частини мережі у вогні ядерних вибухів). Інша перевага: комп'ютери на обох кінцях пакетного мережевого сполучення можуть працювати з різною швидкістю, а мережа сама діє у якості буфера, що загладжує цю різницю.