Характеристика Київської області

Територія області розташована в на півночі України в басейні середнії течії Дніпра з його притоками — річками Рось, Десна, Ірпінь, Трубіж, Прип'ять та іншими. Протяжність Дніпра в межах області — 246 км. Київщину пронизує 177 річок.Утворена 27 лютого 1932 року. Площа-28,1 тис. км2. Центр області – столиця України.

Київська область межує на Сході з Чернігівською і Полтавською, на Південному-Сході і Півдні з Черкаською, на Південному-Заході з Вінницькою, на Заході з Житомирською областями України, на Півночі з Гомельською областю Білорусі.Найбільшими містами є Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Фастів.

Рельєф рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Поверхня більшої частини області – хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами й балками.

В області є 13 водосховищ, понад 2 000 ставків, майже 750 невеликих озер.

Область поділена на 25 районів, нараховує 25 міст, у тому числі міст обласного значення (включаючи м. Прип'ять) і 14 — районного значення, 30 селищ міського типу, 1 129 сільських населених пунктів. Усього населених пунктів — 1 184. В області є 686 місцевих рад: із них обласна — 1, районних — 25, міських (обласного значення) — 10, міських (районного значення) — 14, селищних — 30, сільських — 606.

Кількість наявного населення області складає 1 763,8 тис. осіб, у тому числі: міське — 1 049,7 тис. осіб, сільське — 714,1 тис. осіб; щільність населення на 1 км² — 63 особи. Чисельність економічно-активного населення становить 846,9 тис. осіб, у тому числі працездатного віку — 776,1 тис. осіб. Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю, складає 791 тис. осіб, із них працездатного віку — 720,2 тис. осіб.

Поверхня області переважно рівнинна. Північна частина області розташована в межах Поліської низовини. На сході територія області захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані — південні та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини. В області — 130 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (площею 31,3 тис. га). До складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення області входить 14 заказників, дві пам'ятки природи, один дендрологічний парк, три пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Клімат — помірно-континентальний. Середня температура січня — -5,6°С, липня — +19,3°С. Річна кількість опадів становить 570-610 мм.

Корисні копалини на Київщині це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцеві піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо.

Рис 1: Київська область

1. Сонячна радіація

Добовий хід прямої сонячної радіації. В середньому за багаторічний період пряма сонячна радіація (S') має симетричний добовий хід відносно полудня. Значення S' - 0 при сході сонця, надалі пряма сонячна радіація, інтенсивно збільшується (приблизно до 10-ї години), а потім повільно зростає до максимуму в полудень. Після цього, вона інтенсивно падає до нуля при заході сонця.

Добовий хід S' змінюється по сезонам року. Влітку максимум S' біля полу­дня виражений значно різкіше ніж зимою.

Добовий хід S' змінюється в залежності від широти місця. Із зменшенням широти максимум S' біля полудня стає більш різкішим. Це пов'язано із збіль­шенням висоти сонця.

На кожну конкретну дату добовий хід може бути несиметричним відносно полудня внаслідок зміни прозорості атмосфери. Протягом доби, в години близькі до полудня і після нього, підсилюються висхідні рухи повітря, які піднімають водяну пару і пил, що зменшує прозорість. В результаті макси­мум S' може спостерігатися близько 10-ї години.

Річний хід S' визначається широтою місцевості і має такі особливості:

• найбільш різкий хід характерний для приполярних районів; в зимове пів­річчя пряма сонячна радіація відсутня, а в момент літнього сонцестояння вона може досягти 1,0 квт/м²;

• в середніх широтах максимум S' припадає на весну (травень, квітень), а мінімум - на грудень (момент зимового сонцестояння), що пов'язано із змен­шенням прозорості атмосфери;

• в екваторіальних районах хід має вигляд подвійної хвилі, тобто максиму­ми §' випадають на дні весняного та осіннього рівнодення, а мінімуми - на дні літнього та зимового сонцестояння;

• амплітуда річного ходу (різниця між максимумом і мінімумом S') зростає із збільшенням широти.

Добовий хід розсіяної сонячної (D) залежить від хмарності (ступеня пок­риття неба хмарами). Цей хід при безхмарному небі паралельний ходу прямої сонячної радіації. Вранці D з'являється раніше ніж S'. Максимуму вона дося­гає в 12- 13 годин, після чого інтенсивно падає і досягає нульових значень після сутінків. Описаний хід сильно порушується і ускладнюється при мінли­вій хмарності.

Добові суми D залежать від висоти сонця і тривалості дня, тому вони збіль­шуються із зменшенням широти місцевості і зростають від зими до літа. В зимові місяці суми D більші ніж суми S'. Річний хід D при ясному небі має максимум в липні, а мінімум - в січні. Такий хід порушується і усклад­нюється при мінливій хмарності.

Річні суми D в районах із значної хмарністю і в високих широтах можуть перевищувати річні суми S'.

Добовий і річний хід сумарної сонячної радіації (Q) визначається зміною висоти сонця. Сумарна радіація змінюється прямо пропорційно зміні висоті сонця, але вплив хмарності і прозорості атмосфери ускладнюють цю залеж­ність та порушують її плавний хід.

Добові суми значень Q зростають із зменшенням широти місцевості. При цьому, чим менша широта, тим рівномірніше сумарна радіація розподіляєть­ся по місяцям року і тим менша її амплітуда. Річні суми Q також зростають із зменшенням широти.

Пряма радіація — сонячна радіація, що доходить до земної поверхні у виді пучка паралельних променів, що виходять безпосередньо від сонячного диска.

Розсіяна радіація — сонячна радіація, що була розсіяна в атмосфері, надходить на земну поверхню з усього небесного зводу. У похмурі дні вона є єдиним джерелом енергії в приземних шарах атмосфери.

Сумарна сонячна радіація — сукупність прямої і розсіяної сонячної радіації, що надходить у природних умовах на земну поверхню. Вона залежить від географічної широти, висоти над рівнем моря, прозорості атмосфери і хмарності. У гірських районах розподіл сонячної радіації дуже складний, тому що її величина визначається також ще експозицією і крутістю схилів. Розподіл сумарної радіації представлено для рівнин і передгір'їв з абсолютними висотами до 600 м.

Радіаційний баланс земної поверхні - це різниця між усіма потоками променистими енергії, які надхлдять у земну поверхню і які втрачають із земної поверхні.

Альбедо - це відбивна здатність Землі.

Тривалість сонячного сяйва змінюється за сезонами, залежить від погодних умов і тривалості дня.