Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bankivski_operatsiyi_13.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
27.08.2019
Размер:
49.61 Кб
Скачать

Тема 13.: Операції з надання банківських послуг

Лекція 1: Банківські послуги та їх види. Лізингові операції банків

  1. Сутність банківських послуг та види банківських операцій.

  2. Лізингові операції. Суть та економічне значення лізингу.

  3. Класифікація видів лізингу.

  4. Види лізингових платежів та методика їх розрахунку.

1.Сутність банківських послуг та види банківських операцій.

Банківська послуга – це кінцевий результат діяльності банку, спрямований на оптимальне забезпечення потреб клієнтів й отримання прибутку банком. Фактично банківська послуга є формою вираження взаємин між клієнтом і банком, представленою комплексом банківських операцій.

Послуги, які надаються банком, мають закінчений цикл виробництва й розвитку: маркетингове дослідження, виробництво, стимулювання збуту, продаж та споживання.

Усі зазначені властивості банківських послуг вимагають від споживачів доволі високої економічної культури, викликають необхідність роз’яснення суті послуги клієнту і посилюють значення фактора довіри клієнтів. Адже клієнт, довіряючи банку свої гроші, укладає угоду, перебіг якої для нього початково не контрольований. Як наслідок, невідчутний характер банківської послуги нібито продовжується: це невідчутні дії з невідчутними активами.

Банківські послуги слід класифікувати відповідно до функціонального змісту діяльності банків на основні (депозитні, кредитні, розрахункові) й додаткові, які є похідними і доповнюючими до основних. До групи додаткових послуг належать інформаційні, консультаційні, агентські, трастові та інші послуги.

Відповідно до такого поділу клієнтів банку послуги, які їм пропонуються, слід розмежувати на дві групи – роздрібні та оптові.

Оптові банківські послуги – це банківські послуги всім суб’єктам господарської діяльності, метою яких є отримання прибутку. Таким чином, йдеться про обслуговування як великого бізнесу, так і малого й середнього. При взаємовідносинах банку і юридичної особи необхідною є участь представників цих організацій. До того ж ці особи виступають не від власного імені, а від імені своєї організації, відповідно, розпоряджаючись при цьому не власними коштами. Такі послуги сприяють їхній основній діяльності.

Роздрібні банківські послуги – це банківські послуги, наділені високим ступенем персоніфікації, спрямовані на оптимальне задоволення потреб клієнтів-фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю і реалізуються на ринку з метою отримання прибутку. Роздрібним банківським послугам властиві високий рівень стандартизації, уніфікація, простота й можливість раціональної обробки запитів клієнтів, що забезпечить збільшення кількості клієнтів.

Роздрібні послуги передбачають особистий контакт власника коштів з банком, при цьому роздрібні клієнти виступають від свого імені, а кошти, які зосереджені у них на руках, є джерелом інвестиційних ресурсів, що трансформуються банками в активи, які працюють на економіку країни.

Фундаментом формування ринкових відносин і ринкових структур, що забезпечують умови глибинної структурної перебудови економіки й розвиток ринкових відносин, є функціонування ринку банківських послуг як необхідного елементу забезпечення реалізації банківських послуг.

Ринок банківських послуг – це сукупність економічних взаємовідносин, що забезпечують реалізацію попиту на банківські послуги з боку клієнтів та пропозицію цих послуг банками на основі сформованої ціни.

Ринок банківських послуг має особливі риси, які відрізняють його від інших ринків:

• він тісно пов’язаний зі всіма сегментами товарного ринку, оскільки в умовах товарно-грошових відносин жодний сегмент товарного ринку не може існувати без споживання банківських послуг;

  • він безпосередньо пов’язаний з рухом грошей;

  • він є складовою фінансового ринку, оскільки будь-яке переміщення грошових коштів на фінансовому ринку потребує платіжного обслуговування, що здійснюється банками.

Інституційна структура ринку банківських послуг – це сукупність організаційно-правових форм, які забезпечують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг, а також його регулювання.

Суб’єктами ринку банківських послуг є:

  1. Центральний банк, на який покладено здійснення регулювання функціонування ринку банківських послуг з боку держави.

  2. Комерційні банки, які пропонують клієнтам різноманітні банківські послуги, тобто формують пропозицію.

  3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які створюють конкуренцію для комерційних банків, оскільки різними шляхами вони намагаються залучити вільні грошові кошти клієнтів.

  4. Юридичні та фізичні особи, які формують попит на послуги і є їхніми споживачами.

  1. Лізинг

«Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичнихлізингових платежів». Лізинг розглядається як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об'єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору.

З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що надається під основні засоби. В останньому випадку кредитоодержувач за рахунок періодичних грошових внесків погашає борг, при цьому комерційний банк з метою забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право власності на об'єкт, що кредитується до повного погашення кредиту.

Лізингоодержувач стає власником об'єкта лізингулише після закінчення строку договору. У лізингу елементи оренди взаємозв'язані з елементами кредитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потік злиті в єдиний взаємозв'язаний комплекс грошово-майнових відносин. Томулізинг ще називають кредит-орендою.

Поряд зтерміном «лізинг» широко вживаються терміни «оренда», «прокат», якими позначаються однотипні за своєю юридичною природою договори, кожен з яких має певні особливості, обумовлені предметом найму. Предметом прокату можуть бути речі, що використовуються для задоволення побутових невиробничих потреб приватних осіб, надаються у тимчасове користування громадянам на строк не більше кількох місяців з обов'язковим поверненням після закінчення терміну прокату.

Об 'єктом лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб 'єктами лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкталізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.

Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:

— лізингодавець, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу;

— лізингоодержувач, тобто суб'єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

— продавець лізингового майна (постачальник) — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майнота/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути, наприклад, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, банки, які кредитують лізингодавця і є гарантами угод.

Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін і мають враховувати, зокрема, таке:

— стан і тенденції ринку капіталу, оскільки лізингодавці широко користуються залученими коштами. Це пов'язано з тим, що рівень процентних ставок безпосередньо впливає на розмір лізингових платежів, а отже, на умови договорулізингу, включаючи і строк, на який він укладається;

— строк служби об'єкталізингу, причому строк договору лізингу не повинен його перевищувати, враховуючи при цьому умови експлуатації об'єкта лізингоодержувачем;

— вірогідність морального старіння об'єкта лізингу та появи на ринку нового, продуктивнішого та/або дешевшого аналога об'єкталізингу;

— період амортизації об'єкта лізингу.

Існують різні ознаки класифікації видів лізингу. Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компоненти тощо). Відповідно до того, чи було майно раніше в користуванні, розрізняють лізинг нового майна, що не використовувалося, та лізинг майна, яке вже було в користуванні. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:

прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг.

непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників.

Відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:

внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб'єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни; — зовнішній (міжнародний) лізинг, коли суб'єкти лізинг) перебувають під юрисдикцією різнихдержав або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

За характером лізингових платежів виокремлюють:

лізинг з грошовими платежами, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

лізингзкомпенсаційними платежами, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізинговому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

лізинг зі змішаними платежами, коли поєднуються перелічені вище дві форми платежів. За цільовим призначенням лізинг може бути:

дійсний, якщо лізингодавець має право на податкові та амортизаційні пільги, а лізингоодержувач може зменшувати на суму лізингових пла-тежі в доходи, які оподатковуються податком;

фіктивний лізинг, якщо угода має за мету виключно одержання високого прибутку за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:

лізинг з повною амортизацією, а відтак і з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;

лізинг з неповною амортизацією, а отже, з неповною, частковою виплатою вартості об'єкта лізингу. Залежно від намірів учасників продовжувати термін договору лізинг може бути строковий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний), коли після закінчення строку договору він поновлюється за домовленістю сторін на новий строк.

Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють: — чистий лізинг, коли зобов'язання з обслуговування майни бере на себе лізингоодержувач; — лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавцяі покладаються лише окремі обов'язки з обслуговування майна; —лізингз повним набором послуг (повний або «мокрий» лізинг), коли повне обслуговування майна покладене налізингодавця. У цьому разі можуть пропонуватися не лише технічні послуги, а й послуги з підготовки кадрів, консультаційні послуги.

За способом фінансування об'єкта лізингу виокремлюють такі його види:

лізинг за рахунок власн их коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування придбання об'єкта лізингу, який будуть здавати в лізинг;

лізинг за рахунок залучених коштів означає, що лізингодавець для фінансування придбання об'єкта лізингу одержує кредити від одного або кількох кредиторів;

роздільний, або пайовий, лізинг передбачає укладення за участі суб'єктів лізингу багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80% вартості набутого для лізингу майна. Решта суми виплачується у міру отримання лізингових платежів протягом усього строку лізингу. В цьому випадку лізингодавець несе відповідальність перед постачальником за повне і своєчасне погашення раніше не оплаченої ним частини вартості об'єкта лізингу.

Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержувачу права користування об'єктом лізингу, який належить лізингодавцю, на строк, що не перевищує строку його повної амортизації, з обов'язковим поверненням об'єкта лізингу його власнику після закінчення строку діїлізин-гового договору. Закон України «Про лізинг» передбачає, що сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період діїдоговору оперативного лізингу не може перевищувати 10% вартості об'єкта лізингу, визначеної вденьукладення договору.

Фінансовий лізинг передбачає протягом дії договору лізингу виплату лізингоодержувачем платежів, які покривають повну або більшу частку вартості амортизації об'єкталізингу. додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Фінансовому лізингу притаманні такі ознаки:

Відносини між суб'єктами лізингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі або як багатостороння угода за участі лізин-годавця, лізингоодержувача та продавця майна або як двостороння угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Організація і техніка реалізації умов лізингового договору визначаються складністю економічних, організаційнихта правових відносин, що виникають при здійсненні лізингу. Необхідно враховувати особливості чинного законодавства країни, зокрема з питань регулювання оподаткування.

Важливою умовою договору лізингу є склад і спосіб сплати лізингових платежів. Лізингові платежі включають: — суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;— суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання об'єкта лізингу;— винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;— відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;— ризикову премію, розмір якої залежить від рівня ризиків, які несе лізингодавець;— інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, установлюється договором і може бути як рівномірною, так і нерівномірною. Враховуючи фінансовий стан і платіжні можливості лізингоодержувача, лізингові платежі можуть здійснюватися: рівними частками; збільшуваними розмірами; зменшуваними розмірами. Залежно від методів нарахування лізингових платежів розрізняють: платежі з фіксованою загальною сумою; платежі з авансом (депозитом); платежі з відстрочкою; невизначені платежі, розрахунок яких базується на певній основі, що визначена у договорі лізингу.Кожен із суб'єктів лізингу має у ньому свої переваги.

Лекція 13. 2: Факторинг і форфейтинг.

  1. Основні поняття та елементи факторингу.

  2. Класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.

  3. Механізм здійснення факторингової операції.

4.Основні поняття та елементи форфейтингу. Механізм здійснення та вартість форфейтингової операції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]