1.2. Показники економічної ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

В умовах свободи підприємницької діяльності і рин­кових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових від­носин і сприяють зміцненню товарної форми економіч­них зв'язків та господарського розрахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва цукрових буряків необхідно не тільки обчис­лити одержаний при цьому результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої пра­ці. У процесі виробництва як затрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; ви­трати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому катего­рія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарською виробництва в господарствах.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів під­вищення ефективності виробництва цукрових буряків необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображу­ють вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особ­ливості, які значно впливають на кінцеві результати. Адже виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств без­посередньо пов'язана із землею і за­лежить від її родючості та рівня використання. Наприклад, 1 га землі в Черкаській області значно продуктивніший, ніж у Волинській. Тому при оцінці економічної ефективності виробництва підприємств різних регіонів потрібно враховувати відмінності в продуктивності землі. На результати виробництва значно впливають також температура повітря, кількість опадів та сонячних днів, інші природні фактори. У зв'язку з цим однаковий обсяг виробничих ресурсів, ви­користаних у різних умовах, забезпечує різні результати.

Для оцінки економічної ефективності виробництва цукрових буряків використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність цукрових буряків повною мірою характеризує ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображують лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень урожай­ності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна врожайність. Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим результативним показником виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий, і чистий доход та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обі­гу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпроз­рахунку.

Для визначення економічної ефективності виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподар­ського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами.

Визначення економічної ефективності виробництва цукрових буряків здійсню­ють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузі: виробництво валової продукції (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибу­ток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Важливими показниками економічної ефективнос­ті буряківництва є урожайність цукрових буряків, вміст цукру в коренеплодах, продуктивність праці, собівар­тість і ціна реалізації 1 ц продукції, розмір прибутку на 1 ц коренеплодів.

Показники економічної ефективності виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3-5 років. Вони ха­рактеризують ефективність використання землі як основ­ного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність ви­робничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Продук­тивність праці — здатність конкретної праці виробляти певну кіль­кість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одини­цю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу.

Продуктивність праці в сільському господарстві характе­ризується системою показників, яка включає прямі та непря­мі (додаткові) показники. Прямі відображують співвідно­шення між кількістю продукції і робочим часом, затраченим на її виробництво. Математично цю залежність можна вира­зити формулою: Ц_п =О : Т, де Ц_п - продуктивність праці;О - маса (обсяг) виробленої продукції; Т - робочий час.

Відношення затрат праці до маси (обсягу) виробленої продукції називають трудомісткістю продукції і виражають формулою; Т_м =Т : О.

Прямі показники поділяють на натуральні й вартісні. За допомогою натуральних показників визначають рівень про­дуктивності праці в галузі, що виробляє однорідний вид продукції (зерно, цукрові буряки, молоко тощо). Натураль­ний показник виміру обсягу валової продукції є найбільш конкретним, бо в цьому випадку не здійснюють переведення продукції в інші одиниці виміру, в результаті чого відсутня умовність розрахунку. Водночас ця система показників не враховує якості виробленої продукції.

Отже, в сільськогосподарському виробництві розрахову­ють такі прямі натуральні показники продуктивності праці: обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт.) з розрахунку на 1 люд.-год; обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт.) з розрахунку на середньорічного працівника; затрати праці (люд.-год) з роз­рахунку на одиницю виробленої продукції (на 1ц, кг, 1000 шт.).

Розрізняють такі вартісні показники продуктивності пра­ці: вартість валової продукції у порів­нянних цінах з розрахунку на 1 люд.-год, затрачену в галузі; вартість всієї валової сільсько­господарської продукції з розрахунку на середньорічного працівника. Останній показник відображує не лише рівень продуктивності праці, а й ступінь використання робочої сили протягом року.

Усі наведені прямі показники продуктивності праці роз­раховують тільки в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та затрати праці на її виробництво.

Собівартість — це грошовий вираз поточних витрат під­приємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції, її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економі­чна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення проце­су простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції.

Водночас величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва, як правило, більша за витрати, включені у собівартість продукції підприємства. Зокрема, не врахову­ються вартість води на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін. Тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, Що входять до собівартості продукції. Затрати живої праці враховуються у собівартості в розмірі фактичної її оплати. Значна частина витрат по відтворенню робочої сили, здій­снювана за рахунок суспільних фондів споживання, також не включається до собівартості продукції конкретного під­приємства.

Величина собівартості різних видів сільськогосподарської продукції визначається в основному рівнем сукупних затрат уречевленої і живої праці.

Залежно від характеру витрат, які включаються у собі­вартість продукції, в практичній діяльності підприємств роз­різняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з ви­робництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість, розра­ховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару. Вона є однією з найскладніших економічних категорій, оскільки перебуває під впливом не тільки закону вартості, а й усієї системи економічних законів. Тому ціни на сільськогоспо­дарську продукцію відіграють винятково важливу роль в економіці держави, бо впливають на всі основні економічні, політичні і соціальні проблеми.

Ринкові ціни динамічні і можуть досить швидко підвищу­ватися чи знижуватися. При цьому ціна визначається се­редньою нормою прибутку, яка встановлює межу рівня виробничих витрат й під дією закону середньої норми при­бутку забезпечує приблизно однакову ефективність різних галузей виробництва. Якщо в якійсь галузі чи виді вироб­ництва внаслідок кон'юнктури ефективність зростає, туди неминуче вливатимуться нові капіталовкладення, що сприя­тиме розширенню виробництва і, нарешті, зрівняє його ефек­тивність із такою в інших галузях. Підвищення норми при­бутку порівняно з її середньогалузевим рівнем, зафіксова­ним у ціні, можливе тільки через зниження виробничих витрат та підвищення споживної вартості (якості) продукції. У свою чергу зниження витрат зумовлює відхи­лення від середньої норми прибутку, і відновлення її рівня спричинює зниження ціни.

Конкретний механізм та форми відхилення ціни від вар­тості залежать від характеру виробничих відносин, ступеня впливу на ціну попиту і пропозиції товарів, можливості Державного регулювання цін, соціальних факторів. Збіль­шення попиту призводить до перевищення рівня цін над вартістю, а збільшення пропозиції — навпаки, до зниження ціни порівняно з вартістю. Якщо попит і пропозиція врівно­важуються, встановлюється ціна рівноваги.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. У процесі госпрозрахунко­вої діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність — показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

Характеризуючи рентабельність виробництва цукрових буряків недостатньо визначити величину прибутку. Необхідно зі­ставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину при­бутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефек­тивність їх використання у поточному році. При цьому кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат.

Рентабельність характеризує також ефективність спо­житих засобів виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів. Сільсько­господарські підприємства мають багато різноманітних засобів виробництва, які тією чи іншою мірою викори­стовуються в господарстві.

Валовий доход – вартість продукції, отриманої в процесі виробництва. У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості про­дукції після вирахування витрат на її виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, по­діляється на централізований доход держави і доход підприємства. Маса створеного в сільському господар­стві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахун­кову рентабельність.

Прибуток господарств — це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільсько­господарських підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сіль­ському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реа­лізації.[20, 22]

Для оцінки економічної ефективності виробництва цукрових буряків валовий та чистий доход і прибуток ділять на площу посіву даної культури.

РОЗДІЛ ІІ. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ