ЛЕКЦіЯ 2

Об’єкти авторських прав

Авторське право (англ. copyright) — набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів їх творчої діяльності. Історично АП виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва. Сьогодні воно поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право поширюється на всі витвори мистецтва, літератури, науки незалежно від засобу або форми їх вираження. Ними можуть бути -аудіо, відео-, кінопродукція, літературні та інші друковані твори, комп'ютерні програми, WEB-сайти, бази даних, художні, хореографічні твори, твори архітектури, карти, креслення та інші продукти інтелектуальної праці людини.  Проте тільки оригінальні витвори можуть бути об'єктом авторського права. Самі ідеї, закладені  у витворі не обов'язково мають бути новими, проте форма їх вираження, літературна або художня, обов'язково має бути оригінальною. І нарешті, охорона не залежить від якості або цінності твору.

Поняття та критерії обороноспроможності об’єктів авторських прав

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності. Воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження ідей або інформації, тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

Безпосереднім авторам витвору, що захищається авторським правом, а також їх спадкоємцям надаються базові права. Вони є  володільцями виключного права щодо використання витвору або надання дозволу іншим особам на використання їх витворів.  Автор може дозволити або заборонити:

0. Відтворення твору в тій чи іншій формі, наприклад, друковане видання або звукозапис;

1. Виконання твору, наприклад, в театральній п'єсі або музичному виконанні;

2. Запис твору, наприклад, компакт-диски, відеоплівки;

3. Відтворення засобами масової інформації;

4. Переклад на іншу мову або адаптацію.

Строк охорони майнових прав автора становить життя автора і 70 років після його смерті. Таким чином встановлені строки надають можливість автору та його спадкоємцям отримувати матеріальну вигоду протягом значного періоду. Що стосується особистих немайнових прав, які передбачають право вимагати визнання авторства, а також право не допускати внесення змін до витвору, що можуть нанести збитки репутації автора, то тут обмеження у строках відсутні.

Критерії обороноспроможності. Необхідною умовою надання правової охорони об’єктам промислової власності є відповідність цих об’єктів загальновизначеним критеріям – критеріям охороноспроможності. Головними критеріями охороноспроможності винаходів, корисних моделей, промислових зразків є новизна (оригінальність), промислова придатність, винахідницький рівень. Для сортів рослин, крім критерію новизни, існують критерії відмінності, однорідності та стабільності. Якщо об’єкт, що заявляється, відповідає цим критеріям, він визнається охороноспроможним. Крім цього, національним законодавством можуть бути передбачені й інші умови надання правової охорони, наприклад, об’єкт не повинен належати до переліку об’єктів, що не охороняються, не повинен суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі тощо.

Виконання формальностей

Відповідно до міжнародного та національного законодавства набуття авторського права не потребує виконання будь-яких формальностей. В цьому полягає одна з основних відмінностей об?єктів авторського права від  торгових марок, винаходів, промислових зразків, для яких реєстрація є обов?язковою умовою здійснення і захисту своїх прав.

Добровільна реєстрація права авторства дозволяє здобути низку переваг при використанні твору:

0. Свідоцтво про державну реєстрацію права автора на твір дозволяє зробити головне - встановити дату створення, що значно має вирішальне значення у випадку судового розгляду справи

1. Свідоцтво підтверджує право власності на твір, наявність у автора чи іншої особи певного обсягу майнових та немайнових авторських прав

2. Свідоцтво є необхідним при комерціалізації твору різними способами: отриманні кредиту, внесенні під заставу, формуванні  статутного фонду створюваних товариств, оцінці та обліку твору як нематеріального активу

Авторське право і суміжні права є необхідною передумовою процесу розвитку, представляючи авторам стимул в вигляді визнання і матеріальної винагороди.

Для реєстрації авторського права:

0. Паспорт, ідентифікаційний код автора(ів);

1. Примірник твору в електронній формі на СD-R:

2. фотографії, тексти, ноти тощо;

3. для комп'ютерних програм -програмний код, інструкція по експлуатації комп'ютерної програми;

4. Нотаріально посвідчена довіреність в оригінал і копія

5. Якщо твір - службовий, то наказ про призначення на роботу та трудову угоду;

6. Заповнена анкета. © 2001 Юридична компанія «Ноогвардія»   

Твори, що не охороняються як об’єкти авторських прав

Науковий винахід – технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву патент. Винахідник – особа, що є автором винаходу. Відповідно до статті 4ter Паризької конвенції винахідник має право бути названим у якості такого в патенті.

Науко?вим відкриття?м є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Згідно законодавства України, автор наукового відкриття має право:

0. надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву

1. отримати диплом, який засвідчує належність відкриття автору

Види об’єктів авторських прав

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їх розподіл на майнові на немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

Немайнові авторські права. В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

0. бути визнаним автором твору (право авторства)

1. дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я)

2. дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

3. захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

Майнові авторські права. До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

0. відтворювати твір (право на відтворення)

1. поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення)

2. імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт)

3. здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

4. публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення)

5. перекладати твір (право на переклад)

6. дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку)

Список об'єктів авторського права:

0. Літературний твір

1. Музичний твір

2. Твір зображувального мистецтва

3. Твір декоративно-прикладного мистецтва

4. Твір архітектури

5. Твір картографії

6. Фотографічний твір

7. Складений твір

8. База даних

9. Комп'ютерна програма

10. Аудіо-візуальний твір

11. Сценічний твір

12. Твір в області науки

13. Твір у перекладі

14. Твір у переробці

Твори науки, літератури, мистецтва і архітектури

Науковий твір – твір, у якому питання розглядаються таким чином, щоб відповідати вимогам наукового підходу. Ця категорія творів далеко не обмежується областю природничих наук чи літературних творів наукового характеру. При визначених обставинах програма ЕОМ також може бути науковим твором. В авторсько-правових законодавствах загальне посилання на наукові твори часто розуміється як означаючі усі види творів, крім художніх чи белетристичних, наприклад такі, як твори з питань техніки, довідники, науково-популярні твори або практичні посібники. Проте наукові твори, що охороняються авторським правом, не включають наукові винаходи, відкриття, наукові дослідження чи наукові праці.

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» об’єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об’єктів архітектури чи містобудівництва (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва. Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер’єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавтором) твору архітектури або його відповідного розділу. Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультативну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капiтального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт. Автору твору архітектури, крім особистих немайнових прав, визначених Законом України «Про авторське право і суміжні права», належать особисті немайнові права щодо: безперешкодного фотографування власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства; зазначення на об’єкті архітектури власного імені (імен співавторів). Особисті немайнові права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем. Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об’єкта архітектури або роботодавцем. Такий договір повинен містити передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права» положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури. Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об’єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Використання проекту об’єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди. Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання. Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об’єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об’єкта.

Твір прикладного мистецтва - художні твори, перенесені на предмети практичного використання (твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом). Законодавство про авторське право визначає межі, в яких воно може застосовуватися до подібних творів.

Твори, що охороняються як об’єкти авторського права (літературний твір, листи, щоденники, інтерв’ю, переклади, драматичні твори, музичні твори, твори образотворчого мистецтва, твори архітектури і містобудування і т.і.)

Строго говорячи - письмовий твір великої цінності з погляду краси і емоційного впливу його форми і змісту. Проте з погляду авторського права загальне згадування про літературні твори звичайно розуміється як різні оригінальні письмові твори, будь вони белетристичного, наукового, технічного або всього лише практичного характеру, незалежно від їх цінності чи призначення.

  Щоденник – твір у формі розповіді від першої особи, яка ведеться у формі щоденниx, як правило датованих, записів. Щоденник відзначає щирість, відвертість висловлювань. Це завжди — фіксація того, що «тільки-но» відбулося і пережито. Щоденник позалітературний, не ретроспективний пишеться для себе і не розрахований на публічне сприйняття (на відміну від літературного щоденника), що надає йому особливої достовірності. Звернений переважно до подій особистого життя, щоденник нерідко включає і загальнозначимі судження про світ, що виникають із роздумів над проблемами власного буття. Щоденник як жанр монологічний, але монологічне слово автора щоденника може бути і внутрішньо діалогічним з певним посиланням на думку іншого

Авторське право на запис інтерв’ю належить особі, яка дала інтерв’ю, і особі, яка бере інтерв’ю та здійснює його запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними. Опублікування, передача запису інтерв’ю допускаються лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.

Переклад базується на оригінальному творі. Його мета — якомога точніше передати текст оригіналу іноземною мовою. Для виконання цього завдання вимагаються спеціальні навички, знання не тільки двох використовуваних мов, а й самого предмета перекладу. Авторські права перекладача не зачіпають прав автора оригіналу. Для використання перекладу необхідно одержати згоду обох авторів — оригінального твору і перекладу.

Драматичний твір – зібрані описи взаємопов’язаних дій однієї або кількох осіб, призначені для виконання на сцені, які відображають реальну дійсність, показану через конфлікти і в формі діалогу. Відрізняється від інших видів літератури тим, що залишає свободу для сценічної інтерпретації і є твором не тільки драматурга, а й режисера, художника-декоратора, акторів. Драматичні твори охоплюють широке коло жанрів — від трагедії до комедії. Вони можуть бути випущені в світ у письмовій формі. Виконання драматичного твору не означає його випуску в світ. Об’єктами авторського права визнаються драматичні твори у всіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об’єктивного вираження.

Музичний твір – звичайно розуміється як художній твір, який охороняється авторським правом. Такі твори складаються з різних сполучень звуків (твір) з текстом чи без тексту (текст до музичного твору чи лібрето), призначених для виконання на музичних інструментах і/чи за допомогою голосу. Якщо твір також призначається для виконання на сцені, він зветься музично-драматичним твором. Музика звичайно складає також частину кінематографічних творів. Автора музичного твору звичайно називають композитором. Найбільш часто зустрічаються такі видами використання музичних творів, що охороняються авторсько-правовими законодавствами, є відтворення (у вигляді нот чи звукозаписів), виконання, передача по радіо чи телебаченню, інші форми сповіщення для загального відома, аранжування і використання в якості фонової музики. Надаючи охорону за умови фіксації в матеріальній формі, авторсько-правові законодавства охороняють лише музику, яка записану нотним записом, або музику, з якої зроблена відповідна звукозапис. Інші авторсько-правові законодавства охороняють також імпровізації чи емпірично передані музичні твори від фіксації чи доведення до загального відома без дозволу автора.

Право власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням. Таке право переходить до замовника, якщо договором не передбачено інше. Автор зберігає авторське право на цей твір. Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках без виплати автору додаткової винагороди.

Оприлюднені (опубліковані) і не оприлюднені (неопубліковані) твори

Право автора на твір виникає в момент створення автором свого твору. Він може довго або взагалі ніколи не оприлюднювати своє творіння з будь-яких причин. Але одразу після того як твір став доступним певному колу осіб, його творець більше не в змозі здійснювати контроль за його наступним використанням. Саме тут виникає необхідність в захисті авторського права від порушень з боку інших осіб.

Оприлюднення  звичайно (стосовно твору) розуміється як дія, що робить твір доступним для публіки, якими б не були засоби його оприлюднення. Оприлюднений твір не є синонімом терміна «опублікування твору».

Оприлюднений твір – твір, що став доступним для публіки. Оприлюднений твір не обов'язково є опублікованим твором.

Право автора на інформацію про твір до його опублікування – за автором зберігається право публічно розголошувати або викладати зміст свого твору до опублікування за його згодою самого твору або викладу його змісту.

Твір неопублікований – твір, не доведений до загального відома способом опублікування незалежно від того, чи був він обнародуваний яким-небудь іншим способом чи ні. Проведення такого розрізнення має важливе значення через специфічні правила охорони неопублікованих творів, існуючі в більшості національних авторсько-правових законодавствах, а також у міжнародних конвенціях.

Опублікований твір – часто має назву також «публікація», опублікований твір нерідко розуміється як який-небудь твір, що став доступним для загального відома. Однак у більш вузькому правовому змісті опублікований твір звичайно означає лише твір, що став доступним для загального відома за допомогою відтворення і поширення його екземплярів. Більш детальні умови, що підлягають виконанню у відношенні твору, перш ніж він може вважатися опублікованим твором, передбачаються в міжнародних конвенціях і в деяких національних законодавствах; наприклад, у відповідності з Всесвітньою конвенцією по авторському праву публікація вважається такою за умови поширення для загального відома екземплярів твору, який можливо читати або сприймати іншим способом, - умова, яка не є обов’язковою в Бернській конвенції, яка також визнає публікацію у формі фонограм. Опубліковані твори в деяких відносинах регламентуються спеціальними правилами як відповідно до міжнародного, так і національного авторсько-правового законодавств.

Твори оригінальні і похідні

У самостійних (оригінальних) творах (нових, творчо самостійних) усі елементи твору створені автором без запозичення з інших творів. Оригінальний твір визначається як продукт самостійної творчої думки і праці. Оригінальність твору не залежить від його новизни або художньої цінності. Авторське право на них не залежить від авторського права інших осіб. Похідні твори — продукт інтелектуальної творчості, заснований на іншому існуючому творі, це твори, в яких використані елементи форми інших творів. Такими є переробки, переклади, упорядкування. Якщо до похідного твору включені елементи іншого твору, що охороняється авторським правом, то використання похідного твору можливе лише за згодою автора первинного твору. Такий твір вважається залежним від твору основного.

Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, інсценізацію, аранжування або іншу переробку за умови дотримання ними прав автора твору. Авторське право перекладача і авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих же творів.

Службові і неслужбові твори

 Авторське право на твір, створений в порядку виконання службових обов’язків або службового завдання роботодавця (службовий твір), належить автору службового твору. Виключні права на використання службового твору належать особі, з якою автор перебуває в трудових відносинах (роботодавцю), якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання службового твору і порядок її виплати встановлюються договором між автором і роботодавцем. Роботодавець має право при будь-якому використанні службового твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

   Норми, що регламентують статус службових творів, не поширюються на створені в порядку виконання службових обов’язків або службового завдання роботодавця енциклопедії, енциклопедичні словники, періодичні та з продовженням збірники наукових робіт, газети, журнали та інші періодичні видання.

ЛЕКЦІЯ 3

Суб’єкти авторських прав

Суб'єктами авторського права є автори творів, що визначаються як об’єкти авторського права, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Автор є первинним суб’єктом, якому належить авторське право.

Автори творів

Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

   Важливими суб’єктами авторського права є автори творів літератури, науки і мистецтва. Творцем твору може бути будь-яка фізична особа незалежно від статі, віку, громадянства і стану дієздатності. Авторські права в творця твору виникають відразу, як тільки досягнутий творчий результат втілюється в об’єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття іншими особами. При цьому не має значення, чи обнародуваний твір чи ні, чи є він повністю за-кінчений чи становить собою ескіз або начерк. Не впливають на визнання особи автором форма, призначення і цінність створеного ним твору. Для визнання особи автором від неї не вимагається виконання будь-яких формальностей, будь-чиєї згоди або будь-якої угоди.

Співавторство (роздільне, нероздільне)

Звичайно розуміється як взаємозалежне авторство двох чи більш авторів спільного твору. Такі спільні автори іноді називаються співавторами. При розгляді особливостей створення спільного твору деякі аспекти охорони прав авторів на такий твір звичайно регламентується спеціальними нормами. Відповідно до більшості авторсько-правових законодавств співавтори можуть тільки спільно давати дозвіл на використання твору, причому терміни охорони прав із дня смерті автора необхідно обчислювати з дня смерті останнього з живих авторів. Особисті немайнові права в тій мірі, у якій вони даються відповідним законом, належать кожному з авторів окремо і можуть також використовуватися кожним з них окремо.

Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою між ними. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору. Кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, яка має самостійне значення, на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді не передбачено інше.

Нероздільне співавторство. При нероздільному співавторстві твір, створений двома і більше співавторами, становить собою єдине нероздільне ціле, частини якого не мають самостійного значення. Визнання співавторства нероздільним означає, що авторські права як на твір в цілому, так і на будь-яку його частину здійснюються співавторами тільки спільно. У кожного з співавторів нема в цьому випадку самостійного об’єкта, яким би він міг розпоряджатися на свій власний розсуд.

Роздільне співавторство. При роздільному співавторстві колективний твір є єдиним, однак він складається з частин, які мають самостійне значення. При цьому відомо, ким із співавторів створені ці частини. При роздільному співавторстві використання колективного твору в цілому також здійснюється за взаємною згодою всіх співавторів. Однак кожний співавтор має право самостійно, без згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

Спадкоємці

У випадку смерті автора (співавтора) його права переходять до спадкоємців на строк дії авторського права, що залишився. Спадкування може здійснюватися за законом і за заповітом. У свідоцтві про право спадкування повинно бути зазначено, що успадковані й авторські права. Оскільки заповіт досить рідкісне явище, авторські права здебільшого переходять до спадкоємців за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого, його діти (зокрема й усиновлені) та батьки. Всі вони успадковують права у рівних частинах.

Об’єм авторських прав, що переходять у спадщину

Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Спадкування авторських прав

        Реалізується після смерті автора його спадкоємцями за законом або заповітом. У спадщину не переходять особисті немайнові права. Реалізація успадкованих авторських прав здійснюється протягом строку дії авторського права, що залишився.

Інші правонаступники

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,

за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Організації, що управляють майновими правами власників авторських прав на колективній основі

Обов’язки організацій, що управляють майновими правами на колективній основі.  Діяльність організації, що управляє майновими правами на колективній основі, здійснюється в інтересах володільців авторських і суміжних прав, представлених організацією. З цією метою організація повинна виконувати наступні обов’язки: використовувати зібрану винагороду виключно для розподілу і виплати володільцям авторських і суміжних прав, залишаючи із зібраної винагороди суми на покриття своїх фактичних затрат щодо збору, розподілу і виплати такої винагороди, а також суми, які призначені для спеціальних фондів, створюваних організацією виключно за рiшенням володільців авторських і суміжних прав, яких вона представляє; розподіляти і регулярно виплачувати зібрані суми винагороди, крім вищезазначених сум, пропорційно до фактичного використання творів і об’єктів суміжних прав; одночасно з виплатою винагороди надавати володільцям авторських і суміжних прав звіти, що містять відомості про використання їх прав; володільці авторських і суміжних прав, які не надали повноважень організації щодо збору винагороди, мають право вимагати від організації виплатити належну їм винагороду відповідно до здійсненого розподілу, а також виключити свої твори і об’єкти суміжних прав з ліцензій, що надаються цією організацією користувачам; іноземні організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право вимагати регулярного подання відомостей про розподілену винагороду, що належить іноземним авторам або їхнім володільцям авторських прав, які представлені зазначеною іноземною організацією, а також одержання необхідної інформації про діяльність організацій, що управляють аналогічними правами на території країни, відповідно до угоди про взаємне представництво.

Функції організацій, що управляють майновими правами на колективній основі.

        Організація, що управляє майновими правами на колективній основі, повинна виконувати від імені представлених нею володільців авторських і суміжних прав і на основі одержання від них повноважень наступні функції: погоджувати з користувачами розмір винагороди та інші умови ліцензій; надавати ліцензії користувачам на використання прав, управлінням якими займається така організація; погоджувати з користувачами розмір винагороди в тих випадках, коли ця організація займається збором такої винагороди без видачі ліцензії; збирати передбачену ліцензіями винагороду; розподіляти і виплачувати зібрану винагороду володільцям авторських і суміжних прав, яких вона представляє; здійснювати будь-які юридичні дії, необхідні для охорони прав, управлінням яких займається така організація; здійснювати іншу діяльність відповідно до повноважень, одержаних від володільців авторських і суміжних прав.

Контроль за діяльністю організації, що управляє майновими правами на колективній основі. Організація, що управляє майновими правами на колективній основі, зобов’язана надавати державному органу, який здійснює контроль за її діяльністю, наступну інформацію: про зміни, внесені до статуту та інших установчих документів такої організації; про укладені організацією двосторонні й багатосторонні угоди з іноземними організаціями, що управляють аналогічними правами; про рішення загальних зборів; про річний баланс, річний звіт і аудиторську перевірку діяльності такої організації; про прізвища осіб, уповноважених представляти таку організацію. Державний орган має право вимагати від організації додаткову інформацію, необхідну для перевірки відповідності діяльності організації авторсько-правовому законодавству, законодавству про громадські (некомерційні) об’єднання, іншому законодавству, а також статуту такої організації.

Права на твори науки, літератури і мистецтва (авторські права)

Літературний твір - це один з об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема авторського права. Літературні твори бувають письмові та усні. До письмових літературних творів відносяться такі традиційні твори, як романи, казки, вірші, статті, наукові праці тощо, а також нетрадиційні, твори більш практичного призначення: рекламні тексти, інструкції по експлуатації техніки, технічні завдання, положення про оплату праці, посібник користувача та інші твори, котрі за допомогою символів та знаків фіксуються на матеріальному носії інформації. Зазвичай, матеріальним носієм письмового літературного твору є папір, але не слід забувати й про інші, нетрадиційні, матеріальні носії, такі як дискета, компакт диск тощо. Об'єктивна форма письмового літературного твору допускає сприйняття твору третіми особами. До усних літературних творів відносяться промови, лекції, доповіді та інші виступи. Усний літературний твір не має такого матеріального об'єкту, як екземпляр твору. Такий твір може бути закріплений за допомогою аудіо або відео запису, але результатами такого закріплення будуть фонограма та відеограма відповідно. Строго говорячи - письмовий твір великої цінності з погляду краси і емоційного впливу його форми і змісту. Проте з погляду авторського права загальне згадування про літературні твори звичайно розуміється як різні оригінальні письмові твори, будь вони белетристичного, наукового, технічного або всього лише практичного характеру, незалежно від їх цінності чи призначення.

Науковий твір – твір, у якому питання розглядаються таким чином, щоб відповідати вимогам наукового підходу. Ця категорія творів далеко не обмежується областю природничих наук чи літературних творів наукового характеру. При визначених обставинах програма ЕОМ також може бути науковим твором. В авторсько-правових законодавствах загальне посилання на наукові твори часто розуміється як означаючі усі види творів, крім художніх чи белетристичних, наприклад такі, як твори з питань техніки, довідники, науково-популярні твори або практичні посібники. Проте наукові твори, що охороняються авторським правом, не включають наукові винаходи, відкриття, наукові дослідження чи наукові праці.

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» об’єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об’єктів архітектури чи містобудівництва (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва. Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер’єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавтором) твору архітектури або його відповідного розділу. Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультативну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капiтального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт. Автору твору архітектури, крім особистих немайнових прав, визначених Законом України «Про авторське право і суміжні права», належать особисті немайнові права щодо: безперешкодного фотографування власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства; зазначення на об’єкті архітектури власного імені (імен співавторів). Особисті немайнові права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем. Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об’єкта архітектури або роботодавцем. Такий договір повинен містити передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права» положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури. Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об’єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Використання проекту об’єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди. Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання. Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об’єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об’єкта.

Твір прикладного мистецтва - художні твори, перенесені на предмети практичного використання (твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом). Законодавство про авторське право визначає межі, в яких воно може застосовуватися до подібних творів.

Особисті немайнові права на твори

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

В Україні немайнові авторські права можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

0. бути визнаним автором твору (право авторства). Автор має право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо

1. дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я). Автор має право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

2. дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

3. захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації). Автор має право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Майнові права на твори

До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

0. відтворювати твір (право на відтворення)

1. поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення)

2. імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт) Одне з майнових прав автора, яке становить виключне право автора імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені за дозволом володільця виключних авторських прав. Мається на увазі закріплення за автором можливості здійснювати контроль за ввезенням на територію дії його авторських прав примірників створеного ним твору, які виготовлені за кордоном. Підставою для виділення права на імпорт є територіальна обмеженість сфери дії авторських прав.

3. здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання). На підставі права на публічне виконання автор чи інший власник авторського права може дозволяти "живі" виконання твору, такі як показ п'єси в театрі чи виконання оркестром симфонії в концертному залі. Публічне виконання також містить у собі виконання за допомогою звукозапису; тому музичні твори, записані на фонограми, вважаються "привселюдно виконаними", якщо фонограми програються через підсилювальне устаткування в таких місцях, як дискотеки, літаки і торгові пасажі. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

4. публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення). Така передача в ефір чи по проводах зображень і/або звуків творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, які не належать до звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих сім’ї, у місцях, віддаленість яких від місця початку передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях, незалежно від того, чи можуть зазначені особи приймати зображення чи звуки в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

5. перекладати твір (право на переклад). Одне з майнових прав автора, яке передбачає його можливість самому перекладати і використовувати переклад свого твору, а також право автора давати дозвіл на переклад і використання перекладу іншими особами. Переклади є творами, що охороняються авторським правом. Тому, з метою відтворення і опублікування перекладу, дозвіл повинен бути отриманий як від власника авторського права на оригінальний твір, так і від власника авторського права на переклад. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

6. дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку).  Одне з майнових прав автора, за яким йому належить право переробляти, аранжувати або іншим способом аналогічно змiнювати твір. Це право включає в себе можливість автора самому переробляти твір в інший вид, форму чи жанр або давати дозвіл на переробку іншим особам. Створювані в результаті творчої переробки твори є новими об’єктами авторського права, однак їх використання може здійснюватися лише за згодою авторів оригінальних творів.  Переробки є творами, що охороняються авторським правом. Тому, з метою відтворення і опублікування переробки, дозвіл повинен бути отриманий як від власника авторського права на оригінальний твір, так і від власника авторського права на переробку. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

Інші права на твори: участь у практичній реалізації творів (проектів), право слідування, право на винагороду авторів службових творів

Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Вільне використання творів

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання

цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або

інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

ЛЕКЦІЯ 4

Суб’єкти авторських прав

Суб'єктами авторського права є автори творів, що визначаються як об’єкти авторського права, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Автор є первинним суб’єктом, якому належить авторське право.

Автори творів

Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

   Важливими суб’єктами авторського права є автори творів літератури, науки і мистецтва. Творцем твору може бути будь-яка фізична особа незалежно від статі, віку, громадянства і стану дієздатності. Авторські права в творця твору виникають відразу, як тільки досягнутий творчий результат втілюється в об’єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття іншими особами. При цьому не має значення, чи обнародуваний твір чи ні, чи є він повністю за-кінчений чи становить собою ескіз або начерк. Не впливають на визнання особи автором форма, призначення і цінність створеного ним твору. Для визнання особи автором від неї не вимагається виконання будь-яких формальностей, будь-чиєї згоди або будь-якої угоди.

Співавторство (роздільне, нероздільне)

Звичайно розуміється як взаємозалежне авторство двох чи більш авторів спільного твору. Такі спільні автори іноді називаються співавторами. При розгляді особливостей створення спільного твору деякі аспекти охорони прав авторів на такий твір звичайно регламентується спеціальними нормами. Відповідно до більшості авторсько-правових законодавств співавтори можуть тільки спільно давати дозвіл на використання твору, причому терміни охорони прав із дня смерті автора необхідно обчислювати з дня смерті останнього з живих авторів. Особисті немайнові права в тій мірі, у якій вони даються відповідним законом, належать кожному з авторів окремо і можуть також використовуватися кожним з них окремо.

Взаємовідносини співавторів можуть визначатися угодою між ними. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору. Кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору, яка має самостійне значення, на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними. Право на використання твору в цілому належить співавторам спільно. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в угоді не передбачено інше.

Нероздільне співавторство. При нероздільному співавторстві твір, створений двома і більше співавторами, становить собою єдине нероздільне ціле, частини якого не мають самостійного значення. Визнання співавторства нероздільним означає, що авторські права як на твір в цілому, так і на будь-яку його частину здійснюються співавторами тільки спільно. У кожного з співавторів нема в цьому випадку самостійного об’єкта, яким би він міг розпоряджатися на свій власний розсуд.

Роздільне співавторство. При роздільному співавторстві колективний твір є єдиним, однак він складається з частин, які мають самостійне значення. При цьому відомо, ким із співавторів створені ці частини. При роздільному співавторстві використання колективного твору в цілому також здійснюється за взаємною згодою всіх співавторів. Однак кожний співавтор має право самостійно, без згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

Спадкоємці

У випадку смерті автора (співавтора) його права переходять до спадкоємців на строк дії авторського права, що залишився. Спадкування може здійснюватися за законом і за заповітом. У свідоцтві про право спадкування повинно бути зазначено, що успадковані й авторські права. Оскільки заповіт досить рідкісне явище, авторські права здебільшого переходять до спадкоємців за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого, його діти (зокрема й усиновлені) та батьки. Всі вони успадковують права у рівних частинах.

Об’єм авторських прав, що переходять у спадщину

Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Спадкування авторських прав

        Реалізується після смерті автора його спадкоємцями за законом або заповітом. У спадщину не переходять особисті немайнові права. Реалізація успадкованих авторських прав здійснюється протягом строку дії авторського права, що залишився.

Інші правонаступники

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,

за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Організації, що управляють майновими правами власників авторських прав на колективній основі

Обов’язки організацій, що управляють майновими правами на колективній основі.  Діяльність організації, що управляє майновими правами на колективній основі, здійснюється в інтересах володільців авторських і суміжних прав, представлених організацією. З цією метою організація повинна виконувати наступні обов’язки: використовувати зібрану винагороду виключно для розподілу і виплати володільцям авторських і суміжних прав, залишаючи із зібраної винагороди суми на покриття своїх фактичних затрат щодо збору, розподілу і виплати такої винагороди, а також суми, які призначені для спеціальних фондів, створюваних організацією виключно за рiшенням володільців авторських і суміжних прав, яких вона представляє; розподіляти і регулярно виплачувати зібрані суми винагороди, крім вищезазначених сум, пропорційно до фактичного використання творів і об’єктів суміжних прав; одночасно з виплатою винагороди надавати володільцям авторських і суміжних прав звіти, що містять відомості про використання їх прав; володільці авторських і суміжних прав, які не надали повноважень організації щодо збору винагороди, мають право вимагати від організації виплатити належну їм винагороду відповідно до здійсненого розподілу, а також виключити свої твори і об’єкти суміжних прав з ліцензій, що надаються цією організацією користувачам; іноземні організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право вимагати регулярного подання відомостей про розподілену винагороду, що належить іноземним авторам або їхнім володільцям авторських прав, які представлені зазначеною іноземною організацією, а також одержання необхідної інформації про діяльність організацій, що управляють аналогічними правами на території країни, відповідно до угоди про взаємне представництво.

Функції організацій, що управляють майновими правами на колективній основі.

        Організація, що управляє майновими правами на колективній основі, повинна виконувати від імені представлених нею володільців авторських і суміжних прав і на основі одержання від них повноважень наступні функції: погоджувати з користувачами розмір винагороди та інші умови ліцензій; надавати ліцензії користувачам на використання прав, управлінням якими займається така організація; погоджувати з користувачами розмір винагороди в тих випадках, коли ця організація займається збором такої винагороди без видачі ліцензії; збирати передбачену ліцензіями винагороду; розподіляти і виплачувати зібрану винагороду володільцям авторських і суміжних прав, яких вона представляє; здійснювати будь-які юридичні дії, необхідні для охорони прав, управлінням яких займається така організація; здійснювати іншу діяльність відповідно до повноважень, одержаних від володільців авторських і суміжних прав.

Контроль за діяльністю організації, що управляє майновими правами на колективній основі. Організація, що управляє майновими правами на колективній основі, зобов’язана надавати державному органу, який здійснює контроль за її діяльністю, наступну інформацію: про зміни, внесені до статуту та інших установчих документів такої організації; про укладені організацією двосторонні й багатосторонні угоди з іноземними організаціями, що управляють аналогічними правами; про рішення загальних зборів; про річний баланс, річний звіт і аудиторську перевірку діяльності такої організації; про прізвища осіб, уповноважених представляти таку організацію. Державний орган має право вимагати від організації додаткову інформацію, необхідну для перевірки відповідності діяльності організації авторсько-правовому законодавству, законодавству про громадські (некомерційні) об’єднання, іншому законодавству, а також статуту такої організації.

Права на твори науки, літератури і мистецтва (авторські права)

Літературний твір - це один з об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема авторського права. Літературні твори бувають письмові та усні. До письмових літературних творів відносяться такі традиційні твори, як романи, казки, вірші, статті, наукові праці тощо, а також нетрадиційні, твори більш практичного призначення: рекламні тексти, інструкції по експлуатації техніки, технічні завдання, положення про оплату праці, посібник користувача та інші твори, котрі за допомогою символів та знаків фіксуються на матеріальному носії інформації. Зазвичай, матеріальним носієм письмового літературного твору є папір, але не слід забувати й про інші, нетрадиційні, матеріальні носії, такі як дискета, компакт диск тощо. Об'єктивна форма письмового літературного твору допускає сприйняття твору третіми особами. До усних літературних творів відносяться промови, лекції, доповіді та інші виступи. Усний літературний твір не має такого матеріального об'єкту, як екземпляр твору. Такий твір може бути закріплений за допомогою аудіо або відео запису, але результатами такого закріплення будуть фонограма та відеограма відповідно. Строго говорячи - письмовий твір великої цінності з погляду краси і емоційного впливу його форми і змісту. Проте з погляду авторського права загальне згадування про літературні твори звичайно розуміється як різні оригінальні письмові твори, будь вони белетристичного, наукового, технічного або всього лише практичного характеру, незалежно від їх цінності чи призначення.

Науковий твір – твір, у якому питання розглядаються таким чином, щоб відповідати вимогам наукового підходу. Ця категорія творів далеко не обмежується областю природничих наук чи літературних творів наукового характеру. При визначених обставинах програма ЕОМ також може бути науковим твором. В авторсько-правових законодавствах загальне посилання на наукові твори часто розуміється як означаючі усі види творів, крім художніх чи белетристичних, наприклад такі, як твори з питань техніки, довідники, науково-популярні твори або практичні посібники. Проте наукові твори, що охороняються авторським правом, не включають наукові винаходи, відкриття, наукові дослідження чи наукові праці.

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» об’єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об’єктів архітектури чи містобудівництва (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва. Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер’єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавтором) твору архітектури або його відповідного розділу. Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультативну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капiтального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт. Автору твору архітектури, крім особистих немайнових прав, визначених Законом України «Про авторське право і суміжні права», належать особисті немайнові права щодо: безперешкодного фотографування власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства; зазначення на об’єкті архітектури власного імені (імен співавторів). Особисті немайнові права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем. Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об’єкта архітектури або роботодавцем. Такий договір повинен містити передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права» положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури. Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об’єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Використання проекту об’єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди. Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання. Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об’єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об’єкта.

Твір прикладного мистецтва - художні твори, перенесені на предмети практичного використання (твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом). Законодавство про авторське право визначає межі, в яких воно може застосовуватися до подібних творів.

Особисті немайнові права на твори

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

В Україні немайнові авторські права можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

0. бути визнаним автором твору (право авторства). Автор має право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо

1. дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я). Автор має право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

2. дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

3. захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації). Автор має право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Майнові права на твори

До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

0. відтворювати твір (право на відтворення)

1. поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення)

2. імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт) Одне з майнових прав автора, яке становить виключне право автора імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені за дозволом володільця виключних авторських прав. Мається на увазі закріплення за автором можливості здійснювати контроль за ввезенням на територію дії його авторських прав примірників створеного ним твору, які виготовлені за кордоном. Підставою для виділення права на імпорт є територіальна обмеженість сфери дії авторських прав.

3. здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання). На підставі права на публічне виконання автор чи інший власник авторського права може дозволяти "живі" виконання твору, такі як показ п'єси в театрі чи виконання оркестром симфонії в концертному залі. Публічне виконання також містить у собі виконання за допомогою звукозапису; тому музичні твори, записані на фонограми, вважаються "привселюдно виконаними", якщо фонограми програються через підсилювальне устаткування в таких місцях, як дискотеки, літаки і торгові пасажі. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

4. публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення). Така передача в ефір чи по проводах зображень і/або звуків творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, які не належать до звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих сім’ї, у місцях, віддаленість яких від місця початку передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях, незалежно від того, чи можуть зазначені особи приймати зображення чи звуки в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

5. перекладати твір (право на переклад). Одне з майнових прав автора, яке передбачає його можливість самому перекладати і використовувати переклад свого твору, а також право автора давати дозвіл на переклад і використання перекладу іншими особами. Переклади є творами, що охороняються авторським правом. Тому, з метою відтворення і опублікування перекладу, дозвіл повинен бути отриманий як від власника авторського права на оригінальний твір, так і від власника авторського права на переклад. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

6. дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку).  Одне з майнових прав автора, за яким йому належить право переробляти, аранжувати або іншим способом аналогічно змiнювати твір. Це право включає в себе можливість автора самому переробляти твір в інший вид, форму чи жанр або давати дозвіл на переробку іншим особам. Створювані в результаті творчої переробки твори є новими об’єктами авторського права, однак їх використання може здійснюватися лише за згодою авторів оригінальних творів.  Переробки є творами, що охороняються авторським правом. Тому, з метою відтворення і опублікування переробки, дозвіл повинен бути отриманий як від власника авторського права на оригінальний твір, так і від власника авторського права на переробку. (Переробка з "Огляду про авторські права", компакт-диск).

Інші права на твори: участь у практичній реалізації творів (проектів), право слідування, право на винагороду авторів службових творів

Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Вільне використання творів

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання

цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або

інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

ЛЕКЦІЯ 5

Поняття та критерії патентноспроможності промислового зразку.

Патентноспроможність – це властивість, якої набуває об`єкт господарської діяльності (продукт або спосіб) у разі відповідності умовам надання правової охорони винаходу чи корисної моделі згідно з Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 p.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим.

На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

Промисловий зразок, як результат творчої діяльності людини.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 p об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Промислові зразки, що не отримують правову охорону.

Згідно з Законом не можуть одержати правову охорону:

0. об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

1. друкована продукція як така;

2. об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Види промислових зразків (об"ємні, площинні, комбіновані).

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Новизна промислового зразка.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Промислова придатність промислового зразка.

Промисловий зразок визнається промислове придатним, якщо його можна використати у промисловості або в будь-якій іншій галузі діяльності.

Суб"єкти патентних прав.

Суб"єкти патентних прав - це автори, патентовласники, ліцензіати.

Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Іноземні громадяни – автори користуються захистом авторського законодавства в Україні якщо створені ними твори знаходяться в якийсь об'єктивній формі на території України, а якщо ні – то відповідно до міжнародних договорів України і спільних конвенцій по авторському праву (Женевської, Бернської). Суб'єктами авторського права можуть бути співавтори, якщо твір створений спільною творчою працею двох або більш осіб.

Автор – це фізична особа, творчою працею якого створений твір.

Патентовласник – особа, що має виключне право на використання винаходу. Такими можуть бути:

0. сам автор;

1. роботодавець (при службових винаходах);

2. особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту;

3. правонаступники;

4. договірний патентовласник – патент може бути переданий за договором

5. за плату будь-якій фізичній або юридичній особі.

Ліцензіат – особа, що одержує у визначеному договором обсязі права по використанню винаходу за плату. Ліцензійні договори бувають трьох видів :

0. виняткової ліцензії ;

1. неповної ліцензії ;

2. відкритої ліцензії.

Особливі суб'єкти права на використання винаходу - це попередній користувач і примусовий ліцензіат. Вони можуть використовувати винахід без згоди патентовласника.

Попередній користувач – особа, що до дати пріоритету (до подачі заявки іншою особою) самостійно створила незалежно від автора тотожний винахід і сумлінно його використовувала. Преждепользователь зберігає право на подальше безоплатне використання його без розширення обсягу використання.

Примусова ліцензія видається будь-якій особі Вищою патентною палатою,

якщо патентовласник протягом чотирьох років не використовує винахід і

відмовляється укласти ліцензійний договір.

Автори винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Автор - головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створений твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не потрібно реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, або дотримання яких-небудь формальностей.

Патентовлодільці.

Власникові патенту належить право будь-яким чином використати винахід, корисну модель та промисловий зразок. Одним із таких способів використання зазначених об'єктів є видача дозволу на використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання'.

Спадкоємці.

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Патентні повірені.

Патентний повірений надає фізичним та юридичним особам (далі - особи, які він представляє) допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Державному департаменті інтелектуальної власності, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

0. постійно проживає в Україні;

1. має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту в сфері

2. охорони інтелектуальної власності;

3. має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері

4. охорони інтелектуальної власності;

5. склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію і одержав

6. свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Не можуть бути патентними повіреними працівники Державного департаменту інтелектуальної власності, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Державний департамент інтелектуальної власності веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності.Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер.

Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.

Державний департамент інтелектуальної власності забезпечує публікацію відомостей про патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Зазначені відомості щодо патентного повіреного, який працює за наймом, зобов'язана подавати особа, яка уклала з ним трудовий договір.

Патентний повірений має особисту печатку із зазначенням свого прізвища та реєстраційного номера, а також розрахунковий та інші рахунки в установах банків на території України.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства.

Повноваження патентного повіреного можуть бути засвідчені також шляхом зазначення його прізвища та реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписана заявником.

Державний департамент інтелектуальної власності не відповідає за зобов'язаннями патентних повірених.

Права патентного повіреного

Патентний повірений є незалежним під час виконання професійних обов'язків і керується у своїй діяльності законодавством та цим Положенням.

Патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у відносинах з Державним департаментом інтелектуальної власності, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема:

0. підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо;

1. подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних

2. документів;

3. виконувати платіжні операції;

4. вносити зміни до опису винаходів і креслень;

5. відкликати заявки на видачу охоронних документів на об'єкти

6. промислової власності;

7. подавати доповнення, заперечення, скарги;

8. вживати заходів для підтримання чинності охоронних

9. документів;

10. проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні

11. дослідження;

12. представляти інтереси власників прав на об'єкти

13. інтелектуальної власності в державних і судових органах тощо.

Патентний повірений має право визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлювати для неї систему захисту, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє.

Патентний повірений має право за погодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен сповістити Державний департамент інтелектуальної власності.

Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи, а також працювати за наймом.

Обов'язки патентного повіреного

Патентний повірений зобов'язаний сумлінно виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

Патентний повірений зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо.

Патентний повірений зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного

Атестацію та реєстрацію патентних повірених здійснює Державний департамент інтелектуальної власності. Для проведення цієї роботи Голова Державного департаменту інтелектуальної власності утворює атестаційну та апеляційну комісії.Атестаційна комісія затверджує порядок проведення кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів, приймає рішення про допуск осіб, які мають намір займатися діяльністю патентних повірених (далі - кандидати у патентні повірені), до екзаменів та їх атестацію.

Апеляційна комісія розглядає скарги кандидатів у патентні повірені на рішення атестаційної комісії, здійснює контроль за додержанням патентними повіреними вимог законодавства.

Атестаційна та апеляційна комісії діють відповідно до положень, які затверджуються головою Державного департаменту інтелектуальної власності. Організаційне забезпечення діяльності цих комісій здійснює Державний департамент інтелектуальної власності.

За атестацію кандидатів у патентні повірені вноситься плата, розмір якої визначається Державним департаментом інтелектуальної власності.

Кандидат у патентні повірені подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заяву про атестацію його як представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), складену за зразком згідно з додатком N 1, копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень його професійних знань.

Кандидат у патентні повірені визначає спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену.

Дані про спеціалізацію патентного повіреного вносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) за зразком згідно з додатком N 2.

Особи, які успішно склали екзамени, атестуються як представники у справах інтелектуальної власності (патентні довірені). Відповідне рішення атестаційної комісії затверджує голова Державного департаменту інтелектуальної власності.

Особа, яка не склала кваліфікаційних екзаменів, має право складати їх повторно через рік.

Рішення атестаційної комісії про відмову громадянину в атестації як патентного повіреного може бути оскаржено в місячний термін до апеляційної комісії Державного департаменту інтелектуальної власності. Апеляційна комісія приймає відповідне рішення в місячний термін з дати одержання скарги.

Рішення апеляційної комісії може бути оскаржено голові Державного департаменту інтелектуальної власності, рішення якого є остаточним.

Особа, яка атестована як патентний повірений, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заяву про її реєстрацію у Державному реєстрі та про видачу свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Зазначена заява повинна бути подана не пізніш, як за один рік з дати прийняття рішення атестаційною комісією Державного департаменту інтелектуальної власності. Якщо заяву не подано у цей термін, заінтересована особа повинна пройти атестацію повторно.

За реєстрацію та видачу свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) сплачується збір, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України.

Право займатися діяльністю патентного повіреного виникає з дати внесення патентного повіреного до Державного реєстру.

Порядок ведення Державного реєстру визначається положенням про нього, яке затверджується головою Державного департаменту інтелектуальної власності.

За порушення вимог законодавства України у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності і цього Положення рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності до патентного повіреного можуть бути застосовані такі заходи:

0. попередження;

1. зупинення дії свідоцтва представника у справах

2. інтелектуальної власності (патентного повіреного) про право

3. займатися діяльністю патентного повіреного на період до одного

4. року;

5. скасування свідоцтва.

Свідоцтво представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) може бути скасовано у разі:

0. клопотання патентного повіреного;

1. втрати патентним повіреним громадянства України;

2. виїзду патентного повіреного на постійне місце проживання за

3. межі України;

4. засудження патентного повіреного за вчинення злочину (після

5. набрання вироком чинності);

6. обмеження судом дієздатності або визнання патентного

7. повіреного недієздатним;

8. систематичного або грубого порушення патентним повіреним

9. вимог актів законодавства України про охорону прав на об'єкти

10. інтелектуальної власності та цього Положення.

Скасування свідоцтва тягне за собою припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентні повірені можуть об'єднуватися у громадські організації згідно із законодавством.

Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

Особисті немайнові права автора

0. вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

0. забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

0. вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

0. вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Майнові права автора

0. а) виключне право на використання твору;

1. б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

0. відтворення творів;

1. публічне виконання і публічне сповіщення творів;

2. публічну демонстрацію і публічний показ;

3. будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

4. переклади творів;

5. переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

6. включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

7. розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8. подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

9. здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

10. імпорт примірників творів.

Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Обмеження майнових прав здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

Право на подання заявки.

Право на подання заявки до Комісії мають автори чи їхні правонаступники; власники підприємств, установ, організацій чи уповноважені ними органи або фізичні особи, з якими укладено відповідний договір (надалі - роботодавці).

Автори винаходу, який є результатом їх спільної творчої праці, мають рівні права на подання заявки, якщо інше не передбачено угодою між ними.

У разі перегляду умов угоди стосовно складу авторів Комісія за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Комісією.

Право на подання заявки може бути передано повністю або частково автором іншій особі за договором, що укладається у письмовій формі.

Роботодавець набуває право на подання заявки за умови укладання з працівником письмового договору, яким працівник передає роботодавцю право на подання заявки, а роботодавець бере на себе зобов(язання видати йому винагороду відповідно до економічної цінності сорту та іншої вигоди роботодавця від використання сорту і виконати інші умови договору.

Автор подає роботодавцю письмове повідомлення про сорт з описом цього сорту, у якому досить ясно і повно розкриваються його особливості. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подав заявки до Комісії або суттєво порушив умови договору, право на подання заявки повертається до автора.

Спори, пов(язані з набуттям і здійсненням права на подання заявки, вирішуються у судовому порядку.

Право авторства і право на авторське ім"я.

Право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстроково.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому повинні зберігатися право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

З правом авторства тісно зв'язане право на авторське ім'я, що дозволяє автору використовувати чи дозволяти використовувати свій твір під власним ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) чи без позначення свого імені (анонімно).

Право на винагороду.

Суб'єкти суміжних прав мають також право на винагороду. Ці права регулюються за допомогою договорів із користувачами, а збір і виплата винагороди - спеціальними організаціями, що керують суміжними правами, які створюються їхніми суб'єктами. Термін дії суміжних прав - 50 років.

Винятками є випадки, коли припускається використання записів виконання, постановок, фонограм, програм передач транслюючих організацій без одержання дозволу (без згоди) їхніх суб'єктів. Це допускається при:

0. використанні винятково з метою навчання і наукового дослідження;

1. для цитування у формі невеликих уривків в інформаційних цілях ;

2. включення в огляд про поточні події невеликих уривків; використання

3. в особистих цілях.

Права патентоволодільців.

Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні промислового зразка, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати право власності на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників патенту.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.

Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру. За опублікування зазначених відомостей та запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори.

Власник патенту має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого промислового зразка. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір про платежі.

Спори, що виникають під час укладання та виконання цього договору, розв'язуються у судовому порядку.

Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання промислового зразка, він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права автора промислового зразка, що регулюються іншим законодавством України.

Власник патенту може вимагати:

0. припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення права;

1. стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

2. відшкодування моральної шкоди;

3. вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

4. Власник свідоцтва на право використання зазначення походження має право вимагати від порушника:

5. припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;

6. вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення походження;

7. вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження, а при неможливості цього - знищення товару;

8. відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;

9. відшкодування збитків у розмірі не більшому за отриманий порушником прибуток;

10. вжиття інших передбачених законами заходів, пов'язаних із захистом прав на зазначення походження товару.

Зміст патентних прав.

0. стимулює створення нових технологій;

1. створює умови для успішного промислового застосування

2. нових технологій;

3. сприяє передачі технологій;

4. слугує інструментом технологічного планування і реалізації

5. відповідної стратегії;

6. забезпечує організаційну структуру, яка заохочує притоку іноземних інвестицій.

Ліцензії (примусові і відкриті).

Відкрита ліцензія.

Впродовж строку чинності патенту власник має право в установленому порядку подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання винаходу

Примусова ліцензія видається будь-якій особі Вищою патентною палатою,

якщо патентовласник протягом чотирьох років не використовує винахід і

відмовляється укласти ліцензійний договір.

Вислів "примусова ліцензія" використовується для позначення явища, протилежного добровільний ліцензії.

Володілець примусової ліцензії має право здійснювати дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу влади поза волею власника патенту. Примусову ліцензію ще називають недобровільною ліцензією.

Вільне використання запатентованих винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого промислового зразка:

0. в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

1. без комерційної мети;

2. з науковою метою або в порядку експерименту;

3. за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Обов'язки патентоволодільців.

Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, який такий дозвіл затребував.

Спори щодо ліцензій розв'язуються у судовому порядку.

Припинення дії патенту. Захист патентних прав.

Припинення дії патенту

Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи.

Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти до Установи до кінця поточного року, за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Порушення прав власника патенту

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Способи захисту прав

0. Захист прав на промисловий зразок здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

1. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

0. авторство на промисловий зразок;

1. встановлення факту використання промислового зразка;

2. встановлення власника патенту;

3. порушення прав власника патенту;

4. право попереднього користування;

5. компенсації.