- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.3.Основні філософські вчення стародавнього китаю.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
В середні віки у Західній Європі в усьому панувала католицька церква. Та західна церква на відміну від східної функціонувала в умовах феодальної роздробленості європейських країн. Вона сама була найбільшим і наймогутнішим феодалом. Тому вона виступала і як ідеологічний диктатор, і як світський володар одночасно. Церква відкидає наукову картину світу. Така ідеалістична релігійна філософія отримала назву схоластики ( від schola - школа), суть якої полягає у визнанні Святого письма (Біблії) вершиною знань. Схоластиці властиві умоглядність та догматизм, що виявлялись у пустопорожньому коментуванні пояснень Біблії.
Середньовічна філософія наслідувала лише ті вчення і положення античної філософії, які могли підтвердити християнське вчення про бога, світ і людину. В першу чергу, вона звертала увагу на вчення Платона про вічний і незмінний світ ідей, положення Арістотеля про активність ідеальної першоформи та її пріоритет над безструктурною матерією, а також вчення римського лікаря і філософа Галена про людину як дивовижне творіння бога.
Найвідомішими філософськими напрямами того періоду були номіналізм та реалізм.
Представники номіналізму (від слова nomen - ім’я) визнавали, що загальні поняття є продуктом людського мислення, відображенням результатів пізнання. Отже, вони є історичними, плинними, відносними.
Представники реалізму (від слова realis - реальний) вважали, що загальні поняття, особливо ті, що містяться в Біблії, існують реально, вічно і незалежно від матеріального світу. Вони мають божественне, позаісторичне походження.
До відомих представників номіналізму належать французький філософ і богослов Абеляр, англійський філософ і природознавець Роджер Бекон, англійський теолог і філософ-схоласт Оккам, арабський філософ-лікар Ібн-Сіна (Авіценна).
Розвиваючи матеріалістичні елементи філософії Арістотеля, номіналісти доводили, що хоча бог і є першопричиною світу, проте він не творить його з нічого, бо і єдиною основою буття є матерія. Вони вважали, що всі природні явища причинно зв’язані між собою, поняття відбивають цей зв’язок, даючи істини раціонального знання, які можуть не тільки не співпадати з одкровенням релігії, але й прямо суперечити йому.
На противагу номіналізму реалісти розвивали ідеалістичні традиції в середньовічній філософії. Представниками реалізму були Іоанн Скотт, Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський та ін.
Представником пізньої схоластики був Уільям Оккам. Послідовно дотримуючись номіналістичної лінії у запереченні будь-якої об’єктивності існування загальних понять, Оккам використовує свою знамениту “бритву” (“бритва Оккама”), за допомогою якої “відсікалися” всі “сутності” (загальні поняття), необхідність яких не обгрунтовувалася строго логічно.
Найбільшу теоретичну теологічно-філософську спадщину залишив Фома Аквінський. Його основні твори “Сума теології” і “Сума проти язичників” є своєрідною енциклопедією християнської ідеології. Його філософія - це спроба примирити філософію Арістотеля, особливо її матеріалістичні положення, з офіційним вченням католицької церкви. В основі вчення Ф. Аквінського лежить визнання бога як причини, основи і кінцевої мети всього існуючого. Основою людини є її душа. Матеріальний світ - це тільки зовнішній прояв світу духовного, який є вічним.
Одночасно у вченні Ф. Аквінського містяться глибокі думки щодо значущості людського розуму в пізнанні світу, про відносність понять “зло” і “благо”, про сободу волі людини тощо. Аквінський був універсально обдарованим теологом католицької церкви. Завдяки цьому, починаючи з кінця XVIII століття і до нашого часу, вчення Фоми залишається офіційною філософією католицизму в цілому.