- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.3.Основні філософські вчення стародавнього китаю.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
Хоч Закарпаття до його возз'єднання із Україною в 1945 році завжди було під владою іноземців, та не дивлячись на це, воно аж ніяк не заслуговує назву типу «Африка в центрі Європи», «Земля без імені» (Ольбрахт, Анна Зегерс). Про це свідчить тот факт, що тут зросло багато освічених людей, серед яких були й імена європейської величини. До них належали: М.Андрелла, А.Ф.Бачинський, І.Орлай, П.Лодій, М.Балудянський, Ю.Гуца-Венелін, Н.Кукольник, МЛучкай, А.Добрянський, О.Духнович, Є.Фенцик, А.Волошин, Ф.Потушняк та інші.
Одним із просвітників Закарпаття був А.Ф.Бачинський (1732-1809 pp.). Керуючи Мукачівською єпархією, А.Бачинський заснував богословську семінарію і єпископську бібліотеку, зібрав і залишив після себе близько 9 тисяч томів і вимагав від священиків на місцях організувати при церквах школи з рідною мовою навчання, домагався виділення додаткових місць для молодих закарпатців у вузах Львова, Відня, Трнави. Він таємно посилав двох монахів до Києво-Печерського монастиря для ознайомлення з церковним і духовним життям України. У 1804 р. видав 5-ти томну «Біблію».
Великий внесок у розвиток суспільно-філософської думки вніс Михайло Андрійович Балудянський (1769-1847 pp.). Працюючи в університеті в С.-Петербурзі, М.Балудянський популяризує вчення Руссо про природне право і його ідеї народного суверинітету, викладає новітні системи буржуазної політекономії, зокрема А.Сміта. У ряді своїх творів («Національне багатство. Зображення різних господарських систем», «Про розподіл і оборот багатства») він розвиває антикріпосницькі погляди
На особливу увагу заслуговують суспільно-філософські погляди Юрія Івановича Гуци-Венеліна (1802-1839 pp.). Услід за М.Ломоносовим, Гуца-Венелін піддає науковій критиці норманську теорію походження Київської Русі. У своїй роботі «Древніе и ньшешніе Болгаре в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к россиянам» на основі лінгвістичних та історичних даних, він доводить, що болгари не тюркського, а слов'янського походження. Тому вченого шанують в Болгарії і по сьогодні. Гуца-Венелін по праву вважається одним із родоначальників російського слов'янознавства.
Заслуговують на увагу і суспільно-філософські погляди Василя Довговича (1783-1849 pp.). Він народився у с.Золотареві поблизу Хуста. Початки освіти здобув у місцевого дяка та священика. Потім нижчі латинські класи здобув у Сиготі (Мараморощина), а філософську - у Великому Варадині, Трнаві та Ужгороді. Тривалий час працював священиком у с.Довге, що на Іршавщині. Від назви цього села він і прийняв псевдонім Довгович. Потім працював у с.Великі Лучки на Мукачівщині.
Важливе місце в розвитку суспільно-філософської думки : займають погляди Олександра Васильовича Духновича (1803-1865 pp.). Згідно із рішенням ЮНЕСКО в 2003 році було широко , відзначено 200-річчя від дня народження вченого. Народився він 24 квітня 1803 року в с.Тополя Гуменського округу на Словаччині в сім'ї сільського священика. Один із дослідників історії Закарпаття назвав його народолюбцем (Ф.Арістов). Та можна додати й таке до цієї характеристики О.Духновича: він не тільки любив свій народ, але й прагнув здобути для нього національну волю, краще життя. Він уже в 40-х роках XIX ст. зайняв чітку; позицію, спрямовану проти влади Габсбургів та угорських магнатів, які намагались денаціоналізувати автохтонне населення краю, змадяризувати та онімеччити його, позбавивши власної історії, національної свідомості.