ЗМІСТ

Вступ 3

1. Характеристика транспортно – економічних і природнокліматичних

умов району проектування 4

2. Розрахунок основних технічних нормативів 6

2.1. Розрахунок інтенсивності руху на вихідний рік 6

2.2. Визначення перспективної інтенсивності руху 7

2.3. Визначення категорії дороги та розрахункової швидкості руху 8

3. Проектування траси автомобільної дороги 9

3.1. Опис варіантів траси автомобільної дороги 9

3.2 Порівняння варіантів траси 9

3.3. Проектування поздовжнього профілю дороги 11

3.4. Розрахунок керівних і контрольних точок 14

4. Розрахунок Отвору Водопропускної Труби 16

5. Проектування типових поперечних профілів 19

6. Розрахунок об’ємів земляних робіт 27

7. Розрахунок конструкціі дорожнього одягу 32

8. Вибір варіанту траси дороги по результатам економічного обґрунтування 34

9. Оцінка проектного рішення 39

Висновок 59

Список літератури 60

ВСТУП

Обов’язковою умовою розвитку економіки будь-якого регіону держави являє наявність розвиненої транспортної системи. Особливе місто в цій системі займає автомобільний транспорт, у зв’язку з притаманними йому винятковими особливостями у транспортному забезпеченні. У теперішній час автомобільним транспортом щорічно перевозиться вантажів і пасажирів у, де кілько раз більше, ніж іншими видами транспорту разом узятими.

У народному господарстві усі види транспорту утворюють єдину транспортну систему та працюють у взаємній ув’язці. Транспорт являється невід’ємним елементом будь-якого виробництва, забезпечуя зв’язок між промисловими, сільськогосподарськими та іншими отрослями народного господарства; впливає на усі процеси розвитку економіки нашій держави, на розмішена продуктових сил, освоєння нових районів та природних багатств; сприяє підвищенню життєвого рівня народу і його культури, має величезне значення в укріплюванні обороноздатності. Особливо значну роль автомобільного транспорту в освоєнні малонаселених районів та нових сільськогосподарських територій, у розробці великих родовищ корисних копалень. Широко застосовується автомобільний транспорт для перевезення швидкопошкоджуючих вантажів.

Однак, ефективна робота автомобільного транспорту визначається якісним майном транспортної сіті, то є майном автомобільних доріг і їх про тяжінням. Це положення придбає особливу важливість на рівні регіональних перевезень. Тому у числі первісних задач стоячих у теперішній час перед Україною в області транспорту, виявляється завершенням формування сіті місцевих автомобільних доріг, то поліпшення технічного стану існуючих автомобільних доріг.

Рішення вище названих задач вимагає капітальних вкладень. У зв’язку з чим перед проектувальниками автомобільних доріг ставляться питання особливої значимості по визначенню найбільш ефективних технічних рішень, направлених на зниження капіталоємкості і трудомісткий будівельних та ремонтних робіт. Зменшення потрібності дефіцитних будівельних матеріалів, можливість механізації та індустріалізації дорожньо-будівельних робот і продовження строків будівельного виробництва. Пошук цих рішень засновується на широкім використанні місцевих дорожньо-будівельних матеріалів та промислових відходів, а також інших передових досягнень вітчизняних і закордонній дорожній науці.

4

1. Характеристика транспортно – економічних і природнокліматичних умов району проектування

Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. Її площа станови 12,8 тис. кв. км (2,1% від території України). Чисельність населення — 1258,3 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення — 466,0 тис. чоловік (39%), сільське — 793,3 тис. чоловік (61%). Щільність населення — 98 осіб на кв. км.

Область розташована на південно-заході України. Межує з Польщею і Львівською областю — на півночі, на сході — з Івано-Франківською областю, на півдні — з Румунією, на заході — з Угорщиною і Словаччиною.

0. Природно-кліматична характеристика району проектування

Закарпатська область розташована на крайньому південному заході України на південно-західних схилах і передгір'ях Українських Карпат. Майже дві третини території області займають Карпатські гори, решту — Притисянська низовина. На території області знаходиться найвища вершина Українських Карпат та України — г. Говерла (2061 м). На північному заході, заході і півдні область межує із чотирма країнами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, а на північному і південному сході з Львівською та Івано-Франківською областями, являючись таким чином своєрідним вікном країни у Європу. За площею і населенням область невелика у масштабах країни. Її територія становить 12,8 тис. кв. км, чисельність населення — 1251,1 тис. чоловік (на 01.01.04), або відповідно 2,1 % і 2,6 % території і населення України.

Близько 80 % території краю займають гори, що простягаються з північного заходу на південний схід. Це система хребтів та гірських масивів — Верховинський Вододільний хребет, Ґорґани, Свидівець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічний хребет. Чорногорський хребет включає в себе гору Говерлу, заввишки до 2061 м, яка є найвищою точкою області та України. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали з висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря. На території області протікає 9429 річок і потоків. Найдовша ріка — Тиса, ліва притока Дунаю. Її протяжність у межах області 240 км. Найбільші притоки — Боржава, Ріка, Теребля, Тересва. Наступні за величиною ріки Латориця і Уж, які впадають у річки Бодрог і Лаборець. В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир. На території Закарпатської області поблизу села Ділове Рахівського району розташований географічний центр Європи.

У Закарпатті панує помірно континентальний клімат. Улітку середня температура повітря становить +21 °C, а взимку −4 °C. У краї виявлено понад 360 родовищ та джерел цілющих природних мінеральних вод. Рельєф, географічне розташування, ліси, мінеральні води, помірно континентальний клімат, багатовікові традиції та самобутня культура багатонаціонального населення краю у комплексі створюють унікальний рекреаційний і соціальний потенціал, на основі якого існує і має перспективу поступового розвитку санаторно-оздоровчий комплекс світового рівня.

Закарпаття багате на різноманітні корисні копалини, що зумовлено геологічною будовою поверхні. Найбільше тут родовищ нерудних корисних копалин – кам'яної солі та будівельних матеріалів.

Поклади кам'яної солі поширені переважно в Верхньотисинській улоговині і оцінюються приблизно в 320 млн.т. Найбільші запаси зв'язані з великим соляним штоком, який прориває осадові породи недалеко від селища Солотвина. Глибина залягання досягає 600 м, сіль чиста, високоякісна. Видобуток проводиться шахтним способом, відпрацьовані шахти використовуються для лікування хворих астмою. Поклади солі є також у Добрянському, Даниловому, Верхньоновоселицькому та інших родовищах.

Рівнинні й гірські райони Закарпаття багаті на різноманітні будівельні матеріали – каоліни, мармур, андезити, трахіти, вулканічні туфи, пісковики, вапняки, глинисті сланці, глини та ін.

Каоліни – біла з жовтуватим відтінком глиниста порода, що утворюється при вивітрюванні гранітів. Поширені в південній частині області; найпотужніші товщі – у Берегівському, Квасівському, Керецькому, Мужієвському родовищах. Каоліни в області високоякісні. В минулому з них робили знаменитий віденський фарфор. Зараз каоліни служать сировиною для фарфоро-фаянсової промисловості, а також для виготовлення фарб, паперу, лінолеуму, ліків.

Мармур добувають між ріками Теребля і Тересва, а також в басейні Тиси між Раховом і с. Ділове. Всього відомо понад 30 родовищ різноколірного мармуру. Найцінніший – білий скульптурний мармур, родовища якого є в околицях с. Ділове. Значними є також Великокам'янецьке, Довгорунське, Прибуйське родовища. Використовується мармур переважно як облицювальний матеріал.

Вапняки поширені в тих же районах, що й мармур. Найбільші їх родовища є недалеко від Перечина, Сваляви, Довгого та ін. Використовуються в будівництві та для виробництва цементу.

Родовища вулканічних туфів приурочені до Вулканічного хребта, найбільші – біля Берегового, Данилового, Ракошина, Сокирниці та ін. Використовують туфи для виготовлення стінових блоків, як заповнювачі бетону, домішки до цементу, облицювальний матеріал.

Із відкладами Закарпатського прогину пов'язані значні поклади андезитів, трахітів, ріолітів, базальтів. Великі їх родовища знаходяться поблизу Ужгорода, Мукачевого, Берегового, Хуста, Виноградова та ін. Використовуються як будівельний матеріал.

В області величезні запаси пісковиків, особливо у флішових відкладах Карпат. Будівельні піски, гравій, галечник добувають з руслових відкладів Тиси та її приток (в нижній течії).

Внаслідок вивітрювання вулканічних порід утворилися родовища мінеральних фарб (в околицях м. Іршава). З інших неметалевих копалин є поклади доломітів (Мармароський масив) і цеолітів (Сокирницьке родовище на Хустщині). Перші використовуються як вогнетривкий матеріал для будівництва печей і флюси для металургії. Цеоліти можуть використовуватись для очищення стічних вод, виробництва паперу, гуми, як наповнювач добрив тощо.

У Закарпатській області є також рудні корисні копалини. Вони зв'язані переважно з Вулканічним хребтом та його передгір'ями і відсутні у флішевій зоні Карпат. Серед них – ртутні, поліметалеві, алюмінієві, мідні, залізні руди, золото та ін. Родовища ще недостатньо вивчені.

Ртутні руди (кіновар) поширені у вулканічних породах поблизу селища Вишкове. Алуніти (алюмінієва сировина) розміщені біля м. Берегове. Якість не дуже висока, але вони мають промислове значення. Родовища вимагають додаткового вивчення. Свинцево-цинкові, мідні, баритові руди поєднуються у Беганському родовищі поліметалевих руд (Берегівський район). У цих рудах є також вкраплення золота, срібла.

На території Закарпаття відкрито перше в Україні Мужіївське родовище золота (Берегівський район). Його поклади виявлено також поблизу Великого Бичкова (Рахівщина).

На значній площі від Ужгорода до Рахова знаходиться велика кількість родовищ залізних руд, але їх запаси невеликі, якість руд невисока, тому й промислове значення незначне. Не мають промислового значення й інші рудні копалини – марганець, молібден, боксити, хроміти, кобальт.

Із паливних корисних копалин в області є поклади бурого вугілля і природного газу. Буре вугілля виявлено вздовж південно-західного передгір'я Карпат між р.Уж і Теребля. Відомо понад 50 родовищ, найбільші з них – Ільницьке, Горбківське, Ужгородське. Вугілля залягає на глибині 18-220 м, має високу вологість, невелику теплотворну здатність, тому використовується як місцеве паливо. Родовища природного газу відкрито поблизу Сваляви і Солотвини.

Місцеве значення має торф, який є на заболочених ділянках Закарпатської низовини.

Склад і запаси корисних копалин Закарпатської області сприяють розвитку в ній гірничодобувної промисловості. Однак розширення їх видобутку вступає в суперечність з необхідністю природоохоронних заходів на всій території Закарпаття.

Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50 % території, різноманітні за породним складом залежно від вертикальної поясності. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях — дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800—1000 м над рівнем моря букові, хвойні (ялиця біла, ялина) — на висоті до 1300—1500 метрів. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки — полонини.

В області взято на облік понад 2 тисячі видів флори, що відповідає 50% до загальної чисельності видів України. З них 237 видів флори занесені до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 22 види флори занесені до додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Усього видів рослин занесених до Червоної книги України-263 екз., у т.ч. 214 видів судинних рослин, 19 видів грибів, 7 видів водоростей, 23 види лишайників, а рос-линних угруповань занесених до Зеленої книги України - 27. Найбільше різнома-ніття ,,червонокнижних” видів рослин зосереджено у басейні річки Тиса, де за да-ними наукових досліджень на облік взято 145 видів судинних рослин. (Див. детальніше на сайті Архів якісних рефератів)

Загальна кількість видів тваринного світу в області становить понад 30 тис. видів фауни. На території області поширені як безхребетні, так і хребетні тварини. Серед безхребетних є представники понад 20 типів організмів, з яких більшість - найпростіші. Близько 400 видів хребетних тварин, ссавців - 80 видів, птахів – 287 видів, з яких 197 гніздуючих, 10 видів плазунів, 16 земноводних, 60 риб, 100 мо-люсків. Найбільш поширені види на Закарпатті: кріт, лисиця, вовк, заєць, білка, горностай, лісова куниця, дикий кабан, козуля, олень благородний. Із рідкісних видів слід відмітити лосося дунайського, стерлядь, пугача, беркута, завитушку альпійську, рись, видру. Зникаючі види - сичик-горобець, волохатий сич, кажани: великий та малий підковоноси, нічниці Бехштейна, ставкова, Наттерера, триколір-на та інші. Збільшилась чисельність видів тваринного світу, занесених до Червоної книги України: глухаря, кота лісового, лелеки чорного та ведмедя бурого. У гніз-довій орнітофауні з’явилися нові види – чернь чубата та білоока. Стабільним є стан популяції саламандри плямистої. У низинних районах у системі меліоратив-них каналів зберігся реліктовий вид риб - умбра Крамера

6