Тема4: Основний капітал підприємства, виробничі фонди.

1. Основний капітал підприємства та його складові. Їх характеристика.

2. Структура та методи оцінки основних фондів.

3. Основні види зносу основних фондів.

4. Економічна сутність амортизації. Методи нарахування амортизації.

5. Система показників використання основних фондів.

Питання №1.

1. Основний капітал підприємства – це частка активів підприємства (фіксовані необоротні активи), до яких відносятся:

• Основні фонди;

• Нематеріальні активи

• Довгострокові фінансові вкладення

1 Основні фонди – це засоби виробництва (праці), які функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюють своєї первісної натуральної форми та розмірів, і переносять свою вартість на вартість готової продукції поступово, (за ступенем зносу).

Всі засоби праці, які беруть участь у виробничому процесі і створюють умови для його здійснення – є основними виробничими формами.

Невиробничі фонди – це об*єкти невиробничого призначення, які перебувають на балансі фірми. Всі основні виробничі фонди поділяються на 4 групи взалежності від свого призначення:

1. - виробнично-технічні будівні споруди.

-передавальні пристрої.

-силові машини та обладнання.

-лаболаторне обладнення.

2. - транспортні засоби, автомобілі.

-офісне обладнання.

-електро-механічні пристрої та обладнання.

3. -інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2 (a, b) (устаткування, інструмент ).

-багаторічні земельні насадження.

4. -комп*ютери, ПО.

-телефони, орг.-техника, (офісна техніка)

2 Нематеріальні активи – не мають матеріального виразу, але приносять прибуток.

1.права користування природними ресурсами

2.права кристування майном (земельною ділянкою, оренда приміщень, користування будівлею).

3.товарні знаки, торгові марки, фірмові знаки.

4.права на об*єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, now-how, сорти рслин(тварин), захист від недобросовісної конкуренції).

5.авторські та суміжні з ним права (комп*юторні програми)

6.goodwill – добре ім*я, репутація.

7.інші нематеріальні активи (право на дійснення діяльності)

3 Довгострокові фінансові вклади – це вклади строком більше 1-го року (у незакінчене виробництво, довгострокові цінні папери).

Питання №2.

2Оцінка основних фондів підприємства та їх структура

Укрупнена класифікація основних фондів:

• перша група основних фондів - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої;

• друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, телефони, інше офісне обладнання;

• третя - інші основні фонди, що не включені в першу та другу групи. Виробнича (технологічна) структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, важливе практичне значення має поділення цих фондів на активну і пасивну частини. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша в їхньому складі питома вага активної частини.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі й завдяки цьому обумовлюють певний обсяг і належну якість виготовлюваної продукції; до неї переважно належать робочі машини та устаткування, інструменти, вимірювальні та регулювальні прилади, обчислювальна техніка, а також деякі технічні споруди - гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини та весь виробничий інструмент. До пасивної частини належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва; вона охоплює будівлі, споруди, транспортні засоби, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, господарський інвентар та інші основні фонди.

Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає. Фактори, що впливають на виробничу структуру основних фондів:

• виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

• форми суспільної організації виробництва; '

• форми відтворення основних фондів;

• технічний рівень виробництва;

• рівень організації будівельних робіт;

• відтворювальна структура інвестицій (капітальних вкладень);

• вартість будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

• територіальне розміщення підприємства тощо.

Загальна тенденція динаміки технологічної структури основних фондів

різногалузевих підприємств полягає в поступовому збільшенні частки їх

активної частини.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням

питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення основних фондів

різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

S нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

S5-10 років;

S 10-15 років;

S 15-20 років;

S старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років. У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші - "вужчі" вікові інтервали. Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд -45-47%; машин і устаткування -40-42 %, у тім числі робочих - 30-32%; транспортних засобів - 2,5-3%. На підприємствах і в організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сільськогосподарських виробничих основних фондів приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв - 64-65%; силових і робочих машин і устаткування - 14-16%; робочої та продуктивної худоби -10-12%; багаторічних насаджень —5-6%; транспортних засобів – 3-4%. Загальна тен­денція динаміки технологічної структури основних фондів характеризується поступовим збільшенням питомої ваги їхньої активної частини.

Оцінка основних фондів здійснюється в натуральній та вартісній формах. Натуральні показники (площа, об'єм, потужність, продуктивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів тощо.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції, відображення в балансі підприємства, визначення обсягу активів. Види оцінки основних фондів:

• залежно від моменту проведення оцінки - за первинною або відновленою вартістю; *

• залежно від стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю. Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як первісна вартість, її можна розглядати як первісну вартість при придбанні - фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс (кошторисна вартість будівництва виробничих приміщень, первинна вартість устаткування з урахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації).

Цеввісна вартість складається з таких витрат (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7):

• суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних фондів);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів, якщо вони не відшкодовуються підприємству;

• витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

• витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (В_п) може бути в

загальному вигляді представлена формулою:

Вп=Ц+3 + С + М, де

Ц - ціна обладнання, гри;

З - збори, мита, непрямі податки, грн;

С - витрати на страхування ризиків, грн;

М - витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану

основних фондів, грн.

Первісна вартість при безоплатному отриманні — це справедлива вартість

на дату отримання.

Первісна вартість при внесенні до статутного фонду - це справедлива

вартість, узгоджена з засновниками.

Первісна вартість при переводі з оборотних активів - це вартість,

розрахована відповідно до норм Н(С)БО №9 "Запаси" і №16 "Витрати".

Первісна вартість при обміні на подібний об'єкт - це залишкова вартість переданого об*єкта.

Первісна вартість при обміні на неподібний об'єкт - це справедлива вартість

об'єкта, скорегована на суму грошових коштів, які отримані (передані).

Відновлена вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться 'за рішенням уряду. Відновлену вартість основних фондів (В„) визначають за формулою:

Вв =Вп/(t+Пп/100)

д е П_п - середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;

t- кількість років експлуатації основних фондів до моменту визначення відновленої вартості.

Повна вартість (первісна або відновлена балансова вартість) -це вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди обчислюються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість - характеризує реальну вартість основних фондів, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою

величиною і визначається як різниця між повною вартістю та

нагромадженою сумою спрацювання основних фондів, її використовують і розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків

ліквідації спрацьованих основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації,

спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією

вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, переда на баланс іншому підприємству.

Залишкова вартість основних фондів визначається за формулами:

ЗВ=Вп-знос

Вп=Вп- t*A

Вв=Вв- t*A

Вп; Вв -відповідно первісна і відновлена вартості, грн; А - сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.

Дооцінена вартість - це вартість основних фондів після їх дооцінки.

Амортизована вартість - характеризує вартість спрацювання основних фондів. Визначається як різниця між первісною (дооціне-ною) вартістю основних фондів і їх ліквідаційною вартістю. В(ам)=Вп-Вл

В Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений щ( один вид оцінки основних фондів - справедлива вартість. Це - первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами - експертам У разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів

Балансова вартість групи основних фондів:

1) на початок розрахункового року ( БВоф) — обчислюється за формулою:

БВ=Бво+Вноф+Вкр+Врек-Вв-АВ

де БВо - балансова вартість основних фондів підприємства на початок року

що передував звітному;

Вноф - витрати на придбання нових основних фондів;

Вкр- вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек - витрати на здійснення реконструкції виробничих приміщень і

модернізацію устаткування;

Вв - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що

передував звітному;

АВ0 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував

звітному;

2) на початок наступного за звітним року - враховуються абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки основні фонди мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття їх у звітному році.

З метою проведення економічних розрахунків визначають середньорічну вартість основних фондів — як первісну вартість з урахуванням введення в дію та вибуття протягом звітного року за формулою:

Воф=Фпв+(Фвв*t/12)-(Фвл*12*t/12)

Воф – середньорічна вартість основних фондів

Фпв – первісна вартість основних фондів

Фвв – вартість введених основних фондів

Флв – ліквідаційна вартість основних фондів

t – кількість місяців функціонування введених основних фондів, що вибули

Офср.р=Офп.р+(Офвв*tвв/12)-(Офвив*tвв/12)

Питання №3.