3.Форми і системи оплати праці працівників.

Оплата праці – це обчислена у грошовій формі частина доходу підприємства, яка за трудовою угодою (контрактом) сплачується працівникові за вироблену продукцію, виконану роботу або надані послуги.

Загальний рівень оплати праці на підприємстві залежить від наступних основних факторів:

- результатів господарської діяльності підприємства, рівня його продуктивності;

- рівня безробіття в регіоні серед працівників відповідних спеціальностей ;

- рівня впливу профспілок, конкурентів та держави;

- кадрової політики підприємства.

Для побудови системи оплати праці на кожному підприємстві необхідні:

- параметри оплати праці – визначення структури заробітної плати, тобто її диференціація, встановлення пропорцій зарплати, її рівня і способів оплати за працю;

- методи визначення оплати праці – нарахування основної заробітної плати, яка залежить безпосередньо від результатів праці самого працівника, і додаткової плати, як додаткової винагороди у вигляді премій, надбавок за кінцеві результати діяльності підприємства. Співвідношення основної і додаткової заробітної плати відповідно становить приблизно 70 і 30 %;

- форми оплати праці –погодинна, відрядна, за посадовими окладами, умови їх використання.

Погодинна оплата праці - це така форма, за якою основний заробіток працівника нараховується по встановленій тарифній ставці чи окладу за фактично відпрацьований час. При цьому заробіток залежить від рівня кваліфікації працівника і від кількості відпрацьованого часу. За погодинною формою індивідуальний результат праці визначається через фактично витрачений робочий час:

Зарплата ₌ Зарплата за одиницю х Кількість одиниць

погодинна робочого часу робочого часу за

період

Погодинна оплата праці може бути простою, погодинно-преміальною, погодинною з нормованим завданням та за посадовими окладами.

Проста погодинна система передбачає нарахування заробітку шляхом перемноження годинної тарифної ставки робітника відповідного розряду на кількість відпрацьованого часу.

ЗП_пог = С_п х Т ,

де С_п - погодинна тарифна ставка,

Т - кількість відпрацьованих годин.

Погодинно-преміальна система передбачає нарахування заробітної плати у відсотках до тарифної ставки (окладу) за виконання та перевиконання показників преміювання відповідно до умов преміювання.

Погодинна оплати праці із нормованим завданням (встановлюються різноманітні норми по виконанню завдань), яка отримала назву відрядно- погодинної оплати.

Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної і за нею здійснюється оплата праці працівників (керівника, спеціалістів, службовців), робота яких має стабільний характер.

Погодинну форму оплати праці застосовують на підприємствах із ритмічною господарською діяльністю, жорсткою регламентацією праці. Переваги погодинної оплати - у відносно простому обліку робочого часу. Недоліком її є відсутність безпосереднього зв'язку між продуктивністю праці і його оплатою, а через це не стимулюється підвищення індивідуальної продуктивності праці. Застосування погодинної форми оплати найбільш доцільно там, де:

• необхідно забезпечити високу якість виготовленої продукції, яка є основним показником роботи підприємства;

• виконуються роботи по обслуговуванню обладнання, та на конвейерних лініях із регламентованим робочим ритмом;

• здійснення обліку і нормування праці вимагають значних витрат і економічно недоцільні.

Відрядна оплата праці здійснюється за кількість виготовленої чи реалізованої продукції за встановленими відрядними розцінками, основою визначення яких є встановлені годинні ставки та-норми виробітку (трудомісткості):

Зарплата = Зарплата за х Кількість одиниць

відрядна одиницю продукції за період

продукції

Відрядна форма оплата праці містить ряд систем залежно від способу визначення відрядної розцінки (прямі, непрямі, прогресивні, акордні); розрахунків з працівниками (індивідуальний, колективний), наявності матеріального заохочення. Такими є зазначені нижче системи.

Пряма відрядна, коли заробіток визначається шляхом множення кількості одиниць виробленої (реалізованої) продукці на відрядну розцінку за одиницю продукції певного виду.

Її різновиди становлять пряма індивідуальна відрядна зарплата і пряма колективна відрядна зарплата, які розраховуються за наведеною формулою, з тією різницею, що у першому випадку використовується індивідуальна відрядна розцінка і кількість виробленої продукції окремим робітником, а у другому - колективна відрядна розцінка і загальний обсяг виробленої (реалізованої) продукції, наприклад бригадою, дільницею тощо.

Розцінка при цьому визначається шляхом ділення денної тарифної ставки на норму часу на виготовлення одного виробу або на обсяг виробленої продукції за певний період часу.

ЗПп відрад = ∑ Рп відрад j X Nj ,

де Рп відряд j - відрядна розцінка за виріб j-го виду,

Nj - кількість виробів j-го виду.

Рп відрад = С_п X t_н ,

де С_п - погодинна тарифна ставка,

tн - норма часу на один виріб.

Непряма відрядна система оплати праці використовується при визначенні заробітку робітників, що зайняті на допоміжних і підсобних роботах (ремонтники, водії та ін.). Розмір їхньої зарплати знаходиться у залежності від результатів праці тих робітників, яких вони обслуговують.

ЗП_{Н відр} - С_п X Ф_{доп X} К_вн ,

де - С_п - погодинна тарифна ставка,

Ф_доп - фактично відпрацьований час допоміжними робітниками,

К_вн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма основними робітниками, що обслуговуються.

або

ЗПн відр = ∑ ВП_і X Р_{н відр} ,

де ВПі - обсяги виготовленої продукції основними робітниками, що обслуговуються допоміжними;

Р_{н відр} - непряма відрядна розцінка, що визначається діленням тарифної ставки допоміжного робітника (грн) на норму виробітку основних робітників, що ним обслуговуються.

Відрядно-преміальна система характеризується тим, що зверх заробітку по прямим відрядним розцінкам сплачується премія за виконання і перевиконання певних кількісних та якісних показників, встановлених положенням про преміювання.

Найбільш поширеними показниками і умовами преміювання на підприємствах є :

• виконання і перевиконання виробничих завдань по випуску продукції і підвищенню продуктивності праці;

• зниження трудомісткості виготовленої продукції;

• зниження браку;

• здача продукції на склад з першого пред'явлення тощо.

Відрядно-прогресивна система оплата праці передбачає, що продукція,

виготовлена в межах встановлених норм, сплачується за звичайними розцінками, а при виготовленні більше норми - по підвищених розцінках.

Використання цієї системи оплати праці доцільно у випадках необхідності суттєвого збільшення продукції окремих ділянок, підрозділів, які стримують роботу підприємства в цілому, так зване подолання "вузьких місць".

ЗП_{відр-пр} = (Р’_відряд X N’) + (Р”відряд X N”) ,

де Р’відряд - відрядна розцінка в межах встановленої норми,

N’ - кількість виробів в межах встановленої норми,

Р’’відряд - відрядна розцінка понад встановленої норми,

N” - кількість виробів понад встановленої норми.

або

ЗП_{відр-пр} = ЗП_{п відрад} + ЗП_прог X (К-1) ,

де ЗП_п відряд - сума основного заробітку, нарахованого за прямими відрядними розцінками,

ЗП_прог - сума заробітку робітника, яка сплачується за прогресивними розцінками,

К - коефіцієнт, який відображає відношення прогресивної розцінки до прямої.

Акордна відрядна система передбачає визначення певного обсягу робіт і відповідної, встановленої завчасно, суми оплати праці за його виконання (в тому числі за строками).

Ця система стимулює насамперед виконання всього обсягу робіт з меншою чисельністю і у більш стислі строки.

Відрядна форма оплати праці стимулює, перш за все, збільшення обсягів виробленої (реалізованої) продукції, тобто досягнення кількісних показників роботи, що забезпечують економічне зростання підприємства.

Відрядну форму доцільно використовувати на підприємстві у випадках, коли: