Процес формування жертви з точки зору психологічних теорій
Велика частина злочинів скоєних в даний час є не злочинами проти особистості. У той же час, у більшості злочинів проти власності ущемляються права або інтереси конкретної фізичної особи. Таким чином, у більшості випадків вчинення злочинів ми маємо справу з жертвою і потерпілими.
Як відомо, за статистикою близько 80% злочинів проти особистості скоюється особами, які перебували в близьких відносинах з потерпілими (жертвами): родинних, дружніх, інтимних, службових та ін Тобто, злочин було заключною стадією конфлікту між особистостями злочинцями і потерпілого. У зв'язку з цим для швидкого і успішного розкриття злочину необхідно вивчення психології не тільки злочинця, а й жертви.
Жертвою злочину є кожна людина, що несе моральний, фізичний чи майновий шкода від протиправного діяння, незалежно від того, визнаний він у встановленому законному порядку потерпілим чи ні.
Психологія потерпілого і жертви вивчає фактори формування його особистості, поведінку до вчинення злочину, в момент вчинення і після вчинення злочину, а також розробляє практичні рекомендації, що стосуються допиту потерпілого. Психологія потерпілого пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, кримінальним процесом, психологією особистості.
Слід зазначити, що чим значніша роль поведінки потерпілого в акті злочину, тим менш інтенсивна антисоціальна орієнтація особистості злочинця. У злочинах проти особистості така залежність виступає найбільш яскраво, тому що в психологічному механізмі скоєння злочину велике значення мають емоції злочинця, зростають іноді до ступеня афекту, бо вплив потерпілого сприймається ним крізь призму особистої значущості. Близько 75-80% злочинів проти особистості скоюється особами, які пов'язані з потерпілими родинними, службовими, інтимними та іншими близькими стосунками і злочин, як правило, є кінцевою фазою конфлікту, що виник в результаті цих відносин. Глибокі психологічні дослідження особистості потерпілого і злочинця дають можливість виявити причини та умови виникнення конфліктної ситуації і намітити шляхи їх подолання.
Жертва-це одна з центральних фігур попереднього слідства та розгляду справи в суді, особливо якщо мова йде про злочин проти особистості. Конкретні обставини, причини та умови злочину не можуть бути розкриті повністю, якщо до уваги не береться особистість потерпілого, тому що дуже часто злочинні дії обвинуваченого викликаються неправомірними, необачними або просто легковажними діями потерпілого. Його поведінка, яка стосується об'єктивних ознак складу злочину, може впливати на вину обвинуваченого, а іноді (необхідна оборона) і виключати її. Від структури особистості потерпілого і від його поведінки, яке тісно пов'язане з особистістю і є її функцією, залежить здійснення злочинних намірів, активна оборона від злочинних посягань, оборона громадських інтересів і т. д.
Дослідження особистості жертви можна розглядати у двох аспектах:
1. «Статична область» - це вік, підлогу, національність, службове становище і т. д.; ряд цих ознак потрібно з'ясувати за безпосередньою вимогою закону, причому деякі з них можуть прямо впливати на кваліфікацію злочину (вік при статевих злочинах).
2. "Динамічна сфера", тобто поведінка жертви в період, що безпосередньо передував події злочину, і в період події злочину, і зв'язок цієї поведінки з поведінкою злочинця.
Також є спеціальні методи дослідження особистості та особливостей поведінки жертви які включають в себе: аналіз слідчої та судової практики та статистики, вивчення матеріалів кримінальної справи, проведення судово-психологічних експертиз і судово-психіатричних експертиз та ін
Поведінка жертви в момент вчинення злочину залежить від:
1) впливу зовнішнього середовища, в даному випадку злочинного нападу чи іншого впливу, і
2) індивідуальних особливостей особистості.
Ці особливості особистості характеризуються типом вищої нервової діяльності потерпілого, рисами його характеру і т. д.
Останнім часом важливе місце в криміналістичних дослідженнях відводиться ролі жертви в генезисі самого злочину, її міжособистісним зв'язкам і відносинам зі злочинцем. Понад 65% жертв в момент вбивства перебували в нетверезому стані, а більше половини з них вживали спиртні напої разом із засудженими безпосередньо перед скоєнням злочину.
Дослідження показують, що кожен восьмий потерпілий не працював, більше 10% вели паразитичний спосіб життя, в 40% випадків поведінка потерпілих перед злочином була аморальною або протиправною у тому числі і провокаційним. Такі особливості особистості і поведінки потерпілих могли сприяти збільшенню ризику скоєння стосовно них важких протиправних дій.
Взаємозв'язок і взаємозумовленість особистості і негативної поведінки потерпілого до злочину і динаміку психологічного механізму їх розвитку можна простежити на прикладі прояву деяких встановлених дослідженнями морально-психологічних рис у частини потерпілих від убивств, заподіяння тілесних ушкоджень та згвалтувань, здійснення яких провокувало поведінку потерпілих. Домінуючими по стійкості і значимості в структурі морально-психологічного образу потерпілих були такі якості, як агресивність, деспотизм у стосунках з близькими, неуживчивість, схильність до вживання алкоголю, статева розбещеність, нерозбірливість у виборі знайомих, зокрема внаслідок схильності до веселого проведення часу при не виправданою обставинами довірливості. Багато хто з них зумовлюють скоєння різних за характером злочинів.
В процесі психологічного аналізу жертви важливим є аналіз її ціннісних орієнтацій, одного з основних структурних утворень зрілої особистості. Ціннісні орієнтації обумовлюють спрямованість особистості, визначають позицію людини.
Психологічна схильність стати жертвою означає наявність таких особистісних рис, як зайва довірливість, необачність, підвищена запальність і дратівливість, агресивність, у поведінці - схильність до авантюрних, нахабним, нестриманим вчинків. До цієї групи слід віднести тих, хто, володіючи психологічної схильністю, ще й веде сумнівний спосіб життя, обертаючись серед тих, хто представляє для них небезпеку. Це - бродяги, проститутки, алкоголіки, професійні злочинці.
Жертвами іноді стають особи, які з яких-небудь причин «обтяжливі» для злочинця, і вбивства є засобом ухилення від виконання обов'язків по відношенню до них, наприклад старі і хворі люди, новонароджені, один з подружжя, особи, яким злочинець повинен значну суму грошей і т.д.
Жертвами вбивці можуть бути особи, які перешкоджають злочинцеві досягти якої-небудь мети, зокрема заважають скоювати злочини. До їх числа відносяться особи, які охороняють гроші, цінності, майно, якими хоче заволодіти вбивця.
Також досить розповсюдженими взаємовідносинами між вбивцею і його жертвою є тривалі й інтенсивні особисті, часто інтимні стосунки. Такі відносини як із мотивообразующих чинників побутових вбивств і спричинення шкоди здоров'ю розвиваються, як правило, поступово, перетворюючись на конфліктне, а потім і в агресивну поведінку.
Таким чином, розглядаючи психологічні особливості жертви необхідно враховувати:
- Психологічні переживання під час делікту;
- Емоційні характеристики в умовах звичайного життя;
- Спадкові чинники формування особистості;
- Стереотип поведінки та реакції на інші вчинки і провини;
- Вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на особистість і поведінка до, під час і після вчинення злочину.
Висновок
Юридична психологія включає в себе різні галузі наукових знань і рівною мірою належить як психології, так і юриспруденції. В області суспільних відносин, регульованих нормами права, психічна діяльність людей здобуває своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в сфері правового регулювання.
Юридична психологія у сучасному її розумінні - наука, що вивчає різні психологічні аспекти особистості та діяльності в умовах правового регулювання, може успішно розвиватися і вирішувати комплекс поставлених перед нею завдань лише завдяки системному підходу. Синтез психології та юриспруденції в юридичній психології призводить до взаємного збагачення обох наук, вирішенню однієї з найбільш актуальних проблем - підвищення ефективності правоохоронної та судової діяльності.
Якщо право в першу чергу виділяє в людині правопорушника, то юридична психологія досліджує людину в правопорушника, в свідку, потерпілому і т.д. психічний стан так само, як і стійкі особливості характеру й особистості жертви і злочинця розвиваються і протікають не інакше, як підкоряючись загальпсихологічним і психофізіологічним законом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бедь В.В., Юридична психологія: Навчальний посібник. //МАУП – 2004.
Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности. – М.: Аспект Пресс, 2001.
Христенко В.Е. Психология поведения жертвы. – Р.н.д.: "Феникс", 2004.
Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. - К.: Атіка, 2004.