Зібрання створки, фрамуги, форточок повинні мати припуск до 4 мм. для обробки по периметру і по товщині 1,5 мм. для зняття провісів. (ГОСТ 7307-75)
До вгонки постановки 1 коробки віконні по периметру для придання правильної геометрії. Одночасно з обробкою по периметру створки і фрамуги фальцують, формуючи четверть необхідну для прибваря.
При обробці форточки по периметру утворюють профіль обробки, дзеркальний профіль брусків, щоб при встановленні форточки на місце вона точно підходила до профілю брусків. Створки, фрамуги та другі вироби на не великих підприємств обробляють на фризерних верстатах з пристосуванням шаблонів. На більш більших підприємствах створки, фрамуги обробляють на лінії. Вгонку навішування форточок в створу роблять на робочому місті.
В зв’язку з тим, що форточку обробляють на фрезерному верстаті в шаблоні, додаткових робіт по пригонці форточок до створки не потрібно. Відлив на формочці не ставиться, так як, в нижньому бруску форточки він являеться одним цілим. Від для виготовлення віконних блоків із спареними рамами в основному застосовують специфікованим пиломатеріал. Приблизна схема рисунок 163. Після сушіння пиломатеріалу видержують в остигальному приміщенні, після чого він знаходиться в розкрійному відділенні для розкрою по довжині та ширині.
Розкрій пиломатеріала проводиться на півавтоматичній лінії. При відсутності її пиломатеріалом розкроюють по довжині на кругопильному верстаті для поперечного розкрою ЦПА, а по ширині на – кругопильному верстаті з гусеничною подачею ЦДК-4. На підприємствах, де є коротко мірні відходи пиломатеріалів рекомендується використовувати для виробництва деталей віконних блоків шляхом зрощування по довжині.
Після сушіння по жолобленні бруски стругають в кут на фугувальному верстаті, а далі на односторонньому шипорізному верстаті врізують шипи і вушка. Бруски із вузькими шипами склеюють по довжині і видержують; видержують для тужавлення клею на підступному місці. Для з’єднання брусків по довжині застосовують клиноподібні шипи (мал. 164). Використання коротко мірних відрізків підвищує процент використання пиломатеріалів. Деталі можна склеювати так само по ширині і товщені, різні варіанти склеювання брусків коробки та імпосту показані на на (мал. 165).
Добра якість склеювання виходить при пилку не менше 1,8 г\см2 і вологість деревини не більше 12%. Перед склеюванням деталей по ширині і повщині поверхні, що склеюється, слід прострогати. При розкрої пиломатеріалів у першу чергу слід викроювати вертикальні бруски, оскільки горизонтальні, ще мають незначну довжину, одержують попутно, або викроюють з відбракованих вертикальних брусків.
На підприємствах де відсутня лінія по обробці брускових деталей, деталі обробляють так: по жолобленні і не рівні бруски стругають в кут: пласть на фугувальному верстаті; після вивірки на фугувальному верстаті і створення базової поверхні бруски стругають з чотирьох сторін на чотирьох стругальному верстаті для стругання і відбирання профілю застосовують фрезу, після чого на односторонньому або двохсторонньому шинорізному верстаті зарізують шипи. Шипи і вушка брусків врізують шипорізними головками і набором вушкових дисків. Стругання заготовок для брусків вікон можна проводити на лінії типу ДА-3 (мал. 166) використовується фугування, стругання з чотирьох боків з утворенням шипів. До складу лінії входить завантажувальний пристрій 1. Фругувально-строгальний верстат. 2. Перекладчик. 3. Робота на лінії проводиться так заготовки укладені на завантажувальний пристрій транспортером подаються до повздовжнього ланцюга, а далі до фуговально-строгального верстата. 4. торцювально-шипорізний верстат.
Після стругання з чотирьох сторін бруски передаються перекладником на ланцюги торцюватьно-шипорізного верстата де вони послідовно торцюються в розмір і проходить процес врізання шипів.
На лінії можна обробляти бруски довжиною 385-1800, шириною 40-70 і товщиною 32-60 м\хв. Для брусків коробок специфіковані матеріали випилюються із звичайних пиломатеріалів товщиною 60 мм.
Укомплектовані деталі вікон і коробок направляють до складального цеху, де виготовляють вікно блоки. Віконні стулки можна складати без попереднього або за попереднім складанням: точність складання перевіряють шаблоном кута на кут.складену (готову) стулку укладають на підступне місце для підсушування. Схема лінії входять клеєнамазувальні агрегати ДЛ-4 на схему 167.
Складання віконних стулок можна обробляти на лініях ПЛДО метрів, ДЛ-5 або на верстатах загального призначення на верстатах (мал. 168) стулки обробляють так: на трициліндровому шліфувальному або широко просвітному ререйсмучному верстаті зачищають і шліфують зовнішні площини стулки, після чого її укладають в шаблон і на фрезерному верстаті (по периметру з трьох боків) обробляють верхній горизонтальний брус і два вертикальних(мал. 168).
У процесі обробки у зимовій стулці утворюють наплив і похил (мал. 168б) а в літній-похил. Четвертий бік стулки, тобто нижній горизонтальний брусок, обробляють також в шаблоні на фрезерному верстаті, але при цьому у зимовій стулці утворюється наплив, а в літній – чверть і крапельник. Після обробки є стулка надходить на поздовжньо – стругальний верстат де фіксує у положенні потрібному для обробки і притискується зверху спеціальними притискачами. На цьому верстаті стулка рухається у статичному стані, тобто не рухається.
На лінії можна обробляти стулки довжиною 1000-1800, шириною 475-850 і товщиною 32, 44 і 64 мм. після обробки стулок по периметру в них вибирають гнізда під петлі при чому у зимових стулках – під вколотні петлі (мал. 170а), а в зимовий і літній – підкруглі (мал 170д).
Крім того у зимовій стулці вибирають гнізда під замок закручення. У брусках коробки (імпостів) вибирають під запірну планку.
Крім того, в стулках кватирок вибирають гнізда під стяжку. На московському деревообробному комбінаті №3 працює напів автоматична лінія з періодичним ритмом дії, призначена для вибирання гнізд і отворів під прилади у віконних блоках із спареними рамами. Лінія складається із ланцюгового конвеєра з опорами, що з’єднують ряд верстатів. На ній вибирають гнізда під замок, петлі і стяжки.
Розглянемо роботу лінії. Зимову і літню стулки спарених рам попарно укладають в магазин подавача. 2. далі пару стулок подають до першого верстата. 3. На якому вибирають гнізда під замок (ручки закручення) з одного боку зимової стулки і гнізд під круглі петлі, через які стулки потім навішуються між собою. У стулках з прифальцьваною кватиркою вибирають чотири гнізда під петлі, тобто по два гнізда в стулці, і кватирці.
Після виконання цих оперцій ланцюговий транспортер подає стулки до другого верстата, а в цей же час з магазина наступна пара стулок подається до -першого верстата. На другому верстаті п’ять вибирають пази під планку замка-закручення у поздовжній кромці зимової стулки і у вертикальному бруску стулки-отвору під ручку замка.
При складанні віконного блоку стулки і кватирки навішують в коробку, підганяють стулки до коробки, усуваючи всі дфекти і неточність.
Розділ 2
Опис фізичніх та інших властивостей, використаних матеріалів по даній темі:
Будова деревини хвойної породи.
Деревина хвойної породи відрізняється з порівняльною простотою та вірна будова. В основну її масу (90 – 95%) ставить розміщення радиальними шарами витягнуті клітини косорізними кінцями називається трахеїдами.
В стінах трахеїди мають пори через які вони спілкуються з сусідніми клітинами. В межах мають пари. В межах річних кілець відрізняють ранні і пізні трахеїди. Ранні трахеїди появляються весною та начало літа, мають тонку оболочку з порами, широкі полості та працюють для проведення води і розчинні в мінеральних речовин.
Пізня трахеїда формується в кінці літа, має вузькі полоси і товсті кліткові оболонки тому виконують механічну функцію, надання деревині міцності. Кількість пор на стінках ранньої трахеїди близько трьох раз більша, ніж на стінках пізньої трахеїди. Трахеїди являють собою мертві клітини. В стовбурі ростучого дерева тільк як появляється новий річний шар має живі трахеїди. Серцевинні промені у хвойних порід вузькі слабо помітні або зовсім не помітні простим оком, але їх багато.
Будова деревини порід листяних.
У порівнянні з хвойними породами листя мають більш складну будову. Основній об’єм деревини листяних порід складають сосуди і трахеїди, волокна либриформа, паренхімні клітини.
Сосуди – це система клітин працюючих в ростучій деревину для проведення води з розчинними в ній мінеральними речовинами з коренів до листя. Вода з сосудів проходить до сусідніх живих клітин через пори маючи в бокових сосудів.
Волокна либриформа являють найбільш розповсюдженими клітинами деревини листяних пород і складають їх головну масу (до 76%). Довжина волокон либриформа знаходиться в межах 0,3 – 2 мм, а товщина 0,02 – 0,005 мм. парамхивні клітини виконуючи захисну функцію серцевинні промисли. Серцевинні промені у листяних порід розвинуті сильніше чим у хвойних порід. Поширенні серцевинних променів можуть бути вузькі однорядні зіставляє перинний ряд витягнутих по радіусу клітин, та широкі серцевинні промені зістався десятки рядів клітин.
Фізичні властивості деревини називаються такі, які опреділяють без порушення цільності випробуваного образка та змінювання її хімічного складу, і виявляють шляхом огляду, вивішування, змірювання, висушування.
У фізичних властивостях деревини відносяться: внутрішній вид, і запах, щільність, вологість та зв’язування з нею, змінення – сушка, розбухання, розтріскування ы короблення. У фізичних властивостях деревини відносять такі її електро – звуко – та теплопровідність, показники марострукрури.
Внутрішній вид деревини визначається її кольором, блиском, текстурою, і макроструктурою. Коліре деревини придають знаходячись в ній в дубільне, смолисте і красуючі речовини які знаходяться в полостях клітин.
Деревина порід проростаючих різних кліматичних умовах мають різний колір: від білого (осика, ель, липа) до чорного (чорне дерево). Деревина проростаючи в жарких кожних районах мають більш ярку окраску порівняно з деревиною уміреного поясу. В межах кліматичного пояса кожна деревина має свій особливий колір, який може бути допоміжним признаком для її розпізнавання.
Так деревина граба має властивість сірого кольору, дуб і ясінь бурий, грецького горіха – коричневий. Під впливом світла і повітря деревина багатьох порід втрачає свою якість і набуває на повітрі сіруватий колір.
Колір деревини має важливе значення в виробництві меблів, в музичних інструментів, столярніх та художніх виробів. Насичені багатством відтінків колір придає виробу з деревини чорний зовнішній вигляд. Коляр деревини деяких порід покращують проводять різноманітній обробці – пропарюванню (бук), протравлюванню (дуб, каштан), або окрашення різноманітними хімічними речовинами. Колір деревини та його відтінки характеризують взагалі визначенням – червоний, білицй, розовий, світло-рожевий, і тільки при необхідності по атласу або шкалі кольорів.
Блиск – це здатність направлення відображенню світового потоку. Блиск деревини залежить від її щільності, кількість розмірів та розміщення серцевинних променів. Серцевинні промені мають змогу направлені відображати світові промені і дають блиск на радіальному розрізі.
Текстура – малюнок, який на розрізах деревини при пере різання її волокон, річні свої та серцевинних променів. Текстура залежить від особливих анатоміностроєння окремих порід деревини і направлення розрізів.
Листяні породи мають ярко виражену річну різнобарвність розвинуті серцевинні промені (дуб, бук, клен, ільми, платак, карачо) мають дуже гарну текстуру на радіальному тангентальному розрізі.
Деревина хвойних і м’яких порід має більш простий і менш різнообразний малюнок між деревинами твердих порід.
Запах деревини залежить від знаходячих в ній смол, ефірних масел, бубельних та інших речовин. Дуб має запах дкбельних речовин бакал і пасимадр – ваніель. Ядро пахне сильною заболонню. По запаху деревини можна опре ділити окремі породи.
Мікроструктура для характеристики деревини іноді достатньо опреділити слідуючі показники макроструктури.
Ширина річних кілець визначається числом шарів, приходячи на один сантиметр відрізка, відміряного в радіальному направлені на торцевому зрізі. Ширина річних кілець дає вплив на властивість деревини. Для деревини не менш 3 і не більше 25 слоїв.
У листяних кільцесосудних порід (дуб, ясінь) збільшене ширини річних кілець проходять за рахунок пізньої зони і тоді збільшується міцність, щільність і твердість.
Для деревини листяних розсіяно-сосудних порід (береза, бук) нема такої чіткої залежності властивості від ширини річних кілець. На зразках деревини хвойних і кільцесосудних листяних порід опреділяють зберігання пізньої деревини (в %) чим вище зберігання пізньої деревини, тим більша її щільність а послідовність, і вища її механічна властивість.
Механічні властивості характеризують здібність деревини супротивитись під впливом зовнішніх сил (загрузок).
Під впливом зовнішніх сил в деревині порушується зв’язок між окремими її частинами і змінюється форма. Із-за протистояння деревини зовнішніх нагрузок в деревині появляються внутрішні сили, якщо ці сили відносити до одиниці площини січення (1 см2) то отримаєм напругу. Напруга виражається в кг\см2.
Деформація називається змінення форми і розмірів деревини під впливом зовнішніх сил. Деформація зникає після зупинки діяння сили, називають упругим, а зберігається після зняття напруги – остаточними.
До механічних властивостей деревини відносяться міцність, твердість, деформативність, ударна в’язкість.
Міцність називається здатність матеріалу протистояти розпаду під впливом напруги, виникаючих порід під впливом загрузки або інших факторів.
Міцність деревини залежить від направлення діючої загрузки, породи деревини, щільність, вологість, нараховування пороків.
Пороки деревини змінюють зовнішній вид деревини порушення цілісності тканини і кліткових оболонок, вірність її строєння і пошкоджень деревини називають пороком. Пороки деревини механічного походження виникають в процесі заготовки транспортування, сортування і механічної обробки називають дефектами.
Класифікація сучків
По формі розріза на поверхні сортимента розрізняють сучки круглі, овальні, продовгуваті.
Сучки розрізняють таким чином що відношення більшого діаметру до меншого не перевищує двух, називають круглими.
Овальні сучки це відношення більш двох но не більше чотирьох.
У продовгуватих більше чотирьох.
По степені зростання сучків підрозділяються на зрозшийся. Сучки найбільш розповсюджені неізбежні порок деревини, вони погіршують її зовнішній вигляд, порушують однорідну структуру.
Основні мікроскопічні признаки деревини для взначення породи.
Кожна деревина, порода має характерні особливості по яких її можна відлічити від другої породи.
Основними признаками при визначенні породи по деревині являється: наявність ядра, ширина заболонні і степінь різкості перехода від ядра до заболону. Степінь видимості річного слоя, різниця між ранньою і пізньою деревиною налічує розміри серцевинних променів розмври сосудів і характер її груперовок; налічує смоляних ходів, розміри і кількість їх: наявність серцевинних кіл повторених в деревині деяких порід.
Для визначення породи деревини необхідно знати і додаткові признаки до яких відноситься колір, блиск, текстура (малюнок), щільність, твердість.
Сосна: Знаменита близько 1 /6 площі усього лісу. Більш розповсюджена порода являється сосна звичайна. Вона росте від западних границь країни до рік и Амур і Усури на сході та півночі вона доходить до крайнього сєвера. На півдні границі з чорноземною олосою, росте в криму і на кавказі.
Сосна з севера європейської частини СССР має більш високий показник мілкоснойна платна деревина з високим додержанням пізньої зони з вузькою заболонню. На території сибірі найкраща деревина у сосни яка росте в західній частині (Новосибірск і Іркутска область Краснодарський край). Деревина сосни використовуєсть в судо, -вагонно, -мосто, -в сільськогосподарських будівництвах.
Дуб з произростаючих на території СССР найбільш розповсюджений дуб літній, він росте окремими масивами. На території європейської частини СССР, а також в Криму та на Кавказі.
Деревина дуба характеризується як висока міцність та стійкістю проти загнивання, та гнуття, красива текстура, колір.
Деревина дуба використовується в столярно – меблевої, паркетної і фанерної продукції.
Висока міцність і спосібність гнуттю обусновлює примінення дуба до вагонно -, судо, -обозостроєння для виготовлення клебки для бочок.
Відходи дуба і дрова використовують для дубельно-екстрактного виробництва. Експортується деревина дуба у вигляді клебки струганого шпоку паркетної і т. д.
Клей представляє собою речовину, маючи властивість при нанесенні на з’єднану поверхню в оприділенних условіях виконує міцні частину слоя скліплюючи ці поверхні.
Клеї пониженої в’язкості легко впітуються деревиною від чого міцність клеєного з’єднання знижається.
Антисептики – ядовита речовина, вбиває мікроорганізми і придає клейовим речовинам біологічну стійкість. В якості твердих речовин використовується ореол, крезо, форма стін, сульфонамотеновий, кислоти, фтористий натрій.
Водостійкість свойство клея не знижує міцність клеєного з’єднання при взаємо діянні на нього вологи. По водостійкості клеї діляться на клей повишеної водостійкості та обмеження водостійкості. До водостійких відносяться більш синтетичні клеї обмежено водостійкі казеїнові, цілком не водостійкі глютиковий клей.
Плінкообразні речовини.
Плінокобразні речовини називають спроможні при нанесенні іх на поверхню тонким шаром жидким.
До числа плівко образних речовин відносяться рафіновані масла і смоли природні і синтетичні.
Натуральні оліфи – високоякісний плівко образний матеріал який дає атмосферне покриття.
Лаками називають рідкі розчини плівко образних речовин в органічних розчинниках, згідно при на несенні на поверхню образовують при опреділенних умовах твердо блискучих матеріалів покриті з добре адгезлей до матеріалу виробу.
Масляні – розчин слої (природніх або синтетичних) в висихаючи і напів висихаючи маслах в розчинах з добавкою сикатива. В якості основних компонентів приміняють висихаючи масла – миякоз, копопилоє, тумговоє, а в якості смолу конефоль, копали і глифталивне смоли.