Тема 3: Організаційні структури реалізації інновацій
Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності
Бізнес-інкубатори
Технопарки і технополіси
Промислово-фінансові групи
1. Організаційні структури інноваційного менеджменту.
Серед організаційних структур інноваційного менеджменту особлива роль відводиться малим фірмам, мобільний персонал яких може швидко сприймати і генерувати нові ідеї. Так, в США в сфері науково-дослідних і експериментально-конструкторських робіт приблизно 90% всіх компаній – малі фірми. В розрахунку на 1 дол. США вкладених коштів такі фірми створюють у 24 рази більше новизни, ніж гігантські концерни. Затрати на одного вченого й інженера в малих фірмах в 2 рази менше, ніж в крупних.
В США, Японії, країнах Західної Європи в малому інноваційному бізнесі використовуються такі організації, як венчурні фірми.
Венчурні (англ. ризикове підприємництво) фірми — переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком.
Особливість таких фірм полягає в орієнтації на вирішення наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кінцевим результатом. Вони найпоширеніші в наукомістких галузях економіки, що спеціалізуються на наукових дослідженнях та інженерних розробках, тобто на комерційній апробації науково-технічних нововведень.
Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:
інноваційної ідеї – нової технології, нового виробу;
суспільної потреби і підприємця, готового на основі ідеї організувати фірму;
ризикованого капіталу для фінансування.
Венчурні фірми, як правило, неприбуткові, так як не займаються виробництвом. Вони передають свої результати фірмам – експлерентам, патієнтам, віолентам і комутантам.
Експлеренти — це фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами.
Цим фірмам властива піонерська стратегія, спрямована на створення нових ринкових ніш і корінне перетворення старих сегментів ринку, Вони займаються просуванням нововведень на ринок, що веде до посилення ринкових позицій — фактору дуже бажаного для будь-якого суб'єкта господарювання.
Експлеренти, як і венчурні, невеликі за розмірами і перед ними виникає проблема обсягу виробництва, коли приваблива для ринку новинка вже створена. Ці фірми є двигунами науково-технічного прогресу, хоча самі по собі мають високий ступінь ризику при самостійній роботі. У 85 випадках з 100 вони терплять крах. Зате п'ятнадцять відсотків, що залишилися, мають величезний технічний і фінансовий успіх. Для цього фірма-експлерент укладає альянс із великою компанією, тому що не може самостійно тиражувати нововведення, що зарекомендували себе. Зволікання ж з тиражуванням грозить появою копій чи аналогів. Союз з могутньою фірмою (навіть за умови поглинання і підпорядкування) дозволяє домогтися вигідних умов, і навіть збереження відомої автономії. Гасло експлерентних фірм: "Краще і дешевше, якщо вийде ".
Експлерентні організації характеризуються колективом дуже ініціативних людей. Лідером цього колективу є людина, здатна потягнути ідею, яка користується авторитетом, має сильний і вольовий характер: Це антрепренер, тобто людина, здатна за своїми якостями заповзятливості починати нову справу, відчути її економічну перспективність.
При орієнтації на вузький сегмент ринку це будуть фірми патієнти.
Патієнти – фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи яких-небудь інших засобів вимоги покупця.
Вимоги до якості й обсягів продукції в цих фірм пов’язані з проблемами завоювання ринків. У той же час існує ймовірність ухвалення невірного рішення, що веде до кризи. У таких фірмах, доцільна посада постійного інноваційного менеджера, покликаного забезпечити їхню діяльність.
Вони діють на етапах росту випуску продукції і на стадії падіння винахідницької активності. Їхня науково-технічна політика вимагає прийняття рішень про терміни постановки на виробництво і зняття з нього продукції, проведення чи припинення розробок на рівні винаходів, про доцільність продажу і купівлі ліцензій і т.д. Прибуток цих фірм очевидний, але й велика ймовірність невірного рішення, ризику. Для фірми-патієнта характерними будуть наступні фактори розвитку:
1. Наявність групи лідерів (ентузіастів), що працюють в одному напрямку і ділять всі труднощі однаково.
2. Згуртованість колективу навколо групи ентузіастів.
3. Мобільність і гнучкість переходу до новацій, особливо на початку існування фірми даного типу.
4. Неускладнені організаційні зв'язки, особливо на початку існування фірми даного типу.
5. Невеликий управлінський апарат.
6. Значна взаємозамінність фахівців.
7. Зміна наукової спрямованості в ході життєдіяльності фірми.
8. Творча атмосфера в колективі.
9. Інтелектуальний продукт значний.
10. Уміння формувати потреби ринку, виходячи зі своїх потреб.
Свої дорогі і високоякісні товари патієнти адресують тим, кого не влаштовує звичайна продукція. Їхній девіз: "Дорого, зате добре". Ці фірми називають також "хитрими лисицями" економіки за їхнє прагнення ухилятися від відкритої конкуренції з ведучими корпораціями і вишукувати недоступні для них сфери діяльності.
У той же час особливість розвитку патієнтів полягає в тому, що вони вкрай агресивні у своїх діях і не завжди звертають належну увагу на зовнішнє середовище. Це пов'язане з тим, що патієнтам необхідно "захопити" певну нішу ринку і довести свою заможність.
Віоленти — це фірми з "силовою стратегією", що діють у сфері великого стандартного бізнесу. Це фірми з великим капіталом, високим рівнем освоєної технології. Займаються великосерійним і масовим випуском виробів.
Віоленти працюють в околиці максимуму випуску продукції виробництвом і орієнтовані на задоволення попиту широкого кола споживачів, що пред'являють "середні запити" до якості і цін, що задовольняються середнім рівнем. Їхній девіз: "Дешево, але пристойно ".
Після досягнення визначеної межі (наприклад, фірма вже затвердилася на ринку, наявні достатні технологічні і фінансові можливості) фірма, як правило, приймає рішення про здійснення подальшого розвитку у вигляді освоєння нових ринків збуту, організації нового виробництва, стратегічних розробок технології й ін.
У процесі розвитку компанії нерідко втрачають колишній динамізм, знаходячи натомість стійку стабільність (їхнє становище називають позицією "могутнього слона"). Остання забезпечується переважно трьома факторами: великими розмірами, диверсифікацією, наявністю широкої міжнародної мережі філій. В умовах жорстокої конкуренції важко залишатися постійно першим у створенні нововведень, але широке в асортиментному і географічному відношенні охоплення ринку дозволяє стати менш залежним від результатів конкурентної гонки. Жодне нововведення, реалізоване суперниками, не торкнеться всіх сегментів ринку. Отже, завжди залишаються можливості наздогнати конкурентів. Часто "слони" цілком свідомо уникають честі бути першими. Адже ризик у першопрохідника завжди великий. Вони пускають у хід свої гігантські можливості, тільки коли успіх уже намітився, і нерідко при цьому відтискують новатора.
Комутанти — фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес, що орієнтується на задоволення конкретних місцево-національних потреб.
Вони індивідуалізують підхід до клієнта, але на базі використання досягнень фірм — віолентів. Їхнє основне завдання полягає в підвищенні споживчої цінності товару не за рахунок надвисокої якості, а за рахунок задоволення невеликих за обсягом потреб клієнтів, тобто індивідуалізації послуги, "Ви доплачуєте за те, що я вирішую ВАШІ проблеми ", — гасло комутантів.
Ці компанії одержали назву "сірих мишей" за те, що вони готові використовувати будь-яку можливість із задоволення будь-яких індивідуальних потреб споживача. Підвищена гнучкість комутантів дозволяє виживати й утримувати свої позиції в складній конкурентній боротьбі. При цьому структура фірми має тенденцію до спрощення.
Комутанти працюють на етапі падіння випуску продукції. їхня політика вимагає ухвалення рішення про ступінь технологічного освоєння виробів, доцільності зміни в них відповідно до вимог специфічних потреб.