Виховання і самовиховання характеру

Формування характеру відбувається у процесі жит­тєдіяльності особистості, її взаємодії в різних соціаль­них групах. Залежно від групи, стосунків у ній в особи­стості виховуються певні риси характеру - відвертість, прямота, сміливість, принциповість, твердість або від­людність, боягузтво, неправдивість, слабохарактер­ність. Основою становлення характеру є інтеграція пере­живань, впливів, вражень людини, що одержані від соціального оточення і стають стійкими її ставленнями.

Характер є одночасно стійким і динамічним, він змі­нюється в конкретних умовах. Риси характеру, які фор­муються в дитинстві (акуратність, дисциплінованість), майже неможливо виховати в старшому віці. Уже семи­річна дитина має характер (специфічний склад), однак він неможливий у значенні набору вольових якостей, спрямованості.

Становлення характеру як психологічного, соціаль­ного, морального і духовного утворення не віддільне від становлення людини як особистості, її спрямованості та волі. Справжня його риса може приховуватися яскраві­ше вираженими, але не основними. Наприклад, за зов­нішньою грубістю, різкістю можуть маскуватися велика чуйність, доброта, а за показовою уважністю - байду­жість, бездушність. Іноді риси характеру приховуються психічними властивостями (природною неуважністю, нездатністю думати).

Визначення рис характеру потребує часу і вивчення їх прояву в різних видах діяльності та ситуаціях. Знаю­чи домінувальні риси характеру, можна передбачити поведінку людини в конкретних обставинах. Для цього потрібно виокремити основні його складові, особливості поведінки особистості, врахувати їх динаміку. У різних ситуаціях можуть проявлятися неоднакові, навіть про­тилежні риси.

Психологічні цілі у вихованні характеру передбача­ють розвиток сильної, цілісної, несуперечливої особи­стості. Формується він поступово завдяки систематич­ним послідовним вимогам, впливам, дотримання яких стає способом життя. Передумовами його становлення є особливості нервової системи, тип темпераменту, задат­ки, стан здоров'я тощо. Вирішальні умови становлення - соціальні обставини, моральна і духовна атмосфера ото­чення, насамперед життя в сім'ї (цінності, матеріальне становище, стосунки), стиль сімейного виховання, а також у соціальних групах (шкільний клас, референт­на група, коло друзів).

Основними психологічними механізмами виховання характеру є: психічне зараження, наслідування дорос­лих та ровесників, ідентифікація, емпатія, рефлексія.

На формування характеру впливають стихійні чин­ники: неконтрольоване спілкування дитини із стар­шими та ровесниками; соціальне научіння (результат спостереження за поведінкою дорослих та ровесників, ідентифікація з ними); засоби масової інформації (теле­бачення, Інтернет).

Керованими (нестихійними) чинниками становлен­ня характеру є цілеспрямоване виховання дитини:

1)  формулювання, вмотивоване ускладнення вимог до поведінки та діяльності дитини, створення умов для їх дотримання дитиною, коригування поведінки, постій­не підсилення в процесі вироблення позитивної поведін­ки і після вироблення позитивної звички;

2) фізична праця, виконання доручень та обов'яз­ків, у процесі чого формуються вольові і моральні (працьовитість, чесність, гуманізм) риси характеру;

3)  створення умов для самореалізації, самоствер­дження та самовираження дитини;

4)  розвиток самокритичності, наполегливості, від­повідальності, дисциплінованості, сили волі та інших якостей;

5)  вплив на особистісні стосунки дитини (друзі, приятелі, товариські групи);

6)  організація самовиховання шляхом переведення контролю в самоконтроль, звертання уваги на форму прояву власної поведінки (ефективність, повільність, імпульсивність тощо);

7)  вчасне коригування поведінки дитини у разі від­хилень від норм, ідеалів;

8)    запобігання негативному впливу стихійних чинни­ків (неформальне спілкування з дітьми, які мають відхи­лення в поведінці, захист від негативного впливу засобів масової інформації, соціального научіння на вулиці).

Становлення характеру відбувається непомітно, і людині здається, що вона ніколи не змінювалася. Риси характеру не є вродженими, особистість «виховує» життя.

Розвиток і формування характеру пов'язані із за­гальним розвитком особистості, що виявляється в інте­грації її властивостей. У різні періоди життя вони мають свою специфіку. На нього впливають соціальні умови, але найбільше - діяльність людини, її активність і взає­модія із матеріальним та духовним оточенням.